Рішення № 24882281, 19.06.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/71/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.12 Справа № 5009/1934/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61029, АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Ріст»(70002, м. Вільнянськ Запорізької області, вул. Червоноармійська, буд. 5)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Запорізької області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Ріст» суми 11000,00 грн. заборгованості за вантажне перевезення згідно договору про надання послуг транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні № 090212 від 09.02.2012 р., суми 815,08 грн. пені, суми 63,00 грн. втрат від інфляції та суми 120,91 грн. - 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання.

В обґрунтування правової підстави заявленого позову позивач посилався на наявність обов'язку відповідача сплатити вартість послуг з перевезення вантажу, отриманих останнім за договором про надання послуг транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні № 090212 від 09.02.2012 р. Зокрема, позивач зазначив, що автотранспортні послуги були ним надані в період з 09.02.2012 р. по 14.02.2012 р. за маршрутом: м. Вільнянськ -м. Запоріжжя -м. Воронеж -м. Владикавказ, що підтверджується міжнародною транспортною накладною А № 0294132 від 10.02.2012 р. Вартість послуг з перевезення складає суму 28000,00 грн. Також, позивач зазначав, що перевезення ним було виконано належним чином, ніяких претензій, ані вантажовідправник, ані вантажоодержувач не заявляли. Сторони затвердили акт надання послуг № 22 від 17.02.2012 р. на узгоджену суму фрахту 28000,00 грн. За перевезення відповідач розрахувався частково на загальну суму 17000,00 грн., з яких 7000,00 грн. сума передплати та 10000,00 грн. сума часткової оплати. Решта боргу в сумі 11000,00 грн. залишилась несплаченою. Оскільки Договором строк оплати визначений не був, 12.04.2012 р. на адресу відповідача була направлена Претензія з вимогою підписати і повернути акт звіряння взаємних розрахунків та сплатити заборгованість за перевезення протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання Претензії. Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо сплати боргу, посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача 11000,00 грн. основного боргу, 815,08 грн. пені, 63,00 грн. втрат від інфляції та суми 120,91 грн. -3% річних за порушення грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.05.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.06.2012 р.

До судового засідання 19.06.2012 р. представники сторін не з'явились.

До початку судового засідання від позивача надійшла письмова заява (вих. б/н від 12.06.2012 р.), в якій останній, посилаючись на сплату відповідачем суми основного боргу (11000,00 грн.), просить стягнути з ТОВ «НВП «Ріст»на користь ФОП ОСОБА_1 не відшкодовані відповідачем: суму 815,08 грн. пені, суму 63,00 грн. втрат від інфляції, 120,91 грн. -3% річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

Відповідач -вимоги суду, викладені в ухвалі від 23.05.2012 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно наявних у справі поштових повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, ухвалу суду від 23.05.2012 р. про призначення до розгляду даної справи було отримано позивачем -09.06.2012 р., а представником відповідача 29.05.2012 р., тобто, про наявність в провадження суду даної справи сторони були обізнані.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними матеріалами без участі представників сторін.

У зв'язку з неявкою представників фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 19.06.2012 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу та часткового задоволення позову щодо стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Матеріали справи свідчать, що 09.02.2012 р. між ФОП ОСОБА_1 (Виконавцем, позивачем у справі) та ТОВ «НВП «Ріст»(Замовником, відповідачем у справі) було укладено договір № 090212 про надання транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні (надалі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортно-експедиційному обслуговування вантажів, які пред'являються Виконавцю Замовником для транспортування у міжнародному сполученні автомобільним транспортом на підставі заявок Замовника на перевезення вантажу автотранспортом.

Згідно із п. 3.1 Договору сторонами узгоджено, що ціни по даному Договору встановлені у гривні та по кожному конкретному перевезенню зазначаються в заявці Замовника.

За умовами п. 4.1 Договору платежі за виконані послуги згідно Договору здійснюються шляхом банківського перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця.

Порядок та строки оплати обумовлюються в разовій заявці, яка направляється Виконавцю перед конкретним перевезенням (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у випадку порушення узгоджених строків оплати Замовник сплачує Виконавцю неустойку у розмірі 0,1% від суми фрахту за кожен день прострочки платежу.

Строк дії Договору - до 31.12.2012 р.

Згідно Заявки № 09/02/1 від 09.02.2012 р. позивач замовив відповідачу здійснити автотранспортом перевезення вантажу (вікон) за маршрутом : м. Вільнянськ -м. Запоріжжя -м. Воронеж -м. Владикавказ.

Датою завантаження визначено 09.02.2012 р. о 13-00 год.; ставка фрахту - 28000,00 грн.; пакет документів для оплати -рахунок-фактура, акт виконаних робіт; місце митної очистки -м. Воронеж.

09.02.2012 р. позивачем відповідачу було виставлено до сплати рахунок № 21 на загальну суму 28000,00 грн.

В якості передоплати за Договором, відповідачем платіжним дорученням № 544 від 10.02.2012 р. було перераховано позивачу суму 7000,00 грн.

Згідно товарно-транспортної накладної (CMR) А № 0294132 від 10.02.2012 р., товар поступив на Воронезьку митницю 14.02.2012 р.

12.04.2012 р. позивачем на адресу відповідача було направлено Претензію (вих. б/н від 11.04.2012 р.) з вимогою підписати і повернути акт звіряння взаємних розрахунків та сплатити заборгованість за перевезення протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання Претензії.

Платіжним дорученням № 1961 від 04.05.2012 р. відповідач перерахував на рахунок позивача 10000,00 грн. за автотранспортні послуги згідно рахунку № 21 від 09.02.2012 р.

Таким чином всього відповідач сплатив на користь позивача суму 17000грн. за надані послуги.

Решта боргу, в сумі 11000,00 грн., станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, залишалась несплаченою.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «НВП «Ріст» суми 11000,00 грн. заборгованості за вантажне перевезення згідно договору про надання послуг транспортно-експедиційних послуг в міжнародному сполученні № 090212 від 09.02.2012 р., суми 815,08 грн. пені, суми 63,00 грн. втрат від інфляції та суми 120,91 грн. -3% річних за порушення грошового зобов'язання, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать, що на підставі договору від 09.02.2012 р. між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України -перевезення.

Відповідно до присів статей 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення за умовами якого одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні норми права містяться у ст. ст. 306, 307, 311 ГК України.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Долученою до матеріалів справи Міжнародною транспортної накладною А№0294132 від 10.02.2012 р., рахунком № 21 від 09.02.2012 р., податковою накладною від 10.02.2012р. підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні на суму 28000,00 грн.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки у Заявці на перевезення вантажу № 09/02/1 від 09.02.2012 р. строк оплати визначений не був, в порядку ст. 530 ЦК України позивач надіслав відповідачу Претензію з вимогою протягом семи календарних днів з моменту отримання Претензії сплатити заборгованість за Договором.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманих від позивача послуг в повному обсязі виконані не були.

Як встановлено судом, відповідач 10.02.2012 р. (на суму 7000,00 грн.) та 04.05.2012 р. (на суму 10000,00 грн.), частково сплатив вартість перевезення - на загальну суму 17000,00 грн.

Таким чином, станом на момент подання позову, сума основного боргу відповідача за Договором складала 11000,00 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати послуг з перевезення, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, а також з урахуванням викладеного, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11000,00грн.

Разом з тим, після порушення провадження у даній справі відповідач погасив суму основної заборгованості, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача суму 11000,00грн., що підтверджується наданою позивачем засвідченою копією платіжного доручення № 2410 від 29.05.2012 р.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження по справі, в частині стягнення суми основного боргу (11000,00 грн.) слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 63,00 грн. втрат від інфляції, суми 120,91 грн. -3% річних та суми 815,08 грн. пені.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку, позивачем заявлено до стягнення 63,00 грн. втрат від інфляції, нарахованих за березень 2012 р. та 120,91 грн. -3% річних, нарахованих за період з 25.02.2012 р. по 05.05.2012 р. включно.

При цьому, суд відзначає, що період нарахування втрат від інфляції та 3% річних позивачем визначено невірно.

Як вже зазначалось вище, оскільки строк оплати сторонами узгоджений не був, в порядку ст. 530 ЦК України, позивач направив на адресу відповідача Претензію з вимогою протягом 7-ми днів з дати отримання Претензії погасити заборгованість. Матеріали справи, зокрема, фіскальний чек № 9015 від 12.04.2012 р. та відповідні Описи вкладення у цінний лист від 12.04.2012 р., свідчать, що Претензія була направлена на адресу відповідача -12.04.2012 р.

Згідно з нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. № 1149:

4.1. Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

місцевої - Д+2;

у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст

Київ, Сімферополь та Севастополь) - Д+3;

між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст

обласного підпорядкування) - Д+4;

між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Отже, з урахуванням Нормативів і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів і строку, протягом якого відповідач повинен був сплати заборгованість, граничним строком оплати основного боргу є -24.04.2012 р. (де, 17.04.2012 р. - належна дата отримання Претензії відповідачем + 7 днів, строк, встановлений позивачем для оплати = 24.04.2012 р.).

За таких обставин, належним періодом нарахування 3% річних є 24.04.2012 р. - 05.05.2012 р.

Здійснюючи розрахунок трьох відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що з урахуванням суми основного боргу та періоду заборгованості (з 24.04.2012 р. по 05.05.2012 р.), сума 3% річних складає 10,85 грн., тому позовна вимога щодо стягнення 3% річних задовольняється саме в такому розмірі. В іншій частині позовної вимоги щодо стягнення 3% річних слід відмовити, як заявленої неправомірно.

Далі, листом Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., надано рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, згідно з якими, якщо строк виконання зобов'язання настав в період з 01 по 15 число поточного місяця, то сума індексується з врахуванням індексу інфляції поточного місяця, а якщо строк виконання зобов'язання настав в період з 15 по 31 число поточного місяця, то нарахування розпочинається з наступного місяця.

Отже, враховуючи, що граничним строком оплати основного боргу є - 24.04.2012 р., позивач мав право на нарахування втрат від інфляції за травень 2012 р., проте, згідно позовної заяви, втрати від інфляції були нараховані позивачем за березень місяць, коли право на їх нарахування у позивача ще не виникло. За таких обставин, в задоволенні позовної вимоги про стягнення 63,00 грн. втрат від інфляції, нарахованих за березень 2012 р. слід відмовити, як заявленої безпідставно.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В даному випадку сторони в п. 4.3 Договору встановили, що у випадку порушення узгоджених строків оплати Замовник сплачує Виконавцю неустойку у розмірі 0,1% від суми фрахту за кожен день прострочки платежу. При цьому, період нарахування пені позивачем визначено - 25.02.2012 р. -05.05.2012 р.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань суд констатує обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, розмір же стягнення обмежується періодом нарахування (з 24.04.2012 р. по 05.05.2012 р.) та подвійної обліковою ставкою НБУ, яка діяла у період прострочення, як то передбачено ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням періоду, за який позивач має право на її нарахування (з 24.04.2012 р. по 05.05.2012 р.) та приписів ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»і розміру заборгованості, суд дійшов висновку, що вимога про її стягнення підлягає задоволенню частково в сумі 54,10 грн., в решті вимоги про стягнення пені в сумі 760,98 грн., слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд враховує, що у відповідності до ст. 49 ГПК України спір доведений до суду з вини відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Ріст»(70002, м. Вільнянськ Запорізької області, вул. Червоноармійська, буд. 5, код ЄДР 25221038, р/р № 260009767134053 в філії ЗАТ «ПУМБ», м. Запоріжжя, МФО 313623) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61029, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/рахунок НОМЕР_2 в АТ «ПроКредитБанк», м. Київ, МФО 320984) суму 54 (п'ятдесят чотири) грн. 10 коп. пені, суму 10 (десять) грн. 85 коп. -3% річних та суму 1480 (одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 74 коп. судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі № 5009/1934/12 за позовною вимогою про стягнення суми 11000,00 грн. основного боргу припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України - 20.06.2012р.

Суддя М.В. Мірошниченко