Ухвала суду № 24861988, 22.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17174/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТА КМІ Україна»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року №0001402302,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 лютого 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТА КМІ Україна»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року №0001402302 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 08 червня 2011 року №0001402302.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угода між позивачем та його контрагентом ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транслайн-Л»не спрямована на реальне настання правових наслідків та є нікчемною, а тому сума податку на додану вартість за зазначеною угодою включена до складу податкового кредиту безпідставно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19 травня 2011 року по 25 травня 2011 року ДПІ у Дарницькому районі м.Києва проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «ПОРТА КМІ Україна» по взаємовідносинах з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транслайн-Л»з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 липня 2010 року по 31 серпня 2010 року, за результатами якої складено акт про результати невиїзної документальної перевірки №2733/2302/35182026 від 25 травня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем пп.пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за перевірений період у розмірі 2840,00 грн., а саме: за липень 2010 року на суму 1200,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 1640,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що на виконання договору №1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 липня 2010 року, укладеного між ТОВ «ПОРТА КМІ Україна»та ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транслайн-Л», позивачу надано послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні та виконання пов'язаних з перевезенням транспортно-експедиційних операцій: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація забезпечення відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов'язані з перевезенням. Актом перевірки Ленінської МДПІ у м.Луганську від 31 грудня 2010 року №934/23/36736579 встановлено, що в липні-серпні 2010 року ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транслайн-Л»сформовано податковий кредит та податкові зобов'язання по ланцюгах постачання від підприємств з ознаками «фіктивності»(ТОВ «Е-Восток»), а тому відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено пп.пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість за перевірений період у розмірі 2840,00 грн., а саме: за липень 2010 року на суму 1200,00 грн., за серпень 2010 року на суму 1640,00 грн.

На підставі акту перевірки №2733/2302/35182026 від 25 травня 2011 року ДПІ у Дарницькому районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року №0001402302, згідно якого позивачу за порушення пп.пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3550,00 грн., в тому числі 2840,00 грн. за основним платежем та 710,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами процедури адміністративного оскарження, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги ТОВ «ПОРТА КМІ Україна»без задоволення.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транслайн-Л» сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платником податку, який поставляв товари, у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Платник податку, який включив суми сплаченого податку на додану вартість, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом. Зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена, що унеможливлює зменшення позивачу суми податкового кредиту у випадку недотримання його контрагентами та їх постачальниками обов'язків перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість. Водночас, право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідач вважає угоду, укладену між позивачем та ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транслайн-Л»нікчемною, як таку, що укладена з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транслайн-Л»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, договором №1 на транспортно-експедиторське обслуговування від 01 липня 2010 року; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26 серпня 2010 року №ОП-260803, від 11 серпня 2010 року №ОП-110803, від 03 серпня 2010 року №ОП-030803, від 30 липня 2010 року №ОП-300704, від 12 липня 2010 року №ОП-120703; податковими накладними від 12 липня 2010 року №120704, від 30 липня 2010 року №300711, від 03 серпня 2010 року №30802, від 11 серпня 2010 року №110801, від 26 серпня 2010 року №260803; банківськими виписками щодо оплати наданих послуг; товарно-транспортними накладними на перевезення товару позивача до отримувачів за дилерським (дистрибуторським) договором.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №12822713 станом на 23 січня 2012 року одним з видів діяльності ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транслайн-Л»є діяльність автомобільного вантажного транспорту; при цьому ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транслайн-Л»здійснює надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дозволений вид робіт - внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами згідно ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України від 23 грудня 2009 року серії АВ №503507 зі строком дії з 09 грудня 2009 року по 08 грудня 2014 року, що свідчить про наявність правових підстав у даного підприємства для надання позивачу послуг з транспортно-експедиторського обслуговування.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку -ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транслайн-Л», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, здійснення такої операції в рамках господарської діяльності позивача (поставки власної продукції контрагентам за дилерськими (дистрибуторськими) договорами), суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2011 року №0001402302, яким ТОВ «ПОРТА КМІ Україна»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3550,00 грн., в тому числі 2840,00 грн. за основним платежем та 710,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, не доведено факт безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транспортно-експедиційна компанія «Транслайн-Л» з надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача таких операцій.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 лютого 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28 травня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.