Постанова № 24881735, 19.06.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р. Справа № 5024/2404/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Запорощенка М.Д. - головуючого,

Акулової Н.В..

Алєєвої І.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Зерновик"

на постанову Одеського апеляційного господарського

суду від 13.03.2012 року

у справі № 5024/2404/2011

господарського суду Херсонської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Зерновик"

до Дочірнього підприємства

"Херсонський річковий порт"

Акціонерної судноплавної компанії

"Укррічфлот"

про визнання угоди недійсною

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - Корнелюка В.В.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновик" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" про визнання недійсною угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 23.11.2003р., укладеної між сторонами.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11 січня 2012 року (суддя Александрова Л.І.) позов задоволено; визнано недійсною угоду від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 23.11.2003р., укладену між ДП „Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" та ТОВ „ТПК „Зерновик"; стягнуто з ДП „Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" на користь позивача 941 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 року (судді: Журавльов О.О., Михайлов М.В., Ярош А.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновик", посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2003 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК „Зерновик" (інвестор, позивач) та Дочірнім підприємством „Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" (забудовник, відповідач) укладено договір №02-25/103 інвестування будівництва, згідно якого інвестор передає, а забудовник приймає цільовий внесок у вигляді грошових коштів, матеріалів і права користування обладнанням інвестора (інвестиція) та зобов'язується вчинити всі необхідні дії щодо розміщення інвестиції для здійснення будівництва зернового елеватору місткістю 35 тисяч тонн на території Херсонського річкового порту за адресою: м. Херсон, Одеська пл., 6 (об'єкт) та передати готовий до експлуатації об'єкт у власність інвестора.

Умовами п.п. 1.4, 2.1, 5.2, 9.1 договору визначено, що метою будівництва об'єкта за цим договором є його подальша експлуатація інвестором, а саме: приймання, сушка, доопрацювання, зберігання зерна та насіння, які в подальшому перевантажуються на судна або інший транспорт; розмір інвестиції, яку інвестор передає забудовнику відповідно до п. 1.1 договору, складає 14 160 000 грн., що дорівнює проектно-кошторисній вартості об'єкту, визначеній у робочому проекті, розрахованій за цінами 2002 року, включаючи ПДВ 2 360 000 грн.; забудовник оформлює правовстановлюючі документи на об'єкт, передбачені чинним законодавством, у тому числі реєструє об'єкт в бюро технічної інвентаризації та оформлює довідку-характеристику для передачі об'єкту у власність інвестора. Вартість об'єкту, вказана у довідці-характеристиці, не може перевищувати розміру фактично внесеної інвестиції. Передача об'єкта у власність інвестора оформлюється шляхом підписання акту приймання - передачі об'єкту; цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором та підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкту, або акту приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництвом, у випадку розірвання договору.

З Додаткової угоди №1 до договору №02-25/103 від 22.11.2003р. інвестування будівництва, укладеної сторонами 09.12.2005р., вбачається, що станом на 01.11.2005р. інвестором внесено інвестицій на суму 11 615 000 грн., що становить 2,3 млн. доларів США.

Пунктом 8.4 договору №02-25/103 від 22.11.2003р. встановлено, що договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором; за взаємною згодою сторін.

02.04.2008р. сторонами укладено угоду про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003р., згідно якої у зв'язку з відсутністю у інвестора грошових коштів на закінчення будівництва зернового елеватору місткістю 35 тис. тон, який розташований за адресою: м. Херсон, Одеська площа, 6, інвестор і забудовник дійшли згоди розірвати договір інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003р. Сторони погодили, що результат будівництва - недобудований зерновий елеватор місткістю 35 тис. тон, який розташований за адресою: м. Херсон, Одеська площа, 6, залишається у власності Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот"; забудовник зобов'язується до 30.04.2008р. компенсувати інвестору грошові кошти у розмірі 3 263 208,09 грн., які фактично внесені інвестором в інвестування будівництва елеватора; забудовник компенсує інвестору грошові кошти шляхом перерахування суми, зазначеної в п.3 цієї угоди, на розрахунковий рахунок інвестора; дана угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами. З моменту набрання чинності цієї угоди договір інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003р. вважається розірваним за згодою сторін.

Оспорювана угода від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003р. укладена і підписана від імені інвестора ОСОБА_5, як директором ТОВ „ТПК „Зерновик".

У зв"язку з тим, що рішенням господарського суду Херсонської області від 14.09.2010р. у справі № 2/147-ПН-10 визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ „ТПК „Зерновик", оформленого протоколом від 23.07.2007р. в частині призначення ОСОБА_5 на посаду директора ТОВ „ТПК „Зерновик" з 23.07.2007р., позивач вважає, що угода від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003р. підписана неуповноваженою особою та звернувся до господарського суду з позовом про визнання її недійсною на підставі ч.2 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана угода про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003р. вчинена зі сторони позивача неуповноваженою особою і відповідачем не надано доказів наступного схвалення позивачем цієї угоди, а тому вона підлягає визнанню недійсною на підставі ч.2 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України.

Проте, апеляційна інстанція, скасовуючи рішення суду та відмовляючи в задоволенні позову, повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору у зв"язку з невиконанням позивачем обов"язку, в силу статті 33 ГПК України, щодо надання доказів невідповідності їх нормам права, що є наслідком для визнання договору недійсним.

Дані висновки суду відповідають вимогам закону, встановленим судом обставинам та ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом апеляційної інстанції перевірено наявність повноважень у особи, що підписала спірний договір та вірно вказано на помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності у директора ОСОБА_5 при укладенні угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 23.11.2003р. повноважень на її підписання, оскільки з боку позивача угода підписана представником, який діяв на підставі Статуту ТОВ „ТПК „Зерновик", а отже відповідач не міг знати про наявність у такого представника позивача будь-яких обмежень повноважень щодо представництва ТОВ „ТПК „Зерновик" і відповідач не міг передбачити, що 14.09.2010р. господарським судом Херсонської області буде прийнято рішення по справі №2/147-ПН-10, яким буде визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ „ТПК „Зерновик", оформленого протоколом від 23.07.2007р. в частині призначення ОСОБА_5 на посаду директора ТОВ „ТПК „Зерновик".

Крім того, в преамбулі угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 23.11.2003р. зазначено, що з боку позивача угоду укладено директором ТОВ „ТПК „Зерновик" ОСОБА_5, який діяв на підставі Статуту.

Згідно п.п. 9.10, 9.11 Статуту поточне керівництво діяльністю ТОВ „ТПК „Зерновик" здійснюється директором, який обирається на Загальних Зборах; директор, зокрема, укладає договору та інші угоди від імені ТОВ „ТПК „Зерновик" і видає доручення на проведення таких операцій.

Таким чином, Статутом ТОВ „ТПК „Зерновик" директору позивача ОСОБА_5 надано право на укладення угоди від 02.04.2008р. про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 23.11.2003р. та у нього були повноваження на підписання вказаної угоди.

При цьому, рішення господарського суду Херсонської області від 14.09.2010р. по справі №2/147-ПН-10, яким визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ „ТПК „Зерновик", оформленого протоколом від 23.07.2007р. в частині призначення ОСОБА_5 на посаду директора ТОВ „ТПК „Зерновик", не може бути підставою для визнання недійсними всіх правочинів, вчинених директором ТОВ „ТПК „Зерновик" ОСОБА_5 від імені ТОВ „ТПК „Зерновик" до прийняття 14.09.2010р. господарським судом Херсонської області вказаного рішення по справі №2/147-ПН-10, оскільки на час їх вчинення директор ОСОБА_5 мав всі повноваження на укладення цих правочинів.

Водночас, наявні в матеріалах справи листи засновників ТОВ „ТПК „Зерновик" ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 30.11.2007р., від 07.12.2007р., від 17.03.2008р., а також Компанії „FORTIUS Ltd" Англія від 29.11.2007р. на адресу ДП „Херсонський річковий порт" не можуть свідчити про те, що відповідач знав про наявність у директора позивача ОСОБА_5 будь-яких обмежень повноважень щодо представництва ТОВ „ТПК „Зерновик", оскільки зміст вказаних листів жодним чином не стосується наявності або відсутності повноважень у директора ТОВ „ТПК „Зерновик" ОСОБА_5 на представництво позивача.

Так, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 цього ж Кодексу встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності необхідного обсягу повноважень у директора позивача - ТОВ „ТПК „Зерновик" ОСОБА_5 на підписання спірного договору грунтується на вимогах закону.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про необгрунтованість позовних вимог про визнання недійсною спірної угоди.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд повно, всебічно дослідив надані сторонами докази, доводи, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення місцевого суду та відмову в задоволенні позовних вимог.

З даними висновками апеляційного господарського суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції, а тому не заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновик" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 року

у справі № 5024/2404/2011 залишити без змін.

Головуючий суддяМ.Д. Запорощенко СуддіН.В. Акулова І.В. Алєєва