Постанова № 24851784, 03.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р. Справа № 2а-1870/2522/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області, Публічного акціонерного товариства "Глухівський завод "Електропанель" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі № 2а-1870/2522/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Глухівський завод "Електропанель"

до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Глухівський завод "Електропанель", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000082301 та № 0000242301/2 від 22.04.2011 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 р. адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Глухівський завод "Електропанель" до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000082301 від 22 квітня 2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 42925,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 10808,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000242301/2 від 22 квітня 2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 25176,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 12588,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Під час судового розгляду представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Також, не погоджуючись з ухваленою постановою, Публічне акціонерне товариство "Глухівський завод "Електропанель" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, вважаючи вказану постанову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятою з порушенням вимог матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи.

Під час судового розгляду представник позивача повністю підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників адміністративного процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Глухівською МДПІ була проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Глухівський завод "Електропанель" за період з 01.01.09р. по 30.06.10р., в результаті якої складено акт перевірки від 19.11.2010 р. № 1446/2301/00213764 "Про результати планової виїзної перевірки ПАТ "Глухівський завод "Електропанель".

На підставі зазначеного акту перевірки Глухівською МДПІ прийняті податкове повідомлення-рішення від 01.12.2010 р. № 0000232301/0, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 132053 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 61776 грн., та податкове повідомлення-рішення від 01.12.2010 р. № 0000242301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30726 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 15363грн.

Не погодившись з вищезазначеними повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Глухівської МДПІ, але скарга позивача була залишена без задоволення.

Позивач подав повторну скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Сумській області, яка рішенням "Про результати розгляду повторних скарг" податкове повідомлення-рішення № 0000232301/0 від 01.12.2010 року (№ 0000232301/1 від 07.02.2011 року) скасувала частково, на суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 128 883,00 грн., у тому числі: основного платежу 82191 грн. та штрафних санкцій 46642 грн., а податкові повідомлення-рішення № 0000242301/0 від 01.12.2010 року (№ 0000242301/1 від 07.02.2011 року) про визначення зобов'язання з податку на додану вартість залишено без змін.

22.04.2011 року відповідач, на підставі рішення Державної податкової адміністрації у Сумській області "Про результати розгляду повторних скарг", прийняв нове податкове повідомлення-рішення № 0000082301 - замість частково скасованого № 0000232301/0 від 01.12.2010 р. (№ 0000232301/1 від 07.02.2011 р.), визначивши позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 49862 грн. і штрафні (фінансові) санкції на суму 15134 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000082301 від 22 квітня 2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 42925,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 10808,00 грн. і № 0000242301/2 від 22 квітня 2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 25176,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 12588,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про нікчемність договорів між ПАТ "Глухівський завод "Електропанель" та ТОВ "Серафім-Стар" ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін протиправного умислу при укладанні правочину з матеріалів справи не вбачається.

Отже, суд дійшов висновку про те, що податковий орган не довів суду правомірність висновків, викладених в акті перевірки щодо нікчемності правочину між позивачем та ТОВ "Серафім-Стар" та донарахованих у зв'язку з цим податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість на момент виникнення правовідносин регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на той момент).

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманою з покупця.

Для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п. 7.4.1 п.7.4. статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених платником податку за ставкою), встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. (Підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість.).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"внаслідок безпідставного включення витрат по постачанню їжі працівникам підприємства в сумі 45 820 грн. (в тому числі: за 3 квартал 2009 року в сумі 10 402 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 13 598 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 9 668 грн., 2 квартал 2010 року в сумі 12 152 грн.) до складу валових витрат.

Як вбачається з матеріалів перевірки, ПАТ "Глухівський завод "Електропанель"має на балансі по рахунку 103 „Будинки та споруди" будівлю столової, де з 01.01.09р. по 30.06.09р. готували обіди для працівників товариства. З 01.07.09р. приміщення столової було здано в оренду фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 згідно договору оренди № 170/2009 від 30.06.09 року, № б/н від 02.01.10 року. Відповідно до договору № 168/2009 від 23.06.09 року СПД ОСОБА_1 надає за плату послуги із забезпечення обідами працівників підприємства. Вартість обідів щомісячно утримується із заробітної плати робітників ПАТ "Глухівський завод "Електропанель"та перераховується СПД ОСОБА_1 Відповідач стверджує, що вартість наданих послуг з постачання їжі позивач включає до складу валових витрат, а так як вартість обідів сплачується самими працівниками товариства, то і послуги з постачання цих обідів не відносяться до власної господарській діяльності позивача та не підлягають включенню до валових витрат товариства.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на той факт, що відповідачем не враховано, що зазначені оплати СПД ОСОБА_1 позивачем при складанні податкової звітності та сплаті податку до складу валових витрат не включалися.

Жодного доказу включення вартості обідів до складу валових витрат позивача в перевіряємому періоді відповідачем не наведено ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, що суперечить вимогам ст. 71 КАС України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість позивачем були надані докази того, що вартість обідів, яка перераховувалася СПД ОСОБА_1 на підставі договору № 168/2009, утримувалася на підставі відповідних заяв із заробітної плати працівників та не включалася до складу валових витрат (зокрема: договір № 168/2009 від 23.06.09 р., податкові декларації з податку на прибуток та розрахунок валових витрат за перевірений період).

Зазначене опосередковано підтверджується і самим відповідачем, який в апеляційній скарзі зазначає, що вартість обідів щомісячно утримується із заробітної плати працівників ПАТ "ЕЛПА"та перераховується СПД ОСОБА_1, тобто фактично здійснюється проводка ДТ 661 (заробітна плата) - Кт 631 (контрагент).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно включено до валових витрат суму 125 880,00грн. (в тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 20 880,00грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 105 000,00 грн.) та до податкового кредиту ПДВ на суму 25 176 грн. (в тому числі за березень 2010 року в сумі 4 176 грн., за квітень 2010 року в сумі 21 000 грн.) по господарським операціям з ТОВ "Серафім Груп", м. Київ.

Обґрунтовуючи неможливість включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат позивача операцій по купівлі товарів (фехралевої полоси) у ТОВ "Серафім Стар", відповідач в акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та в апеляційній скарзі робить висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Серафім Стар", у зв'язку з неможливістю, на думку відповідача, фактичного здійснення операцій поставки через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів у ТОВ "Серафім Стар". Зазначений висновок відповідач обґрунтовує висновками акту перевірки ТОВ "Серафім Стар"№ 103/23-10/36521202 від 21.02.2011 р., де зазначено про порушення кримінальної справи № 69-107, яка знаходиться в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України. В даному акті перевірки вказано, що нібито під час розслідування вказаної кримінальної справи встановлено, що в травні 2009 року було створено та зареєстровано на підставну особу ОСОБА_3 фіктивне підприємство ТОВ "Серафім-Стар".

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був отриманий товар (фехралева полоса Х15Ю5Т ГОСТ 12766.2-90 р. 1,6x16,0мм.) від ТОВ "Серафім-Стар"на підставі видаткових накладних № 033108 від 31.03.2010 р. на суму 20 880 грн. без ПДВ та № 042601 від 26.04.2010 р. на суму 105 000 грн. без ПДВ (а.с. 113, 117).

В матеріалах справи є подорожні листи та товарно-транспортні накладні, які підтверджують доставку товару зі складу в місті Чугуєві Харківської області за накладною № 042601 від 26.04.2010 р. на суму 105 000 грн. транспортом позивача (а.с. 125-126).

Під час розгляду справи представник позивача пояснив, що за накладною № 33108 від 31.03.2010 р. на суму 20880 грн. доставка товару здійснювалася ТОВ "Серафім Старсамостійно, тому транспортні документи на цю партію товару у позивача відсутні, оскільки вони є внутрішніми документами ТОВ "Серафім-Стар".

Крім того, ТОВ "Серафім-Стар"на адресу позивача були виписані податкові накладні (а.с. 123-124), частково оплата за товар проводилась у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с 119), в бухгалтерському обліку позивача рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ "Серафім - Стар".

Факт отримання та використання в процесі виробництва фехралевої полоси, отриманої від ТОВ "Серафім Стар", підтверджується наявними в матеріалах справи документами:

- паспортом на прихід сировини, матеріалів, комплектуючих від ТОВ "Серафім Стар", який підписаний членами комісії по вхідному контролю у кількості семи чоловік;

- прибутковим актом № 00000441 від 30.04.2010 року, з підписом комірника, про прийняття фехралевої полоси в кількості 3500 кг на склад;

- карткою складського обліку матеріалів № 236;

- паспортом на прихід сировини, матеріалів, комплектуючих, від ТОВ "Серафім Стар", який підписаний членами комісії по вхідному контролю;

- прибутковим актом № 00000356 від 31.03.2010 року, з підписом комірника, про прийняття фехралевої полоси в кількості 696 кг на склад;

- карткою складського обліку матеріалів № 201.

Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції в підтвердження позиції позивача стосовно належності автомобіля та перевезення вантажу (фехралі) з м. Чугуїв до м. Глухів ним надано такі докази:

1. Копію договору оренді № АТП-20/2008 від 12.06.2008 р.;

2. Копію акту приймання-передачі № 1 від 12.06.2008 р. до договору оренди;

3. Копію додаткової угоди № 1 від 11.06.2009 р. до договору оренди;

4. Копію свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1

Вказані первинні бухгалтерські документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платників ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ПАТ "ЕЛПА". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПАТ "ЕЛПА"збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "Серафім - Стар", взаємопов'язаності позивача та ТОВ "Серафім - Стар", обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Посилання відповідача на те, що оплата за вказаний товар позивачем в повному обсязі проведена не була, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки згідно норм Закону України "Про податок на додану вартість"фактична оплата придбаного товару є обов'язковою умовою для включення сум ПДВ до розрахунку бюджетного відшкодування, в даному ж випадку позивач вказані суми до відшкодування з бюджету не заявляв, а лише включив до складу податкового кредиту.

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України "Про податок на додану вартість", які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в даному випадку, не вбачається.

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи податкового органу про нікчемність угоди між позивачем та ТОВ "Серафім - Стар"з посиланням на акт №103/23-10/36521202 від 21.02.2011р. "Про результати документальної перевірки ТОВ "Серафім - Стар"з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 26.05.2009р. по 31.12.2010р."(а.с. 164-171), де зазначено про порушення кримінальної справи №69-107, що знаходиться в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України. В даному акті перевірки вказано, що нібито під час розслідування вказаної кримінальної справи встановлено, що в травні 2009 року було створено та зареєстровано на підставну особу ОСОБА_3 фіктивне підприємство ТОВ "Серафім - Стар".

Стаття 72 КАС України передбачає, що тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

Кримінальна справа, на яку посилається відповідач, була порушена відносно посадових осіб іншого підприємства (а не стосовно контрагентів цього правочину).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до матеріалів справи на вимогу суду першої інстанції Державною податковою службою України було надано копію допиту свідка ОСОБА_3 від 30.06.2011 р. (а.с. 13, 2 т.), в яких ОСОБА_3 надав показання, в яких підтвердив, що ТОВ "Серафім - Стар"було створено ним особисто в 2009р., він являвся директором та засновником цього підприємства та мав відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, податковою інспекцією не наведено.

Крім того, відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не було надано доказів, на які йдеться посилання в акті перевірки № 103/23-20/36521202 від 21.02.2011 року "Про результати документальної перевірки ТОВ "Серафім-Стар"з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 26.05.2009 року по 31.12.2010 року".

З приводу висновків суду першої інстанції щодо нікчемності правочинів колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Взаємовідносини позивача з ТОВ "Серафім-Стар"мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом.

Ст. 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів оспорювання сторонами договору та визнання його недійсним до матеріалів справи не надано.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з наявних в справі доказів, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що оскаржений правочин був реальним, товар був отриманий позивачем, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, в подальшому був використаний позивачем в основному виробництві, а тому немає підстав для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, оскільки останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, висновки відповідача про нікчемність договору між ПАТ "Глухівський завод "Електропанель"та ТОВ "Серафім-Стар" ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін протиправного умислу при укладанні правочину з матеріалів справи не вбачається.

Щодо додаткового обґрунтування податковим органом своєї позиції по справі з посиланням на те, що контрагентом позивача не подавалася податкова звітність та не сплачувалися податки, колегія суддів зазначає на таке.

Чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Неподання податкової звітності та несплата податку контрагентами, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити на тому, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних та первинних бухгалтерських документів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000082301 від 22 квітня 2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 42925,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 10808,00 грн. та № 0000242301/2 від 22 квітня 2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 25176,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 12588,00 грн., оскільки податковий орган не довів правомірність висновків, викладених в акті перевірки щодо нікчемності правочину між позивачем та ТОВ "Серафім-Стар" та донарахованих в зв'язку з цим податкових зобов'язань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000082301 від 22 квітня 2011 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 6937,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 4326,00 грн., всього на суму - 11263, 00 грн., та № 0000242301/2 від 22 квітня 2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5550,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2775,00 грн., всього на суму - 8275, 00 грн., суд першої інстанції вважає доведеними висновки податкового органу щодо відсутності зв'язку понесених витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю платника, та обґрунтованими висновки податкового органу щодо безпідставності віднесення до складу валових витрат позивача витрат на маркетингові послуги від ТОВ "Мітон-груп"та ТОВ "Східтехсервіс"та до складу податкового кредиту сум ПДВ за цими господарськими операціями.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були укладені договори з ТОВ "Мітон-Груп"№ 135/2009 від 01.03.2009р. та ТОВ "Східтехсервіс"№ 206/2009 від 01.08.2009 р., згідно яких позивачеві надавалися послуги з проведення маркетингових досліджень за наступними напрямками:

- можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо продукції на відповідній території;

- попит на продукцію;

- відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних компаній та інш.

Предметом відповідних договорів були послуги, пов'язані з організацією продажу продукції позивача, що передбачає включення понесених витрат до складу валових витрат на підставі статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підтвердження наданих послуг позивачем надано акти виконаних робіт № 30/03-02 від 30.03.2009 р. з ТОВ "Мітон Груп"та № 206/2009 від 01.08.2009 року з ТОВ "Східтехсервіс", звіти з переліком потенційних та реальних споживачів (підприємств), з якими позивач міг укласти договори на реалізацію виробляємого товару.

Зазначені документи містять всі необхідні відомості (реквізити) визначені як обов'язкові статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"зокрема: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо. Так, зміст господарської операції становить предмет відповідних договорів, а саме - маркетингові дослідження, а обсяг - їх договірна вартість.

Інформація про можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо продукції на відповідній території; попит на продукцію; відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних компаній та інш., на відсутність якої в актах вказує відповідач та суд першої інстанції, надавалася позивачеві відповідно до умов договорів у вигляді письмових звітів, які є результатом наданих послуг. Саме передання результатів наданих послуг (здійснення господарської операції) і зафіксовано в первинних документах - актах, звітах.

Щодо зауваження податкового органу та суду першої інстанції на відсутність звіту ТОВ Східтехсервіс", колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження реальності та доцільності господарських операцій між позивачем та ТОВ Східтехсервіс", представником позивача на вимогу суду апеляційної інстанції був наданий звіт за результатами проведення маркетингових досліджень, пов'язаних з організацією продажу продукції ВАТ "Глухівський завод "Електропанель". Зазначений звіт є результатом виконаних робіт по договору № 206/2009 від 01.08.2009 року.

З пояснень представника позивача вбачається, що вказаний документ не був наданий до суду першої інстанції, оскільки позивач був переконаний в тому, що зазначений звіт міститься в матеріалах справи.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивач оплатив ТОВ "Мітон-Груп"та ТОВ "Східтехсервіс"грошові кошти за надані послуги у розмірі - 20 597 грн. (пл. дор. № 00969 від 15.04.2009 р.) та 12 700 грн. (пл. дор. № 02501 від 18.08.2009р.) відповідно.

Зазначені вище обставини підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Мітон-Груп"та ТОВ "Східтехсервіс".

Щодо посилання відповідача на ідентичність предметів договорів на маркетингові послуги, укладених позивачем з ТОВ "Мітон Груп" та ТОВ "Східтехсервіс", колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що доцільність укладення договору, його предмет (в даному випадку надання маркетингових послуг), вибір контрагента в договірних правовідносинах, вирішує самостійно підприємство та ці питання не належить до компетенції контролюючого органу.

Слід відмітити, що до матеріалів справи також надані докази на підтвердження укладення договорів за результатами маркетингових досліджень.

Так, за сприяння підприємств ТОВ "Мітон Груп"позивач уклав договори на реалізацію власної продукції з підприємствами: ТОВ "Епіцентр К"№ 819/20/09 від 23.04.2009 р., ККП"Донелектроавтотранс"№ ЗПК від 17.06.2009р., ВАТ "Павлоградвугілля"№ 308 від 28.08.2009р., ВАТ "Суха балка"№ 1357/182/2009 від 27.07.2009р., ВАТ "Докучаєвський флюсодоломітний комбінат"№ 306 від 29.06.2010р., ВАТ "Донецький енергозавод"№ 93/10 від 02.08.2010р.

За сприяння підприємств ТОВ "Східтехсервіс"позивач уклав договори на реалізацію власної продукції з підприємствами: ТОВ "Політехносервіс"№ 263/2009 від 15.12.2009р., ПП "Тевес Юніон"№ 348/2010 від 11.08.2010р., ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"№ 4192 від 26.10.2011р.

Згідно договору поставки № 819/20/09 від 23.04.2009р. позивач поставив ТОВ "Епіцентр К"компресори. Факт поставки компресорів підтверджується видатковими накладними № 349 від 22.06.2009р., № 598 від 21.09.2009р., № 694 від 22.10.2009р., № 715 від 28.10.2009р., довіреностями серії К23 № 20000624 від 18.06.2009р., № 9436ЛВ від 15.09.2009р., серія 12ААА № 764159 від 17.10.2009р., серія К6 № 10000280 від 26.10.2009р. Факт оплати компресорів підприємством ТОВ "Епіцентр К"підтверджується банківськими виписками від 20.09.2009р., від 17.11.2009р., від 17.12.2009р. Будучи платником ПДВ, позивач видав підприємству ТОВ "Епіцентр К"податкові накладні № 385 від 22.06.2009р., № 627 від 21.09.2009р., № 728 від 22.10.2009р., №745 від 26.10.2009р.

Згідно договору поставки № ЗПК від 17.06.2009р. позивач поставив Комунальному комерційному підприємству Донецької міської ради "Донелектроавтотранс"елементи опору прискорювача. Факт поставки елементів опору прискорювачів підтверджується видатковою накладною № 360 від 24.06.2009р., довіреністю № 736 від 24.06.2009 р. Факт оплати елементів опору прискорювачів Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донелектроавтотранс"підтверджується банківськими виписками від 09.06.2009р., від 13.07.2009 р. Будучи платником ПДВ, позивач видав Комунальному комерційному підприємству Донецької міської ради "Донелектроавтотранс"податкову накладну № 391 від 24.06.2009р.

Згідно договору поставки № 1357/182/2009 від 27.07.2009 р. позивач поставив ВАТ "Суха балка"блоки резисторів. Факт поставки блоків резисторів підтверджується видатковими накладними № 478 від 30.07.2009р., № 311 від 23.09.2009р., довіреностями серії НБЕ № 652566/1286 від 21.09.2009 р., серії НБЕ № 404726/946 від 29.07.2009 р. Факт оплати блоків резисторів підприємством ВАТ "Суха балка"підтверджується банківськими виписками від 16.09.2009 р. на суму - 4 675,44 грн., від 28.07.2009 р. на суму - 11 311,20 грн. Будучи платником ПДВ, позивач видав підприємству ВАТ "Суха балка"податкові накладні № 478 від 28.07.2009 р., № 642 від 16.09.2009 р.

Згідно договору поставки № 308 від 28.08.2009 р. позивач поставив ВАТ "Павлоградвугілля"щити та щити оператора. Факт поставки щитів та щитів оператора підтверджується видатковими накладними № 647 від 01.10.2009р., № 665 від 08.10.2009р., № 767 від 16.11.2009р., довіреностями серії ЯПС № 792162 від 01.10.2009р., серії ЯПС № 792212 від 09.10.2009р., серія ЯПС № 792461 від 17.11.2009 р. Факт оплати щитів та щитів оператора підприємством ВАТ "Павлоградвугілля"підтверджується банківськими виписками від 11.12.2009 р. на суму - 131 798,40 грн. та на суму - 146 074,80грн., від 15.01.2010р. на суму - 181 082,40 грн. Будучи платником ПДВ, позивач видав підприємству ВАТ "Павлоградвугілля"податкові накладні № 677 від 01.10.2009 р., № 693 від 08.10.2009 р., № 803 від 16.11.2009 р.

Згідно договору № 263 від 15.12.2009 р. позивач поставив ТОВ "Політехносервіс"комплекти гальмівних супротивів БРФ. Факт поставки гальмівних супротивів БРФ підтверджується видатковою накладною № 836 від 17.12.2009р., довіреністю № 3 від 16.12.2009р. Факт оплати гальмівних супротивів БРФ підприємством ТОВ "Політехносервіс"підтверджується банківською випискою від 17.12.2009р. на суму - 16 811,60 грн., від 24.12.2009 р. на суму - 16811,60 грн. Будучи платником ПДВ, позивач видав підприємству ТОВ "Політехносервіс"податкову накладну № 879 від 17.12.2009 р.

Згідно договору № 306 від 29.06.2010 р. позивач поставив ВАТ "Докучаєвський флюсодоломітний комбінат"ящики опору. Факт поставки ящиків опору підтверджується видатковою накладною № 488 від 06.07.2010 р., довіреністю № 0916 від 06.07.2010 р. Факт оплати ящиків опору підприємством ВАТ "Докучаєвський флюсодоломітний комбінат"підтверджується банківською випискою від 21.08.2010р. на суму-15532 грн. Будучи платником ПДВ, позивач видав підприємству ВАТ "Докучаєвський флюсо доломітний комбінат"податкову накладну № 430 від 06.07.2010р.

Згідно договору купівлі-продажу № 93/10 від 02.08.2010р. позивач поставив ВАТ "Донецький енергозавод"блоки резисторів. Факт поставки блоків резисторів підтверджується видатковою накладною № 600 від 27.08.2010р., довіреністю № 1026 від 27.08.2010р. Факт оплати блоків резисторів підприємством ВАТ "Донецький енергозавод"підтверджується банківською випискою від 16.08.2010 р. на суму - 87 679,20 грн. Будучи платником ПДВ, позивач видав підприємству ВАТ "Донецький енергозавод"податкову накладну № 545 від 16.08.2010р.

Згідно договору № 348/2010 від 11.08.2010 р. позивач поставив ПП "Тевес-Юніон"елементи опору. Факт поставки елементів опору підтверджується видатковою накладною № 525 від 20.08.2010 р., довіреністю № 75 від 20.08.2010р. Факт оплати елементів опору підприємством ПП "Тевес-Юніон"підтверджується банківською випискою від 15.09.2010р. на суму - 34 232,56грн. Будучи платником ПДВ, позивач видав підприємству ПП "Тевес-Юніон"податкову накладну № 525 від 20.08.2010 р.

Згідно договору № 4192 від 26.10.2011р. позивач поставив ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"індукціонні реостати. Факт поставки індукціонних реостатів підтверджується видатковою накладною № 917 від 05.12.2011р., довіреністю № 4861 від 05.12.2011 р. Факт оплати індукціонних реостатів підприємством ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"підтверджується банківською випискою від 06.01.2012р. на суму - 126 600,01грн. Будучи платником ПДВ, позивач видав підприємству ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"податкову накладну № 13 від 05.12.2011р.

Зазначені вище документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та підприємствами ТОВ "Епіцентр К", ККП"Донелектроавтотранс", ВАТ "Павлоградвугілля", ВАТ "Суха балка", ТОВ "Політехносервіс".

Також, ці документи підтверджують ту обставину, що договори на поставку товару з підприємствами ТОВ "Епіцентр К", ККП "Донелектроавтотранс", ВАТ "Павлоградвугілля", ВАТ "Суха балка", ТОВ "Політехносервіс", ВАТ "Докучаєвський флюсодоломітний комбінат", ВАТ "Донецький енергозавод", ПП "Тевес Юніон", ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча"позивач уклав при безпосередній участі та сприянні підприємств ТОВ "Мітон Груп"та ТОВ "Східтехсервіс", тобто укладення цих договорів було наслідком співпраці позивача і підприємств ТОВ "Мітон Груп"та ТОВ "Східтехсервіс"по договорам на проведення маркетингових досліджень.

Актом перевірки від 19.11.2010 р. № 1446/2301/00213764 відповідач не встановив факту недостовірності обчислення та формування податкового кредиту та заниження валових витрат позивачем.

Таким чином, висновки відповідача та суду першої інстанції про завищення позивачем суми податкового кредиту та заниження валових витрат є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач не довів правомірність винесення податкових повідомлень-рішень № 0000082301 від 22.04.2011р. та № 0000242301/2 від 22.04.2011р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що реальність проведення господарських операцій позивача з ТОВ "Мітон Груп"та ТОВ "Східтехсервіс"доведена, операції підтверджені первинними документами, які мають юридичну та доказову силу в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлені перевіркою порушення позивачем правил формування валових витрат та податкового кредиту за результатами взаємовідносин позивача із ТОВ "Мітон Груп"та ТОВ "Східтехсервіс"не мали місце та не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000082301 від 22 квітня 2011 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 6937,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 4326,00 грн., всього на суму - 11263, 00 грн., та № 0000242301/2 від 22 квітня 2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5550,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2775,00 грн., всього на суму - 8275, 00 грн. з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог, оскільки сума валових витрат і податкового кредиту були розраховані і сформовані вірно та у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає частковому скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Глухівський завод "Електропанель" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2011р. по справі № 2а-1870/2522/11 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області № 0000082301 від 22.04.2011р. про визначення Публічному акціонерному товариству "Глухівський завод "Електропанель"суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі - 6 937грн. та застосування-штрафних (фінансових) санкцій в сумі - 4 326грн., всього на суму - 11 263 грн. та №0000242301/2 від 22.04.2011р. про визначення Публічному акціонерному товариству "Глухівський завод "Електропанель"суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі - 5 550грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі - 2 775грн., всього на суму - 8 275грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Глухівський завод "Електропанель" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області № 0000082301 від 22.04.2011р. в частині визначення Публічному акціонерному товариству "Глухівський завод "Електропанель"суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі - 6 937 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі - 4 326 грн., всього на суму - 11 263 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області № 0000242301/2 від 22.04.2011 р. в частині визначення Публічному акціонерному товариству "Глухівський завод "Електропанель"суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі - 5 550 грн. та застосування-штрафних (фінансових) санкцій в сумі - 2 775 грн., всього на суму - 8 275 грн.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 року по справі № 2а-1870/2522/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Пянова Я.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст постанови виготовлений 09.04.2012 р.