Рішення № 24823981, 15.06.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2012 р. Справа № 5019/517/12

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Навігатор Л»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Габро»

про стягнення 27 829, 52 грн.

суддя Гудзенко Я.О.

Представники:

від позивача: Омельчук С. В.

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 46 від 24.04.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ НВП «Навігатор Л»(далі - Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «Габро»(далі - Відповідач) про стягнення 27 829, 52 грн., з яких 24 120, 00 грн. основна сума боргу, 1 369, 88 грн. 3 % річних, 2 339, 64 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 3 квітня 2012 року порушено провадження у справі розгляд якої призначено на 25.04.2012 року.

19 квітня 2012 року відповідачем через канцелярію суду було подано відзив №37 від 18.04.2012р., в якому позовні вимоги позивача не визнає з підстав зазначених у відзиві.

25.04.2012 р., 23.05.2012 р. в судових засіданнях оголошувалась перерва.

01.06.2012 р. розгляд справи було відкладено на 15.06.2012 р.

12.06.2012 року до суду від Відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів у підтвердження заперечень.

Від Позивача також надійшли додаткові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 15.06.2012 р. Позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області,

ВСТАНОВИВ:

8 лютого 2010 року Позивачем було отримано лист від 08.02.2010 р. № 9 в якому Відповідач просив Позивача відремонтувати гвинтовий компресор з пересувною компресорною установкою НВ-10.

Позивачем на вказаний лист направлено Відповідачу лист - відповідь № А22-16 від 26.02.2010 р. в якому зазначено, що Позивачем проведена повна дефектація компресорної установки НВ-10 та останній готовий провести її капітальний ремонт. Вартість ремонту компресорної установки НВ-10 складає 24 120 грн. з урахуванням ПДВ. Строк виконання - на протязі 20 календарних днів з моменту отримання передоплати. Умови оплати - 50% передоплата, остаточний розрахунок після технічного приймання, перед відвантаженням. Гарантійні умови - 12 місяців з моменту введення в експлуатацію, але не більше 18 місяців з моменту відвантаження.

22 квітня 2010 року Позивачем від Відповідача було отримано лист від 22.04.2010 р.№ 73 в якому останній просив Позивача повернути відремонтований гвинтовий компресор з пересувною компресорною установкою НВ - 10, а оплату гарантував провести бруківкою. Як зазначалося в листі, ціна бруківки складає 10 x 10 x 10 мм - 600 грн., 10 x 10 x 5 мм - 600 грн., 5 x 5 x 5 мм - 720 грн. з ПДВ.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист від 26.07.2011 р. № А20-221 до якого долучено всі копії листів між сторонами. Однак, як зазначає Позивач, Відповідач відмовився здійснити розрахунок за виконані позивачем роботи по ремонту гвинтового компресора з пересувною компресорною установкою НВ-10, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виник борг в сумі 24 120 грн. Відповідач розрахунків з Позивачем не провів.

Як зазначає Відповідач в своїх письмових поясненнях № 64 від 11.06.2012 р. (далі -письмові пояснення) вартість робіт у розмірі 24 120 грн. не узгоджувалась із Відповідачем. Вказане твердження Відповідача є безпідставним, оскільки у листі від 22.04.2010 р. № 73, що є відповіддю на лист Позивача від 26.02.2010 р. № А22-16 в якому Позивач вказав вартість ремонтних робіт в сумі 24 100 грн., Відповідач гарантує провести оплату ремонту бруківкою. Тобто із вказаного листа вбачається, що Відповідач із вартістю робіт у вказаному розмірі погодився, і оскільки Відповідач гарантував порядок оплати і жодних зауважень, пропозицій чи застережень щодо вартості робіт не зазначив, суд дійшов висновку про те, що Відповідач погодився із вартістю робіт у розмірі визначеному Позивачем.

Як зазначає Відповідач в своїх письмових поясненнях, передплату 50 % за ремонт компресорної установки НВ-10 Відповідач не провів через відсутність рахунку на оплату і інформацію про розрахунковий рахунок Позивача. Без передплати згідно листа від 22.02.2010 р. №А22-16 Позивач не повинен був виконувати ремонтні роботи. Дані твердження Відповідача є також безпідставними, оскільки сам Відповідач зазначив, що гарантує провести оплату ремонту, а також Позивач фактично не міг отримати 50% передплати, оскільки Відповідач визначив порядок розрахунків шляхом передання бруківки.

Однак, судом також встановлено, що Позивач неодноразово звертався до Відповідача щодо здійснення розрахунків, що підтверджується поясненнями представника Позивача.

Крім того, Відповідач в своїх письмових поясненнях вказав, що гарантійне зобов'язання Позивач не виконав та про повідомлення Позивача про те, що компресор не працює і розрахунок з Позивачем буде проведено після усунення недоліків, введення компресора в експлуатацію, оформлення всіх необхідних документів по оплаті. Зазначив, що не мав можливості звернутися до суду стосовно гарантійних зобов'язань Позивача через відсутність будь-яких підтверджуючих документів перебування компресора в ремонті. Дані твердження Відповідача також є необґрунтованими, оскільки позиція Відповідача в поясненнях суперечить його позиції у відзиві на позовну заяву № 37 від 18.04.2012 р. У відзиві Відповідач зазначив, що не має будь-яких зобов'язань, а також боргу перед Позивачем. Як вбачається з письмових пояснень, Відповідач погоджується із прийнятими на себе зобов'язаннями, оскільки зазначає про те, що повідомив Позивачу про розрахунок за ремонт після усунення недоліків, введення компресора в експлуатацію та оформлення всіх необхідних документів по оплаті. Будь-яких доказів підтверджуючих звернення до Позивача стосовно гарантійного обслуговування Відповідачем суду надано не було.

Суд також не погоджується із доводами Відповідача про те, що як він зазначає, він не мав можливості звернутися до суду через відсутність будь-яких підтверджуючих документів перебування компресора в ремонті, оскільки Позивачем направлялися Відповідачу такі документи листом від 26.07.2011 р. № А20-221. Слід врахувати також те, що гарантійний строк зазначений в листі від 26.02.2010 р. №А22-16 на момент надіслання документів Відповідачу ще не сплинув, а тому Відповідач міг звернутися до Позивача щодо гарантійного обслуговування за умовами щодо яких, як вбачається з матеріалів справи, сторони дійшли згоди.

В письмових поясненнях Відповідача також зазначено, що в грудні 2011 року Відповідач звернувся до сторонньої організації щодо проведення ремонту компресора. За висновком організації - ТОВ «Граніти Володарщини» щодо компресорної установки НВ-10 було прийнято рішення про її списання. Однак, в матеріалах справи міститься лише лист-відповідь ТОВ «Граніти Володарщини»від 08.06.2012 р. № 97 на лист Відповідача від 05.06.2012 р. № 57 в якому вказано, що при огляді 14 грудня 2011 року компресорної установки було з'ясовано, що гвинт компресора заклинений, однак жодних документів які б підтверджували, що даний огляд проводився безпосередньо в грудні місяці 2011 року суду надано не було, як і відповідного рішення про списання компресорної установки.

В своїх поясненнях Відповідач також зазначає, що ним з ремонту було отримано гвинтовий компресор без необхідних документів по дорученню, яке не є дійсним. Однак, вказані доводи судом також визнаються необґрунтованими.

Пунктом 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання матеріальних цінностей (далі - Інструкція) зазначено, що повернення цінностей, зокрема, з ремонту здійснюється за умови подання довіреності підприємства, яке ці цінності передало в ремонт.

Підстав недійсності довіреності від 22.04.2010 р. № 31 судом не встановлено.

Довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом. Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Пунктом 2.7 Положення визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Доводи Відповідача про те, що в довіреності на передачу установки не зазначено повне найменування гвинтового компресора з компресорною установкою, що є наслідком недійсності довіреності є хибними оскільки, як вбачається з письмових пояснень Позивача, Відповідачем під час переписки з Позивачем зазначалася повна назва компресорної установки -гвинтовий компресор з компресорною установкою, а тому Позивач в листах вказав назву зазначену Відповідачем, хоча фактично на ремонт передавався гвинтовий компресор без приводу, оскільки в пересуванні установки не було потреби.

Відсутні підстави вважати, що строк дії довіреності на момент передачі компресора закінчився. Відповідачем не надано суду доказів анулювання вказаної довіреності, яка викладена на відповідному затвердженому бланку, підписана уповноваженими особами та скріплена відбитком печаток сторін.

Статтею 202 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частинами 1, 3 Господарського кодексу України (далі -ГК України) визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо, у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Оферта може мати письмовий вигляд коли вона має форму єдиного документа, тобто проекту договору, листа, телеграми тощо, що надсилаються акцептанту поштою чи за допомогою іншого технічного засобу зв'язку.

Наслідком надання оферти є те, що коли адресат оферти відізветься й у будь-якій формі висловить згоду укласти договір на зазначених в оферті умовах, його слід визнати укладеним.

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про те, що сторони погодили умови договору шляхом обміну листами, Відповідач прийняв на себе зобов'язання з оплати послуг з ремонту з моменту отримання ним листа Позивача від 26.02.2010 року та передання гвинтового компресора на ремонт Позивачу в лютому 2010 року і не надіслання заперечень на вказаний лист протягом нормально необхідного часу.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Із змісту даної статті вбачається, що акцепт можливий й у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, що отримала оферту, дій по виконанню вказаних в ній умов договору. Для конклюдентних дій характерно, що їх здійснення свідчить про волевиявлення особи укласти договір.

Частиною 2 ст. 644 ЦК України визначено, що якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Нормально необхідним часом є час, необхідний для отримання оферти і відповіді на неї, а також час, який потрібний для оцінки зробленої пропозиції, ознайомлення з певними додатковими документами, для ухвалення рішення, підготовки і відсилки відповіді.

Статтею 645 ЦК України визначено, що якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією.

Із змісту даної статті вбачається, що за згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатися укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням. Тобто, якщо акцепт отриманий із запізненням, то доля договору залежить від оферента, який може залишити без уваги спізнення відповіді і погодитися на укладення договору або відмовитися з причин затримки з відповіддю на його пропозицію.

Згідно ст. 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Відповідь Позивача викладена в листі від 26.02.2010 року № А22-16 є новою пропозицією, оскільки містить всі необхідні умови договору, є повною та безумовною. Протягом нормально необхідного часу Відповідачем позивачу не було надіслано відповідь на вказаний лист. Однак, погодження Відповідача із вартістю ремонту викладено в листі від 22.04.2010 року № 73.

Отже, відповідно до вищезазначених норм ЦК України, дослідивши матеріали, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку про те, що листом від 26.02.2010 року № А22-16 Позивачем було направлено Відповідачу нову пропозицію укласти договір, в якій не було вказано строку для акцепту, тобто строку для направлення відповіді. Відповідачем було прийнято пропозицію Позивача, про що свідчить відсутність будь-яких застережень щодо умов оферти у відповіді на пропозицію - листі від 22.04.2010 року № 73. Тобто, розбіжностей щодо умов зазначених в оферті не було, Відповідачем було лише уточнено порядок розрахунків, а саме проведення оплати бруківкою.

Судом також встановлено, що Відповідач передав Позивачу на ремонт гвинтовий компресор, про що свідчить накладна від 10.02.2010 року № 11. Повернення компресора з ремонту підтверджується довіреністю від 22.04.2010 року № 31 (а.с. 26), копія якої міститься в матеріалах справи. Оригінали вказаних доказів надавалися суду для огляду в судовому засіданні.

Статтею 644 ЦК України визначено умови щодо укладення договору за пропозицією, в якій не вказаний строк для відповіді, а саме отримання відповіді протягом нормального необхідного для цього часу. Відповідь Відповідача від 22.04.2010 року № 73 на лист від 26.02.2010 року № А22-16 була отримана Позивачем 28.02.2010 року, тобто більше ніж через два місяці.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач провів ремонт гвинтового компресора установки і повернув її Відповідачу, що свідчить про вчинення сторонами конклюдентних дій, тобто волевиявлення осіб укласти договір.

В новій пропозиції Відповідача було зазначено істотні умови договору, а саме предмет та вартість договору. Щодо строку дії договору, згідно зі звичаєм, що склався в діловому обороті, не зазначення в договорі строку дії договору свідчить про волю сторін на встановлення правила про те, що договір діє до припинення зобов'язання, що виникло з договору, виконанням або з інших підстав. Тому, за відсутності в господарському договорі строку дії договору немає підстав вважати його неукладеним.

Враховуючи вказане вище Відповідач прийняв на себе зобов'язання провести розрахунки за отриману послугу з ремонту гвинтового компресора.

В листі Позивача від 26.02.2010 року № А22-16 зазначено, що остаточний розрахунок за ремонт повинен бути здійснений після технічного приймання компресора.

Як вже було вказано вище, гвинтовий компресор з ремонту було отримано Відповідачем на підставі довіреності від 22.04.2010 року № 31.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем на підставі ст. 625 ЦК України за період з 23.04.2010 року, тобто з наступного дня після передачі гвинтового компресора Відповідачу, і по 13.03.2012 року, є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно із ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином судом встановлено, що Відповідачем було передано Позивачу на ремонт гвинтовий компресор, який Позивачем було відремонтовано, про що свідчать обставини щодо прийняття компресора з ремонту і не подання Відповідачем доказів протилежного та доказів щодо надіслання Позивачу, протягом гарантійного строку визначеного Позивачем в листі від 26.02.2010 року № А22-16, будь-яких претензій щодо якості ремонту.

За таких обставин справи позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Габро»(34553, Рівненська область, с. Ясногірка, код ЄДРПОУ 20042532) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Навігатор Л»(01015, м. Київ, вул. І. Мазепи, 33, а/с 22, код ЄДРПОУ 23167033) 27 829 (двадцять сім тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 52 коп., з яких: 24 120 (двадцять чотири тисячі сто двадцять) грн. 00 коп. основної суми боргу, 1 369 (одна тисяча триста шістдесят дев'ять) грн. 88 коп. 3% річних, 2 339 (дві тисячі триста тридцять дев'ять) грн. 64 коп. інфляційних втрат та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2012 року

Суддя Гудзенко Я.О.