Рішення № 24839430, 20.06.2012, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 703/1634/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2012 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Дорда Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ "Надра" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно кредитного договору №483-02/09-2008 від 04.09.2008 року відповідачу було надано кредит у сумі 7400 гривень під 3,2% на місяць з кінцевим терміном погашення до 02.09.2011 року. Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером від 04.09.2008 року. При настанні кінцевого терміну повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом Позичальник свої зобов'язання перед Банком не виконав. Згідно умов Кредитного договору №483-02/09-2008 від 04.09.2008 року та розрахунку боргу станом на 22.12.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 18358,74 гривень, з яких заборгованість по кредиту - 7400 гривень, заборгованість по процентах - 6761,42 гривень, пеня - 3837,32 гривень, штраф - 360 гривень. У зв'язку з цим Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.19).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, проте її представником по дорученню ОСОБА_2 (а.с.27) до суду подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, підтримує доводи заперечення надані до суду.(а.с.28)

В поданому до суду запереченні (а.с.28-30) відповідач ОСОБА_1 просить позовні вимоги відхилити, мотивуючи тим, що позивачем безпідставно нараховувалися проценти та пеня у період з дати фактичного закінчення строку дії кредитного договору - 02.09.2011 року по 22.12.2011 року. До позовної заяви не надано обґрунтування нарахованого штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу в розмірі 360грн. В позовній заяві тільки вказаний розмір але не вказано період за який проведено вказане нарахування, а в доданому розрахунку взагалі відсутній вказаний штраф.

Зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.546 та ст. 549 ЦК України та ст.61 Конституції України підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафу не має.

У відповідності до ст. 256, п.1 ч.2 ст. 258, ч.4 ст. 267 ЦК України відповідач просить суд при розгляді даної справи застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення пені та штрафу за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу.

Крім того, звертає увагу на безпідставність нарахування пені. Адже згідно доданого розрахунку в графі сума заборгованості по ануїтетному платежу наявні 0. Тобто відсутня заборгованість. Незважаючи на це за період з 22.10.2008р. по 21.12.2011р. нараховано пеню на загальну суму 3837,32грн.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Загальними засадами дизпозитивності цивільного судочинства встановленими ст.11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ставлячи вимогу про стягнення заборгованості з відповідача, позивач її обґрунтовує, тим, що згідно кредитного договору №483-02/09-2008 від 04.09.2008 року відповідачу було надано кредит у сумі 7400 гривень під 3,2% на місяць з кінцевим терміном погашення до 02.09.2011 року.(а.с.6-8). Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується меморіальним ордером від 04.09.2008 року.(а.с.14). При настанні кінцевого терміну повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом Позичальник свої зобов'язання перед Банком не виконав. Згідно умов Кредитного договору №483-02/09-2008 від 04.09.2008 року та розрахунку боргу станом на 22.12.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 18358,74 гривень, з яких заборгованість по кредиту - 7400 гривень, заборгованість по процентах - 6761,42 гривень, пеня - 3837,32 гривень, штраф - 360 гривень. (а.с.9, 10).

Згідно із ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд констатує, що правовідносини, яким відповідають встановлені фактичні обставини, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Даючи оцінку доводам відповідача стосовно неправомірного нарахування позивачем заборгованості по відсотках з 02.09.2011р. по 22.12.2011р., суд такі не бере до уваги оскільки, в силу ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 прострочила виконання зобов'язання, а саме порушувала строки повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, оскільки як вбачається із розрахунку заборгованості за період з 04.09.2008року по 22.12.2011року відповідачкою було погашено заборгованість по кредитному договорі на загальну суму 2750грн.

Внаслідок прострочення станом на 22.12.2011 року відповідачка боргує позивачу 7400 грн. кредиту, 6761,42 грн. відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст.ст.1049,1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Цивільно-правові зобов'язання повинні виконуватися належним чином, особа відповідальна за порушення зобов'язання, позичальник, який не виконує кредитний договір, повинен повернути кредит, відшкодувати кредитору збитки в повному обсязі та сплатити неустойку (ст.ст.11-16, 509, 525, 526, 550, 552, 611, 614, 623-625, 1054 ЦК України).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов банку до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 7400 грн. та заборгованості по відсотках в розмірі 6761,42 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

З доводів, наданих суду відповідачем та його представником вбачається, що частина таких заслуговує на увагу.

Так, по-перше, суд згідний із зазначеними запереченнями відповідача, що відповідно до ч.1 ст.546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання. Згідно ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Разом із тим, суд констатує, що умовами кредитного договору (п.4.1.-4.2.) за одне й те саме порушення зобов'язання передбачено дві відповідальності одного виду (неустойка за порушення строків повернення кредиту та /або відсотків за користування кредитом у вигляді пені та штрафу).

Отже, сплата штрафу та пені за одне й те саме порушення договірних зобов'язань є подвійним застосуванням такого правового наслідку порушення зобов'язання, як неустойка, тобто подвійним притягненням до цивільно-правової відповідальності, що є порушенням положень Конституції України. А тому підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафу не має, і в цій частині позову слід відмовити.

Так, по-друге, заперечення відповідача про розмір несплаченої пені за прострочення строків виконання зобов'язань по кредитному договору, також суд приймає до уваги, виходячи з наступного. У відповідності до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. До вимог про стягнення пені, штрафу відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України застосовується позовна давність в один рік, сплив якої за умови наявності заяви сторони про застосування позовної явності, згідно ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України , пенею є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з розрахунку пені за порушення строку сплати мінімально необхідного платежу, такий нарахований з 22.10.2008року по 21.12.2011року на загальну суму 3837,32грн.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати до вимог про стягнення пені строк позовної давності один рік.

Виходячи з вимог ст.258 ЦК України, заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині та стягнення пені за порушення строку сплати мінімально необхідного платежу в цій частині в межах строків позовної давності, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача пеню за порушення строку сплати мінімально необхідного платежу у межах річного строку.

Таким чином розмір пені який має стягуватися з відповідачки становить 1147,00грн. (сума заборгованості 7400грн., процентна ставка пені (з 18.01.2011р. по 21.12.2011р.) - незмінна, а саме 15,50%. Відтак 7400*15,5%=1147,00грн.)

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати, і у разі часткового задоволення позову судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимоги.

Позивачем при пред'явленні позову була заявлена вимога на загальну суму 18358,74грн. Судом встановлено що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 15308,42грн., що становить 83% від заявлених позовних вимог. Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір в сумі 214,60 грн. (а.с. 1).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (83 % від ціни позову), з відповідача слід стягнути на користь позивача пропорційно до задоволених вимог судові витрати в сумі 178,10 грн.(214,60*83%)

Керуючись ст.ст.10, 31, 60, 169, 212-215, ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" м.Київ к/р 32002180102, МФО 321024, код ЄДРПОУ 20025456 заборгованість за кредитним договором №483-02/09-2008 від 04.09.2008 року в сумі 15308,42 гривень (п'ятнадцять тисяч триста вісім гривень 42 коп.) та 178,10 гривень (сто сімдесят вісім гривень 10 коп. ) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийВ. В. Леньо