Ухвала суду № 24862791, 30.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2739/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Грибан І.О., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представника позивача Борисова Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Києві апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Полтавської філії «Полтавагазвидобування»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2012 року за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Полтавської філії «Полтавагазвидобування»до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області державної податкової служби України про скасування рішення № 513/10/24 від 17.09.2010 р., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення № 513/10/24 від 17.09.2010 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В судове засідання з'явився представник позивача, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційні скарзі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(ідентифікаційний код 30019775) зареєстрована 28 серпня 1998 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією та знаходиться на обліку в Карлівській МДШ як платник окремих податків і зборів.

Відповідно до Статуту ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»позивач є дочірньою компанією Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яка є засновником позивача (пункти 1.1 та 1.3 Статуту). Компанія несе відповідальність за своїми зобов'язаннями згідно з чинним законодавством (пункт 3.5 Статуту); майно, передане засновником до статутного фонду (капіталу), закріплене за компанією на праві повного господарського відання (пункт 5.3 Статуту); Компанія володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за нею, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству і статуту; відчуження та передача в заставу основних засобів Компанії, їх списання з балансу здійснюється з дозволу засновника. Компанія використовує державне майно, що не підлягає приватизації і не увійшло до статутного фонду (капіталу), відповідно до чинного законодавства, а майно, що є державною власністю і надане Компанії у користування, включається до її активів (пункт 5.4 Статуту).

Як підтверджується матеріалами справи станом на момент подачі позову за ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»обліковувався податковий борг в розмірі 5 6077, 40 грн.

У зв'язку з непогашенням Позивачем вищевказаної суми податкового боргу, Відповідачем було сформовано та направлено Позивачу першу податкову вимогу від 01.03. 2010 року № 1/2 та другу податкову вимогу від 13.04.2010 року № 2/6, які ним отримані відповідно 12.03.2010 року та 15.04.2010 року.

12.08.2010 року відповідачем прийнято Рішення № 4 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Супровідним листом №448/1024 від 21.08.2010 року відповідач повідомив ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»про право самостійно виділити та надіслати до 25.08.2010 року перелік активів для оформлення податкової застави; повідомлено, що в іншому випадку Карлівською МДПІ буде самостійно проведено опис активів.

У зв'язку з тим, що після прийняття Відповідачем Рішення № 4 від 12.08.2010 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, ДК «Укргазвидобування»не було погашено податкової заборгованості та не надано переліку активів для продажу в рахунок погашення боргу, Карлівською МДПІ прийнято Рішення від 17 вересня 2010 року № 513/10/24 про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків.

За результатами адміністративного оскарження позивачем Рішення від 17 вересня 2010 року № 513/10/24 Державною податковою адміністрацією України прийнято Рішення № 994/6/24-126 від 24 січня 2011 року про результати розгляду повторної скарги, яким оскаржуване рішення залишено без змін, а повторну скаргу позивача -без задоволення.

Позивач вважає Рішення Відповідача від 17 вересня 2010 року № 513/10/24 про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із змісту положень Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», статусу позивача, як дочірнього підприємства НАК «Нафтогаз України», яка в свою чергу включена цим законом до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, до процедури погашення податкового боргу ДК «Укргазвидобування»мають застосовуватись спеціальні правила погашення податкового боргу.

Так, на момент винесення оскаржуваного рішення був чинним та підлягає застосуванню Закон України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. 10.1.1 зазначеного Закону у разі коли інші, передбачені цим Законом заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності -шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

Пунктом 3 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002 року № 538 (в редакції, чинній станом на час винесення оскаржуваного рішення) було передбачено, що стягнення коштів та продаж інших активів застосовується не раніше ніж на 30 календарний день з моменту надіслання платнику податків другої податкової вимоги. Стягнення коштів та продаж інших активів здійснюються на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником (заступником керівника) і скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

Отже, за загальним правилом, у разі, якщо заходи податкового органу, які полягають у направленні боржнику податкових вимог (стаття 6 Закону № 2181), не призвели до позитивного результату з погашення податкового боргу боржником, податковий орган приймає рішення про стягнення коштів і продаж активів, яке (рішення) реалізується з урахуванням положень підпункту 3.1.1 Закону № 2181 щодо примусово стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу за рішенням суду. У випадку непогашення платником податкової заборгованості після прийняття зазначеного рішення, відповідно до статті 10 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий орган може визначити додатковим джерелом його погашення продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними.

При цьому, після прийняття рішення податкового органу, боржник (для державних і комунальних підприємств -за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном), вправі самостійно визначити склад і черговість продажу своїх активів (п. 10.1.3. Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідні обмеження встановлено статтею 7 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, відповідно до підпункту 7.3.1 Закону, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.

Крім того ст. 11 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено особливості погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств, порядок погашення якого (боргу) не виключає можливості погашення податкового боргу за рахунок активів цих підприємств.

Зокрема, пунктом 11.1. зазначеного Закону передбачено, що у разі коли платник податків, який перебуває у державній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

Пунктом 11.2 Закону передбачено, що у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

При цьому, лише у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу майна, яке не входить до складу цілісного майнового комплексу, не покриває суму податкового боргу, податковий орган зобов'язаний: (1) згідно абзацу 2 п. 11.1. Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року. У разі коли зазначений орган не прийме одне із цих рішень, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом; а згідно абзацу 2 п. 11.2. Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»- (2) звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення одного з рішень, передбачених цим абзацом. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Одночасно, пунктом 44 Порядку (Розділ II «Підготовка до продажу активів, які перебувають у податковій заставі») передбачено, що продаж цілісних майнових комплексів підприємств, установ та організацій, активи яких перебувають у державній або комунальній власності, проводиться регіональним органом приватизації за поданням відповідного податкового органу з додержанням вимог законодавства з питань приватизації, зразок якого наведений у додатку № 10 до цього Порядку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Рішення про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків є актом, який свідчить лише про початок процедури примусового продажу активів, що віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу, яка (процедура) здійснюється після ухвалення зазначеного рішення в порядку, передбаченому Законом України «Про погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та обумовлена необхідністю дотримання наданих платнику податків зазначених Законом прав, зокрема, - платник має право самостійно визначити певні активи для продажу (для державних -за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном).

В той же час, лише за наслідками прийняття такого рішення, податковий орган має право вчиняти дії з погашення податкового боргу за рахунок додаткових джерел, з урахуванням обмежень, встановлених для державних підприємств та підприємств, які не підлягають приватизації.

Що стосується погашення податкового боргу державних підприємств та підприємств, які не підлягають приватизації, то положеннями статей 10 та 11, підпункту 7.3.1 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також нормами Порядку, не передбачено обмежень щодо здійснення зазначених заходів щодо коштів цих підприємств, отриманих від реалізації продукції, а також щодо майна, яке не увійшло до складу цілісного майнового комплексу.

Щодо майна, яке включено до складу цілісних майнових комплексів зазначених підприємств, то, якщо інші заходи не призвели до позитивного результату, податковий орган може звернутися з відповідним поданням до органів приватизації або органів, які управляють майном державних підприємств для прийняття відповідних рішень, передбачених підпунктами 11.1 та 11.2. статті 11 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та не вправі самостійно здійснювати дії з погашення податкового органу за рахунок майна, що увійшло до складу цілісних майнових комплексів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки прийняття Карлівською МДПІ рішення № 4 від 12.08.2010 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів не дало бажаного результату (заборгованість перед бюджетом не було погашено), перелік активів для продажу в рахунок погашення боргу ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»не було надано, відповідно до вимог чинного законодавства, Карлівською МДПІ було прийнято рішення від 17 вересня 2010 року № 513/10/24 про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків.

Будь-яких доказів, що активи, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу, входять до складу цілісних майнових комплексів, до суду позивачем не надано не було.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Полтавської філії «Полтавагазвидобування»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2012 року за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Полтавської філії «Полтавагазвидобування»до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області державної податкової служби України про скасування рішення № 513/10/24 від 17.09.2010 р. -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Беспалов О.О.