Постанова № 24882894, 19.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2012 р. Справа № 5023/950/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився

відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Індра", м. Харків (вх. № 1618 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від "23" квітня 2012 року по справі № 5023/950/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Поліпром", м. Дніпропетровськ

до Іноземного підприємства "Індра", м. Харків

про стягнення 25097,06 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Поліпром" ( далі позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій після уточнень позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 22937,68 грн. основного боргу, 45,87 грн. інфляційних витрат, 342,73 грн. три відсотки річних та 1770,78 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 квітня 2012 року (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Іноземного підприємства "Індра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Поліпром" 22937,68 грн. основного боргу, 45,87 грн. інфляційних витрат, 342,73 грн. три відсотки річних, 1770,78 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2012 року по справі № 5023/950/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Також відповідач просить судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні 05.06.2012 року Іноземне підприємство "Індра" заявило клопотання (вх. № 4567 від 05.06.2012р.) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання заперечень по суті спору.

12.06.12 року ( вх. № 4899 ) позивач подав пояснення на апеляційну скаргу, в якому зазначає що апеляційна скарга з додатками на його адресу не надходила, у зв'язку з чим позивач не може подати обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу. Просить Харківський апеляційний господарський розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними матеріалами у справі, та просить рішення господарського суду Харківської області від "23" квітня 2012 року по справі № 5023/950/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

14.06.12 року (вх. № 4964) відповідач надав обґрунтування до апеляційної скарги в якій зазначає, що після приймання продукції за накладною № 11091 від 18.07.2011р. було виявлено, що продукція не якісна. При цьому посилається на його лист вих № 19/15 від 25.07.2011 року щодо направлення представнеків позивача для перевірки продукції по якості.

В своїх запереченнях відповідач посилається на п. 1.3. Договору № 123/06/10 від 01.06.2010р. де зазначено, що якість товару, яка передається Покупцеві, повинна відповідати вимогам відповідних стандартів, технічних умов, нормативних актів і документів, що діють в Україні. Відповідно до п. 4.1.3. Договору Постачальник був зобов'язаний прийняти товар у випадку повернення Покупцем неякісного товару.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань станом на призначений для розгляду даної справи час, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою; те, що нові докази або вимоги у сторін відсутні, правову позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача у відсутності представників сторін за наявними у матеріалах справи доказами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.06.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю НВП "Поліпром" (позивач) та Іноземним підприємством "Індра" (відповідач) був укладений договір поставки № 123/06/10, на підставі якого позивач прийняв на себе договірне зобов'язання поставити відповідачу продукцію, вказану в специфікаціях або товарних (видаткових) накладних, а відповідач - оплатити товар на умовах договору. На виконання умов договору, в період з 01.06.2010 р. по 18.07.2011 р. позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 97100,46 грн.

П. 3.6. договору передбачено, що кожна партія товару оплачується безготівково шляхом відстрочення платежу протягом сорока календарних днів з моменту поставки товару. Так, поставлений товар був оплачений частково в сумі 62450,00 грн. та відповідачем було здійснено частково повернення товару на суму 7118,10 грн. та суму 4594,68 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 22937,68 грн.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги та проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони.

П. 5.3. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, що складає 1770,78 грн.

У відповідності з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із виникненням заборгованості, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення суми основного боргу в розмірі 22937,68 грн., 3% річних в розмірі 342,73 грн., інфляційних витрат в сумі 45,87 грн., 1770,78 грн. -пені та судового збору 1609,50 грн.

Перевіривши відповідність заявлених вимог в цій частині умовам спірного Договору та вимогам чинного законодавства, господарський суд визначився, що вони підлягають задоволенню в частині стягнення з Іноземного підприємства "Індра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Поліпром" 22937,68 грн. основного боргу, 45,87 грн. інфляційних витрат, 342,73 грн. три відсотки річних, 1770,78 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами у ній матеріалам, яким судом надана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В якості відсутності підстав для оплати вартості товару відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що після приймання продукції за накладною № 11091 від 18.07.2011 року, було виявлено що продукція не якісна. Було направлено листа щодо прибуття представника позивача ( постачальника) для огляду товару, щодо відповідної якості. Але доказів направлення позивачеві даного листа в матеріалах справи відсутні. Відповідь на даний лист також не надана.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, а саме згідно статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У вiдповiдностi до ч.1 ст.687 ЦК України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі - продажу щодо кiлькостi, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Пунктом 2.2 Договору обумовлено, що приймання-передачі товару, сторонам слід керуватись Інструкцією про порядок приймання-передачі продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7.

Пунктом 9 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7 прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені під час звичайної для даного виду продукції перевірці та виявлені лише в процесі переробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання та збереження продукції. Відповідно до п. 33 цієї ж Інструкції акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченому даною Інструкцією якщо інше не передбачено Основними або особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами та договором.

Відповідач в апеляційній скарзі також зазначає, що відповідно до п. 4.1.3. Договору Постачальник був зобов'язаний прийняти товар у випадку повернення покупцем неякісного товару. Але як свідчать матеріали справи відповідачем жодних доказів неякісності товарів в обґрунтування апеляційної скарги не надано.

Згідно ст. 688 ЦК України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі - продажу щодо кiлькостi, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене вiдповiдно до характеру i призначення товару.

Правові наслідки передання товару неналежної якості передбачені ст.678 ЦК України, відповідно до якої, у разі виявлення суттєвих недолiкiв у товару покупець має право відмовитися від договору, тобто, в односторонньому порядку припинити договір купівлі - продажу чи вимагати заміну товару на якісний.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач з вимогою про заміну неякісного товару до позивача не звертався, колегія суддів зазначає твердження викладенні в апеляційній скарзі, є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Поряд з цим, Інструкцією П-7, п. 20 передбачено, що в разі неявки представника виробника продукції у вказаний строк, перевірка якості отриманої продукції виконується представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості продукції -експертом бюро товарних експертиз, або представником відповідної інспекції з якості.

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази виклику представника організації, уповноваженої на проведення експертизи такого виду та для проведення відповідної перевірки товару щодо його якості. Процедура встановлення факту неякісності поставленого позивачем товару, як то передбачено умовами спірного Договору та положеннями Інструкції П-7, відповідачем не дотримана.

Зі змісту п. 1.3 Договору вбачається, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку відповідача є сертифікат якості або паспорт заводу виробника.

Матеріалами справи також не підтверджується факт допущення позивачем порушень норм діючого законодавства України, які застосовуються до договору поставки та виявлення недоліків товару. Жодного належного доказу на підтвердження порушення позивачем умов спірного Договору у справі не міститься.

Відповідно до ч. 1 ст. 679, п. 5 ст. 680 ЦК України продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

З правового аналізу вказаних норм права вбачається, що у разі надання продавцем гарантії щодо якості товару, діє презумпція вини продавця, якщо будуть виявлені недоліки товару.

Проте відповідач не довів наявність обставин, передбачених вказаними нормами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Таким чином, відповідач, отримавши від позивача товар і розпорядившись ним на свій власний розсуд, повинен сплатити його вартість відповідно до умов спірного Договору та вимог чинного законодавства. Жодних доказів, які б свідчили про зворотне, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, діючи в межах повноважень, наданих суду апеляційної інстанції у відповідності з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що господарський суд Харківської області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, адже позивач згідно з чинним цивільним та господарським законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідача та довів суду, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства оплата заборгованості залишилась нездійсненою. Проте, відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним у своїй апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм чинного законодавства нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Іноземного підприємства "Індра", м. Харків позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, а рішення господарського суду Харківської області від "23" квітня 2012 року по справі № 5023/950/12 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Індра" м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від "23" квітня 2012 року по справі № 5023/950/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Повний текс рішення підписано 18.06.2012 року

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гетьман Р.А.