Рішення № 24868267, 22.06.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження № 22ц/2090/3278/2012 р. Головуючий 1 інстанції: Зуб Г.А.

Справа № 2-1478/2012 р. Доповідач: Борова С.А.

Категорія: майнові

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді - Борової С.А.,

суддів: Пшенічної Л.В., Івах А.П.,

при секретарі - Варюшичевій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк»на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», третя особа -Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про звільнення заставного майна з-під арешту, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до суду та просив звільнити з під арешту, накладеного державним виконавцем Київського ВДВС Харківського міського управління юстиції Огієнко B.C., згідно постанови від 02.11.2010 року АА 543643, належну ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , яка знаходиться в іпотеці на виконання зобов'язання ОСОБА_2 перед ним про повернення позики.

Вказана постанова в частині накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки та заборони його відчуження, за заявою осіб, які не є іпотекодержателями призводять де порушення права позивача щодо вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, яке надано позивачу на підставі ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку»і передбачено умовами спірного договору. В зв'язку з цими обставинами позивач вимушений звертатися до суду з цим позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 березня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Звільнено з-під арешту, накладено державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5 постановою про арешт майна та заборони його відчуження АА № 543 від 02.11.2010 року, квартиру № 113, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ПАТ «ПроКредитБанк» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленням нового, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

В обґрунтування скарги представник Банку посилається на те, що висновки суду не відповідають матеріалам справи. Вважає, що судом ухвалене рішення з порушенням матеріального та процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до вимог ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують невиконані забезпечені іпотекою договірні зобов'язання, за яким позивач вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який має вищий пріоритет - квартиру АДРЕСА_1 в позасудовому порядку. Звернути стягнення на предмет іпотеки він позбавлений можливості, оскільки на квартиру накладений арешт постановою державного виконавця від 02.11.2010 р.

До такого висновку суд першої інстанції прийшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Матеріалами справи встановлено , що що 23 травня 2006 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір позики. Згідно з умовами якого позивач дав у борг ОСОБА_4 гроші в сумі 325 000 гр., що на момент укладення договору становила суму еквівалентну 65 000 доларів США строком на один рік. Відповідно до п.9 договору в разі не повернення в строк до 23.05.2007 року суми боргу позичальник ОСОБА_4 повинен буде повернути позивачу гроші в сумі еквівалентній 75 000 доларів США. Для забезпечення своєчасного повернення боргу 23 травня 2006 року між позивачем та ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_4 надав в іпотеку належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

8 травня 2007 року додатково між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір позики, згідно з умовами якого позивач дав у борг ОСОБА_4 252 500 грн., що на момент укладення договору становила суму еквівалентну 50 000 доларів США строком на три роки до 8.05.2010 р. Для забезпечення своєчасного повернення грошей згідно з умовами договору позики від 08.05.2007 р. додатково між позивачем та ОСОБА_4 був укладений додатковий договір до договору іпотеки вказаної квартири.

Зобов'язання, забезпечені іпотекою, ОСОБА_4 не виконав. Гроші позивачу у зазначений час не повернув. Загальна сума боргу, яку ОСОБА_4 повинен повернути позивачу, складає суму 1 073 250 грн., що на момент подання позовної заяви складає суму еквівалентну 135 000 доларів США. 24.01.2011 року позивач вручив ОСОБА_4 вимогу, у письмовій формі, завірену приватним нотаріусом ОСОБА_6, в який попередив ОСОБА_4, що у випадку неповернення всієї суми боргу, протягом тридцяти днів з дня отримання вимоги, позивач буде звертати стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. В зазначений у вимозі термін зобов'язання ОСОБА_4 не виконав, гроші позивачу не повернув, у зв'язку з чим позивач почав звертати стягнення на предмет іпотеки.

З виписки з єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна № 34863436 від 10.02.2012 року вбачається, що на вказану квартиру накладено арешт постановою про арешт майна боржника та заборони на його відчуження АА 543643 від 02.11.2010 р державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ Огієнко B.C. Вказаний арешт накладено на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 21.06.2010 року для забезпечення позову ПАТ «ПроКредитБанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів. Справа судом розглянута позов задоволено. Рішення набрало чинності.

Відповідно до ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Ст. 44 , 54 Закону України «Про виконавче провадження «врегульовані правовідносини на стадії примусового виконання вимог.

Як встановлено матеріалами справи ОСОБА_1 речове право на іпотечне майно на час розгляду даної справи не набув.

Арешт накладено в порядку забезпечення іншого позову на майно боржника.

При таких обставинах у суду першої інстанції не було підстав знімати арешт на майно належне боржнику ОСОБА_2

Відповідно до ст.. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у разі порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права, невідповідност і висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.. 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

В и р і ш и л а

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 березня 2012 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення . Може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: