Постанова № 24868657, 12.03.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2012 року 2а-872/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Маядо"доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2011 року №0000482301 та №0000442301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом зроблено помилковий висновок про порушення позивачем приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки валові витрати та податковий кредит сформовані ним відповідно до вимог вищезазначених законів. У зв'язку з викладеним позивач просив суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

12 березня 2012 року представник Позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, але про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно з вимогами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що в період з 24.05.2011 року по 06.07.2011 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 834/232/35843786 від 13.07.2011 року.

Посадові особи податкового органу за результатами перевірки дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

- п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.1 та п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в 3 кварталі 2010 року на 212691 грн. з врахуванням збитків в розмірі 2177022 грн., які виникли в 4 кварталі 2010 року, від'ємне значення за 2010 рік становило "-" 2327616 грн. (рядок 08 "Об'єкт оподаткування "+" (від'ємне значення "-")" Декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік);

- п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та п. 198.3 ст. 198, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого завищено рядок 26 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" Декларації з податку на додану вартість всього на суму 286310 грн., в тому числі в січні 2011 року на суму 286174 грн., в лютому 2011 року на суму 136 грн. та завищено рядок 25 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування)" на суму 214535 грн., в т.ч. в січні 2010 року на суму 54272,62 грн., в березні 2010 року на суму 109,54 грн., в травні 2010 року на суму 52040,59 грн., в червні 2010 року на суму 10992,47 грн., в липні 2010 року на суму 6790,09 грн., в серпні 2010 року на суму 25448,51 грн., в листопаді 2010 року на суму 23886,46 грн., в грудні 2010 року на суму 40994,90 грн.;

- п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено суму бюджетного відшкодування в лютому 2011 року на суму 391743 грн., в березні 2011 року на суму 315967 грн.

На підставі Акту перевірки № 834/232/35843786 від 13.07.2011 року Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000482301 від 26.07.2011 року, згідно з яким позивачу зменшили суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1480282 грн.;

- № 0000442301 від 26.07.2011 року, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 214535 грн.

ТОВ "Маядо" оскаржувало вищезазначені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової інспекції у Київській області, а також до Державної податкової служби України.

Так, за наслідками оскарження в адміністративному порядку Позивачем податкових повідомлень-рішень від 26.07.2010 року № 0000482301 та 0000442301, скарги були залишенні без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Так, судом встановлено, що ТОВ "Маядо" укладено договір № б/н від 22.02.2010 року з ФОП ОСОБА_1 про надання рекламних послуг.

Відповідно до умов даного договору передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання із надання замовникові наступних послуг: виготовлення та розміщення рекламних матеріалів на маршрутних автобусах № 134 в кількості 2 одиниці та № 31 в кількості 8 одиниць у м. Вінниця, протягом 12 місяців. Грошова винагорода за виготовлення, нанесення та демонтаж рекламних матеріалів становить 20000 грн. та за оренду 10 бортів маршрутних автобусів становить 96000 грн. без ПДВ. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця згідно рахунків-фактур.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано первинних документів та інших документів, які засвідчують виконання умов договору від 22.02.2010 року про надання рекламних послуг, а також не надано докази стосовно використання результатів рекламних послуг в межах господарській діяльності. Крім того, ТОВ "Маядо" в період дії вищевказаного договору не мало структурних підрозділів, представництв та не укладало договори оренди офісних чи складських приміщень у м. Вінниця.

Вищенаведені витрати щодо рекламних послуг згідно договору від 22.02.2010 року з ФОП ОСОБА_1 відображаються на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", а у податковому обліку відносяться до складу валових витрат у сумі 107600 грн., в т.ч. 1 кв. 2010 року на 18000 грн., 2 кв. 2010 року на 26000 грн., 3 кв. 2010 року на 32000 грн., 4 кв. 2010 року на 24000 грн., 1 кв. 2011 року на 7600 грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що станом на 22.02.2010 року ТОВ "Маядо" орендувало офісне та складське приміщення у місті Вінниця, що підтверджується копією договору оренди № 135 від 15 листопада 2009 року.

ТОВ "Маядо" укладено договір № 010 від 03.11.2010 року з ФОП ОСОБА_2 про надання транспортно-експедиційних послуг.

Згідно п. 4.1 Договору № 010 від 03.11.2010 року Експедитор заключає від імені клієнта договори перевезення вантажу з власниками транспортних засобів, за що і утримує винагороду.

Вищенаведені витрати щодо транспортно-експедиційних послуг відображаються на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", а у податковому обліку відносяться до складу валових витрат у 4 кв. 2010 року у сумі 16670 грн.

Як зазначено в акті перевірки, до перевірки надано акт здачі-прийняття робіт № ОУ-010 від 22.11.2010 року, в якому зазначено лише номенклатура та вартість послуги (загальна інформація про послугу). Броварська ОДПІ вважає, що до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та інших документів, які засвідчують виконання умов договору № 010 від 03.11.2010 року.

ТОВ "Маядо" укладено договір № 21-10 від 01.09.2010 року з ТОВ "Талан ЛТД" про надання рекламних послуг.

Відповідно до умов даного договору передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання із надання замовникові послуг з розміщення реклами на ТК "Інтер" та ТРК "Україна" в м. Кривий Ріг, загальна кількість ефірного часу становить 3615 сек.

Так, до перевірки надано акт здачі-прийняття робіт №ОУ-279 від 15.09.2010 року, номенклатура РК на ТК "Інтер" та ТРК «Україні»м. Кривий Ріг, загальна вартість 41940 грн., в т. ч. ПДВ у розмірі 6961 грн. та податок на рекламу у розмірі 174,02 грн.

Броварська ДПІ вважає, що до перевірки не надано первинних документів та інших документів, які засвідчують виконання умов договору № 21-10 від 01.09.2010 року про надання рекламних послуг, а також не надано докази стосовно використання результатів рекламних послуг в межах господарській діяльності. Крім того, ТОВ "Маядо" в період дії вищевказаного договору не мало структурних підрозділів, представництв та не укладало договори оренди офісних чи складських приміщень у м. Кривий Ріг.

Проте, судом встановлено, що станом на 15.08.2010 року ТОВ "Маядо" орендувало офісні та складські приміщення у м. Кривому Розі, що підтверджується договором оренди, копія якого міститься в матеріалах справи.

ТОВ "Маядо" укладено договір № б/н від 01.06.2010 року з ПП "ВІМС-Ізмаїл" про надання рекламних послуг.

Відповідно до умов даного договору передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання із надання замовникові послуг з розміщення рекламної продукції на чотирьох одиницях транспортних засобів з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року в м. Ізмаїл. Грошова винагорода становить 8400 грн. без ПДВ. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця згідно рахунків-фактур.

Як зазначає податковий орган в акті перевірки, до перевірки надано акти виконаних робіт, в яких зазначено лише номенклатура та вартість послуг (загальна інформація про послугу).

Броварська ОДПІ вважає, що до перевірки не надано первинних документів та інших документів, які засвідчують виконання умов договору від 01.06.2010 року про надання рекламних послуг, а також не надано докази стосовно використання результатів рекламних послуг в межах господарській діяльності. Крім того, ТОВ "Маядо" в період дії вищевказаного договору не мало структурних підрозділів, представництв та не укладало договори оренди офісних чи складських приміщень у м. Ізмаїлі.

Вищенаведені витрати щодо рекламних послуг згідно договору 01.06.2010 року з ПП "ВІМС-Ізмаїл" відображаються на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", а у податковому обліку відносяться до складу валових витрат у сумі 8400 грн., в т.ч. 2 кв. 2010 року на 1200 грн., 3 кв. 2010 року на 4800 грн., 4 кв. 2010 року на 2400 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Маядо" немає господарської необхідності в оренді офісних приміщень в м. Ізмаїл, оскільки товариство орендує офісне та складське приміщення в м. Одеса, що підтверджується договором оренди офісного та складського приміщення № 55 від 22.04.2009 року в м. Одеса.

ТОВ "Маядо" укладено договір № 15/7 від 01.06.2010 року з ТОВ "Білтранс" про надання рекламних послуг.

Відповідно до умов даного договору передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання із надання замовникові послуг з розміщення рекламної продукції на транспортних засобах в м. Б. Дністровський до 30.05.2011 року. Грошова винагорода становить 350 грн. з ПДВ за кожний транспортний засіб в місяць. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця згідно рахунків-фактур.

Податковий орган зазначає, що до перевірки надано акти здачі-прийняття робіт, в яких зазначено лише номенклатура та вартість послуг (загальна інформація про послугу).

Броварська ОДПІ вважає, що до перевірки не надано первинних документів та інших документів, які засвідчують виконання умов договору № 15/7 від 01.06.2010 року про надання рекламних послуг, а також не надано докази стосовно використання результатів рекламних послуг в межах господарській діяльності. Крім того, ТОВ "Маядо" в період дії вищевказаного договору не мало структурних підрозділів, представництв та не укладало договори оренди офісних чи складських приміщень у м. Б. Дністровський.

Вищенаведені витрати щодо рекламних послуг згідно договору №15/7 від 01.06.2010 року з ТОВ "Білтранс" відображаються на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", а у податковому обліку відносяться до складу валових витрат у сумі 8167 грн., в т.ч. 2 кв. 2010 року на 1166,67 грн., 3 кв. 2010 року на 3500 грн., 4 кв. 2010 року на 3500 грн.

ТОВ "Маядо" у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ "Глобал Мобілья" в сфері придбання плівки GL М 662 та GL М 664.

До перевірки надано видаткові накладні, а саме:

- № 625 від 02.11.2009 року, номенклатура: плівка GL М 664, кількість: 1907 кв. м. на загальну вартість 88309,36 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 14718,23 грн.;

- № 708 від 09.08.2010 рок, номенклатура: плівка GL М 662, кількість: 1280 кв. м. на загальну вартість 59274,24 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 9879,04 грн.

Броварська ОДПІ вважає, що до перевірки не надано первинних документів та інших документів, щодо використання даної плівки в межах господарської діяльності (технологічному процесі виробництва).

Вищенаведені витрати щодо поставки ТМЦ від ТОВ "Глобал Мобілья" відображаються на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", а у податковому обліку відносяться до складу валових витрат у сумі 122986,33 грн., в т.ч. 4 кв. 2009 року на 73591,13 грн., 3 кв. 2010 року на 49395,2 грн.

Проте, як встановлено судом, що зазначена плівка використовувалася у господарській діяльності товариства для упаковки та ламінації профілів з ПВХ.

ТОВ "Маядо" укладено договори № 02/02/2009 від 02.02.2009 року та № 11.01.2010 від 01.01.2010 року з ПП "7 плюс 4" про надання рекламних послуг.

Відповідно до умов даних договорів передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання із надання замовникові наступних послуг: розробка та реєстрація товарних знаків; розміщення реклами в регіональній та центральній пресі України; розміщення реклами в спеціалізованій пресі авто-мото, будівництво, бухгалтерія, медицина, торговельне обладнання, тощо; розміщення реклами на регіональному та центральному телебаченні та радіо; розміщення реклами в Київському та регіональному метрополітені, міському транспорті; поштова розсилка рекламних матеріалів та кореспонденції; ковкотрафаретний друк (друк, бланки, наклейки, тощо); виготовлення та розміщення зовнішньої реклами; складання медіа-планів на рекламні акції; виготовлення прапорів, настільних прапорців; та інше.

Грошова винагорода визначається відповідно до додатків до договору, рахунків, специфікацій.

Так, в акті перевірки зазначено, що до перевірки надано акти здачі-прийняття робіт та видаткові накладні, в яких зазначено лише номенклатура та вартість послуг (загальна інформація про послугу).

Броварська ОДПІ вважає, що до перевірки не надано первинних документів та інших документів (інформаційних звітів, медіа-планів, зразків рекламної продукції, перелік транспортних засобів на яких розміщувалась реклама їх кількість, перелік телеканалів, радіостанцій в ефірі яких проводилась реклама, перелік друкованих видань та ін.), які засвідчують виконання умов договорів № 02/02/2009 від 02.02.2009 року та № 11.01.2010 від 01.01.2010 року, а також не надано докази стосовно використання результатів рекламних послуг в межах господарській діяльності.

Вищенаведені витрати щодо рекламних послуг відображаються на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", а у податковому обліку відносяться до складу валових витрат у сумі 381763,32 грн., в т.ч. в тому числі за 4 кв. 2009 року на 131452,5 грн., 1 кв. 2010 року на 14838,33 грн., 2 кв. 2010 року на 30467,03 грн., 3 кв. 2010 року на 63724,16 грн., 4 кв. 2010 року на 130601,3 грн., 1 кв. 2011 року на 10680 грн.

ТОВ "Маядо" у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ II "Алмаз" щодо отримання транспортно-експедиційних послуг.

Так, в акті перевірки зазначено, що до перевірки надано видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт, в яких зазначено лише номенклатура та вартість послуг (загальна інформація про послугу).

Броварська ОДПІ вважає, що до перевірки не надано первинних документів та інших документів, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ II "Алмаз", а також не надано докази стосовно використання транспортно-експедиційних послуг в межах господарської діяльності.

Вищенаведені витрати щодо поставки ТМЦ від ТОВ II "Алмаз" відображаються на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", а у податковому обліку відносяться до складу валових витрат у сумі 1225494,24 грн., в т.ч. в тому числі за 4 кв. 2009 року на 350428,3 грн., 1 кв. 2010 року на 217913,3 грн., 2 кв. 2010 року на 174137,2 грн., 3 кв. 2010 року на 312665,9 грн., 4 кв. 2010 року на 103962,8 грн., 1 кв. 2011 року на 66386,74 грн.

ТОВ "Маядо" укладено договір № б/н від 30.08.2010 року з ТОВ "Миколаївмеблі" про надання послуг з оренди нежитлового складського приміщення, за адресою: м.Миколаїв, Херсонське шосе, 96/2, площею 828 кв. м., орендна плата за місяць становить 14076 грн., в т.ч. ПДВ становить 2346 грн.

Так, податковий орган в акті перевірки зазначає, що до перевірки не надано первинних документів та інших документів (актів виконаних робіт, розрахунків використання електричної енергії та ін.), які підтверджують взаємовідносини з ТОВ "Миколаївмеблі", а також не надано докази стосовно використання вищевказаного складського приміщення в межах господарської діяльності.

Вищенаведені витрати щодо послуг з оренди відображаються на рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", а у податковому обліку відносяться до складу валових витрат у сумі 88131,26 грн., в т.ч. 3 кв. 2010 року на 16744,62 грн., 4 кв. 2010 року на 47196,77 грн., 1 кв. 2011 року на 24189,87 грн.

Так, при перевірці повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року Броварською ОДПІ встановлено завищення на загальну суму 1994017 грн., в тому числі за 4 кв. 2009 року на 555472 грн., 1 кв. 2010 року на 250 752 грн., 2 кв. 2010 року 232971 грн., 3 кв. 2010 року на 517635 грн., 4 кв. 2010 року на 328331 грн., 1 кв. 2011 року на 108857 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат витрати по придбанню рекламних послуг, транспортно-експедиційних послуг, послуг з оренди нежитлового приміщення, а також по придбанню товарно-матеріальних цінностей (плівки), оскільки останнім не надано доказів використання результатів зазначених послуг в межах господарської діяльності.

Зазначений висновок податкового органу суд вважає безпідставним та необ'єктивним, оскільки докази пов'язаності зазначених витрат з веденням господарської діяльності ТОВ "Маядо" наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За змістом п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом під час розгляду справи, кошти сплачені позивачем в оплату за поставлені товари та отримані послуги пов'язані з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Відповідачем не було досліджено та з'ясовано обставини та підстави здійснення Позивачем витрат по придбанню рекламних послуг, транспортно-експедиційних послуг, послуг з оренди нежитлового приміщення, а також по придбанню товарно-матеріальних цінностей (плівки)

Зважаючи на вищенаведене, висновки відповідача про те, що придбання рекламних послуг, транспортно-експедиційних послуг, послуг з оренди нежитлового приміщення, а також придбання товарно-матеріальних цінностей (плівки), отримані Позивачем, не можуть бути використані в господарській діяльності Позивача та про завищення Позивачем валових витрат у зв'язку з отриманням таких послуг, є такими, що не відповідають фактичним обставинам та чинному законодавству.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення № 0000482301 від 26.07.2011 року, згідно з яким позивачу зменшили суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1480282 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин визначались Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п. 7.4, п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту ПДВ є безпідставними.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірності своїх дій, та, відповідно, прийнятих рішень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 26.07.2011 року №0000482301 та №0000442301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" сплачений судовий збір у розмірі 2146 (дві тисяча сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.