Рішення № 24823486, 15.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-64/3731-2012 15.06.12

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант»

до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 29840,14 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 01/223-158 від 05.04.2012 року,

від відповідача: не з'явився,

Суть спору:

26.03.2012 року Товариство з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(далі -відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 29840,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2, відповідальність якого застрахована ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія»згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2072871, визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні збитків транспортному засобу «Шкода», що є об'єктом страхування за договором № 06-3Z/09-118-09421 від 08.09.2010 року, укладеним між ТДВ «СК «Альфа-Гарант»і ОСОБА_3 В зв'язку із чим, відповідно до Закону України «Про страхування», у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 29840,14 грн.

Ухвалою суду від 29.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-64/3731-2012, розгляд справи призначено на 25.04.2012 року.

17.04.2012 року Моторне (транспортне) страхове бюро України надало інформацію про страхове покриття за полісом № АА/2072871, відповідно до якої застрахованим автомобілем є «Нісан», державний номер НОМЕР_1. Страховик: ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія».

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року, у зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному, справу було передано для вирішення питання щодо вчинення відповідних процесуальних дій судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою суду від 25.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 25.05.2012 року у зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року справу передано для подальшого розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою суду від 25.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 15.06.2012 року у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні 15.06.2012 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судове засідання 15.06.2012 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

У зв'язку із тим, що відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 15.06.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

08.09.2010 року між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» (за договором -Страховик) і ОСОБА_3 (за договором -Страхувальник) було укладено договір страхування № 06-3Z/09-118-09421, згідно якого Страховик взяв на себе зобов'язання здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк при настанні страхового випадку, який стався за участю транспортного засобу «Шкода», державний номер НОМЕР_2 (п. 4 договору).

Відповідно до постанови Київського районного суду міста Харкова від 27.05.2011 року № 3-1534/11/15, 23.02.2011 року на вул. Чкалова в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Нісан», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та «Шкода», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 2.10., 11.4. Правил дорожнього руху України та якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою постанови Київського районного суду міста Харкова від 27.05.2011 року.

02.03.2011 року до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» звернувся ОСОБА_3. із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до звіту № 170, складеного ФОП ОСОБА_4 17.03.2011 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_2, становить 73923,92 грн.

ТДВ «СК «Альфа-Гарант»на підставі Страхового акту від 26.08.2011 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 28171,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5255 від 26.08.2011 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Нісан», державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Шкода», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, належить ОСОБА_2

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Нісан», державний номер НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія»на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/2072871).

Вина водія, який керував транспортним засобом автомобіля «Нісан», державний номер НОМЕР_1, підтверджується постановою Київського районного суду міста Харкова від 27.05.2011 року.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія»є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля ««Шкода», державний номер НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АА/2072871), а до ТДВ «СК «Альфа-Гарант»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування № 06-3Z/09-118-09421 від 08.09.2010 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_2, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання а також не надано заперечень, які б спростовували встановлені факти та доводи позивача.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія»(поліс АА/2072871) сума франшизи складає 1000,00 грн.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду в розмірі 28171,83 грн. (14070,22 грн. -1000,00 грн. = 27171,83 грн.), а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми відшкодування підлягають частковому задоволенню.

Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1256,15 грн. пені, 169,03 грн. інфляційних втрат та 243,13 грн. трьох процентів річних.

Згідно із п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до Листа Верховного Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»від 19.07.2011 року оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, пені та трьох процентів річних виходячи із суми страхового відшкодування 27171,83 грн., що склало 108,69 грн. інфляційних втрат, 120,60 грн. трьох процентів річних та 623,09 грн. пені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 27171,83 (двадцять сім тисяч сто сімдесят одна грн. 83 коп.) грн., 108,69 (сто вісім грн. 69 коп.) грн. інфляційних втрат, 120,60 (сто двадцять грн. 60 коп.) грн. трьох процентів річних та 623,09 (шістсот двадцять три грн. 09 коп.) грн. пені.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 1511,55 грн. (одна тисяча п'ятсот одинадцять грн. 55 коп.) грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.І. Зеленіна

Дата підписання рішення: 18.06.2012 року.