Постанова № 24862014, 22.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11560/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"22" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва, за участю третьої особи Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків, за участю прокуратури Шевченківського району м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва за участю третьої особи Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків, за участю прокуратури Шевченківського району м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що зустрічні перевірки наведених в ухвалі Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 грудня 2011 року контрагентів не проведені, а тому обставини, викладені в акті перевірки від 30 січня 2012 року №71/40-40/7/20027449 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)»з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з рядом контрагентів за жовтень 2010 року», який складений СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків, не можна вважати обґрунтованими та належними доказами у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17 січня 2011 року по 04 лютого 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)»з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, за результатами якої був складений акт від 07 лютого 2011 року №17/07-214/20027449. За результатами перевірки відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки згідно з даними бази даних «АС співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»встановлено розбіжності між сумами податкових зобов'язань контрагентів та сумами податкового кредиту ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)»в жовтні 2010 року на суму 5014837,15 грн., внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на суму 5014837,15 грн.

На підставі акту перевірки від 07 лютого 2011 року №17/07-214/20027449 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000067225/0 від 21 лютого 2011 року, згідно якого за порушення п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року в розмірі 5014837,15 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 2507418,57 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку щодо правомірності винесеного ДПІ у Шевченківському районі м.Києва податкового повідомлення-рішення №0000067225/0 від 21 лютого 2011 року.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

У відповідності до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим, відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість постачальникам товару в складі ціни товару, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»з цього моменту у позивача з'явилось право на податковий кредит. Надані позивачем докази сплати податку на додану вартість відповідачами не спростовані. Посилання відповідачів на наявність прямого взаємозв'язку між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, судом оцінюються критично, оскільки платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту та заявив суми до бюджетного відшкодування, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення суми позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на бюджетне відшкодування підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Виходячи з положень пп.пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку має право отримати бюджетне відшкодування протягом строку, визначеного пп.пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону, після отримання податковим органом податкової декларації.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем під час проведення перевірки не виявлено порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого позивачем заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість; не подано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, а також про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої підприємством суми до відшкодування. Доводи відповідача щодо необхідності для бюджетного відшкодування фактичної надмірної сплати податку на додану вартість судом оцінюються критично, оскільки вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку; неможливість підтвердження сплати податку на додану вартість продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом ознак фіктивності постачальників в розрізі контрагентів (відсутності таких контрагентів в ланцюгу постачальників за місцезнаходженням, порушення справи про банкрутство та інш.) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Крім того, на підставі ухвали Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 грудня 2011 року зобов'язано СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків провести позапланову документальну перевірку з проведення зустрічних перевірок щодо відповідності сум податкових зобов'язань постачальників та сумами податкового кредиту позивача у розрізі контрагентів, за результатами якої з певними контрагентами не встановлено розбіжності з відомостями позивача, відносно певних контрагентів не надійшли відповіді, акти (довідки) щодо перевірки певних контрагентів не містяться інформації щодо декларування ними податкових зобов'язань за відповідний період.

Доводи відповідачів щодо встановлення безтоварності операцій судом оцінюються критично, оскільки, як вбачається з акту перевірки від 07 лютого 2011 року №17/07-214/20027449, за результатами перевірки не встановлено укладення суб'єктом господарювання нікчемних (недійсних) правочинів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, відповідачами в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено належними та допустимими доказами, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої суми до відшкодування, не доведено наявність підстав та правомірність зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, не доведено факт безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами з придбання товарів, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача операцій з придбання товару, а тому податкове повідомлення-рішення №0000067225/0 від 21 лютого 2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2012 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 березня 2012 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва за участю третьої особи Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків, за участю прокуратури Шевченківського району м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва №0000067225/0 від 21 лютого 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.