Ухвала суду № 24875587, 14.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5784/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська автомобільна компанія «СКІФ» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №905/1503/24254739 від 26 лютого 2010року

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить, зазначаючи на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін, виходячи з наступник підстав.

З матеріалів справи вбачається, та судом першої інстанції достовірно встановлено, що ТОВ «Українська автомобільна компанія «СКІФ»є користувачем земельної ділянки за адресою: м.Київ, вул. Зрошувальна, 15, площею 3436,36 кв.м, нормативну грошову оцінку якої проведено, та сплачує податок на землю у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки на підставі частини першої статті 7 Закону України "Про плату за землю".

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкового розрахунку ТОВ"Українська автомобільна компанія "СКІФ" земельного податку за період з 01.01.09 р. по 26.02.10 р. за результатами якої складено Акт. Згідно Акту встановлено, що розмір податкового зобов'язання із земельного податку, зазначеного у податковому розрахунку, є меншим ніж визначено пунктом 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про питання користування земельними ділянками в місті Києві", що призвело до заниження суми податкового зобов'язання на суму 27907,74 грн.

На підставі акту ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 04 березня 2009 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0001881503/0/6830, яким ТОВ «Українська автомобільна компанія «СКІФ»визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю у розмірі 29303,13 грн., в тому числі за основним платежем 27907,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1395,39 грн. за порушення Закону України "Про плату за землю" .

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги , виходив з того, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008року №944/944 "Про питання користування земельними ділянками в місті Києві" не застосовується до обов'язків позивача зі сплати земельного податку, оскільки щодо земельної ділянки, якою користується товариство, проведено грошову оцінку та законодавчо встановлено ставку земельного податку.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку є Закон України «Про систему оподаткування», який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»вбачається, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Закону України «Про плату за землю».

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ч.5-10 цієї статті та ч. 2 ст. 6 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», можна дійти висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві", яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою частиною першою статті 7 Закону України «Про плату за землю», у повному обсязі.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.