Рішення № 24882599, 18.06.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2012 р. Справа № 21/049-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі: 1. Міністерства аграрної політики України, м. Київ

2. Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ

до Фермерського господарства ОСОБА_1, Київська обл., с. Улянівка

про стягнення 38 760,00 гривень

за участю представників:

від прокуратури: не з'явився

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: ОСОБА_2 (довіреність №6 від 24.01.2012р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.04.2012р. Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України (далі-позивач 1) та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі-позивач 2) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства ОСОБА_1 (далі-ФГ ОСОБА_1Г./відповідач) про стягнення 38 760,00 грн., з яких: 30 000,00 грн. заборгованості за договором №09-07 від 15.06.2007р., 2 100,00 грн. 3% річних та 6 660,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до усних пояснень відповідача, наданих в судових засіданнях, відповідач наявність 30 000,00 грн. заборгованості за договором №09-07 від 15.06.2007р. визнав у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2012р. порушено провадження у справі №21/049-12 та призначено справу до розгляду на 07.05.2012р.

Разом з позовними вимогами Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки прокурором не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, судом, у відповідності до ст. 66 ГПК України, у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Ухвалами господарського суду Київської області від 07.05.2012р. та 05.06.2012р. розгляд даної справи відкладався на 21.05.2012р. та 18.06.2012р. відповідно.

В судовому засіданні 21.05.2012р. оголошувалась перерва до 05.06.2012р.

В судовому засіданні 05.06.2012р. представником відповідача було подано клопотання про відстрочку виконання рішення у даній справі до 12.12.2012р. У відповідності до наявних в матеріалах справи пояснень позивача 2, останній проти задоволення зазначеного клопотання не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2007р. між Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та ФГ ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №09-07 (далі-Договір), відповідно до якого Київське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов'язалось надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі ФГ ОСОБА_1 у сумі 50 000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язалось використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у строк та розмірах, що обумовлені умовами цього договору.

Фінансова підтримка (допомога) надається ФГ ОСОБА_1 терміном на 5 років до 15.06.2012р. (п. 4.1 Договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині надання відповідачу фінансової підтримки (допомоги) у розмірі 50 000,00 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №220 від 10.09.2007р. на суму 30 000,00 грн., №141 від 19.06.2007р. на суму 20 000,00 грн.

Натомість, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасного повернення суми фінансової допомоги належним чином не виконав, сплативши, як зазначає позивач, 10 000,00 грн., внаслідок чого за ним утворилось 30 000,00 грн. заборгованості, які мали бути сплачені до 31.12.2009р., 31.12.2010р. та 31.12.2011р. відповідно.

Факт сплати відповідачем 10 000,00 грн. за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки з поточного рахунку позивача від 30.12.2009р.

Предметом позову є, зокрема, вимога про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги, яка мала бути сплачена відповідачем у 2009-2011 роках згідно Договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Поворотна фінансова допомога за своєю цивільно-правовою природою є позикою (лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 14.03.2008р. №2944/11-11).

Операції із запозичення коштів оформляється згідно із вимогами Цивільного кодексу України.

Приписами статей 1046, 1049, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 13 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1102, кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Пунктом 3.4.2 Договору передбачено, що ФГ ОСОБА_1 зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Київському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

до 31.12.2008р. в сумі 10 000,00 грн.;

до 31.12.2009р. в сумі 10 000,00 грн.;

до 31.12.2010р. в сумі 10 000,00 грн.;

до 31.12.2011р. в сумі 10 000,00 грн.;

до 12.06.2012р. в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Водночас, під час розгляду даної справи, суду було надано копію банківської виписки з поточного рахунку позивача 2 від 08.05.2012р., зі змісту якої слідує, що відповідачем у якості повернення сум наданої фінансової допомоги за Договором додатково сплачено 10 000,00 грн.

Проте, зазначена сума коштів не була врахована Переяслав-Хмельницьким міжрайонним прокурором при визначенні розміру заборгованості відповідача за Договором у даній справі.

За таких обставин, враховуючи, що станом на день прийняття рішення відповідач частково повернув суму наданої фінансової допомоги (20 000,00 грн.), фактичний розмір заборгованості відповідача за Договором з урахуванням часткових оплат становить 20 000,00 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги, яка мала бути сплачена відповідачем у 2009-2011 роках згідно Договору підлягає частковому задоволенню у розмірі 20 000,00 грн. та складається з платежів, які мали бути сплачені відповідачем у 2010-2011 роках відповідно.

Водночас, пунктом 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи той факт, що у даній справі було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 30 000,00 грн. заборгованості за Договором, у той час як станом на момент винесення даного рішення відповідачем за Договором було сплачено 10 000,00 грн., суд дійшов висновку про припинення провадження у даній справі в частині стягнення з останнього 10 000,00 грн. заборгованості за Договором в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивачі просять суд стягнути з відповідача 2 100,00 грн. 3% річних та 6 660,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди:

з 31.12.2007р. по 31.12.2008р. на 10 000,00 грн. заборгованості,

з 31.12.2008р. по 31.12.2009р. на 10 000,00 грн. заборгованості,

з 31.12.2009р. по 31.12.2010р. на 20 000,00 грн. заборгованості,

з 31.12.2010р. по 31.12.2011р. на 30 000,00 грн. заборгованості.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.4.2 Договору передбачено, що ФГ ОСОБА_1 зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Київському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

до 31.12.2008р. в сумі 10 000,00 грн.;

до 31.12.2009р. в сумі 10 000,00 грн.;

до 31.12.2010р. в сумі 10 000,00 грн.;

до 31.12.2011р. в сумі 10 000,00 грн.;

до 12.06.2012р. в сумі 10 000,00 грн.

Таким чином, право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне повернення відповідачем сум фінансової допомоги у позивача виникло 31.12.2008р., 31.12.2009р., 31.12.2010р., 31.12.2011р. та 12.06.2012р. відповідно щодо кожного чергового платежу окремо, у той час як позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 31.12.2007р. зростаючим підсумком без врахування здійснених відповідачем часткових оплат.

Враховуючи вищезазначені вимоги норм Закону, встановлені умовами Договору строки повернення фінансової допомоги, часткові оплати, а також заявлений період розрахунку, суд здійснював обрахунок 3% річних та інфляційних втрат за періоди:

з 31.12.2008р. по 29.12.2009р. на 10 000,00 грн. заборгованості,

з 31.12.2009р. по 30.12.2010р. на 10 000,00 грн. заборгованості,

з 31.12.2010р. по 30.12.2011р. на 20 000,00 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 1 200,00 грн. та 3 060,00 грн. відповідно, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 100,00 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 200,00 грн., а вимога про стягнення 6 660,00 грн. інфляційних втрат підлягає задоволення у розмірі 3 060,00 грн.

Крім того, в судовому засіданні 05.06.2012р. представником відповідача було подано клопотання про відстрочку виконання рішення у даній справі до 12.12.2012р. У відповідності до наявних в матеріалах справи пояснень позивача 2, останній проти задоволення зазначеного клопотання не заперечив.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до приписів пунктів 1.1-1.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»від 12.09.1996р. №02-5/333 (зі змінами та доповненнями) застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Оцінюючи обґрунтування зазначеного клопотання відповідача, а також враховуючи відсутність заперечень позивачів проти відстрочки виконання рішення, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та відстрочку виконання рішення у даній справі до 12.12.2012р.

Сума, що підлягає стягненню повинна бути погашена відповідно до встановленого судом терміну.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру заборгованості, яка існувала на момент порушення провадження у даній справі, а також пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 80-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 612, 625, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі №21/049-12 в частині позовних вимог про стягнення з Фермерського господарства ОСОБА_1 10 000,00 грн. заборгованості припинити.

3. Стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_1 (08471, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13, кв. 219, ідентифікаційний код 20077542) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 1 200 (одну тисячу двісті) грн. 00 коп. 3% річних та 3 060 (три тисячі шістдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Фермерського господарства ОСОБА_1 (08471, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України 1 422 (одну тисячу чотириста двадцять дві) грн. 63 коп. судового збору.

6. Виконання даного рішення відстрочити до 12.12.2012р.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.06.2012р.

Суддя В.А. Ярема