Постанова № 24835164, 21.06.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/4445/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. при секретаріКошлі А.О. за участю: представників позивача - ОСОБА_12., Заводніка В.А. представників відповідача - Самсоненко Ю.Г., Біцаєвої Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Національні кабельні мережі" до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

13.04.2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Національні кабельні мережі» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 04.04.2012 року № 0000062301, від 04.04.2012 року № 0000072301.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 15.02.2012 року по 05.03.2012 року відповідачем було проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Національні кабельні мережі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої податковим органом 04.04.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000062301 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 598 830,00 грн. та № 0000072301 про визначені позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 664 011,25 грн.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та необґрунтованими так як, ознаки фіктивності суб'єкта господарювання не можуть бути підставою для притягнення його контрагентів до юридичної відповідальності та не дають підстав для нарахування податковим органам грошових зобов'язань таким контрагентам, у відповідача відсутні повноваження визнавати договори нікчемними, а позивач має належні первинні документи, які спростовують висновки відповідача.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Долучили до матеріалів справи копії первинних документів, які, на їх думку, спростовують висновки податкового органу.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечували та зазначили, що державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було отримано постанову слідчого СОГ ДСУ МВС України від 16.01.2012 року про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Національні кабельні мережі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року. Після ознайомлення з вказаною постановою та матеріалами кримінальної справи перевіряючими було встановлено, що підприємства, зазначені в постанові слідчого, мають ознаки фіктивності, їх директора від імені підприємств господарською діяльністю не займалися та первинні фінансово-господарські та бухгалтерські документи не підписували, угоди мали безтоварний характер. Вказані обставини підтверджуються відповідними матеріалами кримінальної справи (протоколами допитів обвинувачених, явками з повинною, протоколами допитів свідків, в т.ч. директорів та засновників, та іншими матеріалами справи в їх сукупності). Тому, податковим органом було встановлено, що правочини, які укладав позивач з контрагентам, зазначених у постанові слідчого, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а позивачем порушено низку норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України.

В судовому засіданні, що відбулося 29.05.2012 року, за клопотанням представників відповідача судом в якості свідка було допитано ОСОБА_7, слідчого СОГ ГСУ МВС України, яким проводиться досудове слідство у кримінальній справі № 24-257.

Крім того, 28.05.2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла постанова від 23.05.2012 року про порушення відносно ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших невстановлених осіб кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, показання свідка, дослідивши письмові докази та показання свідка, встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Національні кабельні мережі» зареєстровані 24.07.2008 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 1/7 та йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 36053277.

В перевіряємий період ТОВ «Національні кабельні мережі» фактично знаходилося за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 68 та відповідно до договорів оренди орендувало за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 68 та м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 13а офісні та виробничі приміщення. Здійснювало діяльність за такими видами, як оптова торгівля кабельно-провідниковою продукцією, електрично-технічною продукцією та іншими товарами, здійснювало виробництво електророзподільної та контрольної апаратури. Має ліцензію, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зі строком дії до 08.06.2014 року. Середньооблікова кількість працівників підприємства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року становить 50 осіб.

З 15.02.2012 року по 05.03.2012 року державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, на підставі наказу від 23.01.2012 року № 115 та направлень на перевірку, було проведено планову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Національні кабельні мережі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої 14.03.2012 року складено акт № 832/231/36053277. За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Національні кабельні мережі» допустили порушення п.1.22.1 п.1.22, п.1.23, п.1.32, п. 4.1.1. п. 4.1., п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п. 5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2 абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.56, п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.4.1 п.135.4, п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього на суму 1 598 829 грн., п.187.1 ст. 187, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 660 745 грн. та п. 120.1 ст. 120 розділу ІІ Податкового кодексу України щодо несвоєчасного подання до ДПІ декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року.

04.04.2012 року державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000062301 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 598 830,00 грн. та № 0000072301 про визначені позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 664 011,25 грн.

Здійснивши аналіз наведених у акті перевірки обставин, суд дійшов висновку, що фактичними причинами нарахування позивачу додаткових грошових зобов'язань стало визнання податковим органом правочинів, укладених ТОВ «Національні кабельні мережі» з ТОВ «Веріуст», ТОВ «Веста Дніпро», ТОВ «Шакті Д», ПП «АКМ-Метал», ТОВ «Вінітекс», ТОВ «Ліга Новва», ТОВ «Алтея Транссервіс», ТОВ «Ново-Світ», ТОВ «БМ Технологія», ПП «Агровік Дніпро», ТОВ ТПК «Укрпромсервіс Плюс», ПП «Консалтингова компанія «Крок», безтоварними та такими, що укладені з порушенням ст. 203, 215, 228, 234, 655, 656 Цивільного кодексу України. Вказані висновки податкового органу ґрунтуються лише, по-перше, на матеріалах кримінальної справи № 24-257, порушеної по факту фіктивного підприємництва ТОВ «Ново-Світ» за ознаками складу злочину, встановленого ч. 2 ст. 205 КК України, в якій згадуються такі підприємства, як ТОВ «Вінітекс», ТОВ «Ліга Новва», ТОВ «Алтея Транссервіс», ТОВ «Ново-Світ», ТОВ «БМ Технологія», ПП «Агровік Дніпро», ТОВ ТПК «Укрпромсервіс Плюс», ПП «Консалтингова компанія «Крок», та, по-друге, на актах перевірок таких контрагентів, як ТОВ «Веріуст», ТОВ «Веста Дніпро», ТОВ «Шакті Д», ПП «АКМ-Метал», складених іншими податковими органами.

Щодо використання державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська під час проведення планової документальної виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Національні кабельні мережі» інформації, отриманої слідчими в порядку кримінального процесуального законодавства, та яка перебуває в матеріалах кримінальної справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Так, згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, визначений статтею 83 Податкового кодексу України.

Зокрема, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як зазначалося вище, висновки податкового органу ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи. При цьому вказані матеріали не відносяться до документів, визначених Податковим кодексом України, не є експертними висновками або судовими рішеннями та не є такими, що отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Податковим кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. В той же час представником відповідача в судовому засіданні було наголошено, що матеріали кримінальної справи використовувалися як податкова інформація.

Поняття «податкова інформація» визначено в п.п. 14.1.171. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що термін «податкова інформація» вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналіз вказаної норми дає змогу прийти до висновку, що податкова інформація -це інформація, яка створена або отримана податковим органом в процесі своєї діяльності в порядку, встановленому Податковим кодексом України. При цьому жодних інших підстав для її створення або отримання не передбачено. Таким чином, оскільки інформація, що використовувалася податковим органом під час перевірки ТОВ «Національні кабельні мережі» була отримана не в порядку, встановленого Податковим кодексом України, а в порядку Кримінально-процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку, що перевіряючи не мали законних підстав використовувати матеріали кримінальної справи під час перевірки, тим паче, що за вказані матеріали судові рішення не приймалися.

Вказана позиція суду також кореспондується з главою 7 Податкового кодексу України (статті 71-73) та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984.

Так, статті 72 «Збір податкової інформації» та 73 «Отримання податкової інформації органами державної податкової служби» Податкового кодексу України визначають джерела та порядок отримання податкової інформації, проте жодним чином вказані статті не містять посилання на таке джерело інформації як матеріали кримінальної справи.

Так само Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства зазначає, що факти виявлених порушень викладаються з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, на не з посиланням на матеріали кримінальної справи.

Щодо використання безпосередньо судом під час розгляду справи матеріалів кримінальної справи, на яку посилається відповідач, як на встановлені фактичні обставини суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, підсумовуючи наведене, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити у судовому засіданні докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення у судовому засіданні обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Більш того, як зазначалося раніше, в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача було допитано в якості свідка ОСОБА_7, слідчого СОГ ГСУ МВС України, яким проводиться досудове слідство у кримінальній справі № 24-257, матеріали якої стали підставою для висновків податкового органу.

Свідок в судовому засіданні повідомив, що в рамках кримінальної справи були допитані засновники та директори таких підприємств: ТОВ «Ново-Світ», ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Ліга Новва», ТОВ «Вінітекс», які під час допиту підтвердили, що вони виступили засновниками зазначених підприємств та були призначені їх директорами. Під час реєстрації вказаних підприємств підписали велику кількість документів, про зміст яких нічого повідомити не можуть. Особисто господарською діяльністю очолюваних підприємств не займалися.

На запитання головуючого, показами яких свідків доводиться безтоварність операцій позивача з його контрагентами або якими іншими матеріалами справи це підтверджується, свідок повідомив, що характер відносин між ТОВ «Національні кабельні мережі» та зазначеними вище підприємствами слідством не з'ясовувався та свідків у кримінальні справі з цього приводу не допитували.

Крім того, свідком було повідомлено, що слідство у вказаній справі триває та жодного вироку за фактом фіктивного підприємництва судами винесено не було.

Отже фактично, матеріали кримінальної справи ґрунтуються лише на поясненнях інших осіб та не містять будь яких обставин, що прямо свідчать про безтоварність господарських операцій, проведених ТОВ «Національні кабельні мережі».

Щодо використання податковим органом під час перевірки матеріали перевірки контрагентів позивача - ТОВ «Веріуст», ТОВ «Веста Дніпро», ТОВ «Шакті Д», ПП «АКМ-Метал» суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, перевірка може проводитися в тому числі й на підставі отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Здійснивши аналіз акту перевірки та зазначених в ньому витягів з актів перевірок вказаних підприємств суд з'ясував, що:

- перевіркою ТОВ «Веріуст» встановлено, що вказане підприємство адресою не знаходиться, розрахунок комунального податку та декларація з податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року до ДПІ не надавалися, згідно податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб чисельність працюючих за січень 2011 року - 1 особа. Також зазначено, що згідно звітів, наданих ТОВ «Веріуст», неможливо встановити наявність умов для ведення господарської діяльності, наявність чи відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- перевіркою ТОВ «Веста-Дніпро» встановлено, що встановити місцезнаходження товариство не є можливим, за податковою адресою не знаходиться, не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарських операцій;

- перевіркою ТОВ «Шакті Д» встановлено, що товариство за податковою адресою не знаходиться, не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності;

- перевіркою ПП «АКМ-Метал» встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Тобто фактично відповідачем було використано під час перевірки інформацію про відсутність контрагентів за своєю адресою та неможливість здійснити зустрічну перевірку господарських операцій ТОВ «Національні кабельні мережі». При цьому на підставі вказаних обставин відповідачем зроблені висновки про нікчемність господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами.

В той же час податковим органом в акті перевірки не заперечується товарність операцій та факт руху активів.

Суд зазначає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, та лише в цьому випадку можуть бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, проте вказане документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), пов'язаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору) (такі як - акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо); реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Податкове законодавство не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за ненадання первинних документів або правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування та не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

Вказана позиція також узгоджується з висновками Верховного суду України, викладених у постанові від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10, в яких зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Більш того вказана позиція співпадає із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При цьому суд звертає увагу, що вказана позиція стосується не лише адміністрування податку на додану вартість, а й впливає на загальні принципи ведення податкового обліку з усіх видів податку.

Таким чином, суд вважає, що не знайшли свого підтвердження висновки відповідача щодо недійсності правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування валових витрат та податкового кредиту. Більш того, суд вважає, що ці висновки податкового органу ґрунтуються на сумнівах, які не можуть бути доказами.

Як зазначалося раніше, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами (далі - платники податків) Державною податковою адміністрацією було розроблено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом № 984 від 22.12.2010 року.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктами 4-6 Порядку встановлено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Представниками позивача для підтвердження правильності податкового та бухгалтерського обліку були надані суду наступні документи, що стосуються правочинів, укладених з ТОВ «Веріуст», ТОВ «Веста Дніпро», ТОВ «Шакті Д», ПП «АКМ-Метал», ТОВ «Вінітекс», ТОВ «Ліга Новва», ТОВ «Алтея Транссервіс», ТОВ «Ново-Світ», ТОВ «БМ Технологія», ПП «Агровік Дніпро», ТОВ ТПК «Укрпромсервіс Плюс», ПП «Консалтингова компанія «Крок»:

ТОВ «Веріуст» - рахунки на оплату № 401-1 від 04.01.2011 року, № 102-11 від 01.02.2011 року, № С0102-19 від 01.02.2011 року, № 202-11 від 02.02.2011 року, № с3101-6 від 07.02.2011 року, № 702-11 від 07.02.2011 року, № С0702-11 від 07.02.2011 року, № 702-1 від 07.02.2011 року, видаткові накладні № 501/2 від 05.01.2011 року, № С0102/9 від 01.02.2011 року, № 202/11 від 02.02.2011 року, № 302/11 від 03.02.2011 року, № 702-2 від 07.02.2011 року, № 702-3 від 07.02.2011 року, № 702/11 від 07.02.2011 року, податкові накладні № 100 від 05.01.2011 року, № 152 від 01.02.2011 року, № 241 від 02.02.2011 року, № 242 від 03.02.2011 року, № 243 від 07.02.2011 року, № 244 від 07.02.2011 року, № 245 від 07.02.2011 року, № 139 від 07.02.2011 року;

ТОВ «Веста Дніпро» - рахунки на оплату № с1103-5 від 11.03.2011 року, видаткові накладні № С2103 від 21.03.2011 року, № С3005/15 від 30.05.2011 року, податкові накладні № 312 від 15.03.2011 року, № 849 від 30.05.2011 року, довіреності № 16/1-3 та № 30/1-5, виписки банку за 15.03.2011 року;

ТОВ «Шакті Д» - договір № 022101 від 21.02.2011 року, протокол погодження ціни від 21.02.2011 року, акт приймання-передачі робіт від 31.03.2011 року, виписка по рахунку від 23.03.2011 року, технічні умови камер збірних одностороннього обслуговування;

ПП «АКМ-Метал» - договір № 1301-1 від 13.01.2011 року, рахунки-фактури № АК-0000063 від 01.02.2011 року, № АК-0000017 від 13.01.2011 року, видаткові накладні № АК-14.01.2 від 14.01.2011 року, № АК-07.03.1 від 07.03.2011 року, податкові накладні № 14011 від 14.01.2011 року, № 2036 від 02.03.2011 року, виписки по рахунках від 14.01.2011 року та 02.03.2011 року;

ТОВ «Вінітекс» - договір поставки № 24-02/2 від 24.02.2011 року, рахунок-фактура № 2502 від 25.02.2011 року, податкова накладна № 2502 від 25.02.2011 року, банківська виписка за 25.02.2011 року;

ТОВ «Ліга Новва» - договір поставки № 011201 від 01.12.2010 року, рахунки-фактури № 10201 від 01.02.2011 року, № 102007 від 01.02.2011 року, № 10203 від 01.02.2011 року, № 70207 від 07.02.2011 року, № 210203 від 21.02.2011 року, видаткові накладні № 501001 від 05.01.2011 року, № 13 від 01.02.2011 року, № 102001 від 01.02.2011 року, № 702001 від 07.02.2011 року, № 2102001 від 21.02.2011 року, податкові накладні № 7 від 05.01.2011 року, № 7 від 01.02.2011 року, № 8 від 01.02.2011 року, № 9 від 07.02.2011 року, № 10 від 21.02.2011 року, товарино-транспортні накладні № ЛН-0501/3 від 05.01.2011 року, № ЛН-0102/1 від 01.02.2011 року, № ЛН-0102/2 від 01.02.2011 року, № ЛН-2102/1 від 21.02.2011 року, № ЛН-0702/1 від 07.02.2011 року, , банківські виписки від 22.02.2011 року, 24.02.2011 року, 25.02.2011 року, 11.03.2011 року, 14.03.2011 року, 24.03.2011 року, 28.03.2011 року, 30.03.2011 року, 31.03.2011 року, 04.04.2011 року, 04.04.2011 року, 06.04.2011 року, 07.04.2011 року, 13.04.2011 року, 14.04.2011 року, 19.04.2011 року, 20.04.2011 року, 21.04.2011 року, 10.05.2011 року, 10.05.2011 року, 16.05.2011 року, попередні калькуляції вартості виробництва продукції № 00000000005 від 18.01.2011 року 18:49:55, № 00000000007 від 18.01.2011 року 19:00:00, № 00000000008 від 18.01.2011 року 19:00:01, № 00000000009 від 18.01.2011 року 19:00:02, № 00000000006 від 18.01.2011 року 18:49:56, № 00000000010 від 18.01.2011 року 19:00:03, № 00000000052 від 03.02.2011 року 17:19:39, № 00000000053 від 01.02.2011 року 18:00:00, № 00000000034 від 14.02.2011 року 18:03:10, № 00000000035 від 14.02.2011 року 18:03:11, № 00000000038 від 17.02.2011 року 19:00:18, № 00000000040 від 18.02.2011 року 18:08:37, № 00000000019 від 21.01.2011 року 0:00:00, № 00000000033 від 14.02.2011 року 18:03:09;

ТОВ «Алтея Транссервіс» - договір поставки № 040301 від 04.03.2011 року, видаткова накладна від 04.03.2011 року № 7, рахунок-фактура № 403008 від 04.03.2011 року, податкова накладна від 04.03.2011 року № 7, банківська виписка від 26.04.2011 року, 22.04.2011 року, 12.05.2011 року, 16.05.2011 року, 16.05.2011 року, товарно-транспортна накладна від 07.03.2011 року № Рцех3012/8,

ТОВ «Ново-Світ» та ТОВ «БМ Технологія»- договір про переведення боргу від 18.10.2010 року № 18/10, банківські виписки від 03.03.2011 року, 04.03.2011 року, 09.03.2011 року, 11.03.2011 року, 11.03.2011 року, 14.03.2011 року;

ПП «Агровік Дніпро» - договір поставки від 18.05.2011 року № 180501, рахунки-фактури № 2 від 05.05.2011 року, № 3 від 11.05.2011 року, № 4 від 18.05.2011 року, № 3 від 01.06.2011 року, № 9 від 01.06.2011 року, № 11 від 02.06.2011 року, № 12 від 03.06.2011 року, № 16 від 07.06.2011 року, № 3 від 01.07.2011 року, видаткові накладні № 2 від 05.11.2011 року, № 3 від 11.05.2011 року, № 4 від 18.05.2011 року, № 7 від 01.06.2011 року, № 8 від 02.06.2011 року, № 3 від 01.06.2011 року, № 13 від 07.06.2011 року, № 3 від 01.07.2011 року, № 12 від 03.06.2011 року, податкові накладні № 2 від 05.05.2011 року, № 4 від 11.05.2011 року, № 3 від 01.07.2011 року, № 1 від 01.06.2011 року, № 2 від 01.06.2011 року, № 5 від 03.06.2011 року, № 6 від 07.06.2011 року, № 4 від 02.06.2011 року, № 6 від 07.06.2011 року, банківські виписки від 13.07.2011 року, 20.07.2011 року, 26.07.2011 року, 01.08.2011 року, видаткова накладна № 29 від 29.07.2011 року, податкова накладна № 1274 від 29.07.2011 року, товарно-транспортні накладні № 25-ТН від 05.05.2011 року, № 30-ТН від 11.05.2011 року, № 38-ТН від 18.05.2011 року, № 45-ТН від 01.06.2011 року, № 46-ТН від 02.06.2011 року, № 47-ТН від 03.06.2011 року, № 49-ТН від 07.06.2011 року, № 58-ТН від 01.07.2011 року, № Р2907/111 від 29.07.2011 року;

ТОВ ТПК «Укрпромсервіс Плюс» та ПП «Консалтингова компанія «Крок» - договір на переведення боргу № 111105 від 11.11.2010 року, - банківська виписка за 25.02.2011 року.

В супереч визначеним Податковим кодексом України та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства обов'язків контролюючого органу здійснити належний аналіз всіх наданих платником податків первинних документів, податковий орган не здійснив систематизований аналіз первинних та інших документів позивача, не зазначив, які саме обставини фінансово-господарської діяльності платника податків мають відношення до фактів порушення податкового законодавства та не зазначив які саме первинні документи підтверджують наявність зазначених фактів порушень.

Навпаки, відповідач не лише не проаналізував первинні документи позивача, а й не звернув увагу та не надав оцінки тим обставинам, що частина первинних документів позивача була вкрадена.

Так, на виконання договору про надання правової допомоги від 03.10.2011 року позивачем на підставі акту № 1 приймання-передачі документації від 06.10.2011 року було передано адвокату ОСОБА_12. велику кількість первинних документів, які стосуються діяльності ТОВ «Національні кабельні мережі» в перевіряємий період. 13.02.2012 року адвокатом ОСОБА_12. було складено довідку про те, що частина документів, отриманих від ТОВ «Національні кабельні мережі», були викрадені з автомобіля в період з 20:00 годин 12.02.2012 року по 08:00 годин 13.02.2012 року, про що він звернувся з відповідною заявою до Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області. 14.02.2012 року ДІМ СДІМ Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області капітан міліції Ягольник В.І. за фактом крадіжки документів ТОВ «Національні кабельні мережі» виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, яка була затверджені керівником наступного дня.

Отже висновки податкового органу, наведені в акті перевірки від 14.03.2012 року № 832/231/36053277, не можна вважати обґрунтованими, тобто такими, що прийняті з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Крім того, з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 звернув увагу на таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

рух активів у процесі здійснення господарської операції,

установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції,

установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку тощо.

На підставі наданих позивачем первинних документів суд з'ясував наступне.

ТОВ «Національні кабельні мережі» та ТОВ «Веріуст» уклали договорі № 31.12.2010 року № 3112/1 на реалізацію продукції. Згідно вказаного договору позивач протягом січня-лютого 2011 року реалізував на адресу ТОВ «Веріуст» продукції на загальну суму 653 705,74 грн., в тому числі 108 950,96 грн. податку на додану вартість. Вказані суми були включені до складу валових доходів та податкових зобов'язань. На момент розгляду справи контрагент не сплатило позивачу кошти за придбаний товар та за ТОВ «Веріуст» обліковується заборгованість на вказану суму.

ТОВ ««Національні кабельні мережі» реалізувало в березні 2011 року на адресу ТОВ «Веста Дніпро» продукції на суму 1 016,95 грн., в тому числі 169,49 грн. податку на додану вартість. По факту здійснення вказаної операції позивачем були виписані рахунок на оплату, видаткова накладна, податкова накладна. Придбаний товар було отримано представником ТОВ «Веста Дніпро» на підставі довіреностей та за придбаний товар 15.03.2011 року контрагентом позивача були сплачені кошти в повному обсязі.

21.02.2011 року між позивачем та ТОВ «Шакті Д» було укладено договір № 022101, згідно якого ТОВ «Шакті Д» приймає на себе обов'язок провести роботи по розробці проекту нормативної документації. Того ж дня між сторонами було укладено протокол погодження ціни, згідно якого вартість робіт складає 4 800,00 грн., в тому числі 800,00 грн. податку на додану вартість. 23.03.2011 року ТОВ «Національні кабельні мережі» було перераховано ТОВ «Шакті Д» грошові кошти у розмірі 4 800,00 грн. та 31.03.2011 року між сторонами було підписано акт виконаних робіт. На підтвердження виконаної роботи позивачем надано копію технічних умов камер збірних одностороннього обслуговування, які затверджені у визначеному законодавством порядку.

13.01.2011 року ТОВ «Національні кабельні мережі» уклали з ПП «АКМ-Метал» договір № 1301-1, згідно якого позивач придбав металопрокат. На виконання умов договору 14.01.2011 року позивач по рахунку-фактурі № АК-0000017 сплатив ПП «АКМ-Метал» 2 895,20 грн., та по довіреності № 1596 від 06.01.2011 року отримав за видатковою накладною № АК-14.01.2 металопрокат на сплачену суму. Того ж дня по вказаній операції ПП «АКМ-Метал» виписало податкову накладну № 14011. В подальшому 02.03.2011 року позивач по рахунку-фактурі № АК-0000063 сплатив ПП «АКМ-Метал» 2 458,50 грн. та 07.03.2011 року отримав за видатковою накладною № АК-07.03.1 металопрокат на сплачену суму. По факту першої події ПП «АКМ-Метал» 02.03.2011 року виписало податкову накладну № 2036.

24.02.2011 року ТОВ «Національна кабельні мережі» уклало з ТОВ «Вінітекс» договір поставки № 24-02/2, відповідно до якого на підставі рахунку-фактури № 2502 від 25.02.2011 року позивач 25.02.2011 року сплатив ТОВ «Вінітекс» кошти у розмірі 349 426,60 грн. По факту першої події ТОВ «Вінітекс» 25.02.2011 року виписало податкову накладну № 2502. Станом на 31.12.2011 року у позивача в бухгалтерському обліку по контрагенту ТОВ «Вінітекс» обліковувалася дебіторська заборгованість у розмірі 349 426,60 грн.

01.12.2010 року ТОВ «Національна кабельні мережі» уклало з ТОВ «Ліга Новва» договір поставки № 011201, згідно якого позивач протягом січня-лютого 2011 року придбав у ТОВ «Ліга Новва» продукцію на загальну суму 1 504 601,68 грн. Так, зазначеним контрагентом були виписані рахунки-фактури № № 10201, 102007, 10203, 70207, 210203 та за у зв'язку з постачанням товару видаткові та податкові накладні (№ № 501001, 13, 102001, 702001, 2102001 та №№ 7, 7, 8, 9, 10 відповідно). Факт постачання товару підтверджується товарно-транспортними накладними № ЛН-0501/3 від 05.01.2011 року, № ЛН-0102/1 від 01.02.2011 року, № ЛН-0102/2 від 01.02.2011 року, № ЛН-2102/1 від 21.02.2011 року, № ЛН-0702/1 від 07.02.2011 року. В подальшому за отриманий товар позивачем з лютого 2011 року по травень 2011 року здійснено відповідну оплату, що підтверджується банківськими виписками.

04.03.2011 року ТОВ «Національні кабельні мережі» уклало з ТОВ «Алтея Транссервіс» договір поставки № 040301. На виконання умов договору ТОВ «Алтея Транссервіс» здійснила поставку продукції на загальну суму 479 801,16 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 403008 від 04.03.2011 року, видатковою накладною від 04.03.2011 року № 7, податковою накладною від 04.03.2011 року № 7. 07.03.2011 року придбаний товар було поставлено позивачу, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 07.03.2011 року № Рцех3012/8. Відповідно до банківських виписок від 26.04.2011 року, 22.04.2011 року, 12.05.2011 року, 16.05.2011 року, 16.05.2011 року позивач здійснив оплату за отриманий товар.

18.05.2011 року ТОВ «Національна кабельні мережі» уклало з ПП «Агровік Дніпро» договір поставки № 180501. Відповідно до умов договору постачальник (ПП «Агровік Дніпро») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Національна кабельні мережі») товар з найменуванням, зазначеним у рахунках-фактурах, підписаних постачальником, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором. На виконання вказаного договору ПП «Агровік Дніпро» протягом травня-липня 2011 року позивач придбав у зазначеного постачальника товарних цінностей на загальну суму 1 393 806,10 грн., що підтверджується рахунками-фактурами № 2 від 05.05.2011 року, № 3 від 11.05.2011 року, № 4 від 18.05.2011 року, № 3 від 01.06.2011 року, № 9 від 01.06.2011 року, № 11 від 02.06.2011 року, № 12 від 03.06.2011 року, № 16 від 07.06.2011 року, № 3 від 01.07.2011 року, видатковими накладними № 2 від 05.11.2011 року, № 3 від 11.05.2011 року, № 4 від 18.05.2011 року, № 7 від 01.06.2011 року, № 8 від 02.06.2011 року, № 3 від 01.06.2011 року, № 13 від 07.06.2011 року, № 3 від 01.07.2011 року, № 12 від 03.06.2011 року, № 29 від 29.07.2011 року, податковими накладними № 2 від 05.05.2011 року, № 4 від 11.05.2011 року, № 3 від 01.07.2011 року, № 1 від 01.06.2011 року, № 2 від 01.06.2011 року, № 5 від 03.06.2011 року, № 6 від 07.06.2011 року, № 4 від 02.06.2011 року, № 6 від 07.06.2011 року, № 1274 від 29.07.2011 року. На підтвердження факту постачання товару позивачем було надано товарно-транспортні накладні № 25-ТН від 05.05.2011 року, № 30-ТН від 11.05.2011 року, № 38-ТН від 18.05.2011 року, № 45-ТН від 01.06.2011 року, № 46-ТН від 02.06.2011 року, № 47-ТН від 03.06.2011 року, № 49-ТН від 07.06.2011 року, № 58-ТН від 01.07.2011 року, № Р2907/111 від 29.07.2011 року. За придбаний товар позивач перерахував позивачу грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками за 13.07.2011 року, 20.07.2011 року, 26.07.2011 року, 01.08.2011 року.

Зміст зазначених господарських операцій також знайшов своє відображення в бухгалтерському обліку.

Крім того, позивач у своїх поясненнях наголосив про те, що фактично всі його контрагенти мали спеціальну податкову правосуб'єктність та надав до суду інформацію, яку він отримав з відкритих джерел в мережі Інтернет, в тому числі і з сайту Державної податкової служби України. Вказана інформація має форму таблиці та з неї вбачається, що на момент здійснення господарських операцій з указаними податковим органом контрагентами, вони були зареєстровані та мали свідоцтва платника податку на додану вартість.

Більш того, позивач надав до суду первинні документи, що підтверджують використання придбаних товарів у подальшій господарській діяльності шляхом використання у виробництві або її реалізації іншим суб'єктам господарювання:

ВАТ «Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго»: договір поставки № 29 від 30.09.2010 року; видаткові накладні № 1603/1 від 16.03.2011 року, № 2903/1 від 29.03.2011 року, № 2202/2 від 22.02.2011 року, № 2502/1 від 25.02.2011 року, № 802/1 від 08.02.2011 року, № 1402/2 від 14.02.2011 року, № 802/3 від 08.02.2011 року, № 802/2 від 08.02.2011 року, № 2903/1 від 29.03.2011 року, довіреності №274 від 16.03.2011 року, № 392 від 29.03.2011 року, № 184 від 22.02.2011 року, № 201 від 24.02.2011 року, № 142 від 14.02.2011 року, № 120 від 08.02.2011 року, № 110 від 08.02.2011 року, № 392 від 29.03.2011 року, банківськими виписками від 20.04.2011 року, від 22.02.2011 року, від 24.02.2011 року, від 09.03.2011 року, від 29.11.2010 року, від 24.02.2011 року, від 20.04.2011 року, від 09.03.2011 року, від 13.05.2011 року, від 09.03.2011 року, від 23.02.2011 року, від 22.02.2011 року, від 23.02.2011 року, від 10.02.2011 року, від 17.03.2011 року, від 13.05.2011 року.

ВАТ «Кривбасзалізрудком»: договір поставки № 865 від 28.10.2009 року; специфікації № 1 від 28.10.2009 року, № 2 від 05.11.2009 року, видаткові накладні № 1402/1 від 11.02.2011 року, № П1502-5 від 15.02.2011 року, № 1101/1 від 11.01.2011 року, № П1502-5 від 15.02.2011 року, довіреність № 289 від 14.02.2011 року, банківські виписки від 02.03.2011 року, від 04.03.2011 року, від 14.03.2011 року, від 21.12.2010 року, від 09.11.2010 року, від 29.11.2010 року, від 02.03.2011 року, від 04.03.2011 року, від 11.01.2011 року, від 04.03.2011 року, від 11.01.2011 року, від 19.01.2011 року, від 23.02.2011 року, від 22.04.2011 року, від 06.04.2011 року, від 23.02.2011 року, від 31.01.2011 року, від 02.02.2011 року, від 07.04.2011 року, від 06.04.2011 року, від 11.01.2011 року.

ТОВ «Сільвер Груп»: договір поставки №15041 від 15.04.2011 року, видаткова накладна №С2704/8 від 27.04.2011 року; банківські виписки від 26.04.2011 року, від 20.04.2011 року, від 31.03.2011 року, від 30.05.2011 року, від 20.04.2011 року, від 31.03.2011 року, від 22.04.2011 року.

ТОВ «Рубікон-Трейдінг»: договір купівлі-продажу №100302 від 10.03.2010 року, видаткові накладні № П0302-1 від 03.02.2011 року, № П2401-5 від 24.01.2011 року, довіреності № 00003213 від 03.02.2011 року, № 0003099 від 24.01.2011 року, банківські виписки від 20.07.2011 року, від 30.05.2012 року, від 11.01.2011 року, від 20.07.2011 року, від 11.01.2011 року, від 07.05.2012 року, від 11.01.2011 року.

ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»: договір поставки №1423д від 31.08.2010 року; видаткові накладні № П2001-2 від 20.01.2011 року, № П2001-1 від 20.01.2011 року, банківські виписки від 28.01.2011 року, від 28.01.2011 року.

ТОВ «Агро-Овен»: договір поставки №04-01/1 від 04.01.2011 року, видаткові накладні № с2502/7 від 25.02.2011 року, № С1802/9 від 18.02.2011 року, № С1102/11 від 11.02.2011 року, № с1802/8 від 18.02.2011 року, довіреності № 261 від 24.02.2011 року, № 231 від 02.02.2011 року, банківські виписки від 21.04.2011 року, від 11.05.2011 року, від 01.02.2011 року, від 03.02.2011 року, від 23.02.2011 року, від 11.05.2011 року, від 01.02.2011 року.

ТОВ «СК Електромонтаж-444»: договір поставки № 04-01/05, видаткова накладна №С0902/1 від 09.02.2011 року; довіреність №16 від 08.02.2011 року; банківські виписки від 25.02.2011 року, від 25.02.2011 року, від 31.03.2011 року, від 31.03.2011 року.

ПП Аненков: видаткова накладна №С0402/10 від 04.02.2011 року; банківська виписка по рахунку від 02.02.2011 року

ВАТ «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна»: видаткова накладна №С11002/6 від 11.02.2011 року; довіреність №113 від 11.02.2011 року; банківські виписки від 01.04.2011 року, від 03.02.2011 року, від 17.02.2011 року, від 15.04.2011 року, від 01.04.2011 року.

Таким чином, фактично позивач надав суду документи, які надають можливість дійти до висновків про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку тощо.

Крім наведених господарських операцій суд звертає увагу, що по контрагентах ТОВ «Ново-Світ», ТОВ «БМ Технологія», ТОВ ТПК «Укрпромсервіс Плюс» та ПП «Консалтингова компанія «Крок» у перевіреному періоді господарських операцій фактично не було. Зміст правовідносин з зазначеними підприємствами полягає в наступному.

18.10.2010 року ТОВ «БМ Технологія», ТОВ «Ново-Світ» та ТОВ «Національні кабельні мережі» уклали договір № 18/10 про переведення боргу. Відповідно до вказаного договору ТОВ «БМ Технологія» передало ТОВ «Ново-Світ» право вимоги до ТОВ «Національні кабельні мережі» вимагати сплату заборгованості, що утворилася за договором № 07/02 від 30.07.2009 року перед ТОВ «БМ Технологія». На виконання вказаного договору позивач у березні 2011 року сплатив ТОВ «Ново-Світ» грошові кошти у розмірі 912 159,56 грн. При цьому судом встановлено, що правовідносини позивача з ТОВ «БМ Технологія» були предметом перевірки під час попередньої перевірки та фактів порушення податкового законодавства встановлено не було.

11.11.2010 року ТОВ ТПК «Укрпромсервіс Плюс», ПП «Консалтингова компанія «Крок» та ТОВ «Національні кабельні мережі» уклали договір № 111105 про переведення боргу. Відповідно до вказаного договору ТОВ ТПК «Укрпромсервіс Плюс» передало ПП «Консалтингова компанія «Крок» право вимоги до ТОВ «Національні кабельні мережі» вимагати сплату заборгованості, що утворилася за договором № 0107/10-1 від 01.07.2010 року перед ТОВ ТПК «Укрпромсервіс Плюс». На виконання вказаного договору позивач в лютому 2011 року сплатив ПП «Консалтингова компанія «Крок» грошові кошти у розмірі 865 871,51 грн. При цьому судом встановлено, що правовідносини позивача з ТОВ ТПК «Укрпромсервіс Плюс» були предметом перевірки під час попередньої перевірки та фактів порушення податкового законодавства встановлено не було.

Вказані правочини укладено у відповідності до вимог Цивільного кодексу України та не суперечать йому, а отже суду не зрозуміло з яких підстав відповідач дійшов до висновку, що операції з перерахунку грошових коштів зазначеним суб'єктам є безтоварними та такими, що визнаються нікчемними.

Крім того, суд звернув увагу та зазначає, що в акті перевірки від 14.03.2012 року № 832/231/36053277 не заперечується рух товарних активів, зазначених у первинних документах, а лише заперечується рух цих активів по відношенню до наведених вище контрагентів.

Більш того, під час опитування головного державного податкового ревізора-інспектора відділу проведення перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Біцаєвої Н.І., яка безпосередньо здійснювала перевірку позивача, суду було повідомлено, що самі первинні документи та характер правочинів не викликають сумніву у товарності господарських операцій ТОВ «Національні кабельні мережі» і відповідні висновки за результатами перевірки були зроблені лише з огляду на матеріали кримінальної справи.

Таким чином, підсумовуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що під час проведення перевірки податковий орган діяв не у спосіб та порядок, визначений Податковим кодексом України, поклав в основу своїх висновків інформацію, яку не мав права використовувати, а самі висновки є необґрунтованими, тобто такими, що не містяться на фактичних обставинах. Фактично контролюючий орган під час перевірки засновував свої висновки не на перевірці та дослідженні первинних бухгалтерських та податкових документів, а на підставі інформації, отриманої від слідчого, який здійснює слідство у кримінальній справі. При цьому вказана інформація не підтверджена вироком суду.

В той же час суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 04.04.2012 року № 0000072301 винесено не лише за основним платежем у розмірі 660 745,00 грн., а й за штрафними санкціями у розмірі 3 266,25 грн. При цьому штрафні санкції складаються з суми 3 265,25 у зв'язку із нарахуванням податку на додану вартість та з суми 1 гривня у зв'язку з порушенням граничного терміну надання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року.

Оглянувши в судовому засіданні податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року суд встановив, що вона підписана та подана 21.04.2011 року.

Відповідно до п.п. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 120.1. ст. 120 цього Кодексу неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки подання податкової декларації з податку на додану вартість повинно відбуватися протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, та вказаний строк було порушено позивачем до нього підлягає застосуванню відповідальність передбачена ст. 120 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 7. підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Так як, судом встановлено порушення позивачем граничних строків подання декларації з податку на додану вартість та до нього застосовано штрафну санкцію у розмірі, встановлену законодавством, суд дійшов до висновку, що в цій частині вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012 року № 0000062301 повністю та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2012 року № 0000072301 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Національні кабельні мережі» грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 664 010,25 грн.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених судових витрат у розмірі 2 146,00 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути вказані кошти з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Національні кабельні мережі» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 04.04.2011 року № 0000062301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 04.04.2011 року № 0000072301 в частині збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Національні кабельні мережі» грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 664 010,25 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Національні кабельні мережі» судові витрати у розмірі 2 146,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений в повному обсязі 05.06.2012 року.

Суддя В.В. Горбалінський