Рішення № 24835679, 13.06.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 2/0301/1202/11 провадження № 22-ц/0390/845/2012 Головуючий у 1 інстанції:Сарапін Г.С. Категорія: 37 Доповідач: Овсієнко А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.06.2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді Овсієнка А А,

суддів - Осіпука В.В., Завидовської-Марчук О.Г.,

при секретарі Галицькій І.П.,

з участю: позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_3,

відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4,

представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області, Володимир-Волинська міська рада, про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 квітня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

28 вересня 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою, зазначивши, що з 15 вересня 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 Починаючи з 2006 року ОСОБА_6 хворів і вона весь час ним опікувалася, дбала про нього. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер і після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли житловий будинок з господарськими будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також земельна ділянка площею 600 мІ, призначена для їх обслуговування.

Вважаючи себе спадкоємцем п'ятої черги за законом, ОСОБА_4 просила на підставі ст. ст.1259, 1265 ЦК України визнати за нею в порядку спадкування після померлого ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину вищевказаного нерухомого спадкового майна.

В подальшому ОСОБА_4 неодноразово змінювала підстави та предмет позову і остаточно просила звернути стягнення на вищевказане будинковолодіння для задоволення її вимоги про відшкодування понесених нею затрат на ремонт і утримання даного спадкового майна.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали зустрічний позов, який було об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4

У своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що їхній батько ОСОБА_6 без будь-якої проектно-технічної документації та відповідного дозволу самочинно реконструював у 2000 - 2002 роках належний йому на праві власності житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, добудувавши до нього коридор, ванну та кладову, а в 2003 році на власній присадибній земельній ділянці також самочинно збудував ще й гараж.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер і після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло вищевказане будинковолодіння, а також земельна ділянка під ним площею 600 мІ.

Являючись спадкоємцями першої черги за законом, позивачі у встановлених законом порядку та строк прийняли дану спадщину, подавши нотаріусу відповідні заяви про прийняття спадщини.

А тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати за ними в порядку спадкування в рівних частках (по Ѕ частині за кожним) право власності на спадкове майно, зокрема: на самочинно реконструйований житловий будинок з господарськими будівлями та самочинно збудованим гаражем, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку площею 600 мІ, призначену для обслуговування даного житлового будинку та господарських будівель.

Справа розглядалася судами різних інстанції неодноразово.

Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 квітня 2012 року позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України за заявою останньої.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 квітня 2012 року повністю задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Визнано за ними в рівних частках в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 право власності на самочинно реконструйований житловий будинок з надвірними будівлями та самочинно збудованим гаражем, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку площею 600 мІ, призначену для обслуговування даного житлового будинку та господарських будівель.

Не погодившись із таким рішенням суду, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, у якій просила його скасувати у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в зустрічному позові.

В ході апеляційного розгляду даної справи відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав, тоді як позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також їхній представник ОСОБА_3 просили відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_4 з огляду на безпідставність викладених у ній доводів, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга частково підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що останні, являючись спадкоємцями першої черги за законом, прийняли в установлений законом строк та спосіб спадщину після свого батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, і таким чином набули право власності в рівних частках на спадкове майно, а саме: на самочинно реконструйований житловий будинок з надвірними будівлями та самочинно збудованим гаражем, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку площею 600 мІ, призначену для обслуговування даного житлового будинку та господарських будівель. Причому, на думку суду, та обставина, що вищевказаний житловий будинок та гараж є самочинним будівництвом не може слугувати перешкодою для їх спадкування, оскільки зазначені будівлі знаходяться на земельній ділянці, належній на праві власності спадкодавцю, і повністю відповідають будівельним, санітарним та протипожежним вимогам, а отже - є придатними для експлуатації.

Однак, з такими висновками та рішенням суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону відповідає не в повній мірі.

Так, згідно зі ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6 і за місцем його проживання відкрилася спадщина (а.с.21 т.1).

Заповіт від імені ОСОБА_6 відсутній, а тому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2), являючись рідними дітьми померлого ОСОБА_6 (а.с.22, 23 т.1), а отже, згідно з ч.1 ст.1261 ЦК України, - його спадкоємцями першої черги за законом, в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини (а.с.236-237 т.2 ), і тим самим у відповідності з вимогами ст.ст.1269, 1270 ЦК України прийняли спадщину після свого батька ОСОБА_6

На момент відкриття спадщини спадкодавець ОСОБА_6 являвся на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 жовтня 1988 року (а.с.7 т.1) власником житлового будинку та надвірної будівлі (хліва), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Розмір житлової площі даного житлового будинку згідно вищевказаного правовстановлюючого документа становив 53,2 мІ. Право власності на дані об'єкти зареєстровано за ОСОБА_6 Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 07 березня 1989 року (а.с.8 т.1).

Крім того, згідно державного акта на право приватної власності на землю (а.с.9), ОСОБА_6 належала на праві власності також земельна ділянка площею 600 мІ під вищевказаним будинковолодінням, цільове призначення якої - обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені і яка необхідна для їх обслуговування.

Водночас, згідно з ч.2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом наведених норм, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, то до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, а не на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна.

Як вбачається з оглянутого судом технічного паспорта від 09 вересня 1991 року, станом на вказану дату спірний житловий будинок мав загальну площу 60,6 мІ, житлову - 53,2 мІ, що повністю відповідає відомостям, зазначеним у правовстановлюючому документі.

Та обставина, що частина даного житлового будинку, а саме: приміщення 1-6 (коридор), 1-7 (кладова) та 1-8 (ванна) загальною площею 9,4 мІ, а також гараж (б) є самочинно збудованими, визнається сторонами у справі та об'єктивно підтверджується наявним у технічному паспорті відповідним штампом (а.с.205 т.1).

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в силу вимог ст. ст. 1218, 1225 ЦК України до складу спадкового майна увійшли лише належні спадкодавцю на праві власності житловий будинок загальною площею 60,6 мІ (без самочинної прибудови, яка складається з приміщень 1-6 (коридора), 1-7 (кладової) та 1-8 (ванної) загальною площею 9,4 мІ), надвірна господарська споруда - хлів, а також земельна ділянка площею 600 мІ, на якій розміщені дані будівлі.

Самочинно добудована частина будинку, а також самочинно збудований гараж не підлягають спадкуванню, оскільки вони не були узаконені та набуті спадкодавцем у власність у встановленому порядку, тоді як вимог про спадкування будівельних матеріалів та обладнання, використаних при спорудженні даних об'єктів позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заявляли.

Суд першої інстанції вказані обставини залишив поза увагою і в порушення вимог ст. ст. 376, 1218 ЦК України, ст. ст. 212-214 ЦПК України неправомірно визнав за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на все вищевказане будинковолодіння, включаючи самочинно добудовану спадкодавцем частину житлового будинку та самочинно збудований ним гараж.

За таких обставин та відповідно до ч. 3 ст. 303, ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Так, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід визнати в порядку спадкування після померлого ОСОБА_6 право власності за кожним зокрема на Ѕ частину спадкового майна, яке складається з:

- житлового будинку (А-1) загальною площею 60,6 мІ, за виключенням самочинно добудованих приміщень 1-6 (коридора), 1-7 (кладової) та 1-8 (ванної) загальною площею 9,4 мІ;

- господарської будівлі - сараю (Б-1);

- земельної ділянки площею 600 мІ, призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель,

та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 в частині вимог про визнання в порядку спадкування права власності на самочинно добудовану частину житлового будинку та самочинно збудований гараж слід відмовити.

Доводи апелянта про те, що, весь вищевказаний житловий будинок, а не лише прибудова до нього, а також гараж, є самочинним будівництвом, і тому дане будинковолодіння не підлягає спадкуванню, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, а саме: з висновку будівельно-технічної експертизи № 0117 від 17.05.10 (а.с.78-81 т.1) та матеріалів обстеження об'єкта містобудування (а.с.123 т. 1), самочинне перепланування спірного житлового будинку полягало лише в добудові до нього приміщеннь 1-6 (коридора), 1-7 (кладової) та 1-8 (ванної) загальною площею 9,4 мІ.

При цьому, належних та допустимих доказів того, що внаслідок самочинної реконструкції весь житловий будинок зазнав істотних конструктивних змін, відповідачем ОСОБА_4 та її представником суду не надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними і не приймає до уваги такі доводи апеляційної скарги.

Ухвалюючи нове рішення, колегія суддів відповідно до ч.5 ст.88 ЦК України змінює розподіл судових витрат.

Так, при зверненні до суду було сплачено: позивачем ОСОБА_1 - 1396 грн. 91 коп. судового збору (а.с.16, 44, 50 т.1), позивачем ОСОБА_2 - 1396 грн. 91 коп. судового збору (а.с.17, 44, 50 т.1) та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення (а.с.17 т.1), а тому, частково задовольняючи позов, суд пропорційно розміру задоволених позовних вимог стягує з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) грн., а на користь ОСОБА_2 - 1120 (одну тисячу сто двадцять) грн. судових витрат

Разом з тим, враховуючи дійсну вартість спірного будинковолодіння та земельної ділянки, на якій воно знаходиться, при зверненні до суду кожен позивач повинен був сплатити по 1700 грн. судового збору, а тому суд стягує із відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 в дохід держави 606 грн. недоплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02 квітня 2012 року в даній справі скасувати.

Зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування після померлого ОСОБА_6 право власності за кожним зокрема на Ѕ частину спадкового майна, яке складається з:

- житлового будинку (А-1) загальною площею 60,6 мІ, за виключенням самочинно добудованих приміщень 1-6 (коридора), 1-7 (кладової) та 1-8 (ванної) загальною площею 9,4 мІ,

- господарської будівлі - сараю (Б-1),

- земельної ділянки площею 600 мІ, призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель,

та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинну добудову до житлового будинку та самочинно збудований гараж відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) грн. судових витрат, на користь ОСОБА_2 1120 (одну тисячу сто двадцять) грн. судових витрат та в дохід держави 606 (шістсот шість) грн. судового збору на рахунок 31212206780002, одержувач коштів УДКСУ у м. Луцьку, 22030001, код одержувача 38009628, банк одержувача ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. ,

Головуючий:

Судді: