Постанова № 24869171, 06.06.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2012 року 2а-822/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1,

від відповідача -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик Україна»

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Київ-Атлантик Україна»з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.08.2011 № 0000392301, від 08.09.2011 № 0000472301, від 01.09.2011 № 0000432301, від 31.08.2011 № 0000402301, від 01.09.2011 № 0000512301, від 01.09.2011 № 00005222301, від 01.09.2011 № 0000442301, від 08.09.2011 № 0000502301 та від 08.09.2011 № 0000492301.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі Актів перевірок, якими встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаного товару у контрагентів. За твердженням посадових осіб податкового органу, укладені між позивачем і контрагентами правочини є нікчемними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством у відповідності до вимог чинного податкового законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, на думку позивача, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладених між позивачем та контрагентами -ТОВ «Андор», ТОВ «Анігіус», ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «ТД «Агро Інвест», ТОВ «Юнітекс-Трейд»правочинів, оскільки господарські операції з поставки товарів мали реальний характер та даний факт підтверджується документально.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень пояснив, що правочини щодо поставки товарів укладені між позивачем та контрагентами є нікчемними, оскільки контрагенти позивача не здійснювали поставку товару, а правочини укладені без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У судове засідання 06.06.2012 уповноважені представники відповідача не з'явились.

Від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому відповідач просив суд відкласти розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

Як вбачається із клопотання відповідача (том 3, а.с.-70), податковим органом не зазначено поважності причин неприбуття у судове засідання його представників та не надано доказів неможливості їх явки у судове засідання.

За таких обставин судом не визнано поважною причину неявки представників відповідача у судове засідання 06.06.2012.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство «Київ-Атлантик Україна»є юридичною особою, що зареєстрована 28.12.1995 державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій.

У серпні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено позапланові невиїзні документальні перевірки ПрАТ «Атлантик Україна»щодо підтвердженя відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платниками податків -ТОВ «Андор», ТОВ «Анігіус», ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «ТД «Агро Інвест», ТОВ «Юнітекс-Трейд», за результатами яких складені Акти від 12.08.2011 № 307/23-011/229294781, від 18.08.2011 № 318/23-011//229294781, від 12.08.2011 № 308/23-011/229294781, від 12.08.2011 № 309/23-011/229294781, від 12.08.2011 № 310/23-011/229294781, від 12.08.2011 № 311/23-011/229294781, від 18.08.2011 № 319/23-011/229294781, від 18.08.2011 № 320/23-011/229294781.

Як вбачається з Акта перевірки від 12.08.2011 № 307/23-011/229294781, податковим органом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту за серпень 2010 року суму сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару у сумі 92109,25 грн. за податковою накладною, виписаною ТОВ «Андор»від 18.08.2010 № СВ-002568.

Під час перевірки встановлено, що позивач придбав у даного підприємства ріпак технічний (рапс).

При цьому, виявлено, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва складено Акт від 20.05.2011 № 678/23-420/37031233, з якого вбачається, що податковий орган дійшов висновку про нікчемність укладених ТОВ «Андор»правочинів як з постачальниками, так із покупцями товару, внаслідок чого угоди за серпень 2010 року з ПрАТ «Київ-Атлантик Україна»мають ознаки нікчемності.

Крім того, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва виявлено, що до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року ТОВ «Андор»включено суму податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ «Вагрос»у сумі 872181,14 грн.

Також, від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва надійшла довідка від 23.02.2011 № 590/231-00/36955349 про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Вагрос»з питань формування податкового кредиту за липень 2010 року , серпень 2010 року та з питань визначення податкових зобов'язань за рахунок платників податків, зокрема, ТОВ «Андор»

Співробітниками УПМ ДПА у Миколаївській області опитано керівника та засновника ТОВ «Вагрос»- ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які повідомили, що не мають відношення до реєстрації та діяльності даного підприємств, ніяких документів від імені підприємства не підписували.

Перевіряючими також встановлено, що ТОВ «Андор»надано до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва розрахунки по комунальному податку, в яких зазначило кількість працюючих -1 особа.

На підставі даних Акта перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 20.05.2011 № 678/23-420/37031233, ДПІ у Миронівському районі Київської області дійшла висновку про те, що укладені між ПрАТ «Київ-Атилантик Україна»правочини є нікчемними, чим порушено вимоги пункту 1.7 пункту 1.8, статті 1, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за серпень 2001 року у розмірі 92109,25 грн.

На підставі Акта перевірки від 12.08.2011 № 307/23-011/229294781 ДПІ У Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 № 0000392301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 138163,50 грн., з них - 92109,00 грн. -за основним платежем та 46054,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачаться з Акта перевірки від 12.08.2011 № 308/23-011/229294781, під час перевірки відповідачем встановлено, що позивач у грудні 2008 року включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену у складі ціни придбаного у ТОВ «Інвек. Ветеренинарні препарати, кормові добавки» товару у сумі 37,56 грн. відповідно до податкової накладної від 12.12.2008 № 5238

Крім того, виявлено, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя складено Акт від 11.04.2011 № 488/23-05/34268050, згідно з яким податковий орган дійшов висновку про при здійсненні фінансово-господарських операцій ТОВ «Інвек. Ветеренинарні препарати, кормові добавки»мали місце порушення статтей 203, 215, і 216 Цивільного кодексу України. Правочини не були спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлені ними, як із покупцями, так із постачальниками товару, внаслідок чого угоди за грудень 2008 року з ПрАТ «Київ-Атилантик Україна»мають ознаки нікчемності.

Згідно вказаного Акта перевірки ДПІ у у Комунарському районі м. Запоріжжя відділом податкової міліції складено акт від 07.04.2011 № 133 про відсутність ТОВ «Інвек. Ветеренинарні препарати, кормові добавки»за місцем знаходження.

На підставі даних Акта перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 11.04.2011 № 488/23-05/34268050, ДПІ у Миронівському районі Київської області дійшла висновку про те, що укладені між ПрАТ «Київ-Атилантик Україна»та ТОВ «Інвек. Ветеренинарні препарати, кормові добавки»правочини є нікчемними, чим порушено вимоги пункту 1.7 пункту 1.8, статті 1, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за грудень 2008 року у розмірі 37,56 грн.

На підставі Акта перевірки від 12.08.2011 № 308/23-011/229294781 ДПІ У Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 № 0000432301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55,50 грн., з них -37,00 грн. -за основним платежем та 18,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з Акта перевірки від 12.08.2011 № 309/23-011/229294781, відповідачем встановлено, що серпні 2010 року позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2010 року включено податкові накладні від 01.08.2010 № СВ-002663 і від 02.08.2010 № СВ-002664 на суму 8754,44 грн., виписані ТОВ «Інвест ЛТД». Так, позивачем придбано у даного підприємства ріпак.

Також, перевіряючими виявлено, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва складено Акт від 15.03.2011 № 306/10/23-315/36700935, з якого вбачається, що податковий орган дійшов висновку про нікчемність укладених ТОВ «Інвест ЛТД»правочинів як з постачальниками, так із покупцями товару, внаслідок чого угоди за серпень 2010 року з ПрАТ «Київ-Атлантик Україна»мають ознаки нікчемності.

Так, згідно вказаного акта перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, податковим органом встановлено, що у серпні 2010 року основним постачальником ТОВ «Інвест ЛТД»було ТОВ «Агроторгсервіс».

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агроторгсервіс»щодо перевірки правових відносин з ТОВ «Астра-Тех»за період з 01.08.2010 по 30.09.2010, в ході якої встановлено, що ТОВ «Агроторгсервіс»у податковому кредиті відображено суму податку на додану вартість у розмірі 6344777,00 грн.

Вказане підприємство немає основних фондів, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничих потужностей і іншого майна, яке необхідно для виконання господарських операцій. Крім того, встановлено, що ТОВ «Агроторгсервіс»відсутнє за місцезнаходженням, директор підприємства ОСОБА_4 за фактичною адресою не проживає, а постачальником даного підприємства є ТОВ «Астра-Тех», яке має ознаки фіктивності.

У зв'язку з цим, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва встановила, що правочини здійснені між ТОВ «Агроторгсервіс»з ТОВ «Інвест ЛТД»за серпень 2010 року не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних.

На підставі даних Акта перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 15.03.2011 № 306/10/23-315/36700935, ДПІ у Миронівському районі Київської області дійшла висновку про те, що укладені між ПрАТ «Київ-Атилантик Україна»та ТОВ «Інвест ЛТД»правочини є нікчемними, чим порушено вимоги пункту 1.7 пункту 1.8, статті 1, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за грудень 2008 року у розмірі 37,56 грн.

На підставі Акта перевірки від 12.08.2011 № 309/23-011/229294781 ДПІ У Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2011 № 0000402301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13131,00 грн., з них -8754,00 грн. -за основним платежем та 4377,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з Акта перевірки 12.08.2011 № 310/23-011/229294781, відповідачем встановлено, що листопаді, грудні 2010 року і лютому 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані ТОВ «Інтерсервісплюс»на загальну суму 213287,94 грн. Так, Позивачем придбано шрот соняшниковий.

Крім того, виявлено, що ДПІ у м. Івано-Франківську складено Акти від 22.03.2011 № 1540/23-3/37182777 та від 27.04.2011 № 2408/15-2/37182777, з якого вбачається, що податковий орган дійшов висновку про нікчемність укладених ТОВ «Іниерсервісплюс»правочинів як з постачальниками, так із покупцями товару, внаслідок чого угоди за листопад, грудень 2010 року і лютий 2011 року з ПрАТ «Київ-Атлантик Україна»мають ознаки нікчемності.

Даного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що основними постачальниками ТОВ «Інтерсервісплюс»були ПП «Стилет-Юг»і ПП «Агропрайд», за результатами господарських відносин з яким контрагент позивача включив до складу податкового кредиту за листопад, грудень 2010 року суму сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару (робіт, послуг).

Під час даної перевірки використано дані Акта перевірки ДПІ у м. Херсоні від 03.03.2011 № 601/23-2/35870453, згідно з яким встановлено, що ПП Стилет-Юг»і ПП «Агропрайд»формували податковий кредит у листопаді, грудні 2010 року від постачальників по яким угоди визнано нікчемними.

На підставі даних Актів перевірок ДПІ у м. Івано-Франківську від 22.03.2011 № 1540/23-3/37182777 та від 27.04.2011 № 2408/15-2/37182777, ДПІ у Миронівському районі Київської області дійшла висновку про те, що укладені між ПрАТ «Київ-Атлантик Україна»та ТОВ «Інтерсервісплюс»правочини є нікчемними, чим порушено вимоги пункту 1.7 пункту 1.8, статті 1, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за листопад 2010 року у сумі 9123,33 грн., за грудень 2010 року у сумі 170250,00 грн., та лютий 2011 року у сумі 33914,54 грн.

На підставі Акта перевірки від 12.08.2011 № 310/23-011/229294781 ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 № 0000512301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13684,50 грн., з них -9123,00 грн. -за основним платежем та 4561,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 № 0000522301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 204165,00 грн. та засновано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Як вбачається з Акта перевірки від 12.08.2011 № 311/23-011/229294781, відповідачем встановлено, що у період з квітня по вересень 2010 року позивач включив до кладу податкового кредиту податкові накладні, виписані ТОВ «Компанія «Істсервіс»на загальну суму 15743,68 грн. Позивачем придбано у даного підприємства стрейч -плівку для обгартування.

Перевіркою виявлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова складено Акт від 09.03.2011 № 603/10/23-05/36988381, згідно з яким податковим органом встановлено, що ТОВ «Компанія «Істсервіс» при здійсненні фінансово-господарських правовідносин недотримувалась вимог статтей 203, 215 і 228 Цивільного кодексу України, правочини не були спрямовані на реальне настання наслідків як постачальника товарів. Так із покупцями, внаслідок чого укладені з ПрАТ «Київ-Атлантик України»правочини мають ознаки нікчемності

Даного висновку податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Вказаною перевіркою встановлено відсутність контрагента позивача за місце знаходженням.

Крім того, відповідно до висновку спеціаліста головного Управління МСВ України у Харківській області від 09.03.2011 № 80 підписи від імені директора і засновника ТОВ «Компанія «Істсервіс»ОСОБА_5 виконані іншою особою.

На підставі даних Акта перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова складено Акт від 09.03.2011 № 603/10/23-05/36988381, ДПІ у Миронівському районі Київської області дійшла висновку про те, що укладені між ПрАТ «Київ-Атилантик Україна»та ТОВ «Компанія «Істсервіс»правочини є нікчемними, чим порушено вимоги пункту 1.7 пункту 1.8, статті 1, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за квітень 2010 року у сумі 6166,67 грн., за червень 2010 року у сумі 3266,67 грн., липень 2010 року у сумі 3246,75 грн., та вересень 2010 року у сумі 3063,60 грн.

На підставі Акта перевірки від 12.08.2011 № 311/23-011/229294781 ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 № 0000442301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 23617,50 грн., з них -15745,00 грн. -за основним платежем та 7872,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з Акта перевірки від 18.08.2011 № 318/23-011/229294781, відповідачем встановлено, що у період з березня по червень 2010 року позивач включив до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані ТОВ «Анігіус»на загальну суму 3893,20 грн. Так, позивачем було замовлено у даного підприємства рекламні послуги, плакати та оформлення власних вантажних автомобілів.

Перевіркою виявлено, що ДПІ у Калінінському районі м. Донецька складено Акт від 16.09.2010 № 6713/23-3/36616105, згідно з яким податковим органом встановлено, що ТОВ «Компанія «Істсервіс»при здійсненні фінансово-господарських правовідносин недотримувалась вимог статтей 203, 215 і 228 Цивільного кодексу України, правочини не були спрямовані на реальне настання наслідків як постачальника товарів, так із покупцями, внаслідок чого укладені з ПрАТ «Київ-Атлантик України»правочини мають ознаки нікчемності

Крім того, податковим органом виявлено, що ТОВ «Анігіус»визнано банкрутом, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, трудові ресурси та основні засоби відсутні.

На підставі даних Акта перевірки ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 16.09.2010 № 6713/23-3/36616105, ДПІ у Миронівському районі Київської області дійшла висновку про те, що укладені між ПрАТ «Київ-Атилантик Україна»та ТОВ «Анігіус»правочини є нікчемними, чим порушено вимоги пункту 1.7 пункту 1.8, статті 1, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за травень 2010 року у сумі 2294,80 грн., за червень 2010 року у сумі 1598,40 грн.

На підставі Акта перевірки від 12.08.2011 № 311/23-011/229294781 ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 № 0000442301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 23617,50 грн., з них -15745,00 грн. -за основним платежем та 7872,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з Акта перевірки 18.08.2011 № 319/23-011/229294781, відповідачем встановлено, що у лютому і березні 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані ТОВ «ТД «Агро Інвест»на загальну суму 386661,66 грн. З даним контрагентом позивачем укладено правочин щодо перевезення висівки.

Крім того, виявлено, що Білоцерківською ОДПІ складено Акт від 13.05.2011 № 3081/15-3/36969786, з якого вбачається, що податковий орган дійшов висновку про нікчемність укладених ТОВ «ТД «Агро Інвест»правочинів як з постачальниками, так із покупцями товару, внаслідок чого угоди за лютий і березень 2011 року з ПрАТ «Київ-Атлантик Україна»мають ознаки нікчемності.

Даного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що за даними декларацій з податку на прибуток підприємств ТОВ «ТД «Агро Інвест»за 1 квартал 2011 року і додатку К 1/1 основні засоби у даного підприємства відсутні, а згідно довідки за формою 1 ДФ за 1 квартал 2011 року кількість працюючих на підприємстві становить 4 особи.

Крім того, згідно висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 13.02.2012 № 79, встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «ТД «Агро Інвест»ОСОБА_6 вчинені на первинних бухгалтерських документах іншою особою.

На підставі даних Акта перевірки Білоцерківської ОДПІ від 13.05.2011 № 3081/15-3/36969786, ДПІ у Миронівському районі Київської області дійшла висновку про те, що укладені між ПрАТ «Київ-Атилантик Україна»та ТОВ «ТД «Агро Інвест»правочини є нікчемними, чим порушено вимоги пункту 1.7 пункту 1.8, статті 1, підпункту 7.2.1, підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за лютий 2011 у сумі 365716,67 грн., березень 2011 року у сумі 20945,00 грн.

Як вбачається з Акта перевірки від 18.08.2011 № 320/23-011/229294781, відповідачем встановлено, що у лютому 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані ТОВ «Юнітекс-Трейд»на загальну суму 82600,00 грн. Так, позивачем у даного підприємства придбано складові частини для виготовлення комбікорму.

Перевіркою виявлено, що ДПІ у Подільському районі м. Києва складено висновок від 06.05.2011 № 73/23-3/37177657, згідно з яким податковим органом встановлено, що ТОВ «Юнітекс-Трейд»включило до складу податкового кредиту 463943,33 грн. по ТОВ «Ексімферо».

Згідно даних Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності між сумами податку на додану вартість за лютий 2011 року ТОВ «Ексімферо»та ТОВ «Юнітекс-Трейд».

Відповідно до даних Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів сума податкового кредиту за лютий 2011 року ТОВ «Юнітекс-Трейд» зазначена в розділі «Податковий кредит»додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість відображена з відміткою «ризиковий кредит», а контрагент -постачальник ТОВ «Ексімферо»є «податковою ямою».

За результатами перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва дійшла висновку про те, що укладені між ТОВ «Ексімферо»та ТОВ «Юнітекс-Трейд»правочини є нікчемними.

На підставі даних висновків ДПІ у Подільскому районі м. Києва від 06.05.2011 № 73/23-3/37177657, ДПІ у Миронівському районі Київської області дійшла висновку про те, що укладені між ПрАТ «Київ-Атилантик Україна»та ТОВ «Юнітекс-Трейд»правочини є нікчемними, чим порушено вимоги підпункту 14.1.18, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статі 185, статті 187, статті 188, статті 198, статті 2000, статті 201 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за лютий 2011 року у сумі 82600,00 грн.

На підставі Акта перевірки від 12.08.2011 № 311/23-011/229294781 ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2011 № 0000492301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 82600,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Непогоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що висновок суду стосовно недійсності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Андор», ТОВ «Анігіус», ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «ТД «Агро Інвест», ТОВ «Юнітекс-Трейд»судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В матеріалах даної справи наявні належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року (том 1, а.с. 74-81, 102-105, 131-164, 201-205, 211-214), а також копії журналів реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (том 1, а.с. 82, 106, 165-167, 215, 227), з яких вбачається, що ТОВ «Андор», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «ТД «Агро Інвест»було відпущено, а позивачем отримано поставлений контрагентами товар.

Таким чином, вказані документи підтверджують транспортування придбаного позивачем у даного контрагента товару.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що від інших контрагентів позивач перевозив товар власними транспортними засобами, про що надав суду копії свідоцтв про державну реєстрацію вантажних автомобілів.

Також представником позивача надано суду належним чином засвідчені копії видаткових (том 1, а.с. 100-101, 111-130, 186-190, 195-200, 217-221), і податкових накладних (том 1, а.с. 107-108, 168-184, 191-193, 206-210, 222 -226), а також виписок банківських рахунків, платіжних доручень і рахунків на оплату (том 3, а.с. 170-242), що підтверджують факт перерахування коштів за отриманий товар.

Позивачем надано суду копію звіту основних засобів (том 3, а.с.-82, 93-96), сертифікат відповідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки (том 3, а.с.-83) та копії книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів (том 3, а.с. 125-169).

Тобто, позивачем надано первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару вказаними контрагентами.

При цьому, представником відповідача не заперечувався той факт, що основним видом діяльності ПрАТ «Київ-Атлантик Україна»є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів.

Водночас, відповідно до Довідки серії АБ № 249172 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, до видів діяльності ПрАТ «Київ-Атлантик Україна»за КВЕД відноситься виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій.

Крім того, позивачем надано суду копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.03.2010 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно з якими позивач має у власності комплекс нежитлових будівель за адресою Київська область, м. Миронівна, вул. Степова, будинок 8 (том 3, а.с. 80-81), фотографії вантажних автомобілів із зображенням реклами ПрАТ «Київ-Атлантик Україна»(том 3, а.с. 84-88), а також копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (том 3, а.с. 89-92).

Під час розгляду справи судом ухвалою від 13.04.2012 було витребувано від Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України інформацію щодо транспортного засобу АІ1847ВО, який зазначено у товарно-транспортних накладних виписаних ТОВ «ТД «Агро Інвест»на ім'я ОСОБА_7 про поставку товару позивачу.

Відповідно до листа від 22.05.2012 № 45/2324 Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України суду повідомлено, що вказаний вантажний автомобіль дійсно належить ОСОБА_7, що підтверджує реальність поставки ТОВ «ТД «Агро Інвест»придбаного позивачем товару.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі-продажу товару та замовлення рекламних послуг, плакатів, оформлення авто з урахуванням його виду економічної діяльності.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстровані юридичними особами та платниками податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки та в позовній заяві немає жодних посилань на те, що установчі документи, Свідоцтва про державну реєстрацію та Свідоцтва платників податку на додану вартість ТОВ «Андор», ТОВ «Анігіус», ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «ТД «Агро Інвест», ТОВ «Юнітекс-Трейд»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання правочину.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів щодо поставки товару, укладених між позивачем та вказаними контрагентами недійсними у судовому порядку.

Крім того, відповідачем також не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку правочинів щодо поставки товару, укладених ТОВ «Андор», ТОВ «Анігіус», ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «ТД «Агро Інвест», ТОВ «Юнітекс-Трейд»з іншими контрагентами.

Посилання податкового органу на відсутність мети у ТОВ «Андор», ТОВ «Анігіус», ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «ТД «Агро Інвест», ТОВ «Юнітекс-Трейд»щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків при придбанні товару не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів наявності вироків суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Андор», ТОВ «Анігіус», ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «ТД «Агро Інвест», ТОВ «Юнітекс-Трейд».

Суд звертає увагу на те, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів, які укладено між позивачем та контрагентами -ТОВ «Андор», ТОВ «Анігіус», ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «ТД «Агро Інвест», ТОВ «Юнітекс-Трейд»базується виключно на підставі висновків Актів перевірок інших податкових органів. При цьому, податковий орган не досліджував фактичні обставини укладання правочинів між позивачем та вказаними контрагентами. Крім того, про наявність будь-яких сумнівів щодо достовірності даних бухгалтерських документів, а також невідповідності цих документів вимогам чинного податкового законодавства ані в Акті перевірки, ані у ході судового розгляду справи податковий орган не зазначав.

Посилання податкового органу на пояснення директора і засновника ТОВ «Вагрос»ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яке є осевим контрагентом ТОВ «Андор»відносно того, що вони не мають відношення до діяльності даного підприємства і не підписували документів від імені підприємства, не приймаються судом до уваги з урахуванням наступного.

По-перше, згідно із статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Таким чином, пояснення керівника і засновника підприємства, що зафіксовані в протоколі допиту свідка, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є єдиним та належним доказом, який встановлює відповідні юридичні факти, у тому числі й щодо нікчемності правочинів, оскільки таким доказом, може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили.

Щодо посилання відповідача на висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 13.02.2012 № 79, згідно з яким встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «ТД «Агро Інвест»на первинних бухгалтерських документах виконані не громадянином ОСОБА_8, а іншою особою, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 65 Кримінально-процесуального кодексу України висновок експерта є лише одним із засобів доказування та аналізується поряд з іншими доказами у справі.

У свою чергу, згідно з пунктом п'ятим статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що сам по собі висновок експерта, який складено в ході досудового слідства не може бути доказом нікчемності укладених правочинів, він має досліджуватись у сукупності з іншими доказами.

Водночас, суд також зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів, які позивач вважає нікчемними, виникли між юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорах та інших первинних бухгалтерських документах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Андор», ТОВ «Анігіус», ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», ТОВ «Інвест ЛТД», ТОВ «Інтерсервісплюс», ТОВ «Компанія «Істсервіс», ТОВ «ТД «Агро Інвест», ТОВ «Юнітекс-Трейд»є безпідставним.

Відносно завищення позивачем суми податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначається приписами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені пунктами 7.4, 7.5, 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР)

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Проте, податковим органом не доведено суду, що господарські операції з приводу поставки товару є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на висновках Актів перевірок інших податкових органів і жодним чином не підтверджена належними та допустимими доказами і не має фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 31.08.2011 № 0000392301, від 08.09.2011 № 0000472301, від 01.09.2011 № 0000432301, від 31.08.2011 № 0000402301, від 01.09.2011 № 0000512301, від 01.09.2011 № 0000522301, від 01.09.2011 № 0000442301, від 08.09.2011 № 0000502301, від 08.09.2011 № 0000492301 прийнято безпідставно та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 31.08.2011 № 0000392301, від 08.09.2011 № 0000472301, від 01.09.2011 № 0000432301, від 31.08.2011 № 0000402301, від 01.09.2011 № 0000512301, від 01.09.2011 № 0000522301, від 01.09.2011 № 0000442301, від 08.09.2011 № 0000502301, від 08.09.2011 № 0000492301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Атлантик України» судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 червня 2012 р.