Рішення № 24845209, 20.06.2012, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

справа № 0539/894/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2012

Першотравневий районний суд Донецької області

У складі: головуючого судді - -Топузової Н.М.

при секретарі -Орчелота І.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у с.м.т. Мангуш справу за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором із наступних підстав :

Відповідно до укладеного договору № б/н від 12.05.2006 року, ОСОБА_2 (далі - відповідач) 12.05.2006 року отримав кредит у розмірі 8600.00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов

надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України ,зобов'язання повинні виконуватись

належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору ,відповідач зобов'язання за вказаним

договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої ст. 1050 Цивільного кодексу України ,наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту ,є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ,відповідач, станом на 31.01.2012 року ,має заборгованість - 29340,48 грн., яка складається з наступного:

- 9381.42 грн. - заборгованість за кредитом;

-18085.70 грн, - заборгованість по процентам за користування кредитом;

а також штрафи відповідно до пункту 8,6 умов та правил надання банківських послуг:

- 500.00 грн. - штраф (фіксована частина).

-1373.36 грн. - штраф (процентна складова).

Таким чином, позивач вимушений звернутися до суду,та просить суд: стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"заборгованість у розмірі 29340.48 грн. за кредитним договором № б/н від 12,05.2006 року;судові витрати у розмірі 293.40 грн.

У судовому засіданні ,представник позивача,за дорученням, ОСОБА_3, позовні вимоги підтримала повністю, та просить суд : : стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"заборгованість у розмірі 29340.48 грн. за кредитним договором № б/н від 12.05.2006 року;судові витрати у розмірі 293.40 грн. В обґрунтуванні своїх позовних вимог, представник позивача підтримала обставини,які зазначені в позовній заяві та додала наступне : 12.05.2006 р., між ОСОБА_2 і ПАТ КБ «Приватбанком»був укладений кредитний договір у письменній формі, шляхом надання ОСОБА_2 письмової заяви, згідно якого відповідач приєднався та погодився з тим, що його заява одночасна із запропонованими Банком Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами Банку, становить між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Кредитний ліміт був встановлений Банком у розмірі 8 600 грн., з оплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних, згідно Умов і Тарифів надання банківських послуг.

Для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також іншіх видатків, відповідно до Умов. Згідно п. 5.3. Умов і Правил надання банківських послуг, Банком був збільшений кредитний ліміт з 26.09.2008 г. до 9 390,00 грн.

Право зміни розміру наданого на платіжну карту Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта(п.5.3. Правил).

Відповідно до чинного законодавства -ч.1. ст. 633 ЦК України, публічним -є договір, в якому одна сторона - підприємець бере на себе обов'язок зробити продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернувся (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування). Тобто, кредитний договір, що оскаржується, входить зі сфери дії даної норми права. Згідно ч.2. ст. 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за Законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному підприємцеві перед іншим при укладені публічного договору.

У відповідність зі ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлено однієї зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений тільки шляхом приєднання іншої сторони до запропонованого договору в цілому. Інша сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п. 3.1. Правил, для надання послуг Банк відкриває Клієнтові картковий рахунок, видає клієнтові карту, їх вид і термін дії визначений у Заяві та у пам'ятці клієнта, підписанням якого, Клієнт і Банк укладає договір про надання банківських послуг. Датою укладання Договору є дата відкриття рахунку 19.06.2006р.

За одержання кредитної карти НОМЕР_1, ОСОБА_2 розписався у журналі реєстрації видачі кредитних карт у відділенні «Приватбанку».

З банківської виписки руху грошових коштів по кредитній карті клієнта, за період з 19.06.2006 р. по 31.05.2012 р., видно, що клієнт активно користувався кредитним лімітом Банку.

У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_2 ,належним чином ,узяті на себе зобов'язання за договором ,не виконувалися - щомісячні платежі не вносилися.

Що стосується розрахунків заборгованості по даному кредитному договору, який прикладений до позовної заяви Банку, то ,згідно вимог норм законодавства України, а саме Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні від 16.07.1999 г. № 996-Х1У та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 28.12.1994 г. № 334/ 94-ВР усі банківські операції, включаючи розрахунки заборгованості формуються Банком ,згідно належним чином оформлених кредитних договорів на виконання вимог чинного законодавства України та погодженими сторонами шляхом їхнього підписання.

Згідно п. 8.6 Правил, при порушенні клієнтом строків платежів по кожному із грошових зобов'язань, передбачених даним договором, більш ніж на 120 днів, Клієнт сплачує Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову - (27 467,12 грн. х 5% = 1373,36 грн.).

Поняття неустойки закріплене в ст. 549 ЦК України, якої є штраф, пенею, яку повинен передати кредиторові у випадку неналежного виконання боржником зобов'язань.

У ст.551 ЦК України передбачено збільшення розміру неустойки договором. Розрахунки заборгованості за кредитом ОСОБА_2 складається: із заборгованості по тілу кредиту --9 381,42 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом -18 085, 70 грн, і штрафу згідно п. З.б. Правил надання банківських послуг. По даному виду кредиту не нараховується пеня за неналежне виконання кредитних зобов'язань, тому вираження подвійної відповідальності за одне й теж порушення не застосовне до нарахованого штрафу згідно п.8.6. Правил .

Що стосується терміну дії кредитного договору,то згідно п. 9.12. Правил -зазначений договір протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгирується на такий же строк.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, «зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином».

Згідно зі ст. 1048 ЦК України - «відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення кредиту».

Звернення до суду з вимогою про повернення усіх сум за кредитним договором, не означає однобічна відмова від договору, а є наслідком невиконання або неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.

Статтею 599 ЦК передбачене, що зобов'язання припиняються його виконанням проведеним належним чином .

Статтею 629 ЦК України передбачене, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання.

Відповідач ОСОБА_2 ,у судовому засіданні, позовні вимоги не визнав повністю,та просить суд відмовити в задоволені позову,пояснивши наступне: 12.05.2006 року він звернувся до позивача з заявою для отримання крдиту.він подав заяву про надання йому кредитної картки на суму 8600 гривень. Отримав картку та росписався за неї. Кредитом він користувався постійно -знімав гроші та погашав заборгованість. Коли він зробив останній платіж-погашення по кредиту-не пом*ятає. Коли він користувався кредитною карткою,збільшувався кредитний ліміт. Він не читав умов банку ,не знайомився з ними, тому ,що йому потрібні були швидко гроші. Він потім перестав погашати кредит-коли не пам*ятає,але йому відомо,що коли він припинив погашати заборгованість-то у нього ще залишалася заборгованість по кредиту.але яка сума-не пам*ятає. Потім надійшов лист з банка,де була зазначена заборгованість, з якою він був не згодний і вирішив,що нічого сплачувати не буде,так як банк відносно нього поступив не чесно та вважав,що хай це буде компенсацією моральною відносно нього. Він просив банк звернутися з цими вимогами до суду,щоб суд розібрався . Йому нічого не відомо стосовно 72%, тому що ним було підписано 3%.

Представник відповідача,за дорученням, ОСОБА_4, позовні вимоги не визнала та просить суд в задоволені позовних вимог відмовити, пояснивши суду,що :

Як вказано у позовній заяві , між ОСОБА_2 та Позивачем був укладений кредитний договір № б/н від 12.05.2006р. Однак ані в матеріалах справи, ані до позовної заяви Банком не було надано цього договору, що є порушенням п. 1 ст. 60 ЦПК України, відповідно до якого, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. На цьому також було наголошено в Узагальненнях судової практики з розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин («слід звертати особливу увагу на наявність у позовній заяві обставин, передбачених пп. 5, б ч. 2 ст. 119 ЦПК, а саме виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування»).

Відповідно до п. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Пунктом 2 цієї статті встановлено, що кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)

У відповідності з п. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Тобто, належне дослідження доказу, на який посилається позивач необхідне не тільки через вимоги, вказані у п.1 ст. 60 ЦПК України, але й для встановлення відповідності цього кредитного договору вимогам ст. 1055 ЦК України та іншим нормативно-правовим актам, зокрема, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який відповідно до ст. 2 цього Закону регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг, та яким чітко визначені істотні умови, які мають бути зазначені у такого роду договорах, а саме, пунктом 1 ст. 6 цього Закону передбачено, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.

Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:

1) назву документа;

2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання;

3) прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та

її адресу;

4) найменування, місцезнаходження юридичної особи;

5) найменування фінансової операції;

6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його

внесення та умови взаєморозрахунків;

7) строк дії договору;

8) порядок зміни і припинення дії договору;

9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або

неналежне виконання умов договору;

10) інші умови за згодою сторін;

11) підписи сторін.

Більш того, Узагальненнями судової практики з розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин визначений такий самий перелік істотних умов, необхідний для чинності правочину.

З чого виходить, що документи, надані Позивачем, як доказ обставин, на які він посилається (а саме Заява позичальника, Умови надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою), не можуть розглядатися як кредитний договір, оскільки вони не містять вищезазначених істотних умов, необхідних для чинності такого виду договорів.

Оскільки, відповідно до п. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, для повного та об'єктивного розгляду даної справи необхідно встановити дійсність та відповідність діючому законодавству України зазначеного кредитного договору. Для цього, як вбачається з Узагальнень, «суди мають враховувати вимоги законодавства, що стосуються їх, чинності. Вони встановлені як ЦК України (ст. ст. 1048-1052, 1054), так і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Як зазначається в тих же Узагальненнях судової практики, кредитний договір кваліфікується як двосторонній, консенсуальний (тобто договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо визначеного законом та сторонами кола істотних умов)та оплатний.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами

Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Враховуючи те, що кредитні правовідносини виникають на основі двосторонніх договорів, що мають містити взаємні права і обов'язки сторін і поєднують правову і економічну природу, надто важливими є умови дійсності цих угод. Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, яка дублюється ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягни згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, найголовнішою вимогою до чинності кредитного договору є погодження сторонами усіх істотних умов кредитного договору. Наслідком недодержання цієї вимоги є його неукладеність, а тому і покладати на нього виконання зобов'язань за неукладеним договором немає підстав.

Більш того, як вбачається з позовної заяви, кредитний договір № б/н (який не був наданий) був укладений 12.05.2006 року, однак, в жодному документі, наданому Позивачем, не вказаний строк дії цього договору (відповідно до п. 1 ст. 252 ЦК України, «строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами»}. Визначення (встановлення) строку дії кредитного договору необхідне не тільки для дійсності договору, оскільки, як вже зазначалося раніше, це є істотною умовою договору, але й для обчислення початку перебігу позовної давності, оскільки відповідно до п. 5 ст. 261 ЦК України, «за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання». Через те, що строк дії договору не визначений, необхідно застосовувати частину 2 п. 5 даної статті, відповідно до якої, «за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання».

Для визначення цього моменту в нагоді стає розрахунок заборгованості, наданий позивачем до позовної заяви. Відповідно до графи «Сальдо простроченої заборгованості»цього розрахунку, прострочена заборгованість виникла з 30.04.2007р., а стійке зростання цієї заборгованості - з 30.09.2008р. Навіть якщо взяти останню дату за день, з якого почався перебіг строку позовної давності, строк, в межах якого Позивач міг звернутися до суду скінчився 30.09.2011р. Пунктом 1 ст. 72 ЩІК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Як вбачається з позовної заяви, Банк звернувся до суду лише 27.02.2012р., тобто коли строк позовної давності сплив.

У судовому засіданні були дослідженні:

-розрахунок заборгованности /а.с. 3-6/, згідно до якого ,відповідач, станом на 31.01.2012 року , має заборгованість - 29340,48 грн., яка складається з наступного:

- 9381.42 грн. - заборгованість за кредитом;

-18085.70 грн, - заборгованість по процентам за користування кредитом;

а також штрафи відповідно до пункту 8,6 умов та правил надання банківських послуг:

- 500.00 грн. - штраф (фіксована частина).

-1373.36 грн. - штраф (процентна складова).

-Заявою ОСОБА_2 про персональні данні/ а.с. 7/,

- заявою ОСОБА_2 від 12.05.2006 року, в якій зазначено,що він діючи на підставі особистого волевиявлення,просить відкрити рахунок та надати кредитну картку,а саме тип кредитного ліміну: фінансовий ,фіксований; суму кредитного лімиту -8600 гривень,базова відсоткова ставка №5,; строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки; погашення заборгованості : щомісячні платежі в розмірі 7% від суми заборгованості.В даній заяві зазначено,що ОСОБА_2 ознайомлений та згодний з Умовами надання банківських послуг,Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку.Він виявляє свою згоду з тим,що дана заява разом з Умовами надання банківських послуг та Правилами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг./а.с. 8/,

-Умови та Правила надання банківських послуг/а.с. 11-14/

-правовстановлюючі документи /а.с. 15-20/,

-платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 293,40 грив./а.с. 21/,

-витяг з журналу видачі платіжних карт- де є запис про отримання ОСОБА_2 кредитної картки/а.с. 90-91/,

-рух по кредитній картки ОСОБА_2./а.с. 92-99/, де останній платіж -внесення грошей на кредитну картку. ОСОБА_2 було зроблено 18.09.2008 року.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України ,підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов"язанням є право відношення, в яких одна сторона ( Відповідач) зобов"язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію ( передати майно,виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від Відповідача а виконання його обов"язку. Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

У відповідність зі ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлено однієї зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений тільки шляхом приєднання іншої сторони до запропонованого договору в цілому. Інша сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п. 3.1. Правил, для надання послуг Банк відкриває Клієнтові картковий рахунок, видає клієнтові карту, їх вид і термін дії визначений у Заяві й у пам'ятці клієнта, підписанням якого, Клієнт і Банк укладає договір про надання банківських послуг. Датою укладання

У ст.551 ЦК України передбачено збільшення розміру неустойки договором.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, «зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином».

Згідно зі ст. 1048 ЦК України - «відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення кредиту».

Статтею 599 ЦК передбачене, що зобов'язання припиняються його виконанням проведеним належним чином .

Статтею 629 ЦК України передбачене, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положення статті 1050 Цивільного Кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.. 57 ЦПК України,доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст.. 58 ЦПК України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного

доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином у судовому засіданні було достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 уклав кредитний договір,а саме договір приєднання, з позивачем ,він був ознайомлений та згодний з умовами надання банківських послуг та був згодний з тим, що його заява разом з Умовами надання банківських послуг та Правилами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.Також було встановлено,що відповідач ОСОБА_2 одержав кредитну картку НОМЕР_1,про що розписався у журналі реєстрації видачі кредитних карт у відділенні Приватбанку .Також було встановлено,що ОСОБА_2 отримав кредитний ліміт у розмірі 8600 гривень,який потім був збільшений до 9 390 гривень, активно користувався кредитним лімітом Банку та,що останній внесок поповнення рахунку -погашення заборгованості був зроблений ОСОБА_2.18.09.2008 року,після чого він припинив погашати заборгованість за кредитом.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача, ОСОБА_4 на ті обставини,що банк не надав суду докази стосовно того,що на кредитну картку ОСОБА_2 були зараховані кредитні гроші у розмірі 8600 гривень,так як в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтвердив той факт,что на кредитну картку був нарахований кредитний ліміт 8600 гривень,яким він користувався.

Суд також не може прийняти до уваги посилання представника відповідача, ОСОБА_4 на ті обставини,що між позивачем та відповідачем не було укладено кредитного договору,так як укладений між ними договір є договір приєднання, відповідач був ознайомлений та згодний з умовами надання банківських послуг та був згодний з тим, що його заява разом з Умовами надання банківських послуг та Правилами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Таким чином , позивач довів передсудом свої позовні вимоги,крім позовних вимог про стягненя з відповідача на його користь штрафу в розмірі 500 гривень.

Відповідач та його представник не довели перед судом належними та допустимими обставинами ,на які вони посилаються,як на підставу не визнання позовних вимог та необґрунтованості заявленого позову.

Суд, заслухавши сторони, з урахуванням у сукупності усіх доказів ,які були дослідженні у судовому засіданні, приходить до висновку,що позовні вимоги позивача треба задовольнити частково. В задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 500 гривень треба відмовити за необґрунтованістю даних позовних вимог. Також з відповідача на користь позивача треба стягнути судовий збір відповідно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 10, 57-66,79-89, 60,212-215ЦПК України, ст..ст. 11,525,526,527,530,633,634,599,629,1048,1050,1054-1056-1ЦК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" /49094,м.Дніпропетровськ,вул.Набережна Перемоги ,буд.50, код ЄДРПОУ 14360570,рах.№ 29092829003111/ заборгованість за кредитним договором № б/н від 12,05.2006 року в сумі 28840/двадцять вісім тисяч вісімсот сорок/гривень 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" /49094,м.Дніпропетровськ,вул.Набережна Перемоги ,буд.50, код ЄДРПОУ 14360570,рах.№ 64993919400001/ судовий збор у розмірі 288/двісті вісімдесят вісім/ гривень 40 копійок.

В решті позовних вимог-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення ,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Донецької області у м.Маріуполі через Першотравневий районний суд.

Суддя: Н.М.Топузова.