Ухвала суду № 24850220, 28.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 р.Справа № 2а-1870/4043/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Кононенко З.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-1870/4043/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторозапчастина"

до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторозапчастина" (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (після реорганізації - Роменська об'єднана державна податкова інспекція Державної податкової служби м. Суми та Сумської області) (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2011 року № 0000472301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень-жовтень 2009 року, вересень-листопад 2010 року в розмірі 665 109,54 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000472301 від 8 червня 2011 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 665 109,54 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 20 грудня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходився на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість при правових відносинах з контрагентами з 01.06.2009 року по 31.12.2010 року, про що був складений акт №649/2305/00235890 від 31.05.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.1.8ст.1,п.п.7.7.1п.7.7ст.7,п.10.2ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 665 109,54 грн., в тому числі: за липень 2009 року на суму 90 112,35 грн., за серпень 2009 року на суму 48 991,53 грн., за вересень 2009 року на суму 39 771,44 грн., за жовтень 2009 року на суму 37 099,24 грн., за вересень 2010 року на суму 175 888,27 грн., за жовтень 2010 року на суму 146 571,96 грн., за листопад 2010 року на суму 126 674,75 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення В1 від 8 червня 2011 року № 0000472301. яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунку зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі:

за декларацією № 900092292 від 20.08.2009 року за липень 2009 року - 90 112,35 грн.;

за декларацією №900116995 від 21.09.2009 року за серпень 2009 року - 48991,53 грн.;

за декларацією №9001537759 від 20.10.2009 року за вересень 2009 року - 39 771,44 грн.;

за декларацією № 9001993169 від 2011.209 року за жовтень 2009 року - 37 099,24 грн.;

за декларацією №9004598779 від 22.10.2010 року за вересень 2010 року - 175 888,27 грн.;

за декларацією № 9005289493 від 22.11.2010 року за жовтень 2010 року - 146 571,96 грн.;

за декларацією № 900571609 від 20.12.2010 року за листопад 2010 року - 126 674,75 грн., всього на суму 665 109,54 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п.7.7.1п.7.7.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від»ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного вище закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарської операції з ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія", ТОВ "Інвестмаш", ТОВ "Такт" та правильність формування податкового кредиту та віднесення сум податку на додану вартість до відшкодування за даною господарською операцією.

В своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія", з якою був укладений договір від 19.02.2009 року №12-11р-М поставки товару, з ТОВ "Інвестмаш" від 12.01.2009 року №002; з ТОВ "Такт" від 19.11.2009 року №440 були укладені договори поставки металопродукції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані представником позивача копії документів первинного бухгалтерського обліку відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем та віднесення до бюджетного відшкодування.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровськ був направлений запит з питань підтвердження правовідносин позивача з ТОВ "Такт" та здійснення ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія" та ТОВ "Інвестмаш" своєї діяльності з реалізації металевих труб за умовами посередництва, а не виробництва, не спростовують висновків суду про фактичне здійснення зазначених господарських операцій.

У відповідності до роз'яснення інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України,

Абзац 16 якої каже, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2011р. по справі № 2а-1870/4043/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 01.06.2012 р.