Постанова № 24835998, 03.04.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/11163/11

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іваненко Т.В. ,

при секретарі - Духновській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "АМТ"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2011 р. №0002442301,-

встановив:

Приватне підприємство "АМТ" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2011 р. №0002442301. В обґрунтування позову позивач зазначає, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства "АМТ" з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ПП "Мертенс " за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 14.07.2011 року № 3346/23-1/32008283/0100. На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення №0002442301 від 27.07.2011р, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 196309,00 грн.: 196308,00 грн. - основного платежу та 1, 00 грн. - штрафних санкцій. Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає незаконним, оскільки при проведенні перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення відповідач помилково дійшов висновку про нікчемність укладеної угоди.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Житомирі проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства "АМТ" з питань фінансово-господарських відносин з Приватним підприємством "Мертенс". Під час перевірки виявлено порушення:

- ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог, зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених ПП "АМТ" при придбанні послуг від постачальника ТОВ "Мертенс".

- п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 196308,00 грн. за квітень 2011р.

За результатами вказаної перевірки працівниками податкового органу складено акт № 3346/23-1/32008283/0100 від 14.07.2011р. (а.с.16-34).

На основі даного акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 27.07.2011р. № 0002442301 (а.с.10), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 196309,00 грн.: 196308,00 грн. основного платежу та 1, 00 грн. - штрафних санкцій. В результаті адміністративного оскарження позивачем до Державної податкової служби України дане податкове повідомлення рішення скасоване не було, а сама скарга ПП "АМТ" - залишена без задоволення (а.с.15).

Суд не погоджується з даним податковим повідомленням - рішенням виходячи з наступного.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", первинними обліковими документами у будівництві є "Акт приймання виконаних робіт" № КБ -2В та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат" № КБ-3, форми яких типові.

Позивачем для здійснення господарських операцій з ТОВ "Мертенс" було укладено договір №100 від 01.04.2011 року. Відповідно до даного договору ТОВ "Мертенс" зобов'язувалося виконати на користь позивача роботи по улаштуванню інженерних мереж водопроводу та кладці стін з газосилікату логістичного терміналу з сервісним обслуговуванням автотранспорту на правах субпідрядника.

На виконання, укладеного договору ТОВ "Мертенс" було виконано вищевказані роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за квітень 2011р. та Актом приймання - передачі виконання будівельних робіт № 000620 за квітень 2011р., що оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Факт розрахунку за виконання робіт по улаштуванню інженерних мереж водопроводу та кладці стін з газосилікату підтверджується платіжними дорученнями № 2518 від 04.04.2011р., № 2583 від 11.04.2011р., № 2633 від 13.04.2011р, № 2680 від 22.04. 2011р., № 2735 від 28.04.2011р., виписками з рахунків в банках платника податків та податковими накладними № 181 від 04.04.2011р. , № 182 від 11.04.2011р., № 183 від 13.04.2011р.,№ 184 від 22.04.2011р., № 185 від 28.04.2011р., та № 186 від 29.04.2011р., що оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні № 181 від 04.04.2011р. , № 182 від 11.04.2011р., № 183 від 13.04.2011р.,№ 184 від 22.04.2011р., № 185 від 28.04.2011р., та № 186 від 29.04.2011р. свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при виконанні робіт в квітні 2011 року, кожна оподаткована господарська операція належно оформлена, податкова накладна також оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Суд зазначає, що дані податкової звітності контрагентів підприємства не можуть вважатися підставою для донарахування ПП "АМТ" податкових зобов'язань, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма права, яка б надавала право податковому органу виключати з валових витрат та податкового кредиту одного платника, фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати, при цьому , фінансові санкції .

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи позивача щодо фіктивності первинної документації при взаємовідносинах позивача з ТОВ "Мертенс", які ґрунтуються на тому факті, що товариство відсутнє за місцем реєстрації - є хибними. Так як, чинним податковим законодавством України на позивача, як платника податків, не покладено обов'язок здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів його контрагентів.

Щодо твердження відповідача про нікчемності угод суд вважає, що вони є безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угода, укладена між ПП "АМТ" та ТОВ "Мертенс" спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеним відповідачем нікчемним договором, підтверджено тим, що контрагент виконав повністю взяті на себе зобов'язання по наданню послуг щодо влаштування інженерних мереж водопроводу та кладці стін з газосилікату. Усі господарські операції підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Приватного підприємства "АМТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мертенс", ОСОБА_2 про визнання правочину, а саме: договору № 100 від 02.04.2011р. на проведення будівельних робіт, нікчемним.

В судовому засіданні представником позивача подано копію рішення Корольовського районного суду м. Житомира по справі № 2-3290/11 від 04.11.2011р., якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП "АМТ", ТОВ "Мертенс", ОСОБА_2 про визнання договору № 100 від 02.04.2011р. на проведення будівельних робіт, укладеного між ПП "АМТ" та ТОВ "Мертенс", нікчемним на підставі ст. 203,215, 216 Цивільного кодексу України і стягнення з ОСОБА_2 196308,00 грн., завданих ОСОБА_1, як власнику ПП "АМТ " збитків - відмовлено за безпідставністю.

Враховуючи вищевикладене та у відповідності до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства, суд вважає, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладеного договору є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Щодо нарахування штрафних санкцій слід зазначити наступне.

До позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 1 грн. Відповідно до п. 7 підрозділу 10 перехідних положень Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Враховуючи те, що позивачем цілком правомірно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Мертенс", суд приходить до висновку про відсутні будь-яких підстав для нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Слід також зазначити, що згідно з п.п. 1, 9 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оспорюваного податкового повідомлення - рішення відповідача, та вважає його такими, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати, винесене Державною податковою інспекцією у м. Житомирі податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 р. №0002442301.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Т.В. Іваненко

Повний текст постанови виготовлено: 09 квітня 2012 р.