Постанова № 24824377, 05.06.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

05 червня 2012 року Справа № 5004/401/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю прокурора:Іллюка С.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - пред-ка ОСОБА_2 (пост.дов. б/№ від 03.03.2012 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Волинського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду Волинської області від 08.02.12 р.

у справі № 5004/401/11 (суддя Якушева І.О. )

за позовом Волинського міжрайонниого природоохоронниого прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області

до відповідача відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат"

про стягнення в сумі 93 555 грн. 00 коп.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення від 08.02.2012 р. у справі № 5004/401/11 господарський суд Волинської області відмовив у задоволенні позову Волинського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" про стягнення 93555,00 грн. шкоди (спір розглядався з урахуванням заяви про уточнення/зменшення позовних вимог).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Волинський міжрайонний природоохоронний прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Волинської області у даній справі скасувати і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги про стягнення збитків, завданих державі внаслідок засмічення земельної ділянки, зарахувавши кошти на спеціальний фонд Державного бюджету Луцької міської ради. Вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають дійсним обставинам справи, і судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор пояснює, що висновок місцевого господарського суду про неналежне визначення екологічною інспекцією класу небезпеки відходів та, як наслідок, необґрунтоване застосування коефіцієнта небезпеки відходів та коефіцієнта перерахунку при проведенні розрахунку розмірів шкоди, заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами, що стало підставою для відмови у задоволенні позову прийнятий судом за неправильного застосування норм матеріального права.

Прокурор пояснює, що перевіркою, проведеної спеціалістами-інспекторами екологічної інспекції у Волинській області щодо виконання природоохоронного законодавства на території ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат", встановлено засмічення земельної ділянки відходами металообробки об'ємом 28 метрів кубічних на відкритому грунті, і площа засмічення становить 24 метри квадратних.

За результатами перевірки 15-17.11.2010 р. спеціалістами складено акт засмічення з відповідною план-схемою. Перевірка проведена у присутності провідного спеціаліста відділу екології Луцької міської ради та представника відповідача - начальника відділу охорони природи та навколишнього природного середовища. Акт не був підписаний представником відповідача, і переданий товариству "Луцький картонно-руберойдовий комбінат"/відповідачаві через службу діловодства для ознайомлення та підписання.

Прокурор пояснює, що зауважень до акту перевірки чи відмови від його підписання зі сторони відповідача не було, в зв'язку з чим у акті відсутні будь-які відмітки про це, тому прокурор вважає невірним висновок суду першої інстанції про те, що пояснення представника позивача щодо відмови відповідача підписувати акт перевірки суперечать вимогам п.6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Розрахунок шкоди виконаний відповідно до Методики визначення розмірів шкоди від 04.04.2007 р. за №149. Формула № 6 даної Методики передбачає проведення розрахунку розміру шкоди зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства. Основою розрахунків розміру шкоди є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена, яка визначена п.5.2 Методики.

Прокурор зазначає, віднесення відходів не до промислових не впливає на розрахунок розміру шкоди, і коефіцієнт 10 правомірності застосуваний при розрахунку розміру шкоди. Доводи щодо віднесення відходів металообробки до побутових чи інших відходів відповідають ст.1 Закону України «Про відходи», у якій визначено основні терміни відходів та небезпечних відходів.

Разом з тим, прокурор звертає увагу, що відповідач не було визначено ступеню небезпечності та класу відходів всупереч ст.34 Закону України «Про відходи», тому клас небезпеки відходів визначено старшим державним інспектором на підставі висновків санітарно-епідеміологічної станції м.Луцька, і брухт чорних металів та відходи чорних металів відносено до 4 класу небезпеки. Прокурор вважає, що місцевий господарський суд безпідставно такі висновки санітарно-епідеміологічної станції м.Луцька визнав неналежними доказами у справі, тоді як відповідачем не наведено жодної норми закону, на підставі якої державний інспектор не вправі самостійно визначати клас небезпеки відходів (враховуючи висновки СЕС) у випадку, якщо клас небезпеки відходів не визначено виробником відходів, а також не спростовано той факт що відходи виявлені на його території не відносяться до 4 класу небезпеки.

Відповідач відкрите акціонерне товариство "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" у відзиві заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її не обґрунтованою та пояснює наступне.

Погоджується із висновком суду про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що перевірка стану дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства проведена позивачем з порушенням норм чинного законодавства, і прокурором та позивачем не доведено завдання шкоди відповідачем.

Відповідач доводить, що твердження прокурора про відсутність зауважень до акту перевірки чи відмови від його підписання представниками відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та лише підтверджують факт порушення посадовими особами екологічної інспекції встановленого законодавством порядку проведення та оформлення перевірок. Відповідач зазначає, що досліджуваний акт перевірки не пред'являвся адміністрації ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" та не пропонувалось ознайомитися з ним, підписати його чи викласти можливі зауваження. Тобто - відповідача було позбавлено можливості надати свої заперечення та зауваження до акту перевірки.

Відповідно до п.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та п.4.2 розділу «Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства» акт перевірки має бути підписаний посадовими особами підприємств, на якому здійснювався захід (перевірка), або в ньому має бути відмітка про відмову посадовими особами від підписання зазначеного акту. Проте, наданий суду акт перевірки не містить підписів посадових осіб ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" та будь-яких записів, що спростовує доводи прокурора та підтверджує правомірність висновків суду про невідповідність даного акту нормам чинного законодавства.

Відповідач також зазначає, що висновок інспекторів про наявність промислових відходів металообробки спростований висновком судово-екологічної експертизи. В акті перевірки не міститься характеристики, виду та коду класифікації відходів за державним класифікатором України "Класифікатор відходів ДК 005-96" № 89 від 29.02.1996 р. За таких обставин, місцевий господарський суд прийшов до правильних висновків, про недоведенність наявності відходів на земельній ділянці площею 24 кв. м., як це зазначено в акті, оскільки об'єкти, зазначені в акті перевірки як "промислові відходи металообробки", належним чином не ідентифіковані та не класифіковані.

Також судом вірно встановлено, що віднесення посадовими особами екологічної інспекції об'єктів зазначених в акті перевірки як "промислові відходи металообробки" до небезпечних відходів та присвоєння їм четвертого класу небезпеки відбулося самовільно з порушенням порядку встановленого законодавством, оскільки відсутній висновок компетентного органу про клас небезпеки зазначених в акті об'єктів.

Державна екологічна інспекція у Волинській області явку представника у судове засідання не забезпечила, і письмових пояснень суду апеляційної інстанції не надала.

Враховуючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи /а.с.97-100 у т.2/, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що Державною екологічною інспекцією у Волинській області 15-17 листопада 2010 року проведено перевірку стану дотримання вимог природоохоронного законодавства ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», за результатами якої складений акт перевірки виконання природоохоронного законодавства /а.с.11-12 у т.1/. У акті зазначено, що перевірка проводилась в присутності провідного спеціаліста відділу екології Луцької міської ради Гелети О.О., а також представника відповідача - начальника відділу охорони природи та навколишнього природного середовища Суркової А.П., однак акт не підписаний представником відповідача і не містить відомостей про відмову від підписання та пояснень.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача головний спеціаліст - державний інспектор Приходько А.С. неодноразово пояснював суду про відмову відповідача від підписання акту перевірки, однак відповідна відмітка спеціалістами екологічної інспекції в акті не вчинена.

Відповідно до п.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що поширюється також на правовідносини в сфері контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Акт перевірки було передано відповідачу через службу діловодства і зареєстрований за вхідним номером 725/01 від 17.11.2010р., що підтверджено вібитком штампу про вхідну кореспонденцію на ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат".

З акту вбачається, що за результатами перевірки виявлено засмічення відходами вхідних компонентів для виробництва паперу (код відходу 2112.1) земельної ділянки площею 3250 м.кв., об'ємом не менше 4875 м.куб., засмічення промисловими відходами металообробки земельної ділянки площею 24 м.кв., об'ємом більше 28 м.куб. на відкритому грунті.

Результати обстеження земельної ділянки площею 24 м.кв. оформлено також актом обстеження засміченої земельної ділянки площею 0,0024 га /а.с.18 у т1/, де визначено: категорія землі - промисловості; цільове призначення - для обслуговування адміністративних та господарських споруд; земельна ділянка, на якій виявлено засмічення, знаходиться в районі бітумосховища. Акт містить план-схему земельної ділянки, в якому відображено розміщення засміченої земельної ділянки по відношенню до бітумосховища, чим спростовуються доводи відповідача про відсутність прив'язки до орієнтирів на місцевості.

Земельна ділянка належить відповідачу на праві постійного користування землею, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ № 001254, виданим 05.05.1996 р.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відходи» розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Спеціально відведенні місця чи об'єкти - це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. Від характеру місця розміщення відходів застосовуються коефіцієнти "1" або "3".

Пунктом „з" ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» встановлено обов'язок суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Відповідно до норм ч.ч.1-2,4 ст.33 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

У відповідності до ч.7 ст.33 Закону забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Суду не надані докази на підтвердження наявності у відповідача дозволу спеціально уповноваженого органу на розміщення відходів.

Відповідно до ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи (неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії); б) наявність шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою (є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди); г) вина заподіювача шкоди.

Статтею 35 Закону України „Про охорону земель" на землекористувачів земельних ділянок покладений обов'язок забезпечувати захист земель від забруднення і засмічення.

Відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи" та інших нормативно-правових актів розроблена Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №149 від 04.04.2007 р. і зареєстрованої Міністерством юстиції України 27.04.2007 р. за № 422/13869 /далі по тексту - Методика/.

Згідно з п.1.3 цієї Методики вказана методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Згідно з п.п.3.2., 5.1. Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Державною екологічною інспекцією у Волинській області на підставі акту перевірки від 15-17.11.2010 р. з посиланням на норми Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої, забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства нараховано і заявлено до стягнення з відповідача збитки в розмірі 101 775 /розрахунок на а.с.16 у т.1/ за засмічення відповідачем земельної ділянки площею 24 м.кв. промисловими відходами металообробки.

З розрахунку вбачається, що нарахування шкоди виконане за формулою: Ршз = А х Б х Гоз х Пдз х Кзз х Кнв х Кег, де: Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн.; А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100.; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, шо зазнала засмічення, грн./м2; Пдз - площа засміченої земельної ділянки, м2; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 6; Кнв - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за додатком 5; Кег - коефіцієнт еколого - господарського значення земель визначається за додатком 2.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки на вул.Карбишева,3 під землями промисловості застосована як 339,25 грн. на підставі листа-відповіді управління Держкомзему у м.Луцьку № 396-18 від 24.11.2010 р. /а.с.20 у т.1/.

На запит господарського суду Волинської області управління Держкомзему у м.Луцьку Волинської області виконало нормативні грошові оцінки земельних ділянок, що знаходяться по вул.Карбишева,3 у м.Луцьку, які належать ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» і листом № 624-1.18. від 11.05.2011 р. /а.с.102 у т.1/ повідомило суду, що нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки на вул.Карбишева,3 у м.Луцьку (згідно з актом обстеження засміченої земельної ділянки від 16-17.11.2010 р. категорія земель, на якій виявлено засмічення -промисловості) становить 311,84 грн.

З урахуванням наведеного прокурором і позивачем виконано перерахунок розміру шкоди відповідно до нової грошової оцінки земельних ділянок та подано суду заяву про уточнення позовних вимог від 18.05.2011 р., в якій прокурор і позивач просять стягнути з відповідача 93555 грн. шкоди за розрахунком на а.с.136 у т.1. Новий розрахунок шкоди також виконаний за формулою, наведеною у п.4.6. Методики. Господарським судом Волинської області прийнята до розгляду по суті така заява про зменшення суми позову.

Як зазначено в акті перевірки від 15-17.11.2010 р., на підставі якого позивач нараховує шкоду, земельну ділянку площею 24 м.кв. засмічено промисловими відходами металообробки.

Відповідач у своїх поясненнях, наданих судам першої та апеляційної інстанцій) зеперечує той факт, що засмічення відбулось промисловими відходами виробництва, посилаючись на те, що в процесі виробництва картону, який є основною діяльністю комбінату, такий вид відходів не утворюється. Пояснює про наявність на території комбінату рулонів металевого дроту, який використовується при пакуванні продукції та зауважує, що вважати відходами його не можна, оскільки він не втратив своїх споживчих властивостей.

Згідно з розділом "Терміни та їх визначення" ДСанПіН, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України 01.07.1999 р. № 29, до промислових відходів сфер виробництва відносять побічні продукти, що отримані на всіх технологічних етапах виробництва основного продукту та не використовуються як вторинна сировина на даному підприємстві.

Акт перевірки не містить характеристики, виду та коду класифікації відходів за Державним класифікатором України "Класифікатор відходів ДК 005-96", затвердженим і введеним в дію наказом Держстандарту України № 89 від 29.02.1996 р.

Судом першої інстанції для вирішення питання про те, чи відносяться об'єкти засмічення на земельній ділянці площею 24 кв.м по вул.Карбишева,3 у м.Луцьку, виявлені за результатами перевірки і зафіксовані в акті від 15-17.2010 р., до промислових відходів виробництва була призначена судову екологічну експертизу.

Згідно з висновком Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 2898/21 від 09.12.2011 р. /а.с.2-16 у т.2/ відходи металообробки, виявлені Державною екологічною інспекцією/позивачем на земельній ділянці площею 24 м.кв., не є промисловими відходами сфери виробництва, оскільки вони не можуть утворюватись ні на одному із етапів виробництва основного продукту - картону і не використовуються як вторинна сировина на даному підприємстві.

Інших доказів, на підтвердження викладених у акті перевірки висновків про виявлені на території комбіната/відповідача відходи металообробки, прокурором і Державною екологічною інспекцією/позивачем в порядку ст.ст.33-34 ГПК України не надано.

Враховуючи наведені визначення промислових відходів, а також те, що акт перевірки не містить відомостей, з яких підстав та за якими критеріями визначено наявність на території відповідача промислових відходів виробництва, - колегія суддів погоджується із висновном суду першої інстанції про безпідставність доводів прокурора і позивача про віднесення відходів до промислових, а відтак - про неправомірне застосування при розрахунку розміру шкоди коефіцієнту 10 (рядок 4 розрахунку 'коефіцієнт перерахунку, що застосовується при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами').

Крім того, з розрахунку вбачається, що обчислюючи розмір шкоди за засмічення земельної ділянки промисловими відходами виробництва, позивачем застосовано коефіцієнт небезпеки відходів - 1,0 (рядок 7).

Згідно з додатком 5 до Методики коефіцієнт 1,0 застосовується до малонебезпечних відходів, ІV класу небезпеки.

Відповідно до п.5.3. Методики, якою керувався позивач, обчислюючи шкоду, відходи, що спричинили засмічення земельної ділянки, класифікуються за 4 класами небезпеки згідно з ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Державні санітарні правила і норми. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу їх небезпеки для здоров'я населення", що затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 р. № 29, чинними нормативними документами у сфері поводження з відходами.

Відповідно до розділу 5 Державних санітарних правил та норм клас небезпеки відходів визначається виробником відходів або за його дорученням. Разом з тим, пунктом 5.1.3. ДСанПіН 2.2.7.029-99 встановлено, що затвердження класу небезпеки промислових відходів проводить Міністерство охорони здоров'я України за погодженням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Матеріалами справи підтверджено, що в даному випадку державним інспектором Державної екологічної інспекції у Волинській області було самостійно визначено клас небезпеки відходів, оскільки відповідач не отримував дозволу на розміщення відходів і не визначав класу небезпеки відходів в порядку, встановленому законодавством. При цьому державний інспектор керувався висновками санітарно-епідеміологічної станції м.Луцька та Луцького району про те, що брухт чорних металів та відходи чорних металів відносяться до 4 класу небезпеки /а.с.88-89 у т.1/.

Висновками санітарно-епідеміологічної станції м. Луцька та Луцького району, на які посилається позивач встановлено, що ці висновки було надано за зверненням приватного підприємства "Інтертрейд" та ВАТ "Гнідавський цукровий завод", а не відповідача ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат".

Суд першої інстанції залишив такі висновки поза увагою, керуючись ст.34 ГПК України, з урахуванням такого.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відходи» небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Таким чином, для визначення небезпечності відходів необхідно знати їх хімічний та біологічний склад, а за цих обставин при складанні відповідного акту необхідно було зазначити якісний та кількісний склад забруднюючої речовини.

Проте, акт перевірки від 15-17.11.2010 р. не містить будь-яких відомостей про характер та склад відходів, якими засмічено земельну ділянку, що не дозволяє перевірити правильність віднесення державним інспектором виявлених на території відповідача відходів до 4 класу небезпеки за додатком 5 Методики та унеможливлює визначення коефіцієнта небезпеки відходів за додатком 5 Методики.

Для вирішення питання про те, до якого класу небезпеки відносяться відходи, виявлені позивачем, місцевим господарським судом було призначено екологічну експертизу.

З акту експертизи № 2898/21 від 09.12.2011 р. вбачається, що дати відповідь на питання, чи є виявлені відходи виробництва небезпечними не можна, оскільки немає відомостей про їх кількісні і якісні показники.

Відтак, прокурором і позивачем відповідно до ст.ст.33-34 ГПК України не доведено підставність/правомірність віднесення виявлених на території відповідача відходів металообробки (як зазначено в акті переваірки) до 4 класу небезпеки, а відтак не доведено правомірності застосування при розрахунку розміру шкоди коефіцієнту небезпеки відходів - 1,0.

За наведених обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про недоведеність правомірності віднесення відходів до промислових, визначення з порушенням встановленого порядку і застосування коефіцієнту небезпеки відходів, відповідно - про відсутність у господарського суду підстав вважати доведеним належним чином розмір шкоди, завданої засміченням земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у позові внаслідок недоведенності наявності/розміру шкоди навколишньому природному середовищу. Такі висновки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, а також - на нормах законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини. Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, таких висновків не спрастовують, і колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Волинської області за ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Волинського міжрайонного природоохоронного прокурора залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 08.02.2012 р. залишити без змін.

Справу №5004/401/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.