Рішення № 24824069, 12.06.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2012 р. Справа № 5023/1879/12

вх. № 1879/12

Суддя господарського суду Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 382 від 26.03.12р. відповідача - ОСОБА_2, дов. № 225 від 06.04.11р.

розглянувши справу за позовом Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, м. Охтирка

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 285 191,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 285 191,74 грн. заборгованості за отриманий товар, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.04.11р. між ДП "Охтирський КХП" (позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач у справі) було укладено договір № юр1/61-16 купівлі-продажу товарів, відповідно до умов якого позивач зобов'язався у порядку та на умовах, визначених у даному договорі передати відповідачу товар (борошно житнє), а відповідач в порядку та на умовах, визначених у договорі, зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.2.2 цього договору відповідач зобов'язався оплатити отриманий товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача до 30.06.11р. Поставка продукції, згідно п.2.5 договору, здійснюється позивачем на умовах ЕХW - склад позивача.

Окрім того, 20.05.11р. між сторонами також було укладено договір № юр 1/20-07 купівлі-продажу товарів, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу товар (висівки житні), а відповідач прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п.2.2 цього договору відповідач зобов'язався оплатити отриманий товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача до 30.07.11р. Поставка продукції, згідно п.2.5 договору, здійснюється позивачем на умовах ЕХW - склад позивача.

Позивач взяті на себе зобов'язання за обома договорами виконав належним чином, передав відповідачу борошно житнє та висівки житні на загальну суму 640 288,24 грн., що підтверджується видатковими накладними № 8811 від 26.05.11р. на суму 11 256,00 грн., № 8817 від 27.05.11р. на суму 11 804,80 грн., № 84271 від 30.05.11р. на суму 224 264,20 грн., № 8836 від 31.05.11р. на суму 12 420,80 грн., № 8724 від 01.06.11р. на суму 21 167,00 грн., № 8720 від 01.06.11р. на суму 42 374,00 грн., № 8850 від 02.06.11р. на суму 10 619,84 грн., № 8728 від 03.06.11р. на суму 42 374,00 грн., № 8872 від 06.06.11р. на суму 11 782,40 грн., № 8904 від 08.06.11р. на суму 42 374,00 грн., № 8906 від 08.06.11р. на суму 42 374,00 грн., № 9001 від 09.06.11р. на суму 11 491,20 грн., № 8916 від 15.06.11р. на суму 42 374,00 грн., № 9048 від 20.06.11р. на суму 12 264,00 грн., № 9075 від 29.06.11р. на суму 11323,20грн., № 9083 від 05.07.11р. на суму 18 782,40 грн., № 9085 від 08.07.11р. на суму 14 022,40 грн., № 8943 від 18.07.11р. на суму 8 800,00 грн., № 8942 від 18.07.11р. на суму 48 400,00 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 0140 від 04.05.11р., № 0132 від 26.05.11р., № 0141 від 01.06.11р., № 0143 від 01.06.11р., № 0135 від 07.06.11р., № 0149 від 01.07.11р. та № 0152 від 18.07.11р.

Відповідач свої зобов'язання за договорами належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково, на загальну суму 355 096,50 грн., що підтверджується матеріалами справи. Заборгованість в сумі 285 191,74 грн. до теперішнього часу відповідачем не сплачена.

Твердження відповідача про те, що видаткові накладні, надані позивачем, не підтверджують факт постачання товару саме за договорами, зазначеними у позовній заяві, оскільки в них відсутні посилання на певний договір купівлі-продажу, не приймаються судом до уваги, оскільки товар, переданий відповідачеві за видатковими накладними, його ціна та кількість повністю співподають із умовам спірних договорів.

Окрім того, відповідач посилається на те, що товар, зазначений у видаткових накладних, було прийнято не відповідачем, а нібито його представником без відповідних уповноважуючих документів, а саме довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Дані твердження відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, які оформлені належним чином (арк.с.78-84).

Що стосується заперечень відповідача щодо того, що товарно-транспортні накладні не можуть бути доказом вивезення товарів, оскільки не містять підпису відповідача, після чого відповідач заявляє про те, що це є доказом того, що він товар взагалі не отримував, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до умов договорів, а саме п.2.5 поставка продукції здійснюється на умовах ЕХW - склад позивача.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" (редакція 2000 року) умови поставки ЕХW означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або іншому вказаному місці (завод, фабрика, склад тощо).

Даний термін покладає на продавця мінімальні зобов'язання, і покупець повинен нести всі витрати та ризик у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення, при цьому товарно-транспортні накладні продавцем не оформляються, оскільки поставка товару проводиться самовивозом покупця.

Однак, якщо сторони бажають, щоб продавець взяв на себе зобов'язання по поставці товару, то це повинно бути чітко обумовлено у відповідному додатку до договору купівлі-продажу.

Таким чином, оскільки доказів зміни умов поставки за спірними договорами сторонами надано не було, поставка товару здійснювалась відповідно до п.2.5 договору на умовах ЕХW зі складу позивача, що не передбачає оформлення товарно-транспортних накладних позивачем, тому суд вважає дані товарно-транспортні накладні недопустимими та неналежними доказами у справі. Заперечення відповідача, що він не мав можливості вивезти товар спростовується доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень щодо не отримання товару, зазначає, що відсутність факту постачання товарів була предметом перевірки Управління СБУ у Сумській області, що, на його думку, підтверджується постановою заступника голови Апеляційного суду Сумської області від 13.03.12р.

Як вбачається господарським судом, постанова Апеляційного суду Сумської області від 13.03.12р., надана відповідачем до відзиву, навпаки свідчить про факт ухилення саме відповідача від надання первинних документів для проведення перевірки по взаємовідносинам з позивачем, що перешкоджало встановленню істини, на яку відповідач посилається як на підставу своїх заперечень.

Суд не приймає заяву відповідача про те, що він не міг отримати товар, виходячи з наступного.

По - перше, в матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують факт передання у власність відповідача товару.

По - друге, відповідач навіть не надав суду доказів повідомлення позивача та правоохоронних органів щодо можливого привласнення товарно-матеріальних цінностей позивачем. Відповідач жодним чином не довів суду та в матеріалах справи відсутні будь - які докази, що вказані в позовній заяві товарно-матеріальні цінності не були ним отримані.

Також, позивач є державним підприємством, яке належить до сфери управління Державного агенства резерву України та має стратегічне значення. Державна фінансова інспекція України є органом, уповноваженим здійснювати перевірку господарської діяльності позивача. В матеріалах справи є довідка ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності позивача від 09.04.12р. за період із 01.03.11р. по 31.03.12р., проведеної Охтирською об'єднаною Державною фінансовою інспекцію, в якій також зафіксований факт поставки товару відповідачу за спірними договорами.

Суд вважає, що дана довідка не є первинним документом, підтверджуючим факт поставки товару. Однак, підтверджує факт наявності на підприємстві позивача первинних документів та відповідність спірних господарських операцій бухгалтерському та складському обліку позивача та спростовує заперечення відповідача про те, що він не отримував товар за спірними видатковими накладними та, що нібито цей факт зафіксований перевіркою.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не спростовано, що між ним та позивачем виникли і існують господарські правовідносини внаслідок укладання договору купівлі-продажу борошна житнього № юр1/61-16 від 01.04.11р. та договору купівлі-продажу висівок житніх № юр1/20-07 від 20.05.11р.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що в матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем від позивача товару за спірними договорами та ненадання доказів сплати позивачу заборгованості за отриманий товар у сумі 285 191,74 грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Що стосується тверджень відповідача щодо здійснення 30.12.11р. державним реєстратором запису про внесення рішення про припинення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим на теперішній час зазначений строк пред'явлення вимог кредиторам збіг, а тому вимоги позивача вважаються такими, що погашені і це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, ці заперечення не приймаються судом з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.05.12р. відповідач перебуває в стадії припинення підприємницької діяльності.

Згідно із ст.50-1 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець письмово повідомляє державного адміністратора, кредиторів про прийняте рішення щодо припинення її підприємницької діяльності, порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог, що не може становити менше двох і більше трьох місяців з дня опублікування повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

Після внесення запису про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо рішення фізичної особи - підприємця про припинення нею підприємницької діяльності публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Кожна вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається фізичною особою - підприємцем, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання фізичною особою - підприємцем відповідної вимоги кредитора.

Вимоги кредиторів, не визнані фізичною особою - підприємцем, діяльність якої припиняється, якщо кредитор у місячний строк з дня одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, та вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, не задоволені через відсутність майна, вважаються погашеними.

Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про прийняте ним рішення про припинення підприємницької діяльності.

Також, відповідачем не надано суду доказів того, що він направляв позивачу повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог, або докази того, що вимоги позивача є не задоволеними через відсутність майна.

Виходячи з викладеного суд доходить висновку, що вимоги позивача не є погашеними в розумінні ст.50-1 Цивільного кодексу України.

Також, станом на момент розгляду справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача не внесено.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, статтями 173, 175, 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідент.номер НОМЕР_1 (61102, АДРЕСА_1, р/рахунок НОМЕР_2 АТ "УкрСибБанк", МФО 351005) на користь Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України, код ЄДРПОУ 00956031 (42700, Сумська область м.Охтирка, вул.Червоноарміцська,11, р/р 26007205434 ВАТ "Укргазбанк" м.Київ, МФО 320478) - 285 191,74 грн. основного боргу, 5 703,83 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.06.12р.

Суддя Лавренюк Т.А.