Постанова № 24849876, 21.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 р. Справа № 2а-11397/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011р. по справі № 2а-11397/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадр Оіл Трейд"

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадр Оіл Трейд» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Нововодолажської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області (після реорганізації - Нововодолажська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби ) (далі - відповідач), в якому просив суд, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000011505 від 25.06.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2011 року № 0000011505, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 41 387,14 грн., із низ за основним платежем - 33 109,64 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8 277,50 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 25 червня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Кіріт-2007» за період травень 2008 року-червень 2008 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 06.06.2011 року № 1043/15-5-11/33709542.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.7.2.3п.7.2 та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого по взаємовідносинам з ТОВ «Кіріт-2007» було занижено суму податку на додану вартість за червень 2008 року в сумі 33 109,64 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000011505 від 25.06.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41 387,14 грн., із них за основним платежем 33 109,64 грн., за штрафними санкціями - 8 277,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податковий орган ставить під сумнів реальний характер господарських операцій з ТОВ "Кіріт-2007" та заниження позивачем сум податку на додану вартість за червень 2008 року в сумі 33 109,64 грн.

В ході господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Кіріт-2007 року" був укладений договір купівлі-продажу №02/01-1 від 02.01.2008 року про придбання товарів господарського призначення (паливно-мастильні матеріали, гербіциди).

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Крім того, колегія суддів також не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Позиція апеляційної скарги про відсутність доказів транспортування гербіцидів та бензину, дизельного палива знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.

У відповідності до п.7.2 п.7 "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики від 20.05.2008 року №281/171/578/155 відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

У відповідності до п.7.5.1 п.7.5 зазначеної Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку.

Пунктами 7.5.7, 7.58 наведеного вище пункту передбачено, що ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформляється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукт, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

На підставі пп.8.4, п.п.8.5 п.8 вказаної вище Інструкції приймання та здавання нафтопродукту здійснюється у разі наявності паспорта якості на залишок нафтопродукту в резервуарі. який підтверджує його відповідність вимогам нормативних документів.

Приймання і здавання нафтопродуктів у резервуарах здійснюються вповноваженими представникам вантажоодержувача не раніше ніж після двогодинного відстоювання.

Згідно до п.8.6 зазначеної вище Інструкції вантажоодержувач у присутності вантажовідправника перевіряє закриття і герметичність видаткових та інших засувок резервуарів, що технологічно сполучені з приймальною лінію, пломбує їх та відображає це в журналі реєстрації пломб.

Надані до матеріалів справи акти приймання робіт (надання послуг) оренди транспортного засобу (бензовозу); договір оренди зазначеного транспортного засобу; угоди оренди нежилих приміщень та резервуарів, письмового шкафу, шкафу металічного, навісу над заправочними колонками, електролічильника не можуть бути належними доказами транспортування та зберігання придбаної у ТОВ "Кіріт-2007" продукції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком апеляційної скарги про необґрунтованість позову та неправильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність у контрагента позивача необхідних основних засобів та технічного персоналу для здійснення господарської діяльності, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку не доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, відсутності фактичного руху активів та зміни у власному капіталі.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2011р. по справі № 2а-11397/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст постанови виготовлений 25.05.2012 р.