Ухвала суду № 24866449, 22.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4447/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000622301 від 22 вересня 2011 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000622301 від 22 вересня 2011 року задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі Київської області №0000622301 від 22 вересня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угода між позивачем та його контрагентом ТОВ «Агротрейд»не спрямована на реальне настання правових наслідків та є нікчемною, а тому витрати за цим договором не можуть відноситись до валових витрат, оскільки не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2011 року ДПІ у Миронівському районі Київської області проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт №328/23-011/00951770 від 06 вересня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) в результаті чого завищено валові витрати у загальній сумі 5323740,20 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що на виконання угоди, укладеної між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ТОВ «Агротрейд», позивач отримав від ТОВ «Агротрейд»товари продуктової групи (соняшник). Актами перевірки Західно-Донбаської ОДПІ №30-23/2-31572734 від 24 січня 2011 року та №295/23-1-31572734 від 20 травня 2011 року встановлено, що в період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року ТОВ «Агротрейд»сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання по ланцюгах постачання від підприємств з ознаками «фіктивності», а тому відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати у загальній сумі 5323740,20 грн.

На підставі акту перевірки №328/23-011/00951770 від 06 вересня 2011 року ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 вересня 2011 року №0000622301, згідно якого позивачу за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6654675,25 грн., в тому числі 5323740,20 грн. за основним платежем та 1330935,05 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач формував валові витрати, пов'язані з придбанням товарів, виключно на підставі первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується видатковими накладними, платіжними документами.

Визначення терміну «господарська діяльність»міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат понесених витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Агротрейд», враховуючи, що позивачем придбавалось зерно (соняшник) для подальшої переробки та реалізації при визначенні основних видів діяльності позивача, як виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованих олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Відповідач вважає угоду, укладену між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ТОВ «Агротрейд»нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Агротрейд»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, рахунками на оплату товару, видатковими накладними на товар, податковими накладними, банківськими виписками про сплату за придбаний товар, витягом із книги кількісно-якісного обліку за перевірений період отриманого від ТОВ «Агротрейд» зерна, витягом з журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах за перевірений період отриманого від ТОВ «Агротрейд»зерна, товарно-транспортними накладними на перевезення придбаного товару на перевезення придбаного товару від Новомосковської філії ЗАТ з ІІ «Оріль-Лідер» до позивача.

Крім того, як вбачається з актів перевірки Західно-Донбаської ОДПІ №30-23/2-31572734 від 24 січня 2011 року та №295/23-1-31572734 від 20 травня 2011 року, ТОВ «Агротрейд»в перевірений період здійснювало оптову торгівлю зернових та соняшника по договорам комісії та договорам купівлі-продажу, валові доходи ТОВ «Агротрейд» по взаємовідносинах з позивачем задекларовані за перевірений період, транспортування при реалізації товару здійснювалось як транспортом постачальника, так і шляхом переписування зі складської карточки ТОВ «Агротрейд»на складську карточку позивача. При цьому посилання відповідача на нікчемність угод, укладених між ТОВ «Агротрейд» та ПП «Лаура-Ойл», ПП «Ніко-Ойл», і, як наслідок, нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Агротрейд», судом не приймається, оскільки відповідачем не доведено, що зерно, отримане безпосередньо від ПП «Лаура-Ойл», ПП «Ніко-Ойл», передано позивачу, не зазначено, яким чином відокремлений даний обсяг товару, визначений родовими ознаками, від іншого товару отриманого позивачем від ТОВ «Агротрейд», а також не доведено відсутність придбаного зерна у позивача в зазначених обсягах.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2011 року №0000622301, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6654675,25 грн., в тому числі 5323740,20 грн. за основним платежем та 1330935,05 грн. штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на правомірність дій позивача щодо включення сум до валових витрат у відповідності до чинного законодавства, не доведено факт безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агротрейд»з придбання товару (соняшника), не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача зазначених операцій.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 29 травня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.