Постанова № 24882901, 18.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12»червня 2012 р. Справа №5023/10690/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 11.01.2012 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №34 від 10.04.2012 року; ОСОБА_3, за довіреністю №8 від 24.01.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків (вх.№752Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2012 року по справі №5023/10690/11,

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Молнія-1», Харківська обл.,

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків,

про визнання недійсним та скасування рішення ,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2012 року (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено частково.

Визнано недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.12.2011 року №137-к у справі №2/02-144-11 про зловживання монопольним (домінуючим) положенням з боку Приватного сільськогосподарського підприємства «Молнія-1».

Стягнуто з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Молнія-1»судовий збір в сумі 941,00 грн. (а.с.4- а.с.13, том 2).

Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2012 року у справі №5023/10690/11 частково, а саме, в частині визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 08.12.2011 року №137-к та прийняти нове рішення, яким в позові Приватного сільськогосподарського підприємства «Молнія-1»відмовити повністю. При цьому апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято до провадження та призначено до розгляду.

10.04.2012 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№3168), в якому просить в задоволені апеляційної скарги відповідача відмовити, а рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2012 року по справі №5023/10690/11 залишити без змін.

18.04.2012 року відповідач надав додаткові письмові пояснення (вх.№3388), в яких надав відповіді на питання, що були предметом дослідження в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 19.04.2012 року розгляд апеляційної скарги було відкладено для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

14.05.2012 року позивач та відповідач надали додаткові письмові пояснення (вх.№3910), (вх.№3929), які долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.05.2012 року розгляд справи призначено на 12.06.2012 року.

В судовому засіданні 12.06.2012 року представники відповідача підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник позивача проти позиції скаржника заперечував з підстав викладених у його відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових пояснення, у зв'язку з чим просив оскаржуване рішення суду першої інстанції від 06.02.2012 року залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

01.08.2011 року Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було прийнято наказ №86 «Про позапланову перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства «Молнія-1». Підставами для проведення такої перевірки було письмове звернення власників земельних часток (паїв) с. Юрченкове Вовчанського району Харківської області до відповідача, які вказували, що ПСП «Молнія-1»виплачує орендну плату за користування земельними ділянками (паями) у розмірі менше від встановленого Указом Президента України від 19.08.2008 року №725 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)», тобто менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому, у зверненні власників паїв вказано, що вони звертались до позивача з усним проханням щодо підвищення розміру орендної плати.

За результатами проведення позапланової перевірки, відповідачем було прийнято рекомендації №78 «Про припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції»від 12.08.2011 року, та направлені позивачу.

Відповідно до вказаних рекомендацій підприємству рекомендовано припинити дії, які полягають у встановленні в договорах оренди з власниками земельних часток (паїв) заниженого в порівнянні з діючими нормативно-правовими актами розміру орендної плати, що є істотною умовою договору, шляхом внесення змін до договорів оренди з власниками земельних часток (паїв), зокрема, щодо визначення розміру орендної плати відповідно до діючої нормативно-правової бази, усунення причин виникнення порушення, умов, що йому сприяли. Про виконання рекомендацій необхідно повідомити відділення у двомісячний термін з дня отримання рекомендацій.

Відповідно до листа ПСП «Молнія-1»вих.№18 від 18.08.2011 року орендна плата за користування земельними ділянками підприємством у 2009-2010 роках сплачувалась як в натуральній, так і в грошовій формі. При цьому, орендна плата в 2009 році нараховувалась у розмірі 1,69% від грошової оцінки земельної ділянки станом на 2009 рік.

Орендна плата в 2010 році нараховувалась у розмірі 1,6% від грошової оцінки земельної ділянки станом на 2010 рік.

При нарахуванні орендної плати проводилась щорічна індексація грошової оцінки земельної ділянки у відповідності з щорічними коефіцієнтами індексації (у 2009 році -1,184, у 2010 році -1,254). Також, як вказано у листі ПСП «Молнія-1»вих.№18 від 18.08.2011 року, на протязі останніх трьох років зміни до договорів оренди не вносилися.

За результатами розгляду рекомендацій позивачем було направлено відповідачу лист від 12.10.2011 року №12/10-11, в якому повідомлялося, що підприємством взято до уваги рекомендації Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, та виходячи з того, що підприємство є однією із сторін договорів оренди, укладених з власниками земельних часток (паїв) та загальної економічної ситуації, воно ініціює внесення змін до договорів оренди земельних часток (паїв) та державну реєстрацію таких змін. В той же час, як вказано в листі від 12.10.2011 року №12/10-11, позивач не погоджувався з висновками рекомендацій щодо наявності ознак зловживання підприємством монопольним (домінуючим) положенням та просив продовжити строк виконання рекомендацій до 01.01.2012 року, оскільки процедура внесення змін та реєстрації додаткових угод до договорів оренди, на думку позивача, є тривалими, враховуючи кількість таких договорів оренди.

За результатами проведеної позапланової перевірки, відповідачем було складено акт від 29.08.2011 року, який направлено позивачу разом із супровідним листом від 31.08.2011 року, копії яких містяться у матеріалах судової справи.

Розпорядженням відповідача від 18.10.2011 року №161 позивачу було відмовлено у продовженні строку на виконання рекомендацій від 12.08.2011 року, а розпорядженням №162-рк від 18.10.2011 року «Про початок розгляду справи», було розпочато розслідування справи №2/02-144-11 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з боку ПСП «Молнія-1».

Приватним сільськогосподарським підприємством «Молнія-1»отримано подання про попередні висновки у справі №2/02-144-11 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 21.11.2011 року.

У листі вих.№29/11-2011 від 29.11.2011 року ПСП «Молнія-1»вказувало, що розмір орендної плати у 2011 році склав 2,4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно вказаного листа позивачем було укладено 257 договорів оренди земельних ділянок у межах Котівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, загальною площею 2261,5 га.; 220 договорів оренди земельних ділянок у межах Пільнянської сільської ради Вовчанського району Харківської області, загальною площею 1619,7 га. та 178 договорів оренди земельних ділянок у межах Юрченківської сільської ради Вовчанського району Харківської області, загальною площею 1614,2 га. Всього позивачем орендується 5495,54 га. земель у межах вказаних сільських рад.

Позивач листом від 05.12.2011 року №05-12/11 направив відповідачу відповідь на подання щодо попередніх висновків у справі №2/02-144-11, яким висловив свої зауваження та заперечення на висновки подання.

08.12.2011 року на засіданні Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято оскаржуване рішення №137-к, згідно з яким:

1. Визнано, що відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ПСП «Молнія-1»за період 2008-2010 років та протягом січня-жовтня 2011 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв) з часткою 100% в межах орендованих земельних часток (паїв) на територіях Юрченківської, Котівської та Пільнянської сільських рад Вовчанського району Харківської області.

2. Визнано, що ПСП «Молнія-1», не привівши у відповідність з Указом Президента України від 19.08.2008 року №725/2008 договори оренди землі з власниками земельних часток (паїв) в частині встановлення розміру орендної плати на рівні 3% вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме дії, які призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку набуття послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв).

3. Згідно з абзацом другим частини другої та частиною шостою статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладено на ПСП «Молнія-1»штраф у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп.

4. Зобов'язано ПСП «Молнія-1»припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом:

- надання документів, які підтверджують виплату власникам земельних часток (паїв) орендної плати в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та внесення змін до договорів оренди землі з власниками земельних часток (паїв), в частині визначення розміру орендної плати на рівні 3%, в двомісячний термін з дня отримання рішення;

- проведення державної реєстрації змін до договорів оренди земельних часток (паїв) до 01 квітня 2012 року.

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Такими діями, зокрема визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, як це визначено ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідач, приймаючи рішення про зловживання ПСП «Молнія-1»монопольним (домінуючим) положенням, мав визначити монопольне положення даного підприємства у встановленому чинним законодавством порядку.

Такий порядок визначено у п. 2.1 розпорядження Антимонопольного комітету України №49-р від 05.03.2002 року «Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку». Так визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

- Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.

- Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.

- Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).

- Визначення товарних меж ринку.

- Визначення територіальних (географічних) меж ринку.

- Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку.

- Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.

- Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку.

- Складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

- Визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

- Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Тимчасові методичні рекомендації щодо визначення основних типів ринків, затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від №24-р та носять диспозитивний характер.

Пунктом 2.1.1 Методики для визначення монопольного (домінуючого) становища ринку може бути здійснено встановлення об'єктів аналізу, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єкта господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.

Так, у визначенні монопольного (домінуючого) становища позивача визначені наступні об'єкти аналізу:

- земельні частки (паї), набуті в оренду на підставі відповідних договорів;

- орендарі (суб'єкти господарювання, які набули в оренду земельні частки (паї):

- орендодавці (власники земельних часток (паїв).

Відділенням вірно визначені об'єкти аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв), а висновок суду першої інстанції про порушення відділенням пункту 2.1.1 Методики є необґрунтованим та не відповідає обставинам справи.

За показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей, умов використання товару (послуги) послуга з набуття в оренду земельних часток (паїв) не має замінників, окремий перелік послуг згідно з пунктом 2.1.2 відділенням не складався, при цьому, з урахуванням положень пунктів 2.1.4, 4. - Методики відділенням визначені товарні межі ринку - послуга з набуття в оренду часток (паїв).

Відповідно до пункту 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Відділенням в ході дослідження ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв) встановлено, що інші суб'єкти господарювання, які орендують землі в межах Пільнянської, Котівської, та Юрченківської сільських рад Вовчанського району Харківської області, не складають конкуренції позивачу з огляду на таке.

Для вступу на зазначений ринок існують певні економічні та організаційні бар'єри з огляду на недоцільність для потенційних конкурентів:

- обробляти земельні частки (паї) в місцях, які розташовані на значній відстані, зокрема, внаслідок високого рівня транспортних витрат;

- обробляти невеликі (менше 8 га) земельні частки (паї) окремих власників;

- створювати нові альтернативні майнові комплекси в територіальних межах визначеного ринку та/або переносити існуючі за межі розташування земель.

Вказані обмеження згідно з пунктом 9.2. Методики є бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок.

Крім того, за умовами договорів оренди землі, укладеними позивачем з власниками земельних часток (паїв):

- строк дії договорів становить 49 років;

- розірвання договору в односторонньому порядку не допускається;

- дія договору припиняється лише у разі закінчення строку, на який його було укладено, ліквідації орендаря або викупу земельної ділянки орендарем чи для суспільних потреб;

- розірвання договору можливе лише за взаємною згодою сторін чи за рішенням суду внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором, або внаслідок випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню.

Інших випадків розірвання договорів у зазначених договорах не передбачено.

Отже, за умови виконання позивачем обов'язків, передбачених договорами оренди землі, та його відмови розірвати договір оренди землі, орендодавець фактично не має можливості такий договір розірвати або змінити лише за власною ініціативою.

Враховуючи наведене, Відділенням правильно визначені територіальні межі ринків як орендованих ПСП «Молнія-1»земельних часток (паїв) на територіях Юрченківської, Котівської та Пільнянської сільських рад Вовчанського району Харківської області.

Враховуючи, що у визначених відділенням територіальних межах був лише один постачальник послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв) - ПСП «Молнія-1», окремий перелік основних продавців відповідно до пункту 2.1.3 Методики не складався.

Отже, висновок суду першої інстанції про порушення відділенням пункту 2.1.3 Методики є необґрунтованим і не відповідає обставинам справи.

Також не відповідає обставинам справи висновок місцевого господарського суду про порушення відділенням пункту 1.3. Методики, оскільки цей пункт лише встановлює мету визначення монопольного (домінуючого) становища та визначення значень термінів, які вживаються у Методиці.

Стосовно встановлення потенційних конкурентів позивача слід зазначити, що не складення переліку потенційних конкурентів, яке може проводитись відділенням при визначенні монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання з пунктом 2.1.9 Методики, відповідно до положень Методики не унеможливлює визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Враховуючи, що складення переліку потенційних конкурентів у розумінні пунктів 2.1 та 2.2 Методики є диспозитивною нормою, і в даному конкретному випадку складення такого переліку було недоцільним, не складення переліку потенційних конкурентів не мало значення для справи. Отже, відділення не порушило жодної норми законодавства про захист економічної конкуренції, не склавши перелік потенційних конкурентів позивача.

Стосовно бар'єрів вступу на ринок слід зазначити наступне.

Відповідно до абзацу третього пункту 1.3. Методики бар'єри вступу на ринок - обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку.

Частина перша статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»містить дві умови, виконання будь-якої з них дозволяє визнати, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента або він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Вказана обставина підтверджується і абзацами шостим і сьомим частини другої пункту 1.3 Методики.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Отже, доведення вказаних обставин покладається на суб'єкта господарювання.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції не дослідив тієї обставини, що ПСП «Молнія-1»не надало будь-яких документів, які б свідчили про те, що воно зазнає значної конкуренції. Більш того, на вимогу про надання переліку конкурентів позивач зазначив, що такої інформації не має.

З урахуванням пунктів 2.1 та 2.2 Методики обов'язкове встановлення та обґрунтування бар'єрів вступу на ринок не було необхідним. Для визначення монопольного (домінуючого) становища ПСП «Молнія-1»на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток (паїв) достатньо встановити, що у ПСП «Молнія-1»на цьому ринку немає жодного конкурента.

Пунктом 15.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №15 «Про деякі питання практики засти конкурентного законодавства»передбачено, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 року №49-р.

Господарські суди не повинні вчиняти дії які притаманні, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Крім того, відповідно до пункту 15.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом.

Чинне законодавство України не зобов'язує органи Антимонопольного комітету України керуватися класифікаціями видів економічної діяльності (КВЕД) під час визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку, в тому числі товарних меж. Зазначена правова позиція знайшла відображення у постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2009 року у справі №5/301-08.

Визначення товарних меж ринку як послуга з набуття в оренду земельних часток (паїв) не суперечить вимогам діючого законодавства та виконане відділенням в межах повноважень органів Антимонопольного комітету України.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Пунктом першим Указу Президента України від 19.08.2008 року №725 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)»постановлено слова та цифри «у розмірі не менше 1,5 відсотка»у статті 1 Указу Президенту України від 02.02.2002 року №92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок земельних часток (паїв)»(зі змінами) замінити словами та цифрою «у розмірі не менше 3 відсотків», що було зроблено з метою посилення захисту права власності громадян на землю, створення сприятливих умов для ефективного господарювання на ній, формування сталого землекористування, удосконалення системи оцінки землі та платності землекористування.

Вищезазначені Укази Президенту України є чинними, а отже, норма щодо запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря має не рекомендаційний характер, а встановлює загальне правило, яке повинно застосовуватись з метою підвищення соціального захисту селян - власників земельних ділянок і земельних часток (паїв), а також відповідальності землекористувачів за ефективне використання земель сільськогосподарського призначення на основі розширення конкуренції та подальшої активізації ринкових відносин в аграрному секторі економіки.

Враховуючи, що позивач ще до прийняття рішення не визнав вчинення порушення вказаного у рішенні Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення, обставини щодо звернення чи не звернення орендодавців до позивача з пропозиціями збільшення розміру орендної плати до визначеного законодавством рівня 3% не мають значення при прийнятті рішення та доведені вчинення порушення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що позивач не спростував в суді апеляційної інстанції того факту, що висновки які викладені у рішенні Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення не відповідають обставинам справи, а висновки суду першої інстанції ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права.

Проте, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог про скасування рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.12.2011 року №137-к по справі №2/02-144-11.

Згідно із положеннями ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення органу Антимонопольного комітету України можуть бути оскаржені до господарського суду. При цьому, таке оскарження здійснюється шляхом подання позовної заяви про визнання рішення недійсним. Скасування рішення органу Антимонопольного комітету України можливе лише за результатами перегляду цього рішення органами Антимонопольного комітету України, як це визначено у ст. 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Господарські суди такими повноваженнями не наділені.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення господарським судом Харківської області від 29.02.2012 року неправильно застосовано норми матеріального права та прийнято рішення за обставин, які недоведені належним чином, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню частково з прийняттям в цій частині нового рішення, а апеляційна скарга задоволенню.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовної заяви, то судовий збір за подання позовної заяви відшкодуванню з відповідача на користь позивача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2012 року по справі №5023/10690/11 скасувати в частині визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.12.2011 року №137-к по справі №2/02-144-11 про зловживання монопольним (домінуючим) положенням з боку Приватного сільськогосподарського підприємства «Молнія-1»(62543, Харківська область, Вовчанський район, с.Юрченкове, Код ЄДРПОУ 30463397) та в частині стягнення з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх. Код ЄДРПОУ 22630473) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Молнія-1»(62543, Харківська область, Вовчанський район, с. Юрченкове. Код ЄДРПОУ 30463397) судового збору в сумі 941,00 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства «Молнія-1»про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.12.2011 року №137-к по справі №2/02-144-11 про зловживання монопольним (домінуючим) положенням з боку Приватного сільськогосподарського підприємства «Молнія-1»(62543, Харківська область, Вовчанський район, с.Юрченкове, Код ЄДРПОУ 30463397) -відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2012 року по справі №5023/10690/11 -залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 15 червня 2012 року.