Ухвала суду № 24849416, 26.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 р.Справа № 2а-315/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Гуцала М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2012р. по справі № 2а-315/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Теплохолодсервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Теплохолодсервіс", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.01.2012 р. № 0001062305, від 23.12.2011 р. № 0006772305, від 05.12.2011 р. № 0005952305, від 05.12.2011 р. № 0005962305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Теплохолодсервіс» до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова від 05.12.2011р. № 0005962305;

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова від 05.12.2011р. № 0005952305;

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова від 23.12.2011р. № 0006772305;

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова від 25.01.2012р. № 0001062305.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: п.п.7.4.1. та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова в січні 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Промтехноопт» за серпень вересень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.01.2012р. (в акті дату складання акту помилково зазначено як 18.01.2011р. та помилково вказано про проведення перевірки з 11.01.2012р. по 18.11.2012р.), за висновками якого встановлено порушення вимог ст.1 п.2 ст. 3, ст. 4, п.6 ст.8 та п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з урахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовано в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим урахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; відсутність факту реального вчинення господарських операцій з ТОВ «Промтехноопт» за серпень-вересень 2011 року; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України виявлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в розмірі 59728,0 грн., в тому числі в серпні 2011 року суми ПДВ 53500,0 грн., вересні 2011 року суми ПДВ 6228,0 грн. При перевірці правильності повноти визначення скоригованих валових витрат за серпень вересень 2011 року з ТОВ «Промтехноопт» встановлено, що за період ІІІ квартал 2011 року позивач не включав витрат по взаємовідносинами з ТОВ «Промтехноопт».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001062305 від 25.01.2012р. (з посиланням на акт перевірки від 18.01.2011р. № 130/2305/23003751), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 89592,0 грн. (в тому числі за основним платежем 59728,0 грн., за штрафними санкціями 29864,0 грн.)

Також, в грудні 2011 року фахівцями ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Опттехконсалтинг» за грудень 2010 року, ТОВ «Промспец консалтинг» за листопад, грудень 2010 року та ТОВ «Техно-асавир» за серпень-листопад 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 5865/2305/23003751 від 09.12.2011р. (том ІІ, а.с. 53), згідно висновків якого встановлено порушення вимог ст.1 п.2 ст. 3, ст. 4, п.6 ст.8 та п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовано в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; відсутність факту реального вчинення господарських операцій з ТОВ «Тех-Агромаркетинг» за серпень 2010 року, ТОВ «Тех-Агроремпоставка» за період з 01.04.2010р. по 31.10.2010р. та ТОВ «Промтехноопт» за квітень, червень та липень 2011 року.

Таким чином, зроблено висновок про порушення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у завищенні податкового кредиту на загальну суму 56119,0 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006772305 від 23.12.2011р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 84177,0 грн.

У листопаді 2011 року фахівцями ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Тех-Агромаркетинг» за серпень 2010 року, ТОВ «Тех-Агроремпоставка» за період з 01.04.2010р. по 31.10.2010р. та ТОВ «Промтехноопт» за квітень, червень та липень 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 5486/2305/23003751 від 21.11.2011 р. (том ІІІ, а.с. 131-155), за висновками якого встановлено порушення вимог ст.1 п.2 ст. 3, ст. 4, п.6 ст.8 та п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з урахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовано в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим урахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; відсутність факту реального вчинення господарських операцій з ТОВ «Тех-Агроремаркетинг» за серпень 2010 року, ТОВ «Тех-Агроремпоставка» за період з 01.04.2010р. по 31.10.2010р. та ТОВ «Промтехноопт» за квітень, червень та липень 2011 року, чим, на думку відповідача, порушено п.п. 7.4.1 та п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, ст. 201 ПК України, в зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 160368,0 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005952305 від 05.12.2011р., згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1552,0 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011р. №0005962305, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 198265,0 грн. (в тому числі за основним платежем 158816,0 грн. та за штрафними санкціями 39444,50 грн.)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, невірно застосовано норми чинного законодавства, при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 вказаного закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Інших обмежень щодо визнання податкової накладної недійсною в вищезазначених нормативних актах не міститься.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вказані вище норми Закону України "Про податок на додану вартість" кореспондуються з нормами чинного Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що відповідно до умов договору № 66/10 від 01.12.2010р. (том І а.с. 85), позивач (за договором покупець) та ТОВ «Промтехноопт» (за договором продавець) домовились про виконання ТОВ «Промтехноопт» робіт з поставки теплотехнічного та сантехнічного обладнання та матеріалів. При цьому позивач зобов'язувався надавати замовлення на товар, що постачається та сплачувати його вартість.

Зазначений договір складено у формі єдиного письмового документу, підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Промтехноопт» здійснювалось постачання товару (теплотехнічного та сантехнічного обладнання та матеріалів) на користь позивача, яким здійснено розрахунок за товар. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за № 683 від 14.04.11 на загальну суму 9312,00грн, за №801 від 01.06.11 на загальну суму 6277,60грн та №1212 від 22.07.11 на загальну суму 23344, 16 грн., рахунками - фактурами, виписками установи банків про рух коштів (сплату за товар за договором), товарно-транспортними накладними на перевезення товару за №1/140411 від 14.04.2011, №1/010611 від 01.06.2011, № 1/220711 від 22.07.11 (том І, а.с. 86-167) та подорожніми листами. Оприбуткування товару підтверджено прибутковими накладними.

На виконання умов договору виписані податкові накладні за №275 від 13.04.11, за № 2 від 01.06.11 та за №699 від 22.07.11.

Докази сплати по договору підтверджуються платіжними дорученнями.

В подальшому зазначені матеріали використані відповідно до долучених до матеріалів справи договорів підряду, а саме: за №08/11 від 04.04.11р., укладеного між КУОЗ «Харківська міська клінічна лікарня № 30» та ТОВ «Теплоходсервіс», договір №27/11 від 29.06.11р., укладений між Управлінням освіти адміністрації Київського району м. Харкова та ТОВ НВП «Теплохолодсервіс», договір підряду за №57/10 від 01.11.10р., укладений між ТОВ «Теплохолодсервіс» та ТОВ «ТАМ АРДИ КОНТУР».

Також, між позивачем та ТОВ «Тех-Агромаркетинг» укладено договір № 45/10 від 02.08.2010р. (том ІІІ а.с. 177), згідно умов якого позивач (за договором покупець) та ТОВ «Тех-Агромаркетинг» (за договором продавець) домовились про виконання ТОВ «Тех-Агромаркетинг» робіт з поставки теплотехнічного та сантехнічного обладнання та матеріалів. При цьому позивач зобов'язувався надавати замовлення на товар, що постачається та сплачувати його вартість.

Зазначений договір складено у формі єдиного письмового документу, підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Тех-Агромаркетинг» здійснювалось постачання товару (теплотехнічного та сантехнічного обладнання та матеріалів) на користь позивача, яким здійснено розрахунок за товар. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №629 від 17.08.2010р. на загальну суму 58467,92 грн., №572 від 04.08.10 р. на загальну суму 20359,14 грн., №617 від 31.08.10р. на загальну суму 58088,82 грн., рахунками - фактурами, виписками установи банків про рух коштів (сплату за товар за договором), товарно-транспортними накладними на перевезення товару № 1/170810 від 17.08.2010р., № 1/040810 від 04.08.2010р. та № 1/310810 від 31.08.2010р. (том ІІІ, а.с. 179-193) та подорожніми листами. Оприбуткування товару підтверджено прибутковими накладними.

В подальшому зазначені матеріали були використані відповідно до долучених до матеріалів справи договорів підряду, а саме: договір за № 01/06/10-1 від 01.06.10р., укладений між ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ» та ТОВ НВП «Теплохолодсервіс», договір за № 35/10 від 30.07.10р., укладений між ДДУ № 69 ГУМВД України в Харківській області та ТОВ НВП «Теплохолодсервіс».

У зв'язку з договором виписано податкові накладні за №1044 від 05.08.10р., №1035 від 04.08.10р., №1217 від 31.08.10р.

З контрагентом позивача ТОВ «Тех-Агроремпоставка» позивачем укладено договір № 03/10-П від 03.02.2010р. (том ІІІ а.с.194), згідно умов якого позивач (за договором покупець) та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (за договором продавець) домовились про виконання ТОВ «Тех-Агроремпоставка» робіт з поставки теплотехнічного та сантехнічного обладнання та матеріалів. При цьому позивач зобов'язувався надавати замовлення на товар, що постачається та сплачувати його вартість.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Тех-Агроремпоставка» здійснювалось постачання товару (теплотехнічного та сантехнічного обладнання та матеріалів) на користь позивача, яким здійснено розрахунок за товар. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за №179 від 13.04.2010 на загальну суму 12127,80 грн., №203 від 19.04.10 на загальну суму 3030,00 грн., №254 від 26.05.2010 на загальну суму 51060,00 грн., №294 від 17.05.2010 на загальну суму 5 358,96 грн., №483 від 04.08.2010 на загальну суму 61381,32 грн., №517 від 18.08.2010 на загальну суму 114984,00 грн., №485 від 04.08.2010 на загальну суму 60828,00 грн., №421 від 13.07.2010 на загальну суму 14474,52 грн., №488 від 05.08.2010 на загальну суму 37015,08 грн., №774 від 27.09.2010 на загальну суму 26616,12 грн., №653 від 15.09.2010 на загальну суму 57538,80 грн., №717 від 21.09.2010 на загальну суму 66116,10 грн., №721 від 22.09.2010 на загальну суму 37576,80 грн., №776 від 27.09.2010 на загальну суму 5194,15 грн. №789 від 05.10.2010 на загальну суму 17497,50 грн. №563 від 02.09.2010 на загальну суму 97537,45 грн. №520 від 18.08.2010 на загальну суму 36748,46 грн., №568 від 06.09.2010 на загальну суму 3888,18 грн., №773 від 27.09.2010 на загальну суму 40422,12 грн., №811 від 11.10.2010 на загальну суму 22 532,10 грн., №565 від 02.09.2010 на загальну суму 14432,89 грн., рахунками-фактурами, виписками установи банків про рух коштів (сплату за товар за договором), товарно-транспортними накладними на перевезення товару № 1/130410 від 13.04.2010р., № 1/190410 від 19.04.2010р., № 1/260510 від 26.05.2010р., № 1/170510 від 17.05.10р., № 1/040810 від 04.08.2010р., № 1/180810 від 18.08.2010р., № 2/040810 від 04.08.2010р., № 1/130710 від 13.07.2010р., № 1/050810 від 05.08.2010р., № 1/020910 від 02.09.2010р., № 2/180810 від 18.08.2010р., №1/060910 від 06.09.2010р., № 1/270910 від 27.09.2010р., 1/111010 від 11.10.2010р., № 2/020910 від 02.09.2010р., № 2/270910 від 27.09.2010р., №1/150910 від 15.09.2010р., № 1/210910 від 21.09.2010р., № 1/220910 від 22.09.2010р., № 3/270910 від 27.09.2010р., № 1/051010 від 05.10.2010р. (том ІІІ, а.с. 196-том IV а.с. 93). Оприбуткування товару підтверджено прибутковими накладними.

У зв'язку з укладеним договором виписано податкові накладні №1298 від 12.04.10р., №1408 від 19.04.10р., №1777 від 06.05.10р., №1995 від 20.05.10р., №1943 від 17.05.10р., №3092 від 02.07.10р., №3180 від 06.07.10р., №3864 від 04.08.10р., №3093 від 02.07.10р., №3294 від 12.07.10р., №3382 від 16.07.10р., №3584 від 28.07.10р., №3616 від 29.07.10р., №3834 від 03.08.10р., №3831 від 03.08.10р., №3305 від 13.07.10р., №3863 від 04.08.10р., №3897 від 05.08.10р., №4566 від 02.09.10р., №4152 від 18.08.10р., №4597 від 03.09.10р., №4597 від 03.09.10р., №4597 від 03.09.10р., №4561 від 02.09.10р., №4647 від 06.09.10р., №4818 від 14.09.10р., №4947 від 20.09.10р., №5010 від 21.09.10р., №4818 від 27.09.10р. та №5401 від 04.10.10р., які позивачем включено до складу податкового кредиту.

В подальшому зазначені матеріали використані відповідно до долучених до матеріалів справи договорів підряду, а саме: відповідно до договору, укладеного між ТОВ НВП «Теплохолодсервіс» та ДП «Комфорт плюс», договору підряду № 01/06/10-1 від 01.06.10р., укладеного між ТОВ НВП «Теплохолодсервіс» та ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ», договору підряду № 33/10 від 21.07.10р., укладеного між ТОВ НВП «Теплохолодсервіс» та ХНУ ім. В.Н. Каразіна, та договору підряду № 52/10 від 17.09.10р., укладеного між ТОВ НВП «Теплохолодсервіс» та готель «Старт», та договору підряду № 50/10 від 07.09.10р., укладеного між ТОВ НВП «Теплохолодсервіс» та АТ «Житлобуд-2».

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем з його контрагентом ТОВ «Техно-Асавир» 03.02.2010р. укладено договір № 05/10П (том ІІ а.с. 70-70-а), а також додаткову угоду до нього № 1 від 30.12.2010р. (том ІІ а.с. 71), згідно умов якого позивач (за договором покупець) та ТОВ «Техно-Асавир» (за договором продавець) домовились про виконання ТОВ «Техно-Асавир» робіт з поставки теплотехнічного та сантехнічного обладнання та матеріалів. При цьому позивач зобов'язувався надавати замовлення на товар, що постачається та сплачувати його вартість.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Техно-Асавир» здійснювалось постачання товару (теплотехнічного та сантехнічного обладнання та матеріалів) на користь позивача, яким здійснено розрахунок за товар. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №603 від 17.08.2010р. на загальну суму 19 896,48грн., №618 від 18.08.10 на загальну суму 15709,62грн., №807 від 16.08.2010р. на загальну суму 22 474,98грн., №876 від 23.09.2010р. на загальну суму 16 083,18грн., №986 від 07.10.2010р. на загальну суму 15 205,80грн. №1073 від 27.10.2010р. на загальну суму 13 086,00грн., №1089 від 01.11.2010р. на загальну суму 6635,58грн., №1103 від 05.11.2010р. на загальну суму 8192,70грн., №1121 від 15.11.2010р. на загальну суму 6868,20грн, №107 від 06.01.2011р. на загальну суму 25696,16, рахунками-фактурами, виписками установи банків про рух коштів (сплату за товар за договором), товарно-транспортними накладними на перевезення товару за №01/170810 від 17.8.2010р., №02/170810 від 18.08.2010р., № 01/160910 від 16.09.2010р., №02/230910 від 23.09.2010р., №01/011010 від 07.10.2010р., №02/271010 від 27.10.2010р., №01/011110 від 01.11.2010р., №02/151110 від 05.11.2010р., № 03/151110 від 15.11.2010р. та № 01/060111 від 06.01.2011р. (том ІІІ, а.с. 72-143). Оприбуткування товару підтверджено прибутковими накладними.

В зв'язку з укладеним договором виписано податкові накладні №784 від 05.08.10р., №816 від 18.08.10р., №903 від 15.09.10р., №921 від 22.09.10р., №986 від 06.10.10р., №1034 від 25.10.10р., №1079 від 01.11.10р., №1103 від 03.11.10р., №1132 від 15.11.10р. та №1159 від 25.11.10р., які позивачем включено до складу податкового кредиту.

Використання придбаного товару в господарській діяльності позивача підтверджено угодами (в тому числі договорами субпідряду), укладеними позивачем з підприємствами по виконанню робіт, пов'язаних з облаштуванням, монтажем, реконструкцією, налагодженням теплотехнологічного та сантехнічного обладнання на об'єктах замовників - договір № 01/06/10-1 від 01.06.10р. між ТОВ НВП «Теплохолодсервіс» та ТОВ «БК «ФОРТ-ПОСТ», договір підряду за № 52/10 від 17.09.10р., укладеного між ТОВ НВП «Теплохолодсервіс» та готель «СТАРТ», договір підряду №21/10 від 27.07.10р., укладений між ТОВ НВП «Теплохолодсервіс» та ОСОБА_2, договір підряду № 48/10 від 31.08.10, укладеного між ТОВ НВП «Теплохолодсервіс» та ОСОБА_3

Виконання зазначених робіт підтверджується наявними в матеріалах справи договорами підряду, субпідряду, актами виконаних робіт, рахунками-фактурами, видатковими накладними.

01.12.10 року між ТОВ НВП «Теплохолодсервіс» та ТОВ «Опттехноконсалтинг» укладено договір № 65/10 про розробку проектної документації «Реконструкції нежилих приміщень в будівлі літера «Г-2» під адміністративним приміщенням квартири за адресою по вул. Стартова,11 в м. Харкові.

На виконання умов договору 14.12.10р. складено та підписано акт прийому-передачі виконаних робіт. Докази сплати по договору підтверджуються долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями за №660 від 03.12.10р. та випискою з банківського рахунку.

На виконання умов договору була виписана податкова накладна за №31 від 03.12.10.

Зазначена проектна документація ТОВ НВП « Теплохолодсервіс» відповідно до договору за № 67 /10 від 10.12.2010р. передана ТОВ «ТАМ «АРДИ-КОНТУР» (код ЕГРПОУ 36325287) по акту здачі-прийому №1 від 16.12.2010 р.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, господарські операції мали реальний характер.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ НВП «Теплохолодсервіс». У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ НВП «Теплохолодсервіс» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від зазначених контрагентів, взаємопов'язаності позивача та його контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Вказані правочини не оскаржувалися в судовому порядку.

Податковим органом ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ НВП «Теплохолодсервіс» та його контрагентами та підтверджували висновки актів перевірок.

Отже, за відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності, відповідачем не надано.

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в даному випадку, не вбачається.

Посилання відповідача про встановлення неможливості ведення контрагентами позивача господарської діяльності не спростовують доказів, досліджених судом, які підтверджують реальне виконання господарських угод, за якими позивачем в подальшому сформовано податковий кредит.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що акти перевірок підприємства позивача ґрунтуються на висновках актів перевірок його контрагентів.

Однак, чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування.

Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в Акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п.7.4.1. та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, невірно застосовано норми чинного законодавства, при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2012р. по справі № 2а-315/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Гуцал М.І. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.