Постанова № 24839543, 05.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2012 р. № 2а-2190/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Костецького Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Якимець О.І.

представника позивача Шиби Л.П.

представника відповідача Пилипюка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит Захід»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Оксамит Захід»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.11.2011р. №0001832350 та №0001842350. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, з підстав наведених у запереченні та акті перевірки, просив відмовити в позові.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Оксамит Захід»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Версант», ПП «Сервіс Доріг», ПП «Інформаційно-консалтингова агенція «Інтелект», ПП «Трансзахідком», ПП «Сокран Плюс», ПП «Оптіма-Інформ», ПП «Бізнесгруп», ПП «Західбізнесстандарт», ПП «Західзбутторгівля», ПП «Галекспоторг», ПП «Вестінком», ПП «Нео Інвест Груп», ПП «Фірма Арміда», ПП «Торггрубізнес», ПП «Ліміт Інвест Груп», ТзОВ «Стартпромгруп», ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад», ПП «Рем-Будінвест Експрес»за період з 01.01.2010 року по 01.10.2011 року, за результатами якої складено акт № 1152/232/33337614 від 15.11.2011 року.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001832350 від 25.11.2011 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 35840,79 грн. основного платежу та 8960,19 грн. штрафних санкцій (всього 44800,98 гри.) та № 0001842350 від 25.11.2011 року яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 28671,20 грн. основного платежу та 7167,80 грн. штрафних санкцій (всього 35839 грн.).

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТзОВ «Оксамит Захід»порушило п. 5.1 п. п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.. 203, 208, 215, п.1 216, 228, 626, 629, 658 Цивільного кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 010р. на суму 35810,79 грн., а також пп. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1, п. 5 ст.. 203, п. 1, 2 ст. 215, п.1 ст. 216, 228, 626, 629, 658, 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 28671,19 грн.

Підставою для такого висновку відповідача є те, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що підприємством відображено у бухгалтерському обліку господарські операції з ТзОВ «Втордеревпром», ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»та ПП «Рем-Будінвест Експрес», які фактично не відбувались, а, отже, на думку відповідача, є нікчемними. Як вбачається зі змісту акту, такі висновки відповідача ґрунтуються на акті перевірки ДПІ в Сихівському районі м. Львова від 24.09.2010р. №2268/23-2/25560778, яким встановлено відсутність у ТзОВ «Втордеревпром»основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, акті перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова від 25.02.2011р. 300214/23-2/35382611, яким встановлено відсутність у ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, акті перевірки ДПІ в Залізничному районі м. Львова від 12.07.2010р. №1627/23-2/33805911, яким встановлено відсутність у ПП «Рем-Будінвест Експрес»основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності із надання послуг.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини між ТзОВ «Оксамит Захід»(замовник) та ТзОВ «Втордеревпром»(виконавець) підтверджені Договором №01/02 від 01.02.2010р. про надання інформаційно-консультаційних послуг з питань закупівлі та продажу товарів. Відповідно до п.5.1 вказаного Договору виконавець надає замовнику послуги шляхом надання (представлення) у письмовій формі звіту. Згідно п.5.2 договору на підтвердження факту надання виконавцем замовником послуг, сторонами укладається відповідний акт.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги від 26.02.2010р., актом здачі-приймання робіт (виконання послуг) від 26.02.2010р., платіжним дорученням №222 від 16.07.2010р., податковою накладною від 26.02.2010р.

Згідно Договору поставки №040110 від 04.01.2010р., укладеного між ПП «Рем-Будінвест Експрес»(постачальник) та ТзОВ «Оксамит Захід»(покупець), постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві цеглу, керамічні блоки, черепицю, водостічні системи та інші будівельні матеріали, а покупець прийняти товар і оплатити товар. Відповідно до п. 3.4 Договору товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткових накладних.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 05.03.2010р. №РН-3-05005, від 15.03.20110р. №РН-3-15011, від 16.04.2010р. №РН-4-16002 та податковими накладними від 05.03.2010р. №3050000005, від 15.03.2010р. №3150000011, від 16.04.2010р. №4160000002.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Рем-Будінвест Експрес»(кредитор) та ТзОВ «Втордеревпром»(новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги і переведення боргу від 30.04.2010р. Згідно вказаного Договору кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язань згідно Договору №040110 від 04.01.2010р., укладеного між кредитором та ТзОВ «Оксамит-Захід»на загальну суму 133708,16 грн.

На підтвердження виконання вказаного Договору позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення №337від 02.09.2010р., №342 від 06.09.2010р.

На підтвердження виконання господарських зобов'язань між ТзОВ «Оксамит-Захід»та ПП «Фінансово-промислова компанія «Каскад»позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні від 11.01.2010р. №1110000007, від 15.02.2011р. №2150000008, видаткові накладні від 11.01.2010р. №РН1-1100007, від 15.02.2010р. №РН2-1500008, платіжне доручення №329 від 01.09.2010р.

Крім того, в матеріалах справи наявний Договір №5 оренди нежитлових приміщень від 22.12.2008р., укладений між ТзОВ «Торговий дім «Пам'ять-плюс»(орендодавець) та ТзОВ «Оксамит-Захід»(орендар) щодо тимчасового оплатного користування нежитловий приміщень у м. Львові по вул.. Городоцька, 367.

Виконання вказаного договору підтверджується актом приймання-здачі нежитлових приміщень від 01.01.2009р. та від 01.08.2010р.

Згаданий договір позивачем представлено в якості підтвердження реальності здійснених господарських операцій, наявності товару отриманого у зазначених продавців.

Згідно п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(що діяв в період спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальний або нематеріальний формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Дата отримання видаткових накладних є фактом отримання платником податку товарів.

В обґрунтування правомірності включення до складу валових витрат, витрат щодо придбання товарів (робіт, послуг) позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні від 05.03.2010р. №ВН-0503040, від 26.02.2010р. №ВН-2602020, від 25.02.2010р. №ВН-2502010, від 12.03.2010р. №ВН-1203010, від 29.03.2010р. №ВН-2903010, від 02.03.2010р. №ВН-0203010, від 07.04.2010р. №ВН-0704010, від 05.03.2010р. №ВН-0503030, №ВН-0503010 та №ВН-0503020, від 23.04.2010р. №ВН-2304010 та №ВН-2304020, від 19.04.2010р. №ВН-1904010 , №ВН-1904020, №ВН-1904030 та №ВН-1904040, від 31.03.2010р. №ВН-3103030, а також виписки по рахунку.

Отже, включення позивачем до складу валових витрат, витрат по придбанню товарів та виконаних робіт (послуг) за вищезгаданими видатковими накладними у період з 01.01.2010р. по 01.10.2011р. є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту (п. 7.4.5 Закону) суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі N168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

В свою чергу, як вбачається судом з матеріалів справи, наявні у Позивача податкові накладні відповідають всім вимогам передбаченим п.п. 7.2.1 п.п. 7.2 п. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже, виходячи із норми п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», наявність у Позивача податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту вказаних сум податку на додану вартість.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно з статтею 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документами, які містять відомості про вищевказані господарські операції та підтверджують їх здійснення є договори на придбання продукції, податкові накладні, видаткові накладні та платіжні документи, які були предметом перевірки, та які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 28671,19грн. на підставі належно оформлених податкових накладних, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суб'єкт владних повноважень, відповідно до ч.4 ст.71 КАС України повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач також в акті перевірки стверджує, що господарські операції щодо передачі товарів та послуг фактично не відбувались, що товари (послуги) не були фактично отримані Позивачем, а тому правочини між вказаними суб'єктами є нікчемними.

При цьому у висновках акта перевірки зазначено про порушення Позивачем ч.5 ст.203, ч.1.2 ст.215. ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Крім того, як вбачається зі змісту згаданого акту також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України, передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В свою чергу, Відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

При вирішенні даної справи судом враховано аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року № 21-500во08, від 01.06.2010 року № 21-573во10 та від 31.01.2010 року.

Додатково суд звертає увагу на те, що в акті перевірки позивача та під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цієї операції для учасників операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (864 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14,17,18,49,51,158,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби від 25.11.2011р. №0001842350, №0001832350.

3. Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит - Захід»864 (вісімсот шістдесят чотири) грн.. 00 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 08.06.2012р.

Суддя Костецький Н.В.