Постанова № 24839087, 19.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №5.2.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3357/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Горпенюк О.А.

при секретарі: Марковій О.О.

за участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» до Луганської митниці Державної митної служби України про скасування рішення про визначення митної вартості товарів №702180002/2012/000010/2 від 26.03.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товаристве «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» з адміністративним позовом до Луганської митниці Державної митної служби України про скасування рішення про визначення митної вартості товарів №702180002/2012/000010/2 від 26.03.2012 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 13 березня 2012 року Публічним акціонерним товариством «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» до митного посту Северодонецьк Луганської митниці декларацію митної вартості до ВМД № 7021800002/2012/001268 для митного оформлення товару - макулатура марки МС-5Б (відходи, крафт-картону або крафт-папіру або гофровироби з паперу та картону небелені) в кількості 19 750 кг. - надалі за текстом Товар, що був отриманий від постачальника ЗАТ «Ростоввторпереработка» (Російська Федерація) згідно контракту № 172 від 24.02.2012 року (діє разом зі специфікацією № 1) за міжнародною товарно-транспортною накладною № 1014030/010312/0000440, та рахунком-фактурою № 375 від 01 березня 2012 року.

До декларації були додані наступні документи:

1. Уніфікована митна квитанція за формою МД-1;

2. Облікова картка суб єкта зовнішньоекономічної діяльності;

3. Повідомлення про намір увезення;

4. Міжнародна товарно-транспортна накладна;

5. Довідка про транспортні витрати;

6. Рахунок-фактура; .

7. Комерційна пропозиція ЗАТ «Ростоввторпереработка» щодо постачання макулатури марки МС-5Б;

8. Лист на навантаження (пакувальний лист);

9. Рахунок на оплату транспортних послуг;

10. Зовнішньоекономічний контракт;

11. Додаток до контракту;

12. Договір на перевезення;

13. Довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами;

14. Висновок, що відходи Зеленого переліку не підпадають під дію пунктів 6-33 Положення про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням.

15. Відомості про дотримання вимог законодавства щодо здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (шляхом проставляння відбитку штампу)

16. Відомості про дотримання вимог екологічного контролю (шляхом проставляння штампу)

17. Сертифікат якості

18. Прайс-лист Постачальника

19. Калькуляція собівартості Товару

20. Акт про прийняття-передання товарів на зберігання під митним контролем

21. Копія вантажної митної декларації іноземної держави

Згідно контракту та товарно-супровідної документації вартість Товару складала 3700 руб. РФ (три тисячі сімсот рублів Російської Федерації), на умовах поставки РСА Воронеж (РФ).

Під час проведення митного оформлення інспектором митної служби Геніш С.Б. для підтвердження заявленої митної вартості були додатково витребувані наступні документи: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товару; рахунки про здійснення платежів третім особам; висновки про якісні та вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; сертифікат про походження товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Всі вище зазначені документи були надані згідно з переліком наданих документів, що міститься на зворотному боці декларації про митну вартість.

Для визначення митної вартості було застосовано 6 (резервний) метод визначення митної вартості, який має бути застосований лише в тому разі якщо митна вартість Товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів зазначених у статтях 267-272 Митного кодексу України.

Позивач вважає, що інспектором неправомірно було застосований саме 6 (резервний) метод визначення митної вартості, оскільки її можна було визначити і за іншими методами.

Ст. 267 Митного кодексу передбачений метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів які імпортуються. Цей метод є основним. Він застосовується за умови якщо використані декларантом відомості є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з огляду на наступне.

13.03.2012 до сектору митного оформлення № 2 митного поста «Сєвєродонецьк» Луганської митниці була подана вантажна митна декларація (далі ВМД) № 702180002/2012/001268 на товар «Макулатура марки МС-5Б», що імпортувався на митну територію України з Росії підприємством ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (Україна) згідно зовнішньоекономічної угоди від 24.02.2012 № 172, укладеною з Закритим акціонерним товариством (далі ЗАТ) «Ростоввторпереработка» (Російська Федерація).

Після прийняття ВМД до оформлення було встановлено, що автоматизована система аналізу та управління ризиками (далі АСАУР) ЄАІС ДМСУ згенеровано обов'язкову митну процедуру за кодом 121 «Перевірка правильності визначення митної вартості товарів».

Вочевидь, це пов'язано з тим, що за цим контрактом здійснено першу поставку за контрактною ціною 3,7 руб.РФ/кг на умовах FСА-Воронеж. Попередні поставки даного товару від ЗАТ «Ростоввторпереработка» здійснювались за іншим контрактом від 23.11.10 № 836 на умовах DAF-кордон України/РФ, митна вартість заявлялась декларантом за 2 та 6 методами на рівні 7,4 руб.РФ/кг.

В результаті розгляду наданих декларантом документів відповідно до положень п. 2 Порядку контролю-339, Порядку роботи-602 у посадової особи митного органу виникли сумніви щодо дійсності ціни товару у зв'язку з тим, що відсутній договір з третіми особами між виробником товару та продавцем ЗАТ «Ростоввторпереработка», згідно умов зовнішньоекономічного контракту № 172 від 24.02.2012 оплата продукції здійснюється протягом 45 банківських днів з моменту завантаження, надана калькуляція ціни продажу макулатури від 24.02.2012; графа «Прочие издержки (транспортные расходы)» є незаповненою, але згідно CMR № 029955 від 01.03.12 товар «макулатура» фактично відвантажено з м. Воронеж РФ (адреса відправника відособленого підрозділу ЗАТ «Ростоввторпереработка»), а заготовлено у м. Ростов-на-Дону (адреса заготівельника і продавця ЗАТ «Ростоввторпереработка»), відсутній підпис головного бухгалтера підприємства. Згідно Кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів та інших службовців, затвердженого постановою Міністерства праці Російської Федерації від 21.08.1998 № 37 з останніми змінами і доповненнями, до посадових обов'язків головного бухгалтера підприємства належить обов'язок складання калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг), рівень митної вартості заявленого до митного оформлення товару нижчий за рівень товарів з ідентичними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено ПАТ «РКТК» у березні 2012 року.

За результатами опрацювання наданих декларантом документів та цінової інформації, яка міститься у митного органу, у зв'язку наявністю обґрунтованих сумнівів щодо дійсності ціни товару та достовірності поданих декларантом документів, що стосуються заявленої митної вартості товару, керуючись положеннями багатосторонньої угоди між країнами-членами СОТ «Рішення щодо випадків, коли адміністрації митниці мають підстави для сумнівів щодо правдивості або точності задекларованої вартості» від 15.04.94 та статтею 265 Митного кодексу України, згідно з якою митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, дотримуючись процедури, встановленої законодавством, та п. 11 Порядку декларування -1766, посадовою особою митного органу у графі «Для відміток митного органу» декларації митної вартості було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів.

В якості підстави для незастосування методу визначення митної вартості, передбаченому ст. 267 Митного Кодексу України, та прийняття оскаржуваного рішення зазначено, що «сумніви» щодо заявленого рівня митної вартості не спростовані декларантом шляхом подання додаткових документів.

В судовому засіданні встановлено, що позивач -суб'єкт господарювання юридична особа Публічне акціонерне товариство «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (надалі - ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат»), зареєстровано за ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ 01882551, адреса місцезнаходження: 93006,Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд.67.

Суд установив, що 24.02.2010 року в місті Рубіжному Луганської області між ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» в особі генерального директора Мініна Г.М., що діє на підставі статуту (Покупець), з однієї сторони та ЗАТ «Ростовввторпереробка», м.Ростов-на-Дону, Росія, в особі директора Кутузова М.О., що діє на підставі статуту (Продавець), з іншої сторони, уклали контракт № 172 (а.с. 26-29)

Відповідно до предмету контракту №172 сторони домовились, що Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити макулатуру марки МС-5Б (товар). Вид, марка, сорт, кількість, якість товару, ціна, строки (періоди) та інші умови постачання указуються в специфікаціях до цього контракту, які є його невід'ємною частиною (а.с.30).

Згідно специфікації №1 від 24.02.2012 року до контракту №172 ціна за макулатуру марки МС-5Б, що постачається згідно з цим контрактом, складає всього 9940000,00 рублів РФ, (на умовах FCA - м. Воронеж) (а.с. 30 - 31).

Суд установив, що Продавець згідно з контрактом №172 від 24.02.2012 року та специфікацією до нього протягом поставив на адресу Покупця на митну територію України макулатуру марки МС-5Б за ціною 3700 руб. РФ.

З контракту № 172 від 24.02.2012 між продавцем ЗАТ «Ростоввторпереработка» (Російська Федерація) та Позивачем (Україна), встановлено, що товар імпортується на митну територію України за непрямим зовнішньоекономічним контрактом. Декларантом визначено митну вартість товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (1 метод), за рівнем митної вартості 0,15 дол. США/кг.

Позивачем по справі Луганській митниці була надана оформлена декларація митної вартості від 13.03.2012 № 702180002/2012/001268 макулатури марки МС-5Б на загальну суму 19671,06 грн. (а.с. 13-16).

На декларації митної вартості 702180002/2012/001268 від 13.03.2012 року працівником Луганської митниці у графі "відмітки митного органу" зроблено відмітку про необхідність подання додаткових документів, підтверджуючих митну вартість товару згідно п.11 постанови Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006 року, а саме: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товару; рахунки про здійснення платежів третім особам; висновки про якісні та вартісні характеристики товару підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; сертифікат про походження товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Згідно статті 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів та метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом при переміщенні товарів через митний кордон України шляхом надання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України встановлені постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766 «Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» (далі Порядок декларування-1766).

Згідно статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості декларант зобов'язаний надати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки.

Отже, обов'язок підтвердження заявленого рівня митної вартості шляхом

подання необхідних документів згідно з вимогами Митного кодексу України

покладається на декларанта.

Митний орган, згідно статті 265 Митного кодексу України, здійснює контроль правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів та має право упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю та митного оформлення здійснюється посадовими особами митних органів на підставі положень Митного кодексу країни, п. 2 Порядку контролю за правильністю визначення митної вартості варів, затвердженого постановою КМУ від 09.04.2008 № 339 (далі Порядок онтролю-339) та Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 24.06.2009 № 602, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.07.2009 за 3669/16685 (Порядок роботи-602).

В судовому засіданні сторонами підтверджено, що позивачем до Луганської митниці були надана наступні документи, згідно з переліком наданих документів, що міститься на зворотному боці декларації про митну вартість, а саме:

- зовнішньоекономічний контракт № 172 від 24.02.2012 між продавцем ЗАТ «Ростоввторпереработка» (Російська Федерація) та ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (Україна),

- специфікацію № 1 від 24.02.2012 до зовнішньоекономічного контракту № 172 від 24.02.2012,

- інвойс від 01.03.2012 №375,

- договір про транспортне перевезення № 1183 від 08.12.2008,

- довідку про транспортні витрати від № 976 02.03.2012,

- рахунок - фактуру на оплату транспортних послуг № СФ-000616 від 05.03.2012,

копію ВМД країни експорту,

- комерційну пропозицію ЗАТ «Ростоввторпереработка» від 24.02.2012,

- прайс-лист ЗАТ «Ростоввторпереработка» від 01.03.2012,

калькуляцію продажної ціни на макулатуру ЗАТ «Ростоввторпереработка» від 24.02.2012.

26 березня 2012 року Луганською митницею було прийняте рішення про відмову у митному оформленні Товару задекларованою ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» та рішення № 7021800002/2012/000010/2 про визначення митної вартості Товару із розрахунку 7500,00 руб. РФ з тону Товару з додаванням транспортних витрат у сумі 3601,68.

Згідно зі статтею 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, дотримуючись процедури, встановленої законодавством, та п. 11 Порядку декларування -1766.

Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості додатково подано документи, перелік яких зазначено на зворотному боці ДМВ.

Посадовою особою Луганської митниці, що здійснювала контроль за правильністю визначення митної вартості товару «макулатура МС-5Б...», були опрацьовані додатково надані декларантом документи.

В якості підстави для незастосування методу визначення митної вартості, передбаченому ст. 267 Митного Кодексу України, та прийняття оскаржуваного рішення зазначено, що «сумніви» щодо заявленого рівня митної вартості не спростовані декларантом шляхом подання додаткових документів, а саме:

1) висновок ДП «ДІАЦМЗТР» від 19.032012р. № 10/139, лист УВЕОЗВВМР «УКРТОРМА» від 15.03.2012, цінова довідка Луганської регіональної ТПП від 20.03.2012 №113 стосуються внутрішніх цін України на макулатуру,

2) у рахунках з 3-ми особами від 12.02.2012 №АР0751, від 13.032012 №АРО770, від 01.02.2012 № 106 не зазначено марку макулатури, в усіх наданих рахунках відсутні посилання на відповідні договори купівлі-продажу, у рахунках від 31.01.2012 № 72, від 31.01.2012 № 73 ціна товару більше ніж зазначено в договорі від 11.01.2012 № 111, що не дозволяє однозначно ідентифікувати товар, який імпортується на митну територію України,

3) надане платіжне доручення від 24.05.11 № 00703 містить реквізити договору від 01.03.2009 № 007, який взагалі не був наданий,

4) зростання рівня біржових цін на макулатуру за даними РОЕХ до рівня 136,2 євро/т у порівнянні з початком 2012 року на 26,42 євро/т на умовах ЕХW (франко-завод).

Відповідно до статті VII ГАТТ 1994 року «Оцінка товару для митних цілей» оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно статей 264, 267 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню.

Суд погоджується з висновками відповідача, що згідно положенням пункту 1.1 наказу ДМСУ від 19.10.2010 № 1242 у зв'язку з наявними сумнівами щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, використання 1-го методу визначення митної вартості неможливо.

Суд вважає, що у посадової особи митного органу, в результаті розгляду наданих декларантом документів, відповідно до положень п.2 Порядку контролю-339, Порядку роботи-602, правомірно виникли сумніви щодо дійсності ціни товару у зв'язку з тим, що відсутній договір з третіми особами між виробником товару та продавцем - ЗАТ «Ростоввторпереработка»; згідно умов зовнішньоекономічного контракту № 172 від 24.02.2012 оплата продукції здійснюється протягом 45 банківських днів з моменту завантаження; у наданій калькуляції ціни продажу від 24.02.2012 графа «Прочие издержки (транспортные расходы)» являється незаповненою, хоча згідно СМИ № 029955 від 01.03.12 товар «макулатура» фактично відвантажено з м. Воронеж (адреса відправника відособленого підрозділу ЗАТ «Ростоввторпереработка»), а заготовлено у м. Ростов-на-Дону (адреса заготівельника і продавця ЗАТ «Ростоввторпереработка»); відсутній підпис головного бухгалтера підприємства (згідно Кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів та інших службовців, затвердженого постановою Міністерства праці Російської Федерації від 21.08.1998 № 37 з останніми змінами і доповненнями, до посадових обов'язків головного бухгалтера підприємства належить обов'язок складання калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг); рівень митної вартості заявленого до митного оформлення товару нижчий за рівень товарів з ідентичними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено відповідачем у березні 2012 року.

Суд вважає, що основною причиною невизнання заявленого рівня митної вартості Товара за ціною контракту є те, що в заявленій до митного оформлення товару ВМД № 702180002/2012/001268 від 26.03.2012 є те, що графа «Прочие издержки (транспортные расходы)» є незаповненою, тому митний орган не мав можливості встановити витрати на транспортування Товару від Виробника до Покупця.

Щодо посилання позивача, що в довідці транспортних витрат від 02.03.2012 № 976 зазначені данні щодо витрат по території України та іноземній території, суд погоджується з доводами відповідача, що данні зазначені в цій довідці не можуть вважатися повноцінним підтвердженням того, що це є всі витрати, пов'язані з транспортуванням товару, згідно Контракту від 22.02.2012 № 172, так як товар імпортується на митну територію України за непрямим зовнішньоекономічним контрактом, згідно CMR № 029955 від 01.03.12 товар «макулатура» фактично відвантажено з м. Воронеж РФ (адреса відправника відособленого підрозділу ЗАТ «Ростоввторпереработка»), а заготовлено у м. Ростов-на-Дону (адреса заготівельника і продавця ЗАТ «Ростоввторпереработка»). Проте до митного органу декларантом не були надані документи, підтверджуючі транспортні витрати з місця фактичного відвантаження до місця заготовлення товару.

Щодо ствердження позивача, що у м. Воронеж ЗАТ «Ростоввторпереработка» має відокремлений підрозділ, який повною мірою автономно проводить фінансово - господарську діяльність, пов'язану з виготовлення та продажем макулатури, суд вважає, що, по-перше, підтвердження цього позивачем не було надано при митному оформлені товару та під час проведення консультації між сторонами, по-друге, декларант не надав даних, щодо підтвердження розміру транспортних витрат в м. Воронеж, під час заготовлення та виготовлення «макулатури».

Також позивач в судовому засіданні підтвердив, що в платіжному дорученні зазначено договір від 01.03.2009 № 007, а до митного оформлення був наданий договір від 11.01.2012 № 110, так як договір від 01.03.2009 № 007 втратив чинність, але при поданні документів декларантом до митного органу ним не були зазначені ці данні, а в договорі 11.01.2012 № 110 відсутні посилання про втрачання чинності договору від 01.03.2009 № 007,з моменту підписання чинного договору.

Митну вартість визначено згідно статті 273 МК України за 6 (резервним) методом, який має бути застосований лише в тому разі, якщо митна вартість Товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів зазначених у статтях 267-272 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 266 Митного Кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Частиною першою ст.267 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на

експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу

грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті"стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Митним Кодексом України передбачено вичерпний перелік вимог при яких цей метод має застосовуватись:

1) Немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Для застосування 5 методу визначення митної вартості згідно вимог статті 272 Митного кодексу України за основу береться надана виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Суд вважає, що згідно з вимогами статті 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості відповідно до статей 268 та 269 за 2 та З методами не можливо у зв'язку з відсутністю у митного органу та декларанта інформації про ціни угод ідентичних та подібних товарів, оформлених наближеним часом на відповідних комерційних умовах. Застосування 4 та 5 методів визначення митної вартості у відповідності до статей 271 та 272 не можливо у зв'язку з ненаданням декларантом інформації для застосування за цими методами.

Щодо застосування 6 (резервного) методу визначення митної вартості товарів, суд зазначив, що у графі 33 Рішення про визначення митної вартості товарів № 702180002/2012/000010/2 від 26.03.2012 чітко зазначено причини неможливості застосування 1-5 методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, відповідно до пунктів 5.4 та 6.4 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби від 31.01.2007 № 74, митна вартість за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів означає митну вартість товару, яка була вже прийнята згідно зі статтею 267 Митного кодексу України та скоригована відповідно до статей 268 (269) та пунктів 5, 6, 7 абзацу другого статті 267 Митного кодексу України. Тобто при визначенні митної вартості другим та третім методами до уваги має братися інформація про оформлені ідентичні та подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких здійснено із застосуванням першого методу визначення митної вартості. У разі визначення митної вартості із використанням інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, митне оформлення яких здійснено із застосуванням 2-6методів, застосовується шостий метод визначення митної вартості товарів. Враховуючи посилання у графі 33 Рішення про визначення митної вартості товарів № 702180002/2012/000010/2 від 26.03.2012 на ВМД № 702180001/2012/2115 від 22.03.2012, якою здійснене митне оформлення товару «макулатура МС-5Б...» за митною вартістю, визначену за 2 методом, посадовою особою вірно застосовано 6 метод визначення митної вартості товарів.

Таким чином, у зв'язку з неможливістю застосування попередніх методів, митну вартість оцінюваного товару відповідачем вірно визначено згідно статті - 273 Митного кодексу України за 6 (резервним) методом на підставі рівнів митної вартості товарів з ідентичними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено за ВМД від 22.03.2012 № 702180001/2012/2115 із розрахунку 7500 руб. РФ за тону (FСА - Воронеж) з доданням транспортних витрат у сумі 3601,68 грн. (а.с. 162 - 163)

Позивач в адміністративному позові зазначив, що, висновки, викладені у висновку ДП «ДІАЦМТРЗ» від 19.03.12 № 10/139 (а.с. 38) являються обґрунтованими, оскільки базуються в тому числі на рівнях цін на європейському ринку макулатури. В той же час в позові зазначено, що біржові ціни на макулатуру на європейському ринку в жодному випадку не можуть братися за основу. Виходячи з вимог нормативно-правових актів Держмитслужби України, а саме Методичних рекомендацій-74, наказу ДМСУ від 19.10.10 № 1242, під час здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, які-реалізуються в порядку біржової торгівлі, посадова особа митного органу використовує біржову інформацію про ціни на товари та має право вимагати інформацію сировини. Враховуючи надану декларантом інформацію біржі FOEX ціни на макулатуру з початку 2012 року зростають, в той час як в позові зазначено, що зменшення ціни на макулатуру - загально світова тенденція.

Також суд прийшов до висновку, що викладена в позові інформація щодо здійснення позивачем митних оформлень ідентичного товару у березні 2012 року за рішеннями, прийнятими у 2011 році, не відповідає дійсності. З початку 2012 року і по теперішній час митні оформлення ідентичного товару здійснюються позивачем на підставі Рішення про визначення митної вартості від 18.01.2012 № 702180001/2012/000008/1 за рівнем митної вартості 8,2724 руб. РФ за кг, який є вищим ніж в оскаржуваному рішенні (8,1775 руб. РФ за кг).

Крім того, 21.05.2012 декларантом була подана до митного оформлення ВМД, заповнена згідно Рішення про визначення митної вартості від 26.03.2012 № 702180002/2012/000010/2, яка була оформлена в СМО № 2 митного поста «Сєвєродонецьк».

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.

Відповідно до норм матеріального та процесуального права, згідно з приписами норми ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному досліджені.

Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що відповідно до ст.7 Митного кодексу України визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України (254к/96-ВР), цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України.

При цьому, митне регулювання здійснюється на основі, зокрема, таких принципів як законності, додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Цивільне законодавство України ґрунтується на визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від укладення договору) та визначати їх зміст за власним розсудом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості, тобто свобода договору, яка закріплена у п.3 ст.3 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 377 Господарського кодексу України передбачено, що зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності/

Це означає, що: по-перше -свобода договору передбачає свободу в укладанні договору, недопустимість примушення відносно вступу у договірні відносини; по-друге -свобода договору передбачає можливість свобідного вибору особою, що бажає заключити договір, майбутнього контрагента; по-третє -свобода договору включає можливість сторін свободо визначати характер (вид, тип) договору, який вони уклали.

Частиною третьою ст.263 ГК України визначено, що господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

Частиною першою ст. 295 ГК України визначено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним

агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він

представляє.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини, суд приходить до висновку, що рішення Луганської митниці від 26.03.2012 року №702180002/2012/000010/2 про визначення митної вартості товару з методом №6 є законним, а позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Це означає, що дії та рішення державного чи іншого органу управління повинні бути в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути відповідними формі та порядку, визначеному законом.

Оскільки в задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» відмовлено в повністю, судом питання про стягнення судових витрат не вирішується.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови складено та підписано протягом п'яти днів, про що повідомлено сторін в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» до Луганської митниці Державної митної служби України про скасування рішення про визначення митної вартості товарів №702180002/2012/000010/2 від 26.03.2012 року відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 22 червня 2012 року.

Суддя О.А. Горпенюк