Рішення № 24881958, 19.06.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.12р. Справа № 7/5005/4628/2012За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпропетровськ

про стягнення 16 328, 26 грн.

Cуддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_2, дов. № 906 від 06.06.2012р.;

від відповідача: провідний юрисконсульт ОСОБА_3, дов. № 90юр від 05.06.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про стягнення з останнього на свою користь основного боргу у сумі 9 000, 00 грн., пені за загальний період прострочення виконання основного зобов'язання з 23.11.2011р. по 23.05.2012р. включно у сумі 7 125, 00 грн., 3% річних за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з 06.11.2011р. по 23.05.2012р. включно у сумі 125, 26 грн., інфляційних нарахувань на суму основного боргу, розрахованих з застосуванням індексів інфляції за період листопад 2011 року -квітень 2012 року, у сумі 78, 00 грн., а всього: 16 328, 26 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем договором № 11464/23/99595 технічної підтримки комплексу "С.К.А.Т." від 02.02.2009р. щодо оплати у встановлений договором строк вартості наданих позивачем відповідачу послуг з інформаційного супроводу та технічної підтримки комплексу "С.К.А.Т." у листопаді 2011 року -січні 2012 року, наявністю боргу відповідача за надані послуги у сумі 9 000, 00 грн. Відповідальність за прострочення оплати послуг у виді пені передбачена умовами договору. 3% річних та інфляційні нарахування заявлені на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує. Відповідач посилається на недотримання позивачем вимог ст. 5 ГПК України про вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору, а також ст. 6 ГПК України про врегулювання спору шляхом звернення підприємства чи організації, чиї права і законні інтереси порушено, з письмовою претензією до особи, що порушила ці права та інтереси. Також, відповідач не погоджується з розрахунком та сумою заявленої до стягнення пені, вважає, що позивач неправомірно не обмежив розмір пені, заявлений до стягнення, подвійною обліковою ставкою НБУ на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За проведеним відповідачем розрахунком загальна сума пені становить 142, 42 грн.

У судовому засіданні 07.06.2012р. оголошено перерву на 14.06.2012р.

У судовому засіданні 14.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2009р. Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" (замовник), яке змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", що підтверджується статутом останнього, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 22.05.2012, та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (виконавець) уклали договір № 11464/23/99595 технічної підтримки комплексу "С.К.А.Т." (далі -Договір), за умовами якого (п. 1.1.) виконавець надає замовнику послуги з інформаційного супроводу та технічної підтримки комплексу "С.К.А.Т.", що включають програмне забезпечення комплексу та навігаційне обладнання комплексу, встановлене на транспортних засобах замовника.

01.02.2012р. сторони Договору дійшли згоди про його припинення з 01.02.2012р., про що уклали додаткову угоду до Договору від наведеної дати.

Перелік послуг, які надаються за Договором, наведений у пункті 2.1. Договору.

Ціна послуг в розрізі їх найменувань визначена додатком № 1 до Договору та становить 3 000, 00 грн.

На виконання умов Договору у листопаді 2011 року -січні 2012 року позивач надав відповідачу обумовлені Договором послуги на загальну суму 9 000, 00 грн., що підтверджується наступними актами передачі-приймання робіт (надання послуг):

акт № ОУ-0000238 від 30.11.2011р. про надання послуг у листопаді 2011 року на суму 3 000, 00 грн.;

акта № ОУ-0000259 від 30.12.2011р. про надання послуг у грудні 2011 року на суму 3 000, 00 грн.;

акта № ОУ- 0000001 від 31.01.2012р. про надання послуг у січні 2012 року на суму 3 000, 00 грн.

Всі вищезазначені акти підписані представниками позивача та відповідача, підписи скріплені печатками як позивача, так і відповідача, відповідно.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.3. Договору оплата замовником послуг за Договором здійснюється шляхом щомісячної абонентської плати у розмірі, встановленому додатком 1 до Договору, тобто 3 000, 00 грн. Замовник оплачує виконані роботи (послуги) з абонентського обслуговування не пізніше 5-го числа кожного місяця, за який надаються послуги.

Позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за Договором в частині оплати послуг, наданих позивачем відповідачу у листопаді 2011 року - січні 2012 року, у встановлений Договором строк, наявність боргу відповідача у сумі 9 000, 00 грн., що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи умови Договору (п. 3.3.), строк оплати послуг, наданих позивачем відповідачу у листопаді 2011 року - січні 2012 року, є таким, що настав.

Доказів оплати вартості послуг, наданих у зазначеному періоді, відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за надані послуги у сумі 9 000, 00 грн. у встановленому порядку не спростував.

Відповідно, є правомірними та підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 9 000, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що у випадку порушення терміну оплати, вказаного у п. 3.3. Договору, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 % від неоплаченої у строк суми за кожний день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за загальний період прострочення оплати наданих послуг з 23.11.2011р. по 23.05.2012р. включно у сумі 7 125, 00 грн., яка розрахована на підставі умов Договору щодо розміру пені - 0,5 % від неоплаченої у встановлений строк суми за кожен день прострочення.

При розрахунку пені позивач неправомірно не застосував положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якої розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені з урахуванням заявленого позивачем періоду, вартості неоплачених послуг за цей період та обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України становить:

від суми неоплачених послуг, наданих у листопаді 2011 року, -3 000, 00 грн. за період прострочення оплати з 23.11.2011р. по 06.05.2012р. включно (ч. 6 ст. 232 ГК України) -209, 19 грн.;

від суми неоплачених послуг, наданих у грудні 2011 року, -3 000, 00 грн. за період прострочення оплати з 06.12.2011р. по 23.05.2012р. включно -213, 53 грн.;

від суми неоплачених послуг, наданих у січні 2012 року, -3 000, 00 грн. за період прострочення оплати з 06.01.2012р. по 23.05.2012р. включно -174, 06 грн.,

а всього: 596, 78 грн.

Оскільки прострочення оплати має місце, є правомірними та підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені за загальний період прострочення оплати наданих послуг з 23.11.2011р. по 23.05.2012р. включно у сумі 596, 78 грн.

Розрахунок пені перевірено господарським судом за допомогою програмного забезпечення "Законодавство".

В решті вимог щодо стягнення пені позов задоволенню не підлягає у зв'язку з наведеним вище.

Обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України на підставі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною в постановах від 24.10.2011р. № 3-114гс11 та від 07.11.2011р. № 3-121гс11, які прийняті за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. В силу ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

В наведених вище постановах Верховного Суду України вказано наступне.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період прострочення з 06.11.2011р. по 23.05.2012р. включно у сумі 125, 22 грн. та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу із застосуванням індексів інфляції за листопад 2011 року -квітень 2012 року, у сумі 78, 00 грн.

В решті вимог щодо стягнення 3% річних позов задоволенню не підлягає через допущені при їх розрахунку помилки, а саме позивач не врахував кількість днів у 2012 році -366, а не 365, що впливає на відсоток річних в перерахунку на один день.

Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат перевірено господарським судом за допомогою програмного забезпечення "Законодавство".

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо недотримання позивачем вимог ст.ст. 5, 6 ГПК України.

Частина друга статті 124 Конституції України встановлює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 09.07.2012р. (№ 15-рп/2002) у справі № 1-2/2002 положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, позивач не обмежений у праві на захист свого порушеного права шляхом вчинення прямого позову до суду.

Також, суд не погоджується з розрахунком пені, проведеним відповідачем, оскільки підсумок пені по кожному рядку розрахунку, вказаний відповідачем, не відповідає формулі розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, буд. 5, ідентифікаційний код 20262860) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у сумі 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп., пеню у сумі 596 (п'ятсот дев'яносто шість) грн. 78 коп., 3% річних у сумі 125 (сто двадцять п'ять) грн. 22 коп., інфляційні втрати у сумі 78 (сімдесят вісім) грн. 00 коп., витрати на оплату судового збору у сумі 966 (дев'ятсот шістдесят шість) грн. 02 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Суддя Л.А. Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 19.06.2012р.