Постанова № 24869174, 19.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 року 2а-2523/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гіпохлорид"доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпохлорид" (далі - Позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 821/0001100223 від 16 травня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки прийнято з порушенням Податкового кодексу України, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки, що нібито правочин (договір), укладений між ТОВ "СУАП "Промтехвод" та ТОВ "Гіпохлорид" по виготовленню, монтуванню та виконанню пусконалагоджувальних робіт обладнання для виробництва гіпохлориду натрія на об'єкті "Будівля хлораторної", не спричинив реального настання правових наслідків, а тому, на думку службової особи Відповідача, згідно ст. 202, ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначений правочин нібито має ознаки нікчемності та нібито є нікчемним в силу закону. Представник Відповідача, який здійснював документальну невиїзну перевірку ТОВ "Гіпохлорид", дійшов необґрунтованого, на думку Позивача, висновку про те, що останнім в порушення абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 80378 грн.

У письмових запереченнях, наданих до суду, Відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що правочин, укладений між ТОВ "СУАП "Промтехвод" та ТОВ "Гіпохлорид" по виготовленню, монтуванню та виконанню пусконалагоджувальних робіт обладнання для виробництва гіпохлориду натрія на об'єкті "Будівля хлораторної", є нікчемним, оскільки договір укладений без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

19 червня 2012 року представники Позивача та Відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпохлорид" є юридичною особою, що зареєстрована 24.09.2010 року Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради народних депутатів, як платник податків перебуває на обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 27.09.2010 року та відповідно до Свідоцтва № 100305128 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

У квітні 2012 року посадовою особою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпохлорид" з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено Акт перевірки від 28.04.2012 року № 920/22-3/37236188/78, згідно якого встановлено наступні порушення, а саме:

- абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2011 року на загальну суму 80378 грн.;

- ст. 202, ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено вчинення нікчемних право чинів з ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" на загальну суму 482268 грн. (в тому числі ПДВ 80377 грн.), які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочину придбання товарів.

На підставі висновків Акту перевірки від 28.04.2012 року № 920/22-3/37236188/78 Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" №821/0001100223 від 16 травня 2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 80378 грн.

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемним правочин між ТОВ "СУАП "Промтехвод" та ТОВ "Гіпохлорид", а також податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сумі податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2011 року між ТОВ "Гіпохлорид" (Замовник) та ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" (Виконавець) було укладено Договір № 9/03-11 СП.

Відповідно до умов цього договору Виконавець зобов'язується виготовити, змонтувати та виконати пусконалагоджувальні роботи обладнання для виробництва гіпохлориду натрія на об'єкті "Будівля хлораторної м. Біла Церква вул. Ставищанська, 130" згідно додатку № 2 та у відповідності з протоколом угоди про договірну ціну.

На виконання умов цього договору, у серпні 2011 року ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" були надані ТОВ "Гіпохлорид" послуги по монтажу та здійснено пусконалагоджувальні роботи на загальну суму 482266 грн., у т.ч. ПДВ - 80377,67 грн., що підтверджується належним чином завіреним Актом приймання виконаних будівельних робіт № 26/1 за серпень 2011 року.

Так, на виконання умов цього договору, ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" у відповідності до законодавства, що діяло на момент здійснення господарських операцій за договором, оформило належним чином податкові накладні № 73 від 04.08.2011 року, № 84 від 26.08.2011 року, № 89 від 31.08.2011 року на вказану вище суму, які знаходяться в матеріалах справи.

Суму податку на додану вартість в розмірі 80377,67 грн. за зазначеними податковими накладними Позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

В рахунок оплати отриманих послуг, Позивач на користь ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" перерахував грошові кошти в розмірі 482266 грн., в т.ч. ПДВ - 80377,67 грн.

Так, на підставі зазначених первинних документів позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2011 року - 80377,67 грн.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Але суд звертає увагу, що Відповідачем не заперечується, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити як того вимагає законодавство.

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є Довідка від 30.03.2012 року № 108/2220/3098672, яка була складена ДПІ у Дарницькому районі м. Києва за результатами проведеної зустрічної звірки ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" з ТОВ "УБК №2" за липень-серпень 2011 року.

Так, згідно з Довідкою ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, податковим органом встановлено, що у зазначений період основними постачальниками контрагента позивача - ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" були ТОВ "УБК №2" та ТОВ "Берніс Продакт".

За результатами звірки посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі м. Києва зроблено висновок, що операції з поставки товарів (робіт, послуг) на користь ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод", які у подальшому були поставлені даним підприємством ТОВ "Гіпохлорид", мають ознаки фіктивних, оскільки контрагенти ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" - ТОВ "УБК №2" та ТОВ "Берніс Продакт" не мали фактичної можливості здійснювати господарські операції з поставки товарів (робіт, послуг).

Як стверджує податковий орган - ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, ТОВ "УБК №2" та ТОВ "Берніс Продакт" відсутні за своїм місцезнаходженням, у даних підприємств відсутні трудові ресурси, основні фонди та активи. Крім того, податковий орган стверджує, що в ході перевірки було встановлено здійснення транзитних потоків по ланцюгу постачання ТОВ "УБК №2" - ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" - ТОВ "Гіпохлорид", в ході яких документувалися безтоварні операції та відповідно здійснювалися нікчемні правочини.

У зв'язку з цим, посадові особи ДПІ у Дарницькому районі м. Києва вважають, що оскільки відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ "УБК №2" та ТОВ "Берніс Продакт" до ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод", то в даному випадку вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" податкового кредиту.

Враховуючи дані Довідки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 30.03.2012 року №108/2220/3098672, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та контрагентом - ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу.

Таким чином, висновок відповідача про нікчемність укладених правочинів між позивачем та ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" ґрунтується на висновках Довідки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 30.03.2012 року №108/2220/3098672, які у свою чергу, посилаються на висновки інших актів перевірок податковими інспекціями.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських угод керівником ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" була ОСОБА_1, яка мала право вчиняти юридично значимі дії від імені товариства.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Крім того, службова особа Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС, роблячи в Акті перевірки від 28.04.2012 року № 920/22-3/37236188/78 висновок про нікчемність угод, не зазначила, на підставі якої саме норми чинного законодавства ці угоди визнано нікчемними.

Оскільки ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень Відповідачем не надано.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину по виготовленню, монтуванню та виконанню пусконалагоджувальних робіт обладнання для виробництва гіпохлориду натрія на об'єкті "Будівля хлораторної", укладеного між позивачем та ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод", недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод", а також судового рішення щодо визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством недійсним.

Посилання відповідача на відсутність мети у ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків при наданні послуг не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з Акта перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи, відносно посадових осіб ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" не було порушено кримінальної справи та не прийнято вироку суду з питань ухилення контрагента від сплати податків.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод", є безпідставним та не підтверджений документально.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" договір не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Враховуючи те, що зміст правочину укладеного між ТОВ "Гіпохлорид" та ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" відповідав вимогам діючого законодавства України; за період перевірки жодна із сторін не звернулася до суду щодо порушення права волевиявлення сторін правочину; на момент укладання та виконання правочину ні власне договір, ні платіжні доручення, ні звітність не були визнані у встановленому порядку недійсними, в Акті перевірки № 920/22-3/37236188/78 від 28.04.2012 року положення статей 202, 203, 207, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України застосовані безпідставно.

Відносно завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за серпень місяць 2011 року в розмірі 80377,67 грн.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкові накладні, які наявні в матеріалах справи, містять усі дані стосовно змісту операції з виконання робіт (надання послуг), вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод" не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ Спільне Українсько-Американське підприємство "Промтехвод", які засвідчують надання послуг - виготовлення, монтування та виконання пусконалагоджувальних робіт обладнання для виробництва гіпохлориду натрія на об'єкті "Будівля хлораторної м. Біла Церква вул. Ставищанська, 130", у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в сумі 80377,67 грн. за серпень 2011 року.

Як встановлено судом, податкова накладна є документом, що засвідчує факт отримання платником податків послуг, з дати отримання якої, згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, виходячи із змісту пункту 198.6 статті 198 цього ж Кодексу, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпохлорид" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 821/0001100223 від 16 травня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпохлорид" судовий збір у розмірі 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.