Постанова № 24836515, 24.05.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/1613/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Карасюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.11.2011 року № 0000582301 та від 10.02.2012 року № 0000122301,-

встановив:

У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничозбагачувальний комбінат" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 29.11.2011 року № 0000582301 та від 10.02.2012 року № 0000122301. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 31.10.2011 року по 10.11.2011 року працівниками податкового органу було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "НВП СТ-Кварц" за серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт № 33/5/23-07/30597936 від 15.11.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення з боку товариства вимог ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обмовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Межиріченський ГЗК" при придбанні товарів (послуг) від постачальника ТОВ "НВП СТ Кварц" та вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 256970 грн. 00 коп. за серпень 2011 року. За результатами перевірки та на підставі Акту перевірки Володарсько - Волинською МДПІ Житомирської області винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0000582301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 321230 грн. 00 коп. (256970 грн. 00 коп. - за основним платежем та 64243 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями). Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням товариство його оскаржило в адміністративному порядку до ДПА у Житомирській області. За результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0000582301 залишено без змін та додатково прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2012 року № 0000122301, яким до товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 64242 грн. 00 коп. Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, безпідставними та необґрунтованими, а тому просить скасувати у повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення, посилаючись на які просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

У відповідності до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване Володарсько-Волинською РДА Житомирської області 22.01.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (серія А00 № 512414) та як платник податків перебуває на податковому обліку в Володарсько - Волинській міжрайонній державній податковій інспекції Житомирської області.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09260781 від 16.11.1999 року являється платником податку на додану вартість.

15 листопада 2011 року на підставі наказу № 255 від 31.10.2011 року, повідомлення № 16 від 31.10.2011 року та відповідно до ст. ст. 20, 75, 78, 79 Податкового кодексу України податковими інспекторами Володарсько-Волинської МДПІ Житомирської області проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "НВП СТ-Кварц" за серпень 2011 року.

Повідомлення № 16 та наказ № 255 від 31.10.2011 року про проведення позапланової невиїзної перевірки вручене 31.10.2011 року під розписку виконуючого обов'язки головного бухгалтера ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" Непокритовій Т.А.

Перевірку проведено з відома директора Бондаря І.К. та в.о. головного бухгалтера Непокритової Т.А.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" вимог ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обмовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Межиріченський ГЗК" при придбанні товарів (послуг) від постачальника ТОВ "НВП СТ Кварц" та вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 256970 грн. 00 коп. за серпень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Володарсько-Волинською МДПІ Житомирської області було складено Акт від 15.11.2011 року за № 33/5/23-07/30597936.

На підставі вказаного Акту перевірки Володарсько-Волинською МДПІ у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0000582301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 321230 грн. 00 коп. (256970 грн. 00 коп. - за основним платежем та 64243 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПА у Житомирській області, однак скарга товариства залишена без задоволення, а рішення без змін. За результатами розгляду скарги Володарсько-Волинською МДПІ Житомирської області було прийнято додатково податкове повідомлення-рішення від 10.02.2012 року № 0000122301, яким до товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 64242 грн. 00 коп.

Суд вважає такий висновок відповідача безпідставним виходячи з наступного.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 24 березня 2011 року між ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" (який виступає як Покупець) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство СТ-Кварц" (який виступає як Постачальник) було укладено Договір № КМ62, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, згідно специфікації, яка є невід'ємною його частиною, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

На виконання умов Договору, позивачу було передано у власність товар та видані податкові накладні від 01.08.2011 року № 6 на загальну суму з ПДВ 9293 грн. 53 коп.; від 03.08.2011 року № 40 на загальну суму з ПДВ 5094 грн. 36 коп.; від 05.08.2011 року № 80 на загальну суму з ПДВ 232139 грн. 24 коп.; від 09.08.2011 року № 152 на загальну суму з ПДВ 18206 грн. 56 коп.; від 10.08.2011 року № 171 на загальну суму з ПДВ 27984 грн. 00 коп.; від 17.08.2011 року № 290 на загальну суму з ПДВ 28620 грн. 0 коп.; від 23.08.2011 року № 394 на загальну суму 1184 грн. 49 коп.; від 25.08.2011 року № 423 на загальну суму з ПДВ 3862 грн. 91 коп.; від 29.08.2011 року № 483 на загальну суму з ПДВ 10684 грн. 80 коп.; від 31.08.2011 року № 458 на загальну суму з ПДВ 1204751 грн. 90 коп., копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт придбання товару також підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та прибутковими накладними № ПН-0000314 від 01.08.2011 року, № РН-0801011 від 01.08.2011 року, № ПН-0000340 від 03.08.2011 року, № РН-0803005 від 03.08.2011 року, № ПН-0000307 від 05.08.2011 року, № РН-0805019 від 05.08.2011 року, № ПН-0000312 від 09.08.2011 року, № РН-0809013 від 09.08.2011 року, № ПН-0000309 від 10.08.2011 року, № РН-0811001 від 10.08.2011 року, № ПН-0000303 від 17.08.2011 року, № РН-0817009 від 17.08.2011 року, № ПН-0000332 від 23.08.2011 року, № РН-0823012 від 23.08.2011 року, № ПН-0000351 від 25.08.2011 року, № РН-0825026 від 25.08.2011 року, № ПН-0000350 від 29.08.2011 року, № РН-0829014 від 29.08.2011 року, № ПН-0000352 від 31.08.2011 року, № РН-0831010 від 31.08.2011 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України, яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодекс України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення господарських операцій між ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" та ТОВ "Науково-виробниче підприємство СТ-Кварц" підтверджується Договором № КМ62 від 24.03.2011 року, податковими, видатковими та прибутковими накладними, платіжними дорученнями.

Надані ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" документи дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів у ТОВ "Науково-виробниче підприємство СТ-Кварц , який видавав позивачу податкові накладні.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Науково-виробниче підприємство СТ-Кварц" було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Також, факт поставки та оплати товару було підтверджено в судовому засіданні показаннями свідків.

З огляду на викладене, законодавче регулювання спірних правовідносин, встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту товариства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих контрагентом, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської МДПІ, не відповідають вимогам названого Кодексу, а тому підлягають скасуванню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність під час проведення перевірки товарно - транспортних накладних, з огляду на наступне.

Встановлено, що предметом укладеного Договору був товар (масло, графітна змазка, солідол, канат, барабан, лист, подшипніки, ремінь, сталь, проволока, втулка зубчата, круг рельсовий). У даному випадку здійснення поставки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" відбувалася партіями, що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Таким чином, при такому характері господарський операцій у підприємства неминуче виникають витрати, пов'язані із транспортуванням такої кількості товару, що також мають бути підтверджені документально.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Статтею1 Правил визначено поняття товарно-транспортної документації (комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У відповідності до статті 11 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

На виконання вимог чинного законодавства, представником позивача було надано до суду та оглянуто в судовому засіданні товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт поставки товару.

Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність укладеного Договору між позивачем і ТОВ "Науково-виробниче підприємство СТ-Кварц", то слід зазначити наступне.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення Договору між ТОВ "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" та ТОВ "Науково-виробниче підприємство СТ-Кварц" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Володарсько-Волинською МДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 29.11.2011 року № 0000582301 та від 10.02.2012 року № 0000122301.

Відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат" з державного бюджету понесені судові витрати у сумі 2789 гривень 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 31 травня 2012 р.