Рішення № 24823590, 18.06.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2012 р. Справа № 19/025-12

За позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в

особі: 1) Міністерства оборони України, м. Київ;

2) Військової частини А1789, м. Васильків Київської області;

до Державного підприємства Міністерства оборони України

«Білоцерківський військовий торг», м. Біла Церква, Київська область;

про зобов'язання вчинити дії та передати майно

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від прокуратури: Пантюхов О.В. (посвідчення № 906 від 14.12.2011 р.);

від позивача 1: ОСОБА_2 (довіреність № 220/280/д від 26.01.2012 р.);

від позивача 2: ОСОБА_2 (довіреність № 9/ю від 16.12.2011 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступника військового прокурора Київського гарнізону звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі -позивач 1) та Військової частини А1789 (надалі -позивач 2) до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(надалі -відповідач) про зобов'язання вчинити дії та передати майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 251/4/2/07/12 про закупівлю послуг з харчування від 13.04.2007 р. не вчинив дії, передбачені вказаним договором та Додатковою угодою № 8 від 31.12.2007 р., а саме: не провів освіження військового майна (продовольства) Військової частини А1789 шляхом закладки згущеного молока вартістю 22233,61 грн. у кількості 970,9 кілокграмів, на склад «ДЗ»Військової частини А 1789.

Ухвалою від 10.05.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/025-12 та призначив її розгляд на 05.06.2012 р.

Присутній у судовому засіданні 05.06.2012 р. представник позивачів підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 10.05.2012 р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Ухвалою від 05.06.2012 р. суд відклав розгляд справи на 18.06.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

Присутній у судовому засіданні 18.06.2012 р. представник позивачів підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 10.05.2012 р. та ухвали від 05.06.2012 р. не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 10.05.2012 р., від 05.06.2012 р. надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, а, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивачів, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2007 р. між Міністерством оборони України (за договором -замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(за договором -виконавець) було укладено Договір № 251/4/2/07/12 про закупівлю послуг з харчування особового складу військових частин А1232, А3122, А2791, А2215, А1880, А1789, А0704, А2192, А 1486, А0565, А2923, А 2319, А3020, А0231, А2860 у тому числі: управління в/ч А2860, А 2862, 1-й підрозділ, командний пункт, 9-й підрозділ, КПС-1, 11-й підрозділ, 5-й підрозділ, 10-й підрозділ, КПС-2, 12-й підрозділ, А1975, А2206, А1436, А3177, А3193, А4527, А0963, А1744, А4167, А1494, А1586, А1735, А4485, А1065, А1912, Житомирський військовий інститут радіоелектроніки, А0281, А0339, А2038, А3358, А1564, А3258, А0804, А3091, А1979, А2365, А1796 і годування тварин (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати послуги з харчування особового складу військових частин, в тому числі і військової частини А1789, яка розміщена на території м. Васильків Київської області, а замовник зобов'язується приймати послуги через представників замовника, які діють на підставі довіреності Міністерства оборони України та здійснювати оплату наданих виконавцем послуг у кількості, строки та за цінами згідно з положенням договору у відповідності з нижчевикладеною специфікацію. Договір діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2010 р. (п.п. 1.1., 1.2., 12.1. договору).

Крім того, 31.12.2007 р. між Міністерством оборони України та Державним підприємством Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»було укладено Додаткову угоду № 8 до Договору від 13 квітня 2007 року № 251/4/2/07/12.

Пунктом 1.4 Додаткової угоди № 8 передбачено пункт 5.1. договору доповнити підпунктом 5.1.10 та викласти в наступній редакції: «Відповідно до заявок Представника замовника проводити оновлення (освіження) військового майна (продовольства)».

Згідно п. 1.5. Додаткової угоди, пункт 5.3. договору доповнено підпунктом 5.3.5. та викладено у наступній редакції: «Узгодити з Виконавцем обсяги та терміни оновлення (освіження) військового майна (продовольства) та забезпечити своєчасне його освіження».

На виконання умов договору, у жовтні 2010 р\оку представником Військовою частиною А1789 було передано відповідачу для освіження продовольство, зокрема, молоко згущене в кількості 970,900 кілограмів, вартістю 22233,61 грн., що підтверджується накладною № 42/159 від 04.10.2010 р. та актом приймання № 63/160 від 04.10.2010 р., копії яких додані до матеріалів справи.

Втім, відповідач свої зобовязання за договором в частині проведення освіження переданого продовольства не виконав.

Гарантійним листом за вих. № 73 від 21.02.2011 р. Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», гарантувало повернення продовольства до 14.03.2011 р.

Проте, відповідач у визначений гарантійним листом термін, продовольство у військову частину А1789 не передав.

22.09.2011 р. Військовою частиною А1789 рекомендованою поштою направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 163/ю від 14.09.2011 р., відповідно до якої останній повідомляв про порушення виконавцем умов договору та вимагав вжити заходів по поверненню заборгованого продовольства, а у разі неможливості -відшкодувати збитки. Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, у порушення пунктів 1.4, 1.5 Додаткової угоди № 8 від 31.12.2007 р. до Договору від 13 квітня 2007 року № 251/4/2/07/12, відповідач взяті на себе зобов'язання по освіженню продовольства не виконав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не надав суду доказів, щодо відсутності боргових зобов'язань перед позивачами, або ж виконання умов договору належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 620 Цивільного кодексу України, у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та подані докази, всебічно оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України, з відповідача підлягає стягнення в доход Державного бюджету України судовий збір.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код 08358735) провести освіження військового майна (продовольства) Військової частини А1789, шляхом закладки згущеного молока вартістю 22233 (двадцять дві тисячі двісті тридцять три) грн. 61 коп. у кількості 970,9 кілокграмів, на склад «ДЗ»Військової частини А1789 (08606, Київська область, м. Васильків, вм 11, код 07972947).

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код 08358735) в дохід Державного бюджету України 1609 (одну тисячу шістсот дев`ять) грн. 50 коп. -судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.06.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін