Постанова № 24824393, 13.06.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 року Справа № 5004/266/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 300-122\08-4761 від 4 травня 2012 року, посвідчення № 41 від 25 липня 2011 року)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б\н від 21 березня 2012 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Волинської області від 26 березня 2012 року р. у справі № 5004/266/12 (суддя Слупко В.Л.)

за позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край - ЛЦ"

про стягнення штрафу та пені у сумі 11 160 грн. 00 коп..

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України просить (надалі -Позивач) звернувся в господарський суд Волинської області з позовом (а. с. 3-6), в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НАШ КРАЙ-ЛЦ" (надалі - Відповідач) 9 000 грн. 00 коп. штрафу та 2 160 грн. 00 коп. пені.

Рішенням господарського суду Волинської області від 26 березня 2012 року (а. с. 25) з підстав, вказаних у цьому рішенні, в частині стягнення 9 000 грн. штрафу провадження у справі припинено, а в стягненні 2 160 грн. 00 коп. пені судом у позові відмовлено.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (а. с. 42) в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, вказаних у цьому відзиві.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (а. с. 34-37) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Волинської області від 26 березня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Представник Відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, вказаних у відзиві (а. с. 42).

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням Позивача від 23 листопада 2011 року № 694-р (надалі - Рішення) на Відповідача за порушення законодавства про захист економічної конкуренції було накладено штраф в сумі 9 000 грн. 00 коп..

Позивач прийняв Рішення, яким, встановив, що Відповідач вчинив порушення, передбачене пунктом 12 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У відповідності до частини 5 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за вчинене правопорушення Позивач нарахував Відповідачу штраф у розмірі 9 000 грн. 00 коп..

Дане Рішення згідно поштового повідомлення № 04461567 Відповідачем було отримано 14 грудня 2011 року (а. с. 14).

Відповідно до частин 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції": рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання; особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно частини 3, 5, 8 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа на яку було накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу; за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу, розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України; протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до органу Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

Як встановлено Рівненським апеляційним господарським судом, Відповідач не виконав вимог Закону, та не надіслав Позивачу жодного доказу оплати, в зв'язку з чим Позивач і звернувся до місцевого господарського суду з цим позовом.

Водночас, після звернення Позивача до суду Відповідач подав суду платіжне доручення, за яким нібито сплатив накладений на нього штраф. Даним доказом служить платіжне № 49 від 20 січня 2012 року (а. с. 20) про оплати 9 000 тис. грн.. із зазначенням виду платежу: «адмін. Штраф зг. рішення № 694 - р від 23 листопада 2011 року».

Суд першої інстанції прийняв цей доказ, як належний, в зв'язку з чим і виніс судове рішення про припинення провадження у справі та про відмову в задоволені позову про стягнення пені.

Колегія апеляційного господарського суду дослідивши дане платіжне доручення прийшла до висновку, що даний доказ не може бути належним доказом сплати Відповідачем штрафу за рішенням Позивача виходячи з наступного.

Відповідно до частини 9 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.

2 грудня 2011 року (а. с.13) Позивачем було надіслано Відповідачу лист в якому Позивач зазначив, що штраф має бути перерахований до загального фонду Державного бюджету України за місцем знаходження платника податків по коду економічної класифікації доходів 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції»(символ звітності 106).

Водночас дослідивши платіжне доручення № 49 від 20 січня 2012 року судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідач сплатив штраф в розмірі 9 000 грн. 00 коп. до місцевого бюджету. Відповідно, дані кошти не були зараховані на відповідний рахунок загального фонду Державного бюджету України. За таких обставин колегія суду констатує недопустимість врахування цього доказу, як доказу сплати штрафу Позивача до Державного бюджету України. Інших доказів сплати штрафу, суду надано не було.

У зв'язку з вищевказаним у даній судовій постанові суд апеляційної інстанції скасовує рішення господарського суду Волинської області в частині припинення провадження у справі щодо стягнення штрафу в сумі 9 000 грн. 00 коп. та задовольняє позовну заяву Позивача в частині стягнення з Відповідача штрафу - 9 000 грн. 00 коп. (при цьому колегія суду критично оцінює рішення суду першої інстанції щодо припинення провадження по справі і з огляду на те, що представник Позивача не вказував у судовому засіданні щодо того, що у Позивача відсутній предмет спору, а просив стягнути штраф та пеню ( дане зазначено у протоколі на а. с. 23); у випадку коли б Відповідач сплатив штраф до державного бюджету України (а не до місцевого) і Позивач просив би його стягнути, необхідно відмовляти в задоволені позову)).

Крім суми штрафу Позивач просив стягнути з Відповідача пеню в сумі 2 160 грн. 00 коп..

Оскільки Відповідач не сплатив штраф у визначений законом строк, відповідно до частини 5 статті 56 Закону України " Про захист економічної конкуренції ", за прострочення сплати штрафу Позивачем була нарахована пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Рівненський апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок пені, погоджується з розрахунками Позивача, щодо правомірності та підставності нарахування та стягнення пені в сумі 2 160 грн. 00 коп..

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові колегія апеляційного господарського суду вважає вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені обґрунтованими та підставними. Відповідно суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції щодо відмови в позові в цій частині та задовольняє позов Позивача щодо стягнення з Відповідача пені в розмірі 2 160 грн..

У зв'язку з вищевисвітленим у даній судовій постанові, колегія суду задовільняє апеляційну скаргу, скасовує постановлене судом першої інстанції рішення, та приймає нове, яким позов задовільняє.

Судові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суду покладає на Відповідача.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України - задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 26.03.12 р. у справі № 5004/266/12 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край - ЛЦ" (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева,1) в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок № 31118106700010 УДК у Солом'янському районі, м. Києва, код 26077951, банк одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21081100 (символ звітності 106) штраф у розмірі 9 000 грн. 00 коп. та пеню в розмірі 2 160 грн. 00 коп..

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край - ЛЦ" (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева, 1) в доход Державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 1 609 грн. 50 коп..

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край - ЛЦ" (43023, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева, 1) в доход Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 804 грн. 75 коп..

7. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

9. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

10. Справу № 5004/266/12 повернути на адресу господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Філіпова Т.Л.