Постанова № 24824374, 20.06.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року Справа № 9/15/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Сініцина Л.М.

при секретарі: Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

прокуратури: Зайчук І.П., прокурор управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді Рівненської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "ВИД"

на рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.12 р.

у справі № 9/15/2012/5003 (суддя Балтак О.О. )

за позовом Прокурора Піщанського району Вінницької області (смт. Піщанка, Вінницької області, вул. Леніна, 83, 24700) в інтересах держави в особі Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області, код ЄДРПОУ 34701057 (смт. Піщанка, Вінницької області, вул. Леніна, 36, 24700)

до Селянського фермерського господарства "ВИД", код ЄДРПОУ 20100979 (с. Кукули, вул. Леніна, 56, Піщанського району, Вінницької області, 24713)

про стягнення заподіяної шкоди внаслідок самовільного використання земельної ділянки в сумі 43267,39 грн

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.02.2012р. у справі №9/15/2012/5003 задоволено позов Прокурора Піщанського району Вінницької області в інтересах держави в особі Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області до Селянського фермерського господарства "ВИД" про стягнення заподіяної шкоди внаслідок самовільного використання земельної ділянки в сумі 43267,39 грн.

Стягнуто з Селянського фермерського господарства "ВИД" на користь державного бюджету в Піщанському районі Вінницької області 43 267,39 грн. - шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки.

Стягнуто з Селянського фермерського господарства "ВИД" до Державного бюджету України 1 609,50 грн. - судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується факт самовільного використання земельної ділянки СФГ "ВИД", тому Піщанська районна державна адміністрація Вінницької області, оскільки вона є власником самовільно зайнятої земельної ділянки, має право, згідно вимог чинного законодавства, на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд не врахував, що зазначена у позові земельна ділянка та території с. Кукули Піщанського району Вінницької області площею 48,663 га., згідно рішення Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області №184 від 27.02.2009р., була надана співвласникам земельних та майнових паїв села Кукули, на заміну місця розташування земельних ділянок (паїв) в зв'язку з непридатністю до використання. Згідно рішення №184 Кукулівська сільська рада надала згоду на внесення змін до технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки власникам сертифікатів на території села Кукули, площею 48,663 га.

Таким чином на 12.08.2010р., на момент складання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства СФГ «ВИД», зазначена земельна ділянка, хоча і перебувала у державній власності, була на стадії приватизації громадянами, які в 2011 році передали зазначену земельну ділянку, площею 48,663га. в оренду СФГ «ВИД».

Також скаржник звертає увагу на те, що в постанові про накладення адміністративного стягнення №11 від 30.09.2010р., не зазначено про нанесення головою СФГ «ВИД» ОСОБА_3 будь-якої шкоди державному бюджету України.

Крім того, скаржник зазначає, що суд не вірно застосував ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Згідно ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Рішення Кукулівської сільської ради №184 від 27.02.2009 року є рішенням органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки у розумінні ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Таким чином СФГ «ВИД» не вчиняло самочинного зайняття землі та не використовувало дану земельну ділянку, перешкоджаючи державі у її використанні.

А тому, розрахунок розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки є необгрунтованим і безпідставним.

Позивач та прокурор не скористалися правом подачі письмових відзивів на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Прокурор в судовому засіданні 20.06.12р. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 28.02.2012р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін в судове засідання 20.06.12р. не з'явились, про час, день та місце слухання повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін та наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.2012 року у справі №9/15/2012/5003 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2010 р. відділом держкомзему у Піщанському районі Вінницької області проведено планову перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, встановлено самовільне використання Селянським фермерським господарством "ВИД" земельної ділянки із земель запасу на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області за межами населеного пункту с. Кукули, загальною площею 37,75 га. На момент перевірки виявлено, що документів які б посвідчували право користування земельною ділянкою у відповідача відсутні.

За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.08.2010 р. (а.с.7).

16.08.10 р. відділом держкомзему у Піщанському районі Вінницької області складено акт обстеження земельної ділянки за № 2, яким встановлено, що земельна ділянка використовується для вирощування сільськогосподарської продукції та на ній проведено механізований обробіток грунту, що свідчить про її фактичне використання (а.с.8).

16.08.10р., у зв'язку із виявленими порушеннями земельного законодавства, головним державним інспектором відділу держкомзему у Піщанському районі Вінницької області Чернявським Станіславом Володимировичем в присутності голови Селянського фермерського господарства "ВИД" ОСОБА_3 складений протокол про адміністративне правопорушення № 232011 (а.с.10) та видано припис за № 232016 (а.с.11), яким відповідача зобов'язано в тридцятиденний термін усунути виявлене порушення земельного законодавства.

У подальшому постановою про накладення адміністративного стягнення №11 від 30.08.2010р. голову Селянського фермерського господарства "ВИД" ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн. та попереджено, що у разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, органами державної виконавчої служби з правопорушника буде стягнуто у примусовому порядку подвійний розмір штрафу в розмірі 2380грн. (а.с.15-16).

25.11.11р. виконавче провадження з примусового виконання закінчене у зв'язку з тим, що боржником борг в сумі 2380грн. згідно виконавчого документа погашено повністю про що винесена постанова від 25.11.11р. (а.с.17).

Головним державним інспектором відділу держкомзему у Піщанському районі Вінницької області Чернявським Станіславом Володимировичем відповідно до Методики визначення розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМУ від 25 липня 2007р. № 963 зроблені розрахунки шкоди за самовільне використання земельної ділянки із земель запасу на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області за межами населеного пункту с. Кукули, загальною площею 37,75 га., відповідачем - Селянським фермерським господарством "ВИД", розмір якої складає 43 267,39 грн. (а.с.12-13).

Відділ держкомзему у Піщанському районі Вінницької області повідомляв відповідача про необхідність відшкодувати шкоду в розмірі 43 267,39 грн., заподіяної внаслідок самовільного зайняття вищезазначеної земельної ділянки, що підтверджується письмовим повідомленням № 1451 від 30.08.2010 р. (а.с.14).

Однак, вказане повідомлення залишене відповідачем без відповіді, а вимоги зазначені в ньому без виконання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України, яким передбачено, що після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідна земельна ділянка загальною площею 37,75 га. розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області за межами населеного пункту с. Кукули, однак з матеріалів справи не вбачається, що на ній розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно ч.1 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону (ч.2 ст. 84 ЗК України).

Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка "реалізує це право через відповідні органи державної влади". "Відповідними органами державної влади" земельний кодекс України у ст. ст. 13, 16, 17, 171 та ч. 2 ст. 84 визначає (1) КМУ, (2) Раду Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації - (3) районні і (4) обласні, міст Києва та Севастополя, та (5) державні органи приватизації (щодо продажу земельних ділянок під об'єктами, котрі приватизуються).

Повноваження органів виконавчої влади щодо розпорядження землями, які перебувають у державній власності, визначені ст. 122 ЗК України (передбачають загальні правила щодо розпорядження шляхом надання у власність або користування).

На період до розмежування земель державної та комунальної власності чинне законодавство встановлює спеціальні правила щодо розпорядження землями державної власності (див. п. 12 розд. X "Перехідні положення" ЗК України та коментар до нього, п. 1 розд. VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про оренду землі").

Пунктом 12 розд. X "Перехідні положення" ЗК України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, враховуючи вимоги чинного законодавства, розпорядження земельною ділянкою загальною площею 37,75 га., яка розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області за межами населеного пункту с. Кукули, здійснює Піщанська районна державна адміністрація, яка приймає з цього питання відповідне рішення.

Однак, в матеріалах справи таке рішення відсутнє і відповідачем (апелянтом) не надано останнього як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом "б" частини 1 статті 211 Земельного Кодексу визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із змінами та доповненнями згідно Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 26.12.2012р.) (далі - Постанова) зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

За приписами п.3.8. Постанови, згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 N 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

З матеріалів справи вбачається, що факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів підтверджується:

- актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.08.2010 р.;

- протоколом про адміністративне правопорушення № 232011 від 16.08.2010р.;

- приписом за № 232016 від 16.08.2010р.;

- актом обстеження земельної ділянки за № 2 від 16.08.2010р.;

- постановою про накладення адміністративного стягнення №11 від 30.08.2010р., які відповідачем у встановленому порядку не оскаржені та є чинними.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що факт вчинення правопорушення (самовільного використання земельної ділянки) підтверджується діями відповідача, а саме сплатою штрафу у розмірі 2380грн. за вказане правопорушення.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу ч.2 ст.157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - "Методика").

Відповідно до розрахунку від 30.08.2010 р. розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 37,75 га. обраховано за формулою Шс = Пс * Нп * Кф * Кі, де Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки становить 37,75 га.; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3, грн/га - 914; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4 становить - 1; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 рік та наступні роки, що визначається відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. № 783 індексується щорічно і становить 1,254.

Відтак, заподіяна шкода становить 37,75 га. * 914 * 1 * 1,254 = 43 267,39 грн.

Отже, враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що факт самовільного користування відповідачем спірною земельною ділянкою доведений, оскільки в матеріалах справи наявні належні докази самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки та завдання шкоди державі внаслідок такого зайняття, а відтак позивачем правомірно здійснено розрахунки розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, яка становить 43 267,39 грн.

Як зазначалось вище, розпорядження земельною ділянкою загальною площею 37,75 га., яка розташована на території Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області за межами населеного пункту с. Кукули, здійснює Піщанська районна державна адміністрація.

Оскільки право розпорядження є однією із складових права власності, то власником самовільно зайнятої земельної ділянки є Піщанська районна державна адміністрація Вінницької області.

Тому, шкода в розмірі 43 267,39 грн. має бути стягнена з відповідача на користь державного бюджету в Піщанському районі Вінницької області.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що скаржником надано апеляційній інстанції рішення Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області №184 від 27.02.2009р. (далі - Рішення) згідно якого Кукулівська сільська рада надала згоду на внесення змін до технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки власникам сертифікатів на території села Кукули, площею 48,663 га., а тому, як стверджує останній, СФГ "ВИД" мало підстави користуватись зазначеною земельною ділянкою, оскільки власники сертифікатів, які приватизовували земельну ділянку площею 48,663 га. в 2011 році передали зазначену земельну ділянку в оренду СФГ "ВИД".

Відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Підпунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від від 26 грудня 2011 року визначено, що згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач - СФГ "ВИД" брав участь у розгляді справи №9/15/2012/5003 в суді першої інстанції, тобто мав можливість надати всі необхідні докази в обгрутування своїх заперечень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія у відповідності до статей 38 та 101 Господарського процесуального кодексу України не приймає додаткові докази надані апелянтом, зокрема рішення Кукулівської сільської ради Піщанського району Вінницької області №184 від 27.02.2009р., оскільки вказане рішення під час розгляду справи судом першої інстанції не було надане як доказ в обґрунтування того, що СФГ "ВИД" не вчиняло самочинного зайняття землі та, всупереч ст.101 ГПК України, відповідач не обґрунтував неможливість його подання до суду першої інстанції.

Крім того, слід відмітити, що наявність правовідносин між Кукулівської сільською радою та громадянами власниками сертифікатів не може підтверджувати факт наявності права користування СФГ "ВИД" земельною ділянкою площею 37,75 га., а тому, твердження скаржника, що місцевий суд не дослідив вказані правовідносини, що, на його думку, могло бути підставою для відмови у позові, є безпідставними, оскільки вказані правовідносини значення для предмету доказування не мають, до предмету спору не відноситься.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.2012 року у справі №9/15/2012/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Селянського фермерського господарства "ВИД" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.