Рішення № 24882425, 06.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/3264-2012 06.06.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»доПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачаГубені Миколи Анатолійовичапро стягнення 12 515,41 грн. Головуючий суддя Бойко Р.В. Судді: Самсін Р.І. Ягічева Н.І. Представники сторін: від позивача:Мороз В.Ввід відповідача:не з'явивсявід третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «ХДІ страхування»(надалі -ПАТ «ХДІ страхування») звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(надалі -ПАТ «СК «Універсальна») про стягнення 12 515,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «ХДІ страхування»на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №041-0565/08-04 від 17.12.2008 р. внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Hyundai tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ «СК «Універсальна»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/8531804), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.03.2012 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 04.04.2012 р.

02.04.2012 р. до загального відділу суду від третьої особи надійшла заява до якої додано документи витребувані судом ухвалою від 16.03.2012 р. та згідно змісту якої ОСОБА_1 повідомив про неможливість бути присутнім в судовому засіданні та просив здійснити розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні 04.04.2012 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого останній проти позову заперечив та просив залишити його без задоволення посилаючись на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 за відсутності документів, які б підтверджували законність експлуатації вказаного транспортного засобу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.04.2012 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 14.05.2012 р.

24.04.2012 р. ОСОБА_1 через загальний відділ суду було подано письмові пояснення в тексті якого вказано, що на момент скоєння ним ДТП в автомобілі був присутній ОСОБА_4, який керує та розпоряджається транспортним засобом на підставі довіреності наданої йому власником.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. вирішено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Бойко Р.В. (головуючий), Самсін Р.І., Ягічева Н.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2012 р. колегією суддів справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 06.06.2012 р.

29.05.2012 р. ОСОБА_4 на виконання вимог ухвали суду від 14.05.2012 р. через загальний відділ суду було подано письмове пояснення в тексті якого вказано, що на момент скоєння ДТП у ОСОБА_4 було відсутнє посвідчення на право керування транспортним засобом, а тому автомобілем «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 керував ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_4, що також підтвердив ОСОБА_1 у своїх поясненнях поданих через загальний відділ суду 29.05.2012 р.

В судове засідання 06.06.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 06.06.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

ОСОБА_1, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 06.06.2012 р. не з'явився, вимоги ухвал суду виконав в тексті пояснень від 20.04.2012 р. повідомив, що має змоги бути присутнім в судовому засіданні 06.06.2012 р. та просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 14.05.2012 р., яка була направлена за адресою вказаною в позовній заяві та повідомленням про вручення поштового відправлення №19774990.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2008 р. між ВАТ «ХДІ страхування»(після зміни організаційно-правової форми - ПАТ «ХДІ страхування») та ОСОБА_6 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №041-0565/08-04 (надалі -«Договір»).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням транспортним засобом марки «Hyundai tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок настання подій, перелік яких наведено у п. 7 Договору, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; стихійні явища; пожежа, вибух; протиправні дії третіх осіб; викрадення.

13.12.2009 р. близько 11 год. 30 хв. по вул. Кільцева Дорога в м. Києві було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля «Hyundai tucson»та автомобіля «ВАЗ», а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 при зміні напрямку руху на право для подальшого розвороту, не зайнявши відповідне крайнє праве положення на проїзній частині, здійснивши поворот на право з другої смуги руху допустив зіткнення з автомобілем «Hyundai tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві №5477 від 17.12.2009 р. та постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13.01.2010 р. у адміністративній справі №3-105/10, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту спеціаліста №5490 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 28.12.2009 р. суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_7 (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №7424/08 від 14.07.2008 р.) вартість матеріального збитку, що дорівнює розміру відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого автомобілю «Hyundai tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 13 094,41 грн.

Згідно рахунку фактури №001 від 13.01.2010 р. виставленого власнику застрахованого транспортного засобу суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_8 вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Hyundai tucson»склала 13 170,00 грн.

27.01.2010 р. власник застрахованого транспортного засобу -автомобіля «Hyundai tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_8

На підставі страхового акта №041-016/10 від 28.01.2010 р. ПАТ «ХДІ страхування», виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №041-0565/08-04 від 17.12.2008 р., сплатила своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 12 515,41 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №280 від 02.02.2010 р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПАТ «ХДІ страхування»перейшло в межах суми 12 515,41 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки відділу ДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві №5477 від 17.12.2009 р. та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 05.06.2004 р. вбачається, що транспортний засіб -автомобіль «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Hyundai tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить громадянці ОСОБА_9 та знаходився під керуванням ОСОБА_1

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Із матеріалів справи, а саме довіреності б/н від 07.11.2008 р. вбачається, що громадянка ОСОБА_9 уповноважила ОСОБА_10 та ОСОБА_4 користуватися та розпоряджатися належним їй на підставі свідоцтва НОМЕР_4 від 05.06.2004 р. транспортним засобом «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності з тимчасовим реєстраційним талоном НОМЕР_5 від 16.10.2009 р. транспортний засіб «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 було зареєстровано на ОСОБА_4.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, застрахована ПАТ «СК «Універсальна»згідно із полісом №ВС/8531804.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/8531804) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 08.12.2009 р. (13:20) по 07.12.2010 р.

Відповідно до п. 4 полісу №ВС/8531804 страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_4, судом встановлено, що ОСОБА_1 користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1 автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована ПАТ «СК «Універсальна».

У своїх поясненнях від 25.05.2012 р. ОСОБА_4 пояснив, що на момент скоєння ДТП у нього було відсутнє посвідчення на право керування транспортним засобом, а тому автомобілем «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 керував ОСОБА_1 в його присутності.

Згідно із п. 2.2 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р. (зі змінами та доповненнями) власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих правил.

Отже, з урахуванням наведеного ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 на законних підставах, а тому суд відхиляє доводи відповідача про зворотнє.

Положення ст. 62 Конституції України закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, а тому, за відсутності доказів зворотного, водій транспортного засобу вважається таким, що керував на законній підставі. Обов'язок спростування наведеної обставини (надання постанови про притягнення до відповідальності згідно ст. 126 КУаП) покладається на відповідача.

Доказів, які б підтверджували притягнення ОСОБА_1 до відповідальності згідно ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідачем не надано, а тому відсутні підстави вважати, що він керував транспортним засобом на незаконних підставах.

Вина ОСОБА_1 за вчинення спірного ДТП встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації ним автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, відшкодовується ПАТ «СК «Універсальна»в межах полісу.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВС/8531804) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза -510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyundai tucson», реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 13 094,41 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 12 515,41 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент направлення заяви) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач заявою №041-016/10 від 17.08.2010 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка отримана відповідачем 07.09.2010 р., звернувся до відповідача з проханням протягом одного місяця з дня отримання заяви відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 12 515,41 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом №ВС/8531804.

Враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №ВС/8531804 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 12 005,41 грн. (12 515,41 грн. - 510,00 грн.).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «СК «Універсальна»на користь ПАТ «ХДІ страхування»суми страхового відшкодування у розмірі 12 005,41 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 48А; ідентифікаційний код 20113829) на користь Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 102; ідентифікаційний код 22868348) суму страхового відшкодування у розмірі 12 005 (дванадцять тисяч п'ять) грн. 41 коп., судовий збір у розмірі 1 543 (одна тисяча п'ятсот сорок три) грн. 91 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -12.06.2012 р.

Головуючий, суддя Р.В. Бойко

Судді: Р.І. Самсін

Н.І. Ягічева