Ухвала суду № 24877056, 01.03.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Марчук В. Т.

суддів Половінкіної Н.Ю., Литвинюк І.М.

при секретарі Лисак О.А.

з участю позивачки ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.

Посилалась на те, що 26.06.2009 року між нею (позивачкою) та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання.

Відповідно до вказаного договору вона передала ОСОБА_2 у власність 51/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1, а відповідачка зобов'язалась довічно її утримувати, забезпечувати харчування, одягом, доглядом, необхідною допомогою.

Матеріальне забезпечення та утримання, яке щомісячно повинно надаватись відповідачкою ОСОБА_2 було ними оцінено в розмірі 100 грн. з умовою збереження її права безоплатного довічного користування житловим будинком.

Однак, з березня 2011 року відповідачка ОСОБА_2 не виконувала своїх обов'язків щодо її (позивачки) матеріального утримання, догляду та надання необхідної допомоги.

Просила розірвати договір довічного утримання від 26.06.2009 року, укладений між ними, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачкою своїх обов'язків за вказаним договором.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 02.12.2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір довічного утримання, укладений 26.06.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Хотинської державної нотаріальної контори Мартинюк Є.Р. за реєстром №1118, згідно якого було відчужено 51/100 житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що розташовані по АДРЕСА_1, що належало ОСОБА_1

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

На вказане рішення суду першої інстанції відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання відмовити.

Посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін.

При цьому, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Судом встановлено, що 26.06.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання (догляду), який посвідчено державним нотаріусом Хотинської державної нотаріальної контори Мартинюк Є.Р. та зареєстровано в реєстрі за №1118.

Згідно умов вказаного Договору, ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 належні їй на праві власності 51/100 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1

Відповідачка ОСОБА_2 в свою чергу за умовами Договору зобов'язалась довічно утримувати ОСОБА_1, забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, зберегти її в безоплатному довічному користуванні зазначені 51/100 частин житлового будинку.

Згідно п.6 вказаного Договору вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, ліками, догляду і необхідної допомоги) визначена сторонами в розмірі 100 грн. в місяць.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із неналежного виконання набувачем ОСОБА_2 своїх обов'язків згідно укладеного між сторонами договору довічного утримання.

Такі висновки суду першої інстанції є по суті правильними.

Так, згідно вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначалось вище, відповідачка ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання довічно утримувати позивачку, забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою тощо.

Таким чином, за змістом вказаного вище Договору належним виконанням набувачем його умов визнається виконання в даному випадку відповідачкою ОСОБА_2 всіх в сукупності, покладених на неї договором обов'язків.

Дослідженими по справі доказами встановлено лише часткове виконання відповідачкою ОСОБА_2 своїх обов'язків по утриманню ОСОБА_1 у вигляді придбання ліків та продуктів харчування.

Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами та показами допитаних в судовому засіданні свідків.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2, незважаючи на вік та стан здоров'я позивачки, не виконувала умови договору довічного утримання в частині належного регулярного догляду за нею та регулярного надання їй необхідної допомоги, в чому остання потребувала.

Посилання ОСОБА_2 на зайнятість на роботі, як на поважну, на її думку, причину неможливості особисто регулярно здійснювати догляд та надавати необхідну допомогу позивачці, є необгрунтованим, оскільки це суперечить ст.774 ЦК України та п.5 Договору довічного утримання.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неналежне виконання відповідачкою ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за договором довічного утримання, а відповідно про наявність правових підстав для його розірвання.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову та доводів апеляційної скарги відповідачка ОСОБА_2 суду не надала.

За таких обставин, встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 02 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: підпис Марчук В.Т.

Судді: підпис Половінкіна Н.Ю.

підпис Литвинюк І.М.