Постанова № 24869385, 18.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 травня 2012 року № 2а-4128/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтозахист Україна" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011р. №0006462312 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0006452312, №0006462312 від 23.09.2011.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, оскільки формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат вартості товарів за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для їх скасування.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що позивач не мав права формувати податковий кредит з ПДВ та відносити до складу валових витрат витрати у зв'язку з проведенням нікчемних правочинів.

У судовому засіданні за згодою сторін ухвалено рішення про завершення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (далі -відповідач) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна»(далі -позивач) щодо фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Транс-Грейн»(далі -ПП «Транс-Грейн») за період з 01.07.2008 по 30.06.2011.

За результатами перевірки складено акт №1974/23-12/33156387 від 06.09.2011 (далі -акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 (далі Закон №334/94-ВР) при визначенні суми податку на прибуток, встановлено його заниження в сумі 3163776,00 грн., в тому числі: за 3 квартал 2010 року на суму 3163776,00 грн.; пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон №168/97-ВР) при визначенні суми ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 2531020,00 грн., в тому числі: за липень 2010 року на суму 890179,00 грн., за серпень 2010 року на суму 867280,00 грн., за вересень 2010 року на суму 766914,00 грн., за жовтень 2010 року 6647,00 грн.

На підставі Акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення №0006452312 від 23.09.2011 про донарахування основного зобов'язання позивачу з податку на прибуток в розмірі 3163776,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 790944,00 грн., на загальну суму 3954720,00 грн.; №0006462312 від 23.09.2011 про донарахування основного зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в розмірі 2531020,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 632755,00 грн., на загальну суму 3163775,00 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: в ході розслідування кримінальної справи №69-116, порушеної слідчим управлінням податкової міліції ДПА України відносно засновників та директорів ТОВ «Техавтокомплект», ТОВ «Доорс», ТОВ «Оптдевайс»за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.5 - 212 ч.3, 205 ч.2 КК України, оскільки дані підприємства були придбані та зареєстровані невстановленими особами з метою прикриття своєї незаконної діяльності по формуванню незаконного податкового кредиту з ПДВ для інших реально діючих підприємств України, без реального наміру здійснювати господарську діяльність від імені даних підприємств. Одним з користувачів ТОВ «Оптдевайс»є ПП «Транс-Грейн», всі правочини якого як щодо купівлі-продажу, так і щодо продажу визнані нікчемними згідно акту №55/234/36725965 від 03.02.2011позапланової виїзної документальної перевірки по ПП «Транс-Грейн», складеним ДПІ у Кіровському районі міста Дніпропетровська. Тобто ПП «Транс-Грейн»має ознаки фіктивності, не знаходиться за місцем реєстрації, фактичне місцезнаходження не встановлене. Згідно показань засновника та директора ПП «Транс-Грейн»він став засновником та директором на прохання незнайомого чоловіка, при цьому самостійно підприємство не придбавав, статутний фонд не формував, наміру бути засновником цього підприємства не мав. В подальшому ніякої реальної господарської операції від імені даногопідприємства не проводив, в тому числі не відвантажував товарів, не надавав робіт та послуг, а лише за вказівкою підписував документи, які йому надавались не вникаючи в суть документів. Насправді був лише формальним директором. Жодних рішень по делегуванню повноважень іншим особам не приймав, призначень на підприємстві не здійснював, збори не проводив, не голосував, у зв'язку з чим статут та реєстраційні документи ПП «Транс-Грейн»не можуть бути дійсними, оскільки реєстрація даного підприємства була здійснена на підставі неправдивих відомостей про підприємство, ціль його утворення, без наміру займатися підприємницькою діяльністю. Тобто, угоди між позивачем та ПП «Транс-Грейн»є нікчемними, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що позбавляє позивача на формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП «Транс-Грейн» було укладено договір №41П/Н від 15.07.2010, згідно якого ПП «Транс-Грейн»зобов'язалось поставити позивачу товар на умовах, у кількості та за ціною відповідно до специфікацій (додатків) до даного договору.

Факт виконання зобов'язань за вищенаведеним договором на суму 15186124,99 грн. (в т.ч. ПДВ -2531020,83 грн.) підтверджується видатковими накладними: №531 від 22.07.2010, №532 від 22.07.2010, №554 від 23.07.2010, №817 від 02.08.2010, №841 від 03.08.2010, №992 від 09.08.2010, №1025 від 10.08.2010, №1583 від 01.09.2010, №1783 від 09.09.2010, №1816 від 10.09.2010, №1827 від 10.09.2010, №1817 від 10.09.2010 (арк. справи 74-85) та актами приймання-передачі: №5КА від 22.07.2010, №11Л від 23.07.2010, №10Л від 02.08.2010, №12Л від 03.08.2010, №13Л від 09.08.2010, №6КА від 10.08.2010, №14Л від 01.09.2010, №15Л від 09.09.2010, №16Л від 10.09.2010 та №7КА від 10.09.2010 (арк. справи 86-95).

ПП «Транс-Грейн»виписані позивачу податкові накладні №531 від 22.07.2010, №532 від 22.07.2010, №554 від 23.07.2010, №817 від 02.08.2010, №992 від 09.08.2010, №1025 від 10.08.2010, №1583 від 01.09.2010, №1783 від 09.09.2010, №1816 від 10.09.2010, №1817 від 10.09.2010 та №1827 від 10.09.2010 (арк. справи 96-106).

Матеріалами справи підтверджується оплата виконаних робіт на підставі платіжних доручень, а також підтверджується випискою банку по особовому рахунку.

Позивачем суми ПДВ за вищенаведеними накладними були віднесені до складу податкового кредиту у липні - жовтні 2010 року на суму 2531020,83 грн.

При цьому, слід відзначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, поставлений позивачу товар був в подальшому проданий на підставі договору комісії №30-Н від 11.01.2010 комісіонером за дорученням позивача, як комітента, про що свідчать акти прийому-передачі, звіти комісіонера, акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), рахунки-фактури, платіжні доручення, митні декларації, видаткові накладні та виписані позивачем податкові накладні.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ПП «Транс-Грейн»виконувались сторонами у повному обсязі.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналогічні положення містяться у п. 1.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України та Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача (ПП «Транс-Грейн») зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Договір №41П/Н від 15.07.2010 у судовому порядку недійсними не визнавався. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Зміст договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договору контрагентом. При цьому визнання такого договору нікчемним можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку він нікчемними не визнавався. Натомість, договір був фактично виконаний сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за вказаним договором, ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки щодо нікчемності господарських операцій позивача з його контрагентами, згідно ст.ст.215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачами не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Також, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на докази, зібрані в межах розслідування кримінальної справи №69-116 відносно директора ПП «Транс-Грейн»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 КК України, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридична особа ПП «Транс-Грейн»не була припинена.

Разом з тим, слід також відзначити, що ПП «Транс-Грейн»оскаржено дії ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо визнання правочинів цього підприємства «нікчемними»до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, постановою від 27.04.2011 якого у справі №2а/0470/2450/11 адміністративний позов ПП «Транс-Грейн»задоволено, визнано протиправними дії податкового органу по визнанню правочинів «нікчемними»та зобов'язано відновити в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податкові декларації з ПДВ за липень, вересень 2010 року.

Окрім того,суд вважає за необхідне врахувати висновок експертного дослідження ТОВ «Республіканське експертне бюро «Об'єктивність та професіоналізм»№6 від 29.12.2011, поданий позивачем, згідно якого документально підтверджено, що ПП «Транс-Грейн»відвантажило, а позивач отримав товар на загальну суму 15186124,99 грн. (в тому числі ПДВ 2531020,16 грн.) відповідно до умов договору №41П/Н від 15.07.2010; включення до валових витрат позивачем за 3 квартал 2010 року витрат розмірі 12655104,16 грн. на підставі актів прийому-передачі та видаткових накладних по операціях за договором №41П/Н від 15.07.2010, який укладено з ПП «Транс-Грейн», відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; включення до податкового кредиту позивачем за період липень 2010 року -жовтень 2010 року, податку на додану вартість у сумі 2531020,83 грн. по операціях за договором №41П/Н від 15.07.2010, які укладено з ПП «Транс-Грейн», на підставі отриманих від ПП «Транс-Грейн»податкових накладних вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»; висновки акту перевірки від 06.09.2011 №1974/23-12/33156387 про заниження позивачем податку на прибуток підприємства в 3 кварталі 2010 року на 3163776,00 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 2531020,83 грн. за період липень - жовтень 2010 року по операціях з ПП «Транс-Грейн»нормативно та документально не підтверджується.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП «Транс-Грейн»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0006462312 від 23.09.2011 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закон №334/94-ВР та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0006452312 від 23.09.2011.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ПП «Транс-Грейн», а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна»підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтозахист Україна» задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.09.2011 0006452312, №0006462312, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда