Ухвала суду № 24862831, 30.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1659/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представників позивача Возняка В.С., Соловчука Л.В.

представника ДПІ у

Шевченківському районі м. Києва Алексєєнко В.М.

Представника ГУ Державної

казначейської служби України у м. Києві Вітряк Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕРРА»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕРРА»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання дій протиправними скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, відображеної у податковій звітності за травень 2010 року та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.09.2011 року № 0000527225, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 1 293 946,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В судове засідання з'явилися представники позивача, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній сказі.

Представник ДПІ у Шевченківському районі м. Києва до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

До суду також з'явився представник ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві, який проти апеляційної заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представників відповідачів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, TOB «Енерготерра»подало 24 червня 2011 року до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року, в якому зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 1 293 946 грн.

За результатами документальної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2010 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено відповідний акт від 11 серпня 2011 року №139/07-214/34820176.

В Акті перевірки встановлено, що позивачем до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року не подано додатку 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»та додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», додатку 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування», що унеможливлює перевірити достовірність частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченого постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, та яка не брала участі у розрахунках з бюджетом.

З урахуванням викладеного відповідачем зроблено висновок про порушення TOB «Енерготерра»пунктів 200.4, 200.7 та 200.8 статті 200 розділу V Податкового кодексу України та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року на суму 1 293 946,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 вересня 2011 року №0000527225, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ТОВ «Енерготерра»з податку на додану вартість у розмірі 1 293 946,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 статті Податкового кодексу України встановлює, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пункт 200.8 статті 200 Податкового кодексу України передбачає, що до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Таким чином, достатніми підставами для отримання бюджетного відшкодування платником податку на додану вартість є відповідність суми бюджетного відшкодування сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, та подання податкової декларації разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та розрахунком суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 4.8 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 31 грудня 2008 року №827, передбачено, що за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа та реєстраційний номер. Відмітки проставляються на полях, визначених затвердженими формами податкової звітності, як основного документа, так і додатка до нього.

Згідно з підпунктом 4.13.4 пункту 4.13 вказаних Методичних рекомендацій адресат звітності (орган державної податкової служби) або оператор при одержанні звітності в електронній формі від платника податків формує та направляє йому першу квитанцію, що засвідчує факт і час одержання звітності.

Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року подавався разом з усіма необхідними додатками, а саме: на додатках до уточнюючого розрахунку не проставлено штампу податкового органу про прийняття та не додано копії першої квитанції про факт одержання звітності.

Що стосується тверджень позивача про те, що недодання обов'язкових додатків до податкової декларації є підставою для невизнання звітності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Разом з тим, відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

Тобто, єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації визначено лише заповнення такої декларації з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

В свою чергу пункт 48.3 статті 48 Податкового кодексу України встановлює, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку -фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Таким чином, відсутність додатків до податкової декларації, в силу положень Податкового кодексу України, не є підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, тому в межах спірних правовідносин у відповідача, як суб'єкта владних повноважень, не було підстав для направлення позивачу письмового повідомлення про відмову у прийнятті його уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року.

Також, в матеріалах справи містяться виписки банку про сплату податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам товарів, однак вони не можуть бути підставою для отримання бюджетного відшкодування за відсутності заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та розрахунку суми бюджетного відшкодування, обов'язок подання яких встановлено Податковим кодексом України; в свою чергу відсутність згаданих документів не дозволяє перевірити відповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Згідно з підпунктом «б»пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Однак, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва обґрунтовано зробила в Акті перевірки висновок про завищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування та, відповідно, прийняла спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що повністю узгоджується з підставами та повноваженнями, визначеними Податковим кодексом України.

Крім того, відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Обставини справи підтверджують, що станом на день вирішення спору процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 01 вересня 2011 року №0000527225 ще не закінчена. Наведене дає підстави вважати, що право позивача на отримання суми бюджетного відшкодування після закінчення процедури судового оскарження не є порушеним.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕРРА»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕРРА»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання дій протиправними скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.