Постанова № 24835892, 03.04.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/55/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іваненко Т.В. ,

при секретарі - Духновській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Ружин-молоко"

до Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції (Ружинського відділення)

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0016332301 від 27.12.2011 р.,-

встановив:

Дочірнє підприємство "Ружин-молоко" звернулося до суду з позовом до Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Ружинського відділення. Просить: визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції № 0016332301 від 27.12.2011р. про збільшення та сплату грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 142042,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 81167,00грн, 60875,00 грн. - фінансових санкцій; стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позову зазначає, що працівниками Попільнянської МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Ружин- молоко" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Аверс плюс ЛТД " за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. Під час проведення перевірки відповідачем були виявлені факти порушення вимог ч. 5 ст.203, ч. 1,2 ст. 215 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" стосовно купівлі - продажу природного газу та порушення ст. 185 ст.188, п. 198.1, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за лютий 2011р. на 81166,67 грн., що в свою чергу привело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду по податкових деклараціях за лютий 2011р. на 81166,67 грн. та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та спрямовується виключно до виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам. За результатами перевірки складено акт від 16.12.2011р. № 405/23-01/31826107. На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 142042,00 грн. Позивач з вказаним податковим повідомленням - рішенням не погоджується, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Зазначив, що усі операції з контрагентами, у тому числі щодо купівлі продажу природного газу, підтверджені первинними документами, оформленими відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, вказаних в письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Попільнянської МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Ружин - молоко" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. Під час проведення перевірки відповідачем були виявлені факти порушення вимог ч. 5 ст.203, ч. 1,2 ст. 215 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених між позивачем та ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" стосовно купівлі - продажу природного газу; порушення ст. 185, ст.188, п. 198.1, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за лютий 2011р. на 81166,67 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду по податкових деклараціях за лютий 2011р. на 81166,67 грн. та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та спрямовується виключно до виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам (а.с. 38). За результатами перевірки складено акт від 16.12.2011р. № 405/23-01/31826107 (а.с. 10-39). На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 142042,00 грн. (а.с. 9).

Суд не погоджується з вказаним податковим повідомленням - рішенням, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 07.12.2011р. між ТОВ "Аверс плюс ЛТД" (постачальник) та ДП "Ружин- молоко" (споживач) укладено договір постачання товару, а саме: природного газу № 002-11 (а.с. 40-42). Пунктами 3.3., 3.4 вказаного договору передбачено, що фактична кількість природного газу, яка передана постачальником споживачу, фіксується щомісячно в актах приймання - передачі природного газу. Відповідно до п. 3.6 вищевказаного договору споживач зобов'язується укласти договори на транспортування газу, який постачається у відповідності з умовами договору з магістральними та газорозподільними підприємствами НАК "Нафтогаз України".

Позивачем укладено договір № Б/ПР/2012-Т11.0055 від 31.12.2009р. з транспортування природного газу магістральними газопроводами з Дочірньою компанією "Укртрансгаз " НАК "Нафтогаз України" в особі начальника Бердичівського ЛВУМГ, та договір № 18-2011-Т-3 на транспортування природного газу для промислових та комунально побутових підприємств від 30.12.2010р з ПАТ по Газопостачанню та газифікації "Житомиргаз ".

Факт передачі та постачання природного газу позивачеві підтверджується актами приймання - передачі природного газу та актами приймання-передачі послуг з транспортування природного газу (а.с. 50-53). Факт проведення операції одержання природного газу та розрахунків за нього підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, витягом з реєстру виданих податкових накладних, наданих ТОВ " Аверс плюс ЛТД" та карткою клієнта вказаного товариства (а.с.43-49,54).

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні природного газу, кожна оподаткована господарська операція належно оформлена, податкова накладна також оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Щодо порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1.2 ст.215, ст.216 ЦК України, суд вважає, що твердження відповідача, щодо нікчемності угод є безпідставним, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що постачальником природного газу для ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" в лютому 2011р. було ПП "Експерт - Логістік". В результаті проведених перевірок податковими органами, проведеного аналізу поданих декларацій з податку на доходи фізичних осіб за січень - березень 2011р. встановлено, що працюючих у штаті даного підприємства лише 2 чоловіки, на балансі підприємства основні фонди відсутні, за юридичною адресою дане підприємство відсутнє та відсутня інформація щодо наявності у ПП "Експерт Логістік" ліцензії на постачання природного газу за нерегульованими тарифами.

На основі даного податковим органом зроблено висновок про порушення вимог ч. 5 ст.203, ч. 1,2 ст. 215 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених між позивачем та ТОВ "Аверс Плюс ЛТД" стосовно купівлі - продажу природного газу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між позивачем та ТОВ "Аверс плюс ЛТД" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент виконує повністю взяті на себе зобов'язання по продажу та поставці природного газу. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції.

Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від контрагента підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Отриманий товар в подальшому був використаний, при виготовленні позивачем продукції власного виробництва.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності договорів в зв'язку з недотриманням податкового законодавства контрагентом ТОВ "Аверс плюс ЛТД " при здійсненні операцій по продажу природного газу, враховуючи той факт, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів та неправомірності формування податкового кредиту є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.

Щодо нарахування штрафних санкцій слід зазначити наступне.

До позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 60875,00 грн., відповідно до п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України, який передбачає наступне: використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Враховуючи те, що позивач цілком правомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні природного газу та той факт, що позивач не користувався податковими пільгами при операціях щодо купівлі- продажу природного газу у ТОВ "Аверс Плюс ЛТД", суд приходить до висновку про відсутні будь-яких підстав для нарахування штрафних санкцій у сумі 60875,00 грн.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити що відповідно до п. 7 підрозділу 10 перехідних положень Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Слід також зазначити, що згідно з п.п. 1, 9 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача, та вважає його таким, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документальні підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Отже, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1420,42, грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4037 від 15.11.2011 р. та № 748 від 05.03.12р. (а.с. 2, 69) підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції №0016332301 від 27.12.2011 р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Ружин-молоко" судові витрати в сумі 1420,42 грн., шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Т.В. Іваненко

Повний текст постанови виготовлено: 06 квітня 2012 р.