Рішення № 24882580, 06.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/4886-2012 06.06.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК -107"

до Приватного підприємства "Укрбіофарм"

про спонукання до виконання мирової угоди

Суддя Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - предст. за довір.

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 06.06.2012, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107" до Приватного підприємства "Укрбіофарм" про видачу наказу, яким зобов'язати відповідача виконати умови мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2010.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2012 порушено провадження у справі №5011-35/4886-2012, розгляд справи призначено на 21.05.2012.

У судове засідання 21.05.2012 відповідач своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №5011-35/4886-2012 не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Представник позивача в судове засідання з'явився, проте вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №5011-35/4886-2012 не виконав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2012, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 06.06.2012.

06.06.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 16 272,73 грн. відповідно до умов мирової угоди.

У судовому засіданні 06.06.2012 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд задовольнити останні.

У судове засідання 06.06.2012 відповідач своїх представників повторно не направив, про причин неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №5011-35/4886-2012 не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2010 було затверджено мирову угоду у справі №40/156, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖЕК -107" (надалі - позивач) та Приватним підприємством "Укрбіофарм" (надалі - відповідач).

Відповідно до умов затвердженої мирової угоди від 08.06.2010 та Договору №19/05 від 19.05.2010 з затвердженим графіком погашення заборгованості, відповідач визнав заборгованість перед позивачем по договору №001-02 01.10.2002 у сумі 23 910,32 грн. та зобов'язався сплатити всю суму заборгованості за погодженими сторонами графіком: а саме шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача щомісячно рівними частинами у розмірі 1 992,53 у строк до 31.05.2011.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач частково виконав взяті на себе зобов'язання, сплативши 7637,59 грн., внаслідок чого станом на 01.04.2012 сума простроченої заборгованості згідно мирової угоди становить 16 272,73грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як передбачено абз. 9 п. 3.19 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України в судах першої інстанції" наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди, якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутись з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати, як майновий так немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Ухвала господарського суду міста Києва від 15.06.2010 у справі № 40/156 про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі -Закон), а отже така ухвала не має статусу виконавчого документа.

Згідно з абзацом першим підпункту 3.9.6. пункту 3.9 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/289 від 18.09.1997 (із змінами та доповненнями) одним із засобів вирішення господарського суду є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК).

В силу частини 4 статті 78 ГПК України про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Мирова угода -це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі не лише змінює матеріально -правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини.

Якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в поряду, встановленому для виконання судового акту.

Як визначено статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Судом встановлено факт ухилення відповідача від виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2010 р. у справі №40/156, відповідно до п. 2 якої відповідач зобов'язався здійснити оплату за експлуатаційні витрати та комунальні послуги шляхом перерахування коштів на р/р позивача щомісяця рівними частинами в розмірі 1 992,53 грн. в строк до 31 травня 2011.

Проте, заборгованість відповідачем була сплачена частково в сумі 7 637,59грн.

За таких обставин, станом на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2010 у справі № 40/156, становить 16 272,73 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Отже, укладена сторонами та затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2010 у справі № 40/156 мирова угода є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Враховуючи часткову оплату відповідачем суми боргу перед позивачем у розмірі 7637,59 грн., предметом даної мирової угоди є зобов'язання відповідача сплатити позивачу заборгованість у сумі 16 272,73 грн.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у сумі 16 272,73 грн. на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2010 р. у справі № 40/156, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Укрбіофарм" (03191, м. Київ, вул. Лятошинського, 24; код ЄДРПОУ 24929597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК-107" (03191, м. Київ, вул. Василя Касіяна, 8) 16 272,73 грн. (шістнадцять тисяч двісті сімдесят дві гривні 73 коп.) -заборгованості за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2010 у справі №40/156, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) -судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕК -107" (03191, м. Київ, вул. Василя Касіяна, 8) в доход Державного бюджет України суму недоплаченого судового збору у розмірі 536,50 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 50 коп.).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 11.06.2012

Суддя М.Є. Літвінова