Постанова № 24866768, 14.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/2119/12

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Хомяку Д.А.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції, заяву Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області про приєднання до апеляційної скарги на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фірма "Нафтоінвест" до Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

ПП "Фірма "Нафтоінвест" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ДПІ у Дунаєвецькому районі, ГУ ДКСУ у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001062340 та № 0001072340 від 19 жовтня 2011 року та стягнення коштів, помилкового зарахованих до бюджету. Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведення податковим органом перевірки ПП "Фірма "Нафтоінвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р. складений акт № 1074/2340/30795712, на підставі якого прийняті податкові повідомлення- рішення від 19.10.2011 року №0001062340 та №0001072340. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати, а також стягнути на користь ПП "Фірма "Нафтоінвест" з Державного бюджету України сплачені за вказаними рішеннями суми.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2012 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - Дунаєвецька МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2012 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач ГУ ДКСУ в Хмельницькій області в порядку ст. 192 КАС України подав заяву про приєднання до апеляційної скарги Дунаєвецької МДПІ, підтримавши її доводи та вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2012 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області в судове засідання не з'явився, у поданій заяві про приєднання до апеляційної скарги просив проводити розгляд справи без його участі.

Колегія суддів, заслухавши думку представників сторін, які не заперечили проти розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника відповідача, а також враховуючи те, що його явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для її вирішення в даному судовому засіданні, визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, приватне підприємство "Фірма "Нафтоінвест" є юридичною особою та перебуває на обліку у Дунаєвецькій МДПІ Хмельницької області.

Відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт № 1074/2340/30795712 від 05.10.2011 р. (т.1 а.с. 38-92). На підставі висновків акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0001062340 (т.1 а.с. 37) та форми "Р" № 0001072340 (т.1 а.с. 36) від 19 жовтня 2011 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 37066 грн., та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 64 168 грн.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Дослідивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність його висновків, викладених у Акті перевірки, як і правомірність підстав винесення податкових повідомлень-рішень, тому рішення підлягають скасуванню, а позов - задоволенню. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, відповідно до п.п. 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п.п.5.3.1).

Судом першої інстанції встановлено, що при складанні Акту перевірки працівниками податкового органу не були дотримані вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. N 984, що, в свою чергу, дало підстави суду першої інстанції зробити висновок про необґрунтованість збільшення суми грошового зобов'язання позивачу по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 29 653 грн. Колегія суддів зауважує, що підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки є ненадання ними передбачених законом документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених Законом. Таким чином, у разі невиконання працівником податкового органу зазначених вимог Закону платник податків має право не допустити працівника до проведення цієї перевірки. Проте, у будь-якому разі власне недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки суб'єкта господарювання не звільняє останнього від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним правопорушення за умови встановлення факту такого правопорушення. Зазначені висновки апеляційного суду в повній мірі узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України.

Разом із тим, колегія суддів бере до уваги, що проведеною перевіркою було встановлено, що між ПП "Окко-Бізнес"(м. Львів) та ПП "Фірма "Нафтоінвест" укладено договір від 10.11.2010 року №3/2-1-20/10, згідно якого продавець постачає, а покупець (ПП "Фірам "Нафтоінвест") приймає та оплачує ПММ згідно видаткових накладних. Також між ТОВ "Укройлпродукт" та ПП "Фірма "Нафтоінвест" укладено договір від 01.12.2010 року №УП-012-11, згідно якого продавець постачає, а покупець (ПП "Фірам "Нафтоінвест") приймає та оплачує ПММ згідно видаткових накладних. Крім того, між ТОВ "Укройлпродукт" та ТОВ "Західна нафтогазова компанія" (м.Ужгород) укладено договір від 13.01.2011 року №ЗН-864, згідно якого продавець постачає, а покупець (ПП "Фірам "Нафтоінвест") приймає та оплачує ПММ згідно видаткових накладних. На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем під час перевірки були надані документи за списками, що відображені власне в акті перевірки. Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що податковим органом при складанні акту перевірки не було зазначено господарську операцію, в результаті якої допущене порушення, первинні документи, на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, інші докази, що підтверджують наявність факту порушення. Разом із тим, висновок податкового органу щодо відсутності підписів посадових осіб про отримання ПММ в видаткових накладних та актах їх прийому-передачі матеріалами справи не спростовується, і в ході судового розгляду знайшов своє підтвердження. Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване ППР № 0001062340 було прийнято податковим органом правомірно.

Пунктом 3 Розділу 4 акту перевірки (Висновку) встановлено, що підприємством порушені вимоги п. п. 7.4.5., п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині заниження податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 34 347 грн.

Даний висновок випливає зі змісту порушення, описаного у розділі 3.3.2. (Податковий кредит) Акту. Порушення виникло внаслідок завищення податкового кредиту за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 34 347 грн. по придбанню паливно-мастильних матеріалів від ТОВ "Фактор Нафтогаз" без підтвердження податковою накладною. Судом першої інстанції в судовому засіданні було досліджено договір поставки нафтопродуктів № ФН-НІ-2 від 09 вересня 2009 року, укладений між позивачем та ТОВ "Фактор Нафтогаз" з додатками, податкова накладна від 31.10.2010 року № 1031228, видаткова накладна № РН-103102 від 31.10.2010 року, товарно-транспортна накладна № РН-103102. Разом із тим, судом першої інстанції не враховано, що під час перевірки податкова накладна від 31.10.2010 року № 1031228 для перевірки надана не була, що і було відображено у Акті. Зазначена обставина підтверджується поясненнями представника податкового органу, даними як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в судовому засіданні в ході апеляційного розгляду. Таким чином, колегія суддів вважає, що податковий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001072340 діяв відповідно до вимог податкового законодавства, оскільки в ході проведення перевірки зазначена податкова накладна податковим інспекторам не була надана, що і стало підставою для висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, і відсутність документів, на підтвердження правомірності віднесення зазначених в податковій накладній суми до складу податкового кредиту.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами не спростовуються висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Колегія суддів вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача, відтак позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції, заяву Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області про приєднання до апеляційної скарги задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фірма "Нафтоінвест" до Дунаєвецької міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління Державної казначейської служби в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Приватному підприємству "Фірма "Нафтоінвест".

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "19" червня 2012 р. .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.