Постанова № 24839736, 14.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/139/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Борцова С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Алвас»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Алвас» (далі -ТОВ «Алвас») до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі -Ізмаїльська ОДПІ), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської ОДПІ від 30.11.2011 року № 0001222302 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 699 205 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що Ізмаїльською ОДПІ проведена документальна позапланова перевірка декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Алвас»з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ в частині відображення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Авитек груп ЛТД»та ТОВ «Тіал Альянс»за червень 2011 року, за результатами якої був складений акт перевірки від 21.11.2011 р. № 3382/2302/23856703. Позивач вказує на те, що у працівників Ізмаїльської ОДПІ не було законних підстав для проведення згаданої перевірки, оскільки відповідачем на адресу позивача не направлявся письмовий запит про надання пояснень та копій документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами, як того вимагає пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

До того ж, позивач пояснив, що між ним та ТОВ «Авитек груп ЛТД» було укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.03.2011 р. № 0103-17/ДТ, а також між ним та ТОВ «Тіал Альянс»було укладено договір поставки нафтопродуктів від 21.06.2011 р. № 2106-1. На підтвердження виконання договору ТОВ «Алвас»були надані до перевірки податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, картка бухгалтерського рахунку 631 за червень 2011 р., сертифікати відповідності та паспорти якості. Проте, перевіряючими не були взяті до уваги товарно-транспортні накладні як первинні документи бухгалтерського обліку оскільки вони не мають обов'язкових реквізитів (нечітко вказано місце поставки), отже не підтверджують факт постачання товару. Таке твердження Ізмаїльської ОДПІ позивач вважає незаконним, виходячи з того, що типова форма товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів визначена у додатку 3 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, та не передбачає зазначення детальної адреси у накладній, а лише назву пункту відвантаження. З приводу твердження відповідача стосовно того, що у ТОВ «Авитек груп ЛТД»та ТОВ «Тіал Альянс»відсутні технічні та трудові ресурси для здійснення діяльності з закупівлі, транспортування, зберігання, перевантаження нафтопродуктів позивач зазначає, що чинне законодавство України не забороняє замовляти такі послуги у сторонніх, ніж продавець організацій, окрім того, автоперевізником при перевезенні нафтопродуктів частіше всього виступав сам позивач.

Таким чином, на думку позивача, ТОВ «Алвас»додержані всі вимоги, встановлені Податковим кодексом України для отримання права на податковий кредит з господарських відносин із ТОВ «Авитек груп ЛТД»та ТОВ «Тіал Альянс».

Відповідач надав до суду заперечення (т.1 а.с. 191-195), в яких зазначив, що під час перевірки ТОВ «Алвас»стосовно відображення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Авитек груп ЛТД»та ТОВ «Тіал Альянс»позивачем не надано документів, які б підтверджували час та місце постачання паливно-мастильних матеріалів, з необхідною ідентифікацією всіх посадових осіб, причетних до транспортного процесу. Надані до перевірки товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам чинного законодавства України. Так, в графі «пункт навантаження»замість конкретного пункту навантаження вказано лише територіальну одиницю -м. Кілія, яка не має відношення до жодного з контрагентів позивача.

Крім того, відповідач зазначає, що контрагенти позивача -ТОВ «Авитек груп ЛТД»та ТОВ «Тіал Альянс»мають ознаки фіктивності, отже фінансово-господарські взаємовідносини з ними є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Алвас»14.11.1995 року було зареєстровано виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області як юридична особа, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 553 120 0000 000128 (а.с. 7). Відповідно до довідки ЄДРПОУ № 437 за ним визначені такі види діяльності за КВЕД: оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним, діяльність автомобільного вантажного транспорту, інші види оптової торгівлі (а.с. 8).

З 01.11.2011 року по 14.11.2011 року Ізмаїльською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Алвас»(код ЄДРПОУ 23856703) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість в частині відображення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Авитек груп ЛТД»(код ЄДРПОУ 37046350) та ТОВ «Тіал Альянс»(код ЄДРПОУ 37317565) за червень 2011 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 21.11.2011 р. № 3382/2302/23856703 (т. 1 а.с. 9-15).

У періоді, за який проводилась перевірка, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.05.2005 року №21238950, виданого Ізмаїльською ОДПІ, іпн-238567015021, ТОВ «Алвас»зареєстровано платником ПДВ, про що не заперечували сторони.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Алвас»вимог п. 186.1 ст. 186, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, належний до сплати в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму 699 205 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Ізмаїльською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2011 року № 0001222302, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Алвас»за платежем податку на додану вартість на суму 699 205 грн., в тому числі за основним платежем -699 205 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1 грн. (т. 1 а.с. 16).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений у ст. 78 Податкового кодексу України, у пп. 78.1.1. п. 78.1. якої, зокрема, передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Позивач у своєму позові вказує про невиконання відповідачем умов, за наявності яких виникає право проведення позапланової перевірки позивача, оскільки йому не було надіслано запит щодо надання відповідних пояснень та документів у порядку, визначеному ст. 78 Податкового кодексу України.

Проте, порушення податковим органом порядку проведення документальної позапланової перевірки є підставами для недопущення працівників такого органу для проведення відповідної перевірки. У разі якщо особа, перевірка діяльності якої здійснювалась з відповідними порушенням, не чинила жодних дій щодо запобігання проведенню такої перевірки, ці обставини не можуть вважатися достатніми доказами безпідставності висновків, зроблених в ході відповідної перевірки, та скасування рішень податкового органу, прийнятих за результатом проведення відповідної перевірки.

Разом з тим, суд вважає прийняте Ізмаїльською ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 30.11.2011 року № 0001222302 протиправним та таким, що підлягає скасування, виходячи з такого.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Як вбачається зі змісту акта перевірки ТОВ «Алвас»від 21.11.2011 р. № 3382/2302/23856703 встановлені порушення ТОВ «Алвас»пов'язуються відповідачем із висновками актів перевірки, складених відносно контрагентів позивача - ТОВ «Авитек груп ЛТД»та ТОВ «Тіал Альянс»та відносини з якими, на думку відповідача, не мали мети настання реальних наслідків, а також у зв'язку з відсутністю у зазначених контрагентів умов для ведення ними господарської діяльності.

Судом встановлено, що 01.03.2011 року між ТОВ «Алвас»(покупець) та ТОВ «Авитек груп ЛТД»(постачальник) було укладено договір поставки № 0103-17/ДТ, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, передбачених даним договором (т. 1 а.с. 20-22). Серед інших умов зазначений договір передбачав також, що по результатам поставки товару постачальником складається акт приймання-передачі товару та/або видаткова накладна, які підписуються сторонами.

Так, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської операції надані до суду видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на поставку дизельного палива ТОВ «Авитек груп ЛТД».

Поставка товару за червень 2011 року відбулась 01.06.2011 р., 02.06.2011 р., 03.06.2011 р., 06.06.2011 р., 07.06.2011 р., 09.06.2011 р., 10.06.2011 р. у м. Кілія Одеської області, підтвердженням чого є:

- видаткова накладна № АГ-0002471 на загальну суму 362 460,00 грн., в тому числі ПДВ 60410,00 -грн., видаткова накладна № АГ-0002472 на загальну суму 657 602,40 грн., в тому числі ПДВ -109 600,40 грн., видаткова накладна № АГ-0002473 на загальну суму 359 982,00 грн., у тому числі ПДВ -59997,00 грн., видаткова накладна № АГ-0002474 на загальну суму 152 460,00 грн., у тому числі ПДВ -25410,00 грн., видаткова накладна № АГ-0002476 на загальну суму 164976,00 грн., у тому числі ПДВ -27496,00 грн., видаткова накладна № АГ-0002477 на загальну суму 1 005 591,60 грн., у тому числі ПДВ -167 598,60 грн., видаткова накладна № АГ-0002479 на загальну суму 249 232,50 грн., у тому числі ПДВ -41538,75 грн.

-товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів від 01.06.2011 р. № 010601, № 010602; від 02.06.2011 р. № 020601, № 020602, № 020603, від 03.06.2011 р. № 030604, № 030601, № 030602; від 06.06.2011 р. № 060601; від 07.06.2011 р. № 070601; від 09.06.2011 р. № 090601, № 090603, № 090602, № 090604; від 10.06.2011 р. № 100602.

-рахунок-фактура від 27.05.2011 р. № 2705/1 на загальну суму 1 697 430,00 грн., в тому числі ПДВ -282 905,00 грн., від 10.06.2011 р. № 1006/1 на загальну суму 1 254 874,5 грн., в тому числі ПДВ -209 145,75 грн.

По факту поставки постачальником ТОВ «Авитек груп ЛТД», який на той час був платником податку на додану вартість, що підтверджується даними з офіційного сайту Державної податкової служби України (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100292314 (іпн -370463526558) (т. 1 а.с. 225) та про що не заперечували сторони. були виписані податкові накладні.

Дослідивши зазначені документи суд дійшов висновку, що вони виписані на підставі і у відповідності до договору про поставку нафтопродуктів від 01.03.2011 р. № 0103-17/ДТ, відповідають один одному та підтверджують здійснення господарської операції між ТОВ «Алвас»та ТОВ «Авитек груп ЛТД».

21.06.2011 року між ТОВ «Алвас»(покупець) та ТОВ «Тіал Альянс» (постачальник) було укладено договір поставки № 2106-1, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, передбачених даним договором (т. 1 а.с. 23-25). Серед інших умов зазначений договір передбачав також, що по результатам поставки товару постачальником складається акт приймання-передачі товару та/або видаткова накладна, які підписуються сторонами.

Так, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської операції надані до суду видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на поставку дизельного палива ТОВ «Тіал Альянс».

Поставка товару у перевіряємий місяць червень 2011 року відбулась 27.06.2011 р. у м. Кілія Одеської області, про що, зокрема, свідчить:

- видаткова накладна № ТА-0001476 на загальну суму 1 242 998,40 грн., в тому числі ПДВ -207 166,40 грн.

-товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів від 27.06.2011 р. № 270601, № 270602, № 270603, № 270604, № 270605, № 270606, № 270607.

-рахунок-фактура від 21.06.2011 р. № ТА-000001 на загальну суму 1 242 998,40 грн., в тому числі ПДВ -207 166,40 грн.

По факту поставки постачальником ТОВ «Тіал Альянс», який на той час був платником податку на додану вартість, що підтверджується даними з офіційного сайту Державної податкової служби України (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100292314 (іпн -370463526558) (т. 1 а.с. 225) та про що не заперечували сторони, були виписані податкові накладні.

Дослідивши зазначені документи суд дійшов висновку, що вони виписані на підставі і у відповідності до договору про поставку нафтопродуктів від 01.03.2011 р. № 0103-17/ДТ, відповідають один одному та підтверджують здійснення господарської операції між ТОВ «Алвас»та ТОВ «Авитек груп ЛТД».

Крім того, на підтвердження фактичності зазначеної операції судом досліджено журнал реєстрації довіреностей ТОВ «Алвас». Так, у зазначеному журналі зроблені записи про видачу довіреностей директору ТОВ «Алвас»ОСОБА_1 на період постачання товару ТОВ «Авитек груп ЛТД»та ТОВ «Тіал Альянс»(а.с. 185-190).

Оплата за поставлений товар відбувалась протягом травня-червня 2011 року, про що свідчать надані до суду реєстри платіжних документів, завірені печаткою банку та підписом посадової особи банку (т. 2 а.с. 80-84, 99-100) про перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок ТОВ «Авитек груп ЛТД»та ТОВ «Тіал Альянс».

Крім того, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на період здійснення господарських операцій з ТОВ «Авитек груп ЛТД»останнє було зареєстровано у встановленому законом порядку, відомості про вказану юридичну особу були підтверджені (т.1 а.с 231-235). На період здійснення господарських операцій з ТОВ «Тіал Альянс»останнє також було зареєстровано у встановленому законом порядку, відомості про юридичну особу були підтверджені (т.1 а.с. 236-240).

Отже, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У разі ж перебування підприємства на час здійснення господарської операції у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності у цього підприємства свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, підстави для висновку про відсутність у такого підприємства права на видачу податкових накладних лише в силу факту подальшого скасування реєстрації такого суб'єкта господарювання відсутні. Такої думки притримується Вищий адміністративний суд України у постанові від 05.08.2010 р. по справі № К-18364/07.

Крім того, колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного суду України у постанові від 01.06.2010 р. по справі № 21-573во10, а також у постанові від 13.01.2009 р. № 09/05 зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Досліджуючи питання товарності зазначених господарських операцій, суд також встановив, що ТОВ «Алвас»реалізувало у подальшому отримані від ТОВ «Авитек груп ЛТД»та ТОВ «Тіал Альянс»паливно-мастильні матеріали, отримані у червні 2011 року.

Так, при отриманні позивачем дизельного палива від вказаних контрагентів, воно було зараховане на бухгалтерський рахунок 281 «Товари на складі»з подальшою реалізацією сільськогосподарським підприємствам з відображенням цих операцій на бухгалтерському рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», а також реалізоване через мережу АЗС з відображенням цих операцій на бухгалтерському рахунку 282 «Товари в торгівлі».

Судом досліджені договори поставки нафтопродуктів, укладені між ТОВ «Алвас»та його контрагентами: з ТОВ «Авангард»від 16.06.2011 р. № ДГ-0000120; з ТОВ «Катран» від 01.06.2011 р. № ДГ-00000135; з ФГ «Лілія-Д»від 01.05.2011 р. № ДГ-0000130; з ВАТ «Перемога Семхоз»від 27.04.2011 р. № ДГ-0000095; з ФГ «Промінь» від 07.06.2011 р. № ДГ-0000029, предметом яких є бензин А-80, А-92, А-95, дизельне паливо, мастило. На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивачем до суду надані первинні документи бухгалтерського обліку, а саме: видаткові накладні та довіреності на отримання паливо-мастильних матеріалів (т.2 а.с. 174-251, т.3 а.с. 1-20).

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Алвас»зазвичай самостійно виступав перевізником нафтопродуктів, придбаних у контрагентів ТОВ «Авитек груп ЛТД»ТОВ «Тіал Альянс», що підтверджується наявними у нього ресурсами: транспортними засобами, робочою силою, будівлями. Так, в матеріалах справи наявні копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, договір позички транспортних засобів, свідоцтво про право власності ТОВ «Алвас»на нежитлову будівлю -автозаправочну станцію, накази про призначення на посаду водіїв.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, щодо відсутності товарності операцій, на протокол допиту свідка - директора ТОВ «Авітек Груп ЛТД»ОСОБА_3, допитаного по кримінальній справі №56-2694, відповідно до якого підписи на податкових накладних та інших первинних документах виконані не ОСОБА_3, а іншою особою, оскільки даний доказ не спростовує товарність господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів.

Таким чином, висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Тіал Альянс»через відсутність у них необхідних умов ведення господарської діяльності, не доведений належним чином.

Крім того, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Посилання відповідача на норми ст. 228 Цивільного кодексу України є безпідставними. Так відповідно до вимог зазначеної норми права правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, наявність вини та умислу позивача або його контрагентів в укладенні правочину, який направлений на порушення публічного порядку належним чином відповідачем не доведені, що підтверджує відсутність правового підтвердження висновків щодо визнання укладених зазначеними особами правочинів нікчемними на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Тіал Альянс»суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість у червні 2011 року у сумі 699 205 грн.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ТОВ «Алвас»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області від 30.11.2011 року № 0001222302 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Алвас»за платежем по податку на додану вартість на суму 699 206 грн., в тому числі за основним платежем -699 205 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.06.2012 року.

Суддя П.П.Марин

14 червня 2012 року.