Ухвала суду № 24849540, 14.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 р.Справа № 2а-12493/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. по справі № 2а-12493/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТОРГСЕРВІС ЛТД"

до Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Торгсевіс ЛТД» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (після реорганізації Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) (далі - відповідач), в якому просив суд, встановити відсутність компетенції на визнання правочинів нікчемними податковим органом;

скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000992302 від 20.06.2011 року;

податкове повідомлення-рішення № 000154302 від 01.09.2011 року, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5 432 831,00 грн. та штрафні санкції у сумі 1 358 207,75 грн.;

скасовані податкові повідомлення-рішення № 0001552302 від 01.09.2011 року про сплату податку на додану вартість у сумі 1 912 125,00 грн. і штрафних санкцій у сумі 478 031,25 грн.;

визнати відсутність компетенції на встановлення неможливості здійснення господарської діяльності у спосіб проведення перевірки, поза судового порядку;

визнати неправомірними дії податкового органу щодо встановлення порушень ст. ст.203,215, 216,228 ЦК України податковим органом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 року позов було задоволено частково.

Скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000982302, № 0000992302 від 20.06.2011 року; № 0001542302 від 01.09.2011 року про сплату 5 432 831,00 грн. з податку на прибуток підприємств та штрафних (фінансових) санкцій 1 358 207,75 грн.,

скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001552302 від 01.09.2011 року про сплату 1 912 125,00 грн. податку на додану вартість, штрафних санкцій у сумі 478 031,25 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 2 листопада 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходився на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про що був складений акт №1420/23/30291373 від 13.05.2011 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.5.1.п.п.5.2.1,п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 5 432 831,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року у сумі 452 185 грн.; за 2 квартал 2010 року в сумі 2 341 117,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 1 770 047,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 869 482,00 грн.; п.п.7.4.1п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 912 125,00 грн., в тому числі за березень 2010 року у сумі 208 285,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 71 851,00 грн., за червень 2010 року в сумі 367 455,00 грн., за липень 2010 року в сумі 323 774,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 175 071,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 76 272 грн., за жовтень 2010 року у сумі 689 417,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 року № 0000982 302, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 6 79138,35 грн., із них 5 432 831. 00 грн. - основний платіж, штрафні санкції - 1 358 207,75 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000992302 від 20.06.2011 року про сплату яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 6 79138,35 грн., із них 1 912 125,00 грн. - основний платіж, штрафні санкції - 478 031,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження були ухвалені податкові повідомлення-рішення № 0001542302 від 01.09.2011 року та № 0001552302 від 01.09.2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовлюються) такими платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 5.2 ст.5 вказаного вище Закону визначено, що до складу валових витрат включаючи, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв»язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з приданням електричної енергії (включаючи реактивну), у урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.2.1п.5.2ст.5 зазначеного вище закону до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст.5 даного закону зазначено, що, зокрема, не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарських операцій укладених між позивачем та ТОВ «Сіона-люкс» , ТОВ «ТРАНС АГЕНСТВО МЕТАЛ», ТОВ «Вега-груп-торг» та ТОВ "Люкс - пром - компані".

В ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Сіона-Люкс» з яким був укладений договір поставки №26/08-10 від 26.08.2010 року на поставку металопрокату, з ТОВ «ТРАНС АГЕНТСВО МЕТАЛ» з яким була укладена угода № 10/1951/07/16-0 від 01.06.2010 року про поставку металопрокату, з ТОВ «Люкс -пром-компані», з якою був укладений договір №1\03-10 від 10.03.2010 року про поставку металопрокату, з ТОВ «Люкс - пром - компані» договір доручення №01/06 від 01.06.2010 року надання послуг у пошуку потенційних покупців, продавців металопрокату, та здійснення транспортування Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2

В ході судового розгляду представником позивача були надані копії первинних бухгалтерських документів для підтвердження реального виконання сторонами зазначених угод.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи суду першої інстанції про задоволення позову в частині скасування податкових повідомлень рішень.

Стосовно посилань апеляційної скарги на те, що позивачем не надані до суду документи, що підтверджують здійснення транспортування товару від ТОВ "ВЕГА-ГРУП -ТОРГ", ТОВ " Сіона - Люкс", то колегія суддів зазначає про надання до суду доказів подальшої реалізації даного товару ДП завод "Електротяжмаш", та доводи апеляційної скарги про відсутність у контрагентів позивача складських та адміністративних ресурсів, транспортних засобів для здійснення вказаних господарських операцій, та ненадання ПП ОСОБА_3 транспортних послуг, у зв'язку з здійсненням її іншого виду діяльності, то колегія суддів зазначає наступне.

Надання оцінки доказам за вказаними критеріями передбачено у роз'яснені інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України,

Абзац 16 якої каже, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Колегія суддів, зазначає, що надані до справи у суді апеляційної інстанції докази підтверджують наявність руху активів та зобов'язань у позивача, зміни у власному капіталі під час здійснення господарських операцій з наведеними вище контрагентами.

Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про неможливість фактичного виконання контрагентами даних операцій у зв'язку з невиконання ними зобов'язань з подання податкової звітності, ведення бухгалтерського обліку, з наступних підстав.

На підставі статті 18 Закону України "Про Державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Матеріали справи свідчать про те, що час здійснення господарських операцій становить період часу з березня 2010 року по вересень 2010 року.

Тоді як дата анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Сіона-люкс" становить - 21.01.2011 року; ТОВ "Вега-груп-торг" - 28.10.2010 року; ТОВ "Люкс-пром - компані" - 20.01.2011 року.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість вказаних підприємств відбулось після здійснення господарських операцій з позивачем, а невиконання контрагентами своїх податкових зобов'язань не несе негативні наслідки для позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Московському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2011р. по справі № 2а-12493/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2012 р.