Постанова № 24836685, 11.06.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/2551/12

категорія 8.2.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Карасюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Малого підприємства "Азалія" до Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції (Олевське відділення) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2012 року № 0000142350 та від 10.04.2012 року № 0000172350,-

встановив:

У квітні 2012 року Мале підприємство "Азалія" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції (Олевське відділення) від 29 березня 2012 року за № 0000142350, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн. 00 коп. та від 10 квітня 2012 року за № 0000172350, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 82010 грн. 00 коп. (за основним платежем - 65608 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16402 грн. 00 коп.).

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 12.03.2012 року по 23.03.2012 року було проведено позапланову виїзну перевірку Малого підприємства "Азалія" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року по взаємовідносинах з ПП "Торнадо Плюс", за результатами якої складено Акт від 30.03.2012 року за № 2/23-16/13549590. Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення з боку підприємства вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених МП "Азалія" з ПП "Торнадо плюс" та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за грудень 2011 року на суму 65608 грн. 00 коп. Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у контрагента позивача ПП "Торнадо плюс" відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробничі бази, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання, сировина та матеріали для здійснення господарської діяльності та декларацію за грудень 2011 року підприємство не подавало до податкового органу, що унеможливлює здіснення господарської діяльності у ПП "Торнадо плюс", що на думку позивача не є підставою для позбавлення його права на спірну суму податкового кредиту. Відтак, позивач вважає спірну суму податкового кредиту такою, що сформована відповідно до вимог чинного податкового законодавства, а спірне податкове повідомлення-рішення 10 квітня 2012 року за № 0000172350 необґрунтованим та протиправним, у зв'язку з цим просить його скасувати. Що стосується податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн. 00 коп., то на думку позивача воно також підлягає скасуванню, оскільки під час проведення перевірки підприємством були надані всі необхідні для перевірки первинні документи передбачені податковим законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Пояснив, що 01 січня 2011 року між МП "Азалія" (виступає як Покупець) та ПП "Торнадо плюс" (виступає як Постачальник) було укладено договір поставки товару № 01/01-1, відповідно до якого Постачальник зобов'язується систематично поставляти Покупцю визначений даним договором товар, а Покупець зобов'язується приймати названий товар та оплачувати його вартість. На виконання умов договору МП "Азалія" оплатило контрагенту ПП "Торнадо плюс" ПДВ в ціні придбаного та отримало від нього податкові та видаткові накладні, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Сума ПДВ по даних операціях була включена підприємством до складу податкового кредиту за грудень 2011 року. Зазначив, що ПП "Торнадо плюс" у встановленому порядку зареєстроване як платник податку на додану вартість, а тому МП "Азалія" має право на податковий кредит. Вказав, що укладений договір між позивачем та іншим суб'єктом господарювання відповідає вимогам чинного законодавства. Вважає, що формування підприємством податкового кредиту в грудні 2011 року є правомірним, а висновки Лугинської МДПІ про порушення вимог п. 121.1 ст. 121, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є хибними, а відповідно спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними. Тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції (Олевське відділення) від 29.03.2012 року № 0000142350 та від 10.04.2012 року № 0000172350, суд зазначає наступне.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Оскільки, дані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі зафіксованих порушень, які не відповідають дійсності, позивач був змушений звернутись до суду щодо захисту своїх прав.

Відтак, як зазначено в Акті перевірки, порушення вимог п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2011 року на суму 65608 грн. 00 коп., що складає суму донарахованих позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Інших підстав прийняття оскаржуваного рішення Акт перевірки не містить.

Тобто, по суті, висновок Лугинської МДПІ про нарахування податкових зобов'язань позивачу ґрунтується на тому, що у контрагента позивача ПП "Торнадо плюс" відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробничі бази, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання, сировина та матеріали для здійснення господарської діяльності та декларацію за грудень 2011 року підприємство не подавало до податкового органу, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності.

Так, в судовому засіданні встановлено, що Мале підприємство "Азалія" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване Олевською районною державною адміністрацією 18.11.2000 року та як платник податків перебуває на податковому обліку в Олевському відділенні Лугинської МДПІ.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09449188 від 26.12.2000 року являється платником податку на додану вартість.

30 березня 2012 року на підставі направлень від 12.03.2012 року № 57 та відповідно до ст. ст. 20, 75, 78 Податкового кодексу України податковими інспекторами Лугинської МДПІ проведено виїзну позапланову документальну перевірку Малого підприємства "Азалія" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року по взаємовідносинах з ПП "Торнадо плюс".

Копію наказу органу ДПС та направлення на перевірку вручені під розписку головному бухгалтеру МП "Азалія" Гурській М.М. 12.03.2012 року.

Перевірку проведено з відома керівника МП "Азалія" Мисько Н.В. та в присутності головного бухгалтера МП "Азалія" Гурської М.М.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення МП "Азалія" вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених МП "Азалія" з ПП "Торнадо плюс" та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за грудень 2011 року на суму 65608 грн. 00 коп.

За результатами проведеної перевірки Лугинською МДПІ було складено Акт від 30.03.2012 року № 2/23-16/13549590.

На підставі вказаного Акту перевірки Лугинською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2012 року за № 0000172350, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 82010 грн. 00 коп. (за основним платежем - 65608 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16402 грн. 00 коп.).

Суд вважає такий висновок відповідача безпідставним виходячи з наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 01 січня 2011 року між МП "Азалія" (яке виступає як Покупець) та ПП "Торнадо плюс" (яке виступає як Постачальник) було укладено договір № 01/01-1, відповідно до якого Постачальник зобов'язується систематично поставляти Покупцю визначений даним договором товар (пиломатеріали хвойних порід), а Покупець зобов'язується приймати названий товар та оплачувати його вартість.

Пунктом 5 даного договору встановлено, що Покупець оплачує поставлений Постачальником товар, що є предметом поставки за цим договором, за ціною додатково обумовленою та виставленою в рахунках-фактурах, після приймання його на ПАТ "ММК ім. Ілліча".

На виконання умов договору, позивачу було передано у власність товар та видані податкові накладні від 24.12.2011 року за № 24155 на загальну суму з ПДВ 65184 грн. 00 коп.; від 22.12.2011 року за № 22122 на загальну суму з ПДВ 64532 грн. 16 коп.; від 13.12.2011 року за № 13/12-2 на загальну суму з ПДВ 194341 грн. 44 коп., від 16.12.2011 року за № 16122 на загальну суму з ПДВ 69467 грн. 52 коп., копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт придбання товару також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 24/12-2 від 24.12.2011 року на загальну суму з ПДВ 65184 грн. 00 коп., № 22/12-2 від 22.12.2011 року на загальну суму з ПДВ 64532 грн. 16 коп., № 13/12-2 від 13.12.2011 року на загальну суму з ПДВ 194341 грн. 44 коп., № 16/12-2 від 16.12.2011 року на загальну суму з ПДВ 69467 грн. 52 коп.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення господарських операцій між МП "Азалія" та ПП "Торнадо плюс" підтверджується договором поставки товару № 01/01-1 від 01.01.2011 року, податковими та видатковими накладними, залізничними накладними.

Надані Малим підприємством "Азалія" документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання товару в Приватного підприємства "Торнадо плюс", який видавав позивачу податкові накладні.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення господарських операцій ПП "Торнадо плюс" було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту у грудні 2011 року, в зв'язку з тим, що у ПП "Торнадо плюс" відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробничі бази, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання, сировина та матеріали для здійснення господарської діяльності та декларацію за грудень 2011 року підприємство не подавало до податкового органу, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для контрагента.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Також, у висновках довідки Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006 року "Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету" зазначається, що Закон не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнко П.В.

Оскільки сума бюджетного відшкодування ПДВ підтверджена належним чином, позивач, відповідно до вимог чинного законодавства мав підстави для відшкодування податку на додану вартість в повному обсязі.

Таким чином, зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені чинним законодавством умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З огляду на викладене, законодавче регулювання спірних правовідносин, встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих контрагентом, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Лугинської МДПІ від 10.04.2012 року № 0000172350, не відповідає вимогам названого Кодексу, а тому підлягає скасуванню.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність укладеного договору між позивачем і ПП "Торнадо плюс", то слід зазначити наступне.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення договору між МП "Азалія" та ПП "Торнадо плюс" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Лугинською МДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Що стосується податкового повідомлення-рішення Лугинської МДПІ від 29.03.2012 року № 0000142350, то суд також не погоджується з ним виходячи з наступного.

Так, відповідно до пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У відповідності із п. 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби і повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Пунктом 85.6 ст.85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільні формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платний податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновані подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державні податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.

З Акту перевірки вбачається, що під час проведення перевірки МП "Азалія" було надано всі первинні документи, які вимагав податковий орган.

Крім того, в Акті відсутні будь-які посилання на факт порушення платником податків вимог п. 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, у Лугинської МДПІ не було підстав для притягнення підприємства до відповідальності за порушення п. 120.1 ст. 120 ПК України та прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.03.2012 року за № 0000142350. Його прийнято з порушенням вимог закону, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції (Олевське відділення) від 29.03.2012 року № 0000142350 та від 10.04.2012 року № 0000172350.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 18 червня 2012 р.