Постанова № 24839571, 22.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2012 р. № 2а-2493/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судового засідання Макар Г.В.

представників:

від позивача -Мокрій Р.З.,

від відповідача -Оленюк Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства (надалі ДВАТ) «Шахта «Надія»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (надалі СДПІ ВПП) у м.Львові Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ДВАТ «Шахта «Надія»звернулося до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 06.06.2011 року за №000140802/959/11203, прийняте СДПІ ВПП у м.Львові.

У відповідності до вимог ст.55 КАС України судом замінено СДПІ ВПП у м.Львові на його правонаступника СДПІ ВПП у м.Львові Державної податкової служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що орган державної податкової служби застосував до товариства штраф за несвоєчасну сплату суми самостійно визначеного грошового зобов'язання на підставі п.126.1 ст.126 ПК України з порушенням вимог п.7 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства -п.87.9 ст.87 ПК України, згідно якого у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Також, відповідач вважає, що ним правильно застосовано штрафну санкцію в розмірі 20 %, а не однієї гривні.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, СДПІ ВПП у м.Львові складено акт за №8/00178175 від 23.05.2011 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року за №0000140802/959/11203, яким на підставі п.126.1 ст.126 ПК України за затримку на 785 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податового зобов'язання в розмірі 6215952 грн. 47 коп., позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 1243190 грн. 49 коп.

Як вбачається з акта перевірки, податковий борг з податку на додану вартість в сумі 6215952 грн. 47 коп., визначений в податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2008 року -березень 2009 року, сплачено протягом січня -квітня 2011 року.

В матеріалах справи наявні зазначені в акті перевірки податкові декларації за листопад 2008 року -березень 2009 року, які підтверджують виникнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, з моменту набрання чинності Податковим кодексом України органи державної податкової служби наділені повноваженнями змінювати призначення платежу.

Однак, суд не може залишити поза увагою наступні обставини справи.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення за №2398 від 12.12.2008 року на сум 1000000 грн. 00 коп., за №2469 від 22.12.2008 року на суму 270000 грн. 00 коп., за №2487 від 23.12.2008 року на суму 100000 грн. 00 коп., за №2494 від 24.12.2008 року на суму 100000 грн. 00 коп., за №2519 від 26.12.2008 року на суму 100000 грн. 00 коп., за №781 від 30.04.2009 року на суму 1500000 грн. 00 коп., за №390 від 27.02.2009 року на суму 14000 грн. 00 коп., за №2084 від 24.11.2009 року на суму 980 грн. 00 коп., за №392 від 02.03.2009 року на суму 804478 грн. 00 коп., за №2146 від 30.11.2009 року на суму 14000 грн. 00 коп., за №136 від 21.01.2009 року на суму 900000 грн. 00 коп., за №185 від 30.01.2009 року на суму 390000 грн. 00 коп., за №184 від 30.01.2009 року на суму 610000 грн. 00 коп., в яких платником податків вказано призначення платежу відповідно «ПДВ за листопад 2008 року», «ПДВ за березень 2009 року», «ПДВ за лютий 2009 року», «ПДВ за січень 2009 року», «ПДВ за грудень 2008 року», проте органом державної податкової служби було самостійно змінено призначення цих платежів під час перерахування коштів до бюджету, що відображено в акті перевірки.

У відповідності до вимог підп.7.1.1 п.7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення податкового боргу) зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України на момент погашення податкових зобов'язань визначених у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року, належало виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Як передбачено підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до підп. „а" підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.5.1 ст.5 згаданого Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.Таким чином, податковий борг в розмірі 22500 грн. 00 коп. був сплачений платником податків вчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.

Отже, суд вважає, що оскільки чинним на момент погашення податкових зобов'язань визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2008 року -березень 2009 року законодавством не було передбачено повноважень органу державної податкової служби погашати податковий борг при цьому змінюючи призначення платежу, відповідач без достатніх на те правових підстав, частково зарахував суму сплачену позивачем в погашення податкового боргу, який був сплачений.

Щодо своєчасності сплати решти суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного в податкових деклараціях за листопад 2008 року -березень 2009 року, на загальну суму 2178035 грн. 00 коп., то платником податку не надано доказів своєчасної сплати такої, а тому в органу держпавної податкової служби були наявні правові підстави для застосування штрафу за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання в розмірі 435607 грн. 00 коп.

Проте, досліджуючи правомірність застосування штрафу несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість суд звертає увагу на наступні норми чинного законодавства.

Згідно з вимог пункту 7 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення», штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Враховуючи те, що штрафні санкції до позивача було застосовано 06.06.2011 року, тобто в період передбачений наведеною нормою закону, суд вважає, що розмір штрафної санкції, яку слід застосувати до позивача, повинен становити 1 грн. 00 коп.

Крім того, твердження відповідача, що п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, в даному випадку, не застосовується виходячи з листа Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 року за №2198/11/13-11, судом до уваги не беруться, оскільки згаданий лист не стосується питань застосування п. 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України.

Також суд звертає увагу і на наступні обставини.

Підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, закріплено презумпцію правомірності рішень платника податку згідно з якої в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Аналогічні положення відображені також у п.56.21 ст.56 відповідно до якої за наявності вищенаведених обставин рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення в частині зобов'язання сплатити штраф в розмірі 1243189 грн. 49 коп., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Окрім того, з врахуванням вимог ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про часткове визнання протиправним та скасування спірного акта індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судовий збір належить стягнути на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові, податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 року за №000140802/959/11203 в частині зобов'язання сплатити штраф в розмірі 1243189 грн. 49 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія», що знаходиться за адресою Львівська область, Сокальський район, с.Сілець (код ЗКПО 00178175), 1881 грн. 81 коп. сплаченого судового збору.

5. Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 травня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк