Ухвала суду № 24871310, 21.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2012 року м. Київ К-16571/09

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Пилипчук Н.Г. Шипуліна Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 17.11.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 р.

у справі №14/123

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Спецекскавація»

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Спецекскавація»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 17.11.2008 р. (суддя -Колодій С.Б.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя -Мірошниченко М.В., судді -Баранник Н.П., Добродняк І.Ю.), позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.03.2008 р. № 0047001740/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача державне мито у сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представником відповідача була проведена камеральна перевірка розрахунку позивачем суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, за результатами якої складено акт від 13.03.2008 р. № 36/1740/05466140.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», а саме -зменшено суму податку з власників транспортних засобів за транспортні засоби марки КрАЗ-6510 в кількості 2 одиниці у зв'язку з порушенням кримінальної справи по факту незаконного заволодіння транспортними засобами.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення від 27.03.2008 р. № 0047001740/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з власників транспортних засобів у сумі 6 241,20 грн. (у т. ч. 5 944,00 грн. -за основним платежем та 297,20 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Пунктами 1-3 ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»визначено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

У разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 19.02.2008 р. позивачем було подано до контролюючого органу уточнений розрахунок податку з власників транспортних засобів у зв'язку із викраденням двох автомобілів КрАЗ (держаний номер 7256 КДП та державний номер 5470 КДП).

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 01.01.2008 р. у позивача були відсутні зазначені транспортні засоби, оскільки вони стали предметом кримінальної справи, порушеної 18.05.2006 р. за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального Кодексу України по факту шахрайства.

Тобто мав місце факт заволодіння невстановленою особою чужим майном, що належало позивачу, що спричинило позивачу шкоду на загальну суму 178 205,23 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що родовим об'єктом злочинів, передбачених розділом VI Особливої частини Кримінального кодексу України, є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім відносини з приводу володіння, користування і розпорядження майном.

Об'єктивна сторона злочинів проти власності полягає у: 1) викраденні (ст. ст. 185-188); 2) привласненні (ст. 191); 3) розтраті (ст. 191); 4) вимаганні майна (ст. 198); 5) заволодінні ним шляхом шахрайства (ст. 190); 6) заволодінні ним шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ст. 191); 7) вчиненні інших дій, спрямованих на порушення права власності (ст. ст. 192- 198).

Діяння, які характеризуються протиправним корисливим оберненням на свою користь чи користь інших осіб чужого майна, яке заподіює пряму шкоду власникові і здійснюється, як правило, проти волі власника: крадіжка (ст. ст. 185 і 188); грабіж (ст. ст. 186 і 188); розбій (ст. 187); вимагання (ст. 189); шахрайство (ст. 190); притиснення і розтрата, вчинені особою, якій майно ввірене чи перебуває в її віданні (ч;1 ст. 191); привласнення, розтрата, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 191).

Як вбачається з норми ч. 3 ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», вона не містить конкретного посилання на ст. 185 Кримінального кодексу України, а містить лише поняття «викрадення».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в розумінні ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»поняття «викрадення»охоплює не лише здійснення «крадіжки»відносно певного майна власника, але й охоплює будь-яке протиправне позбавлення власника його майна -автотранспортних засобів, що переслідується в кримінальному порядку шляхом порушення кримінальної справи, відтак суди дійшли аргументованих висновків, що позивачем було правомірно зменшено податок з власників транспортних засобів за 2008 рік на 5 944,00 грн. у зв'язку із порушенням кримінальної справи від 18.05.2006 р. № 64061448 по факту шахрайства.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 17.11.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 р. у справі №14/123 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіПилипчук Н.Г. Шипуліна Т.М.