Ухвала суду № 24870648, 29.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2012 р.Справа № 2-а-11102/10/1570

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Коваля М.П.,

суддів -Потапчук В.О.,

-Танасогло Т.М.,

при секретарі -Журкіній І.І.,

за участю: представника прокуратури -Маковської Т.А.,

представника апелянта -Яцевича А.В.,

представника відповідача -Ткачук О.П.,

представника апелянта -Лисецької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростзернопродукт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростзернопродукт»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, третя особа: Державна податкова адміністрація в Одеській області, за участю Прокуратури Київського району м.Одеси,- про визнання протиправними (незаконними) рішення, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Ростзернопродукт»звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м.Одеси, в якому позивач просить суд визнати повністю протиправними/незаконними рішення за результатами планової виїзної перевірки згідно акту від 16.06.2010 року № 308/2310/35117842/113 ТОВ "Ростзернопродукт", з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.03.2009р. та за результатами розгляду скарг; визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Київському районі м. Одеси №0010352301/2 від 26.10.2010р., №0010352301/1 від 10.09.2010р., №0010352301/0 від 07.07.2010р. про сплату донарахованого податку на прибуток у сумі 1 815 838 грн., у тому числі за основним платежем -1 210 559грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -605 279 грн.; та №0010622301/2/1 від 11.11.2010р., № 0010622301/1/1 від 01.10.2010р., №0010622301/0/1 від 10.09.2010р. на суму 46 575 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року відмовлено повністю в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити повністю позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегією суддів замінена сторона у справі, саме неналежного відповідача: Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси замінено на правонаступника -Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби згідно з постановою КМ України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

Сторони були повідомлені належним чином про час и місце судового засідання, представники до суду прибули та надали свої пояснення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає її без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що з 18.05.2010р. по 11.06.2010р. на підставі направлень на проведення перевірки та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок,- працівниками ДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.03.2010р.. валютного та іншого законодавства за період з 29.05.2007р. по 31.03.2010р. За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт від 16.06.2010р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03р. № 143, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". На підставі зазначеного акту перевірки прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому слід зазначити, що позивач не погодившись з висновками акту перевірки та подав до ДПА в Одеській області заперечення, які були відхилені ДПА в Одеській області. За результатами розгляду цих скарг відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0010622301/1/1 від 01.10.2010р.; № 0010352301/1 від 10.09.2010 р.; № 0010352301/2 від 26.10.2010 р.; № 0010622301/2/1 від 11.11.2010р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з яких виходив останній відмовляючи у задоволенні позову, оскільки позивачем занижено податок на прибуток в сумі 1210559грн.. в т.ч. 3 квартал 2008р. - 60978грн., 4 квартал 2008р. - 314462грн.. за 1 квартал 2009р. на 926956грн.. за 2 квартал 2009р. занижені на 4176 грн.. за 3 квартал 2009р. занижені на 88974грн., за 4 квартал 2009р. завищені на 1311 грн. Зазначені факти апелянтом не спростовано та необґрунтовано належними доказами зазначені розбіжності.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «Ростзернопродукт»віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товару в сумі 4101400,33грн.. в т.ч.: - в 3 кварталі 2008р. на суму 395833грн. (без ПДВ) від ТОВ «Інтербанхов»; - в 1 кварталі 2009р. на суму 3705567грн. від наступних підприємств: ТОВ «Холес Трейд»в сумі 588849,9грн. (без ПДВ) та ПП «Агродія»в сумі 3116717,1грн. (без ПДВ), без підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документам»обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В акті перевірки встановлено завищення валових витрат за 1 квартал 2009р. на суму 588849.90грн., яке відбулося за результатами взаємовідносин позивача з ТОВ "Холес Трейд".

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом укладено договір поставки сільськогосподарської продукції з ТОВ «Холес Трейд»від 20.01.2009 р.. В пункті 3.3 вказаного договору зазначено, що на товаропостачальник повинен надати сертифікат якості, карантинний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ТТН, рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, акт прийму-передачі товару. Пунктом 3.4 договору передбачено, що кожна ТТН повинна бути оформлена згідно наступних реквізитів: Замовник - ТОВ «Ростзернопродукт», вантажевіправник - ТОВ «Холес Трейд», вантажоодержувач ДП Херсонський морський торгівельний порт для ТОВ ТКФ ТТД. Пункт розвантаження - ДП Херсонський морський торгівельний порт. Згідно п.3.6 договору товар по даному договору вважається поставленим постачальником та прийнятий покупцем - по якості - на підставі сертифікації, по кількості - на підставі підтвердження ХМТП про отримання товару. Відповідно до п.3.8. договору датою поставки товару є дата його приймання в пункті розвантаження.

Таким чином, у підтвердження отримання апелянтом товару від ТОВ «Холес Трейд»до суду надані товарно-транспортні накладні, в яких замовником виступає ПП «Лєсік & Т», вантажовідправник - ТОВ «Холес Трейд», вантажоодержувач - ДП Херсонський морський торгівельний порт для ТОВ ТКФ ТТД, пункт розвантаження - ДП Херсонський морський торгівельний порт. Вказані товарно-транспортні накладі завірені печаткою ТОВ «Холес Трейд», печаткою «Херс. ТПП № 006 експорт», печаткою «перевірено ГХІ».

З викладеного можливо зробити висновок, що вказані ТТН не відповідають вимогам п. 3.4 укладеного договору від 20.01.2009 р. та не мають відношення до цього договору, укладеного між ТОВ «Холес Трейд»та ТОВ «Ростзернопродукт», а отже не можуть бути підтвердженням факту доставки товару до пункту розвантаження - ДП Херсонський морський торгівельний порт за умовами вказаного договору.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апелянтом не надані та в матеріалах справи не містяться сертифікати якості на товар та підтвердження ДП Херсонського морського торгівельного порту про отримання товару.

Таким чином в ході перевірки, на підставі наданих документів, не було можливості встановити дату поставки товару та підтвердити факт отримання товару позивачем від ТОВ «Холес Трейд».

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом укладені договори поставки сільськогосподарської продукції від 25.01.2009р. з ПП «Агродія». Пунктами 3.2 та 3.3 договорів визначено, що на товар постачальник повинен надати сертифікат якості ДХІ, залізничну накладну при поставці товару залізничним транспортом. ТТН при поставці товару автомобільним транспортом, рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, акт прийму-передачі товару. Товар по даному договору вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем - по якості на підставі сертифікату якості, виданого ДХІ по кількості - на підставі підтвердження ДП «Херсонський морський торгівельний порт»про отримання товару. Датою поставки є дата його приймання в пункті розвантаження. До договору надані специфікації, відповідно до пункту 3 зазначених специфікацій, копії яких наявні у матеріалах справи, передбачено, що на товар постачальник повинен надати наступні документи: - ТТН. рахунок-фактура. видаткову накладну, податкову накладну. Пунктом 6 зазначених специфікацій визначено, що кожна ТТН повинна бути заповнена згідно наступних реквізитів: Замовник - ТОВ «Ростзернопродукт», вантажовідправник - ПП «Агродія», вантажоотримувач - ДП ХМТП для ТОВ ТКФ ГТД, пункт розвантаження - ДП Херсонський морський торгівельний порт.

В якості підтвердження отримання апелянтом товару (ячменя, пшениці) від ПП «Агродія» підприємством надані товарно-транспортні накладні, які відображені у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною до цієї довідки. В наданих товарно-транспортних накладних замовником виступає - ПП «Агродія»або ПП "Інвестагропівдень". вантажовідправник - ПП «Агродія», вантажоодержувач - ДП ХМТП для ПП «Агродія»по договору № 39/30Д, експортер ТОВ «СВЛ-Транс». Усі надані товарно-транспортні накладні завірені печаткою ПП «Агродія», печаткою «Херс ТПП № 006 експорт», печаткою «перевірено ДХІ». Слід зазначити, що договір № 39/30Д б/д, який вказаний у товарно-транспортних накладних, в матеріалах справи не мітиться та апелянтом не наданий.

Отже, надані товарно-транспортні накладні не відповідають умовам договорів та специфікацій до них, у зв'язку з чим не можуть бути підтвердженням факту доставки товару до пункту розвантаження - ДП «Херсонський морський торгівельний порт»за вищевказаними договорами. Також, апелянтом не надані сертифікати якості на товар та підтвердження ДП Херсонського морського торгівельного порту про отримання товару.

Таким чином, на підставі наданих документів відсутня можливість встановити дату поставки товару та підтвердити факт отримання товару від ПП «Агродія»на адресу ТОВ «Ростзернопродукт», у зв'язку з відсутністю відповідних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з вищевикладеного, ТОВ «Ростзернопродукт»не надало для перевірки відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, щодо витрат по придбанню ячменю та пшениці від ПП «Агродія»на суму 3116717.1 грн. та витрат по придбанню ячменю від ТОВ «Холес Трейд»на суму 588849.9 грн.,

Проаналізувавши викладене можливо дійти висновку про завищення валових витрат в 1 кварталі 2009р. на загальну суму 3705567 грн.

З приводу апеляційних доводів про обгрунтованість завищення валових витрат на 395833.33 грн., слід зазначити, що таке завищення виникло за результатами виконання договору № РОСТ-И-29/07/8 від 29.07.2008 р., укладеного позивачем з ТОВ «Інтербанхов», умовами якого було передбачено, що продавець (ТОВ "Інтербанхов") зобов'язується передати належний йому товар у власність покупця апелянта, а покупець прийняти та оплатити товар. Так, в п. 2.1.1 договору вказано найменування товару -

насіння соняшника, в п.2.2.2 договору зазначена кількість - 161,017 т., а в п.3.1 договору - загальна сума договору, яка склала 475000грн., в т.ч. ПДВ у сумі 79166,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом були укладений договір купівлі-продажу з ТОВ «Інтербанхов». Пунктом 4.1. договору передбачено, що продавець здійснює поставку товару на елеватори України в термін до 01.10.2008 р. В пункті 4.2. договору вказано, що датою поставки товару є дата його прийняття покупцем на елеватори.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи вважає за необхідне зазначити, що первинних документів щодо поставки товару від ТОВ «Інтербанхов»на адресу ТОВ «Ростзернопродукт», товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт постачання товару від ТОВ «Інтербанхов»на адресу ТОВ «Ростзернопродукт»або інші товарно-супровідні документи, та будь-яких документів, які містять інформацію про сам елеватор та підтверджують отримання товару на елеваторах України, як це передбачено пунктом 4.2. договору від 29.07.08 р. -апелянтом не надано та в матеріалах справи не міститься.

Апелянтом не надано договорів, укладених із елеваторами України на прийомку та зберігання товару, який він отримав за договором від 29.07.2008 р. від ТОВ «Інтербанхов», згідно виписок банку відсутня оплата за послуги зберігання, перевалці цього товару (соняшника) на елеваторах, відсутні картки складської квитанції на зерно (соняшник), у зв'язку з чим в ході перевірки не можливо встановити місце поставки зазначеного товару та місце його зберігання. Підприємством не надані товарно-транспортні накладні (або ЗДН), які підтверджують факт постачання товару (соняшника) від ТОВ «Інтербанхов»на адресу ТОВ «Ростзернопродукт»або інші товарно-супровідні документи.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, ще використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку;

Згідно з п. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій е первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

Згідно з п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Приймання зерна на зберігання, переробку та заставу від власників проводиться за відповідними договорами. Сертифікований зерновий склад (далі - СЗС) на підставі реєстру форми ЗХС-7 (ЗХС-4) оформляє одночасно з прийняттям зерна на зберігання складську квитанцію (даті - СК), а складське свідоцтво - не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання відповідно до Положення про обіг складських документів на зерна затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. № 198, зареєстрованого в Мінюсті 16.07.2003р. за № 605/7926.

Відповідно до п.п.15 Закону України «Про зерно та ринок зерна в України»від 04.07.02 р. № 37-ІV зерновий склад - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки; зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо).

З аналізу приписів ст.ст. 5, 24, 26 та 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в України»від 04.07.02р. № 37-ІV вбачається, що суб'єктами ринку зерна є суб'єкти господарювання, які діють на ринку зерна.

Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

При цьому слід зазначити, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна має видати відповідне свідоцтво або квитанцію, яка апелянтом не надана та в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до пп. 6.6.4 п. 6.6 ст. 6 Технічного регламенту зернового складу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004р. №228, при надходженні зерна на зберігання уповноважена особа зернового складу перевіряє наявність договору складського зберігання зерна. При відсутності договору пропонує власнику зерна оформити такий договір і в разі його укладання одержує від власника зерна (або його представника) такі документи: а) товарно-транспортну накладну за формою з відміткою власника зерна "на переробку", "на зберігання", "у рахунок заставної закупівлі зерна"; б) посвідчення про якість зерна на кожну партію (крім товаровиробників); в) свідоцтво про вміст пестицидів, токсичних т елементів та мікотоксинів на кожну партію зерна (крім товаровиробників); г) при необхідності А карантинний сертифікат; г) фітосанітарний сертифікат (при імпорті зерна). Згідно пп. 6.12.2 п. 6.12 ст. 6

Технічного регламенту зернового складу видача зерна проводиться зерновим складом в обмін на один з таких документів: а) оригінал складської квитанції на зерно; б) оригінал простого складського свідоцтва або нерозділеного подвійного складського свідоцтва: в) одночасно подані оригінали розділених частин подвійного складського свідоцтва; г) складське свідоцтво (частина А) подвійного складського свідоцтва та оригінал документа про повну сплату суми кредиту і відсотків за ним.

Відповідно до ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363 встановлено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для обліку на шлях) переміщення товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до п.1.8 у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що докази дотримання апелянтом встановлених вищевказаними нормами положення щодо здачі зерна до зернових складів (елеваторів України) та оформлення перевезення товару з отриманням відповідних документів під час здійснення операцій з вказаними вище контрагентами -не надано та в матеріалах справи не міститься.

Так, 01.07.2009 р. між ФОП ОСОБА_6 (експедитор-виконавець) та апелянтом (клієнт-замовник) був укладений договір транспортної експедиції за №01/07-1. Предметом зазначеного договору є обов'язок Експедитора за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів Клієнта автомобільним (але не виключно згідно з п.3.1) транспортом на території України. Перелік послуг, обов'язок щодо надання яких на себе взяв ФОП ОСОБА_6 визначено у п.1.2 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_6 та замовник ТОВ «Ростзернопродукт»уклали акт про те, що виконавець надав експедиційні послуги, а замовник прийняв відповідно до Договору №01/07-1 від 01.07.2009 р. в наступному обсязі роботи (послуги): - експедиторські послуги, оформлення документації відносно товару - гороху в кількості 5250т. на суму 78750грн., без ПДВ, акт №14 від 14.07.2009р.; - експедиторські послуги, оформлення документації відносно товару - ячмінь в кількості 3000 тн. на суму 45000грн. без ПДВ, акт № 20 від 12.08.2009р.; - експедиторські послуги, оформлення документації, відносно товару - ячмінь в кількості 3520,667тн. на суму 52810грн, акт № 22 від 18.08.2009р.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.2004 р. № 1955-ІV передбачено, що експедитори за дорученням клієнтів здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю.

Аналогічна умова включена сторонами договору № 01/07-1 від 01.07.2009 р. в пункті 1.2. договору, де визначений перелік видів послуг, що надаються експедитором клієнту.

Але в порушення «Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті»затвердженого Наказом Міністерства транспорту України та Державної податкової адміністрації України від 24.10.2001 № 712/431, «Правил оформлення перевізних документів»затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. у ТОВ «Ростзернопродукт»відсутня будь-яка транспортна документація, що підтверджує надання експедиторських послуг ФОП ОСОБА_6 (товарно-транспортні накладні, залізничні накладні тощо).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, апелянт в порушення приписів ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат підприємства включив витрати, по яких не доведено зв'язок з господарською діяльністю підприємства, в результаті чого валові витрати за 3 квартал 2009 року завищено на 176560грн.

Доводи апелянта із посиланнями на протиправність неврахування ДПІ уточненої декларації за 1 півріччя 2008 року від 07.06.2010р. № 9001983618 (збільшення рядка 04.1 Декларації на 1092700грн.) - колегією суддів до уваги не приймається, оскільки вказана декларація надана до ДПІ вже в ході перевірки 07.06.2010 р. Крім того, податкові зобов'язання за 1 півріччям 2008 року вже були предметом перевірки, про що складено акт виїзної планової комплексної перевірки за період з 29.05.2007 р. по 30.06.2008 р. від 14.11.2008 р. № 1750823-1/35117842. Відповідні обставини встановлені в акті перевірки від 16.06.2010 р.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суми податкових зобов'язань за 1 півріччя 2008 р. є узгодженими, та будь-які уточнення показників податкової декларації з податку на прибуток, зроблені в ході перевірки не повинні братись до уваги.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, апелянтом не надано належних доказів у підтвердження тих обставин, на які він посилається в обгрунтування заявлених вимог. Апелянт не довів суду обставин щодо протиправності дій відповідача, правомірність яких не спростована, а підтверджується матеріалами справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростзернопродукт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростзернопродукт»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, третя особа: Державна податкова адміністрація в Одеській області, за участю Прокуратури Київського району м.Одеси,- про визнання протиправними (незаконними) рішення, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Т.М. Танасогло/