Рішення № 24881, 09.06.2006, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.06 Справа № 17/23/06-10/100/06

Суддя Алейникова Т.Г.

За позовом: Республіканського галузевого концерну комунального машинобудування “Укркомунмаш”, м. Київ.

До: ВАТ “ПХЗ “Коагулянт”, м. Пологи, Запорізька область.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Фонд державного майна України, м. Київ

про визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Алейникова Т.Г.

Представники:

Від позивача: Гостєв А.В. дов. від 03.02.06р.

Від відповідача: Лисинська О.І дов. від 01.09.05р.

Від 3 особи: Мітенко І.В. дов. № 277

Розпорядженням № 262 від 10.03.06р. голови господарського суду Запорізької області справу передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Справа розглядалася 17.04.06р., оголошено перерву на 04.05.06р., потім на 19.05.06р. Ухвалою господарського суду від 10.05.06р. розгляд справи продовження до 10.06.06р. 19.05.06р. розгляд справи відкладено на 01.06.06р. та оголошено перерву на 09.06.06р. У судовому засіданні 09.06.06р. оголошено рішення.

Розглядається позовна заява Республіканського галузевого концерну комунального машинобудування “Укркомунмаш”, м. Київ, до Відкритого акціонерного товариства “Пологівський хімічний завод “Коагулянт”, м. Пологи, про визнання за державою в особі позивача права власності на перший пусковий комплекс цеху сірчанокислого алюмінію по вул. К.Маркса, 521 в м. Пологи.

Третя особа заявила самостійні вимоги на предмет позову та просить визнати право власності на перший пусковий комплекс цеху сірчанокислого алюмінію по вул. К. Маркса, 521 в м. Пологи за державою в особі Фонду державного майна України, м. Київ.

Відповідач вважає позов необґрунтованим, т.я. документально не підтверджений факт перерахування позивачем грошових коштів для будівництва першого пускового комплексу цеху сірчанокислого алюмінію по вул. К.Маркса, 521 в м. Пологи та факт будівництва за кошти позивача. Майно збудоване відповідачем за власні кошти та власними силами.

Крім цього відповідач зазначив, що ФДМУ та позивач не мають права визнати за собою право власності на майно, яке було передано ним у власність відповідача до приватизації адже при визначенні ФДМУ статутного фонду відповідача була врахована вартість усіх активів відповідача, до яких відносяться усі будівлі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд встановив:

Відповідно до рішення Державного комітету України по житлово - комунальному господарству від 14 березня 1994р. №28 було створено Відкрите акціонерне товариство “Пологівський хімічний завод “Коагулянт”, шляхом перетворення державного підприємства “Пологівський хімічний завод “Коагулянт” у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента “Про корпоратизацію підприємств” від 15.06.1993р.

На момент заснування відповідач входив до складу Республіканського галузевого концерну комунального машинобудування “Укркомунмаш”, який в свою чергу був створений відповідно до наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №15 від 23.01.1991р.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів УРСР №39 від 14.06.1991р. Держжитлокомунгоспом України у 1991-1993рр., через Концерн, за рахунок державних централізованих капітальних вкладень, фінансувалося розширення виробництва сірчанокислого алюмінію Державного підприємства “Пологівський хімічний завод “Коагулянт”, а саме проектування та будівництво. Згідно із рішенням Держжитлокомунгоспу України від 14.03.1994р. №28 незавершене будівництво першої черги цеху сірчанокислого алюмінію було передано Держжитлокомунгоспом України як засновником до статутного фонду ВАТ “Пологівський хімічний завод “Коагулянт” та відображене у балансі товариства.

На виконання постанов Кабінету Міністрів України №490 від 04 липня 1995р., №653 від 18 червня 1996р. на підставі переліку найважливіших будов виробничого призначення, які споруджуються із залученням державних централізованих капітальних вкладень, затвердженого Держжитлокомунгоспом України та погодженого з Міністерством економіки України в 1994-1996 роках через Концерн проводилося централізоване фінансування розширення виробництва сірчанокислого алюмінію. Підтвердження цього є Уточнений державний контракт “Про створення виробничих потужностей за рахунок державних централізованих капітальних вкладень на 1994 рік по Держжитлокомунгоспу України” погоджений Міністерством економіки України 09.09.1994р., Наказ Держжитлокомунгоспу України №34 від 02.08.1995р. “Про обсяги державного контракту на 1995 рік”, Наказ Держжитлокомунгоспу України №62 від 23.07.1995р. “Про показники інвестиційного розділу Державної програми економічного та соціального розвитку на 1996 рік”.

Дане фінансування мало цільовий характер, а саме кошти перераховувалися на будівництво першого пускового комплексу цеху сірчанокислого алюмінію по вул. .К.Маркса, 521 у місті Пологи, яке розпочалося відповідно до Постанови КМ УРСР від 14 червня 1991р. №39 та здійснювалося відповідачем.

Концерном були перераховані відповідачу кошти, як централізоване капіталовкладення на будівництво спірного майна в сумі 195,2 млрд. карбованців, з них: у 1994р. –3736 млн. карбованців, у 1995р. –55500 млн. карбованців, у 1996р. –136000 млн. карбованців.

Згідно п.3.5 статуту ВАТ “Пологівський хімічний завод “Коагулянт” зареєстрованого розпорядженням представника Президента України у Пологівському районі 31 березня 1994р. №132 “майно, яке буде збільшуватися за рахунок централізованих капіталовкладень, належить державі. Отже, якщо за рахунок централізованих капітальних вкладень було збудовано частину спірного майна, то воно належить державі.

Але під час введення в експлуатацію спірного об’єкту було порушено право власності держави і в Акті державної технічної комісії про прийняття об’єкта та введення його в експлуатацію від 30 листопада 2000 року було помилково зазначено в якості власника спірного майна відповідача.

Тобто відповідач оформлюючи документи вводу в експлуатацію цеху сірчанокислого алюмінію порушило ст.ст.13,41 Конституції України, ст.ст.2,3,55 ЗУ “Про власність”, Державні будівельні норми України: Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів. ДБН А3.1-3-94” затверджені наказом Держкоммістобудування України від 5 жовтня 1994р. № 48 та положення власного статуту і зазначило себе як власника вказаного майна.

Знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Пункт 7 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994р. №02-5/225 роз’яснює, що вирішуючи спори, пов’язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Таким чином, спір, як правило, виникає не про визнання права власності, а про те, яке підприємство (організація) має право повного господарського відання (оперативного управління) державним майном.

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання”

Відповідно до п.4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року №2558-ХІІ на Фонд покладено завдання захисту майнових інтересів держави. Тому вимоги 3-особим яка заявила самостійні вимоги на предмет спору є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Що стосується позивача ,то його вимоги не підлягають задоволенню т.я. він не має ніякого відношення до спірного майна .Заперечення відповідача суд до уваги не приймає т.я. факт отримання коштів підтверджується довідками керівника відповідача Л.А Мунтян, звітами про введенні в дію об’єктів, основних фондів і використання капітальних вкладень за 1993,1994,1995р р. та іншими документами, які надані суду..

Державне мито і витрати на ІТЗ судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь державного бюджету України.

Керуючись ст. 49, 69, 82, 84, 85 ГПК України, суд

Вирішив:

В позові Республіканського галузевого концерну комунального машинобудування “Укркомунмаш”, м. Київ до ВАТ “ПКЗ “Коагулянт”, м. Пологи, Запорізька область відмовити.

Задовольнити позовні вимоги Фонду державного майна України, м. Київ та визнати право власності на перший пусковий комплекс цеху сірчанокислого алюмінію по вул. К. Маркса, 521 в м. Пологи за державою в особі Фонду державного майна України, м. Київ.

Стягнути з ВАТ “ПХЗ “Коагулянт”, 70605, Запорізька область, м. Пологи, вул.. Крупської, 225, п/р 26001121429001 КБ “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 03327724, на користь державного бюджету України 85 грн. державного мита. Видати наказ.

Стягнути з ВАТ “ПХЗ “Коагулянт”, 70605, Запорізька область, м. Пологи, вул.. Крупської, 225, п/р 26001121429001 КБ “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ЄДРПОУ 03327724, на користь ДП СІЦ, м. Київ 118 грн. судових витрат. Видати наказ.

Суддя Алейникова Т.Г.