Рішення № 24882594, 06.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/3879-2012 06.06.12

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз"

До Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

Про стягнення 118 305,20 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: ОСОБА_1 -предст. за довір.

Рішення прийняте 06.06.2012 у зв'язку із оголошеними в судових засіданнях перервами з 23.04.2012 по 23.05.2012 та з 23.05.2012. по 06.06.2012.

У судовому засіданні 06.06.2012, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором №14/155/11 надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами у сумі 118 305,20 грн. з яких: 53 563,91 грн. -пеня, 44 025,26 грн. -3% річних, 20 716,03 грн. -інфляційні втрати, а також стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2012 порушено провадження у справі №5011-35/3879-2012, розгляд справи призначено на 23.04.2012.

У судовому засіданні 23.04.2012 представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 23.04.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 23.05.2012.

У судовому засіданні 23.05.2012 представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів. Судом було задоволено вищевказане клопотання.

У судовому засіданні 23.05.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 06.06.2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2011 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (надалі - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - відповідач) було укладено Договір №14/155/11 надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, за умовами якого позивач зобов'язувався у 2011 році надати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" послуги з транспортування розподільними трубопроводами (системою газопроводів) природного газу, а відповідач в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити такі послуги (надалі - Договір).

На виконання умов Договору, протягом січня -грудня 2011 року позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами (системою газопроводів) на загальну суму 47 319 107,53 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання -передачі послуг з транспортування газу,

Згідно з п. 4.1. Договору, оплата послуг виконавця у звітному місяці здійснюється замовником на підставі отриманого рахунку - фактури протягом 20 банківських днів з дати підписання акту приймання -передачі наданих послуг, який надається замовнику для підписання до 12-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Відповідачем на виконання прийнятих зобов'язань за Договором проводились розрахунки за отримані послуги в розмірі 47 319 107,54грн., що підтверджується сальдо підприємства та виписками відповідача.

Однак, всупереч умов Договору оплата за отримані послуги відповідачем здійснювалась не вчасно, з порушеннями узгодженого сторонами строку.

Таким чином, відповідач порушив договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати вартості отриманих послуг.

У зв'язку із зазначеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму штрафних санкцій у розмірі 118 305,20 грн., які складаються з наступних сум: 53 563,91 грн. -пеня, згідно п. 7.4. Договору, 44 025,26грн. -3% річних від суми зобов'язання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за Договором, 20 716,03 грн. -інфляційні втрати.

В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на наступне.

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у випадку непроведення замовником розрахунків за надані послуги у встановлені Договором строки, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,01% від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 1% від суми простроченого платежу.

На підставі наведеного положення Договору позивачем було нараховано пеню за прострочення платежу в розмірі 53 563,91 грн.

Крім того, керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано 3% річних в сумі 44025,26грн. та 20 716,03 грн. -інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позов посилався на наступне.

Компанія, маючи досить велику дебіторську заборгованість контрагентів, в тому числі і ПАТ «Маріупольгаз», за договорами поставки природного газу та великі кредитні зобов'язання при проведенні розрахунків з ВАТ «Газпром»за імпортований з Російської Федерації природний газ за контрактом від 19.01.09, а також жорсткі умови Контракту, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 1 січня 2006 року та відбулося 1 січня 2009 року, провела розрахунки з ПАТ «Маріупольгаз»за Договором із незначним простроченням.

Враховуючи наведене, та керуючись положеннями ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, відповідач просив суд зменшити розмір заявлених штрафних санкцій, мотивуючи тим, що на момент звернення позивача до суду відповідач виконав свої зобов'язання за Договором.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що відповідно до п. 4.1. Договору, оплата здійснюється на підставі отриманого рахунку -фактури протягом 20 банківських днів з дати підписання акту приймання -передачі наданих послуг, який виконавець надає замовнику для підписання до 12 -го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Тобто, за твердженням відповідача, саме позивач зобов'язаний довести належність виконання зобов'язання за Договором в частині направлення на адресу відповідача рахунків -фактур, які і мали бути сплачені протягом 20 банківських днів.

Натомість, з боку позивача не було надано таких доказів, а тому твердження останнього відносно порушення відповідачем строків проведення розрахунків за Договором, є безпідставними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором зобов'язання, а саме в частині своєчасної оплати вартості отриманих послуг.

З наданих позивачем доказів, вбачається, що відповідачем здійснювалась оплата вартості отриманих послуг з порушенням встановлених Договором строків.

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що у випадку не проведення замовником розрахунків за надані послуги у встановлені Договором строки, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,01% від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 1% від суми простроченого платежу.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано штрафні санкції, проте, відносно заявленого розміру пені, слід вказати, що остання підлягає зменшенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на ті обставини, що з боку відповідача було вжито необхідні заходи щодо належного виконання зобов'язання за Договором, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої пені до 26 781,95 грн.

Як передбачено абз. 3 п. 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми закону, а також враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором з боку відповідача, позивачем було правомірно нараховано 3% річних в сумі 44 025,26 грн., та інфляційні втрати в розмірі 20 716,03 грн.

Посилання відповідача на ненаправлення відповідачу відповідних рахунків-фактур, на підставі яких мала здійснюватись оплата за отримані послуги, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки матеріали справи містять належні докази на підтвердження направлення позивачем відповідачу передбачених Договором рахунків-фактур, а також зважаючи на те, що строк оплати визначається з дати підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 91 523,24 грн..

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 626, 628, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (07515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 16; код ЄДРПОУ 03361135) 26 781,95 грн. (двадцять шість тисяч сімсот вісімдесят одну гривню 95коп.) -пені, 44 025,26 грн. (сорок чотири тисячі двадцять п'ять гривень 26 коп.) -процентів річних, 20 716,03 грн. (двадцять тисяч сімсот шістнадцять гривень 03 коп.) -інфляційних втрат, 2 366,10 грн. (дві тисячі триста шістдесят шість гривень 10 коп.) -судового збору.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 11.06.2012

Суддя М.Є. Літвінова