Рішення № 24823318, 06.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" грудня 2011 р. Справа № 5/5007/64/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

при секретарі Нагорній М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 08.08.2011р. №541/12,

від відповідача: не з"явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Реклама" (м. Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2

про стягнення 7391,62 грн.

Комунальне підприємство "Реклама" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на свою користь 7391,62 грн., з яких 7100,59 грн. основного боргу за договором на розміщення зовнішньої реклами від 26.11.2009 р. №462, 149,23 грн. пені, 96,02 грн. 3% річних та 45,77 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.11.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5/5007/64/11, розгляд справи призначено на 29.11.2011р., про що сторони повідомлені рекомендованою з повідомленням кореспонденцією.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 06.12.2011 р.

Повноважний представник позивача в засіданні суду 06.12.2011 р. подав заяву про уточнення позовних вимог від 06.12.2011 р. №872/12, в якій зазначив, що під час розгляду справи в суді боржником було проведено часткове погашення заборгованості; станом на 06.12.2011 р. за боржником рахується заборгованість по оплаті за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів згідно укладеного договору від 26.11.2009 р. за №462 в розмірі 73,79 грн. Враховуючи часткову сплату боргу, позивач нарахував пеню та 3 % річних на залишок суми заборгованості, тобто, фактично, зменшив заявлений до стягнення розмір пені та 3% річних та відмовився від позову в частині стягнення 45,77 грн. інфляційних. Таким чином, позивач просить стягнути, крім суми основного боргу, 4,29грн. пені та 0,83 грн. 3% річних. Представником позивача подано докази направлення заяви про уточнення позовних вимог відповідачу.

Враховуючи викладене, а також положення ст.22 ГПК України, господарський суд приймає вказану заяву позивача, розгляд справи здійснюється з урахуванням уточнених позовних вимог в частині пені, інфляційних та 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, в повному обсязі.

Відповідач в засідання суду не з"явився, свого представника не направив, про припини неявки в суд не повідомив. Письмового відзиву на позов від відповідача не надійшло.

При цьому, щодо нез"явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.

Станом на час розгляду справи повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого листа з ухвалою суду від 29.11.2011 р. до суду не повернулось.

30.11.2011р. на адресу суду повернулась неврученою кореспонденція господарського суду з ухвалою суду від 14.11.2011 р., направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу у справі - ОСОБА_2, з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання" (а.с.50-53).

Водночас, як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на запит господарського суду, зареєстрованим місцем проживання СПД ОСОБА_2 є: 13420, АДРЕСА_2. Саме за вказаною адресою господарським судом надсилався рекомендований лист з ухвалою суду про порушення провадження у справі, а також рекомендований лист з ухвалою суду про відкладення розгляду справи від 29.11.2011 р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч.4 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо фізичної особи-підприємця, у тому числі її місце проживання.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, що розгляд справи вже відкладався господарським судом, а також, те, що згідно вимог ст.77 ГПК України, неявка в засідання суду представника сторони не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2009 року між Комунальним підприємством "Реклама" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (розповсюджувач) укладено договір №462 на розміщення зовнішньої реклами (а.с.14-15), за яким згідно рішень Житомирського міськвиконкому розповсюджувачу дозволено розмістити рекламні засоби на умовах, визначених договором, перелік яких вказаний в додатку №1 (а.с16), який є невід"ємною частиною договору; на місці, вказаному в дозволі міськвиконкому розповсюджувач встановлює власні рекламні засоби, які він зобов"язується обслуговувати (підтримувати в належному стані відповідно до вимог техніки безпеки тощо) (п.п.1,3 договору).

В п.2 договору №462, відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі розповсюджувач зобов"язується виконувати їх та проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.4 договору, договір діє з моменту підписання до закінчення дії дозволу (дозволів) на тимчасове користування місцем(ми) розташування рекламного(их) засобу(ів).

Відповідно до п.8 договору, розповсюджувач зобов"язується, зокрема, проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів відповідно до тарифів, встановлених міськвиконкомом у відповідності до зони розташування рекламних засобів у строки, передбачені цим договором.

У відповідності до пунктів 9,10,11 договору, оплата по цьому договору здійснюється розповсюджувачем на підставі тарифів, затверджених рішеннями міськвиконкому Житомирської міської ради та диференціюються зі змінами в податковому законодавстві. Оплата проводиться щомісячно, згідно розрахунку оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів з урахуванням зональних коефіцієнтів згідно розрахунку, викладених в додатку №2 (а.с.17), який є невід"ємною частиною договору. Платежі по цьому договору здійснюються розповсюджувачем до 25 числа поточного місяця на підставі рахунків та актів наданих послуг КП "Реклама". За несвоєчасно проведену оплату розповсюджувач сплачує КП "Реклама" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу. Оплата проводиться по день здачі місця розташування рекламного засобу КП "Реклама".

Згідно п.17 договору, договір діє по 25 листопада 2014 року. Вказаний договір не пролонгується. По закінченню терміну дії договір може бути продовжений на новий строк за письмовою згодою сторін та за наявності дозволу на тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Як встановлено судом з матеріалів справи, вказаний договір виконувався сторонами, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з лютого 2011 року по жовтень 2011 року (а.с.12,13,39-45).

Водночас, свої зобов"язання з оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів за договором №462 відповідач виконував неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 7100,59 грн., що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів за договором №462, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з поданих позивачем до матеріалів справи доказів, після порушення провадження у даній справі, в якості оплати розміщення зовнішньої реклами СПД ОСОБА_2 за договором №462 позивачу було сплачено: 23.11.2011р. - 3000,00грн. та 29.11.2011р. - 4700,00грн. (а.с.58-59). Позивачем зараховано вказані кошти згідно призначення платежу, з урахуванням акту здачі прийняття робіт (надання послуг) від 04.11.2011 р. на суму 673,20 грн. та рахунку-фактури №3031 від 04.11.2011р. на вказану суму (а.с.63,64), внаслідок чого залишок заборгованості станом на час прийняття рішення у справі складає 73,79 грн., що підтверджується, зокрема, довідкою КП "Реклама" від 06.12.2011 р. №871/12 (а.с.57).

Наведені положення чинного законодавства та встановлені обставини справи свідчать про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 73,79 грн. заборгованості. Позов в цій частині задовольняється господарським судом.

Разом з тим, за таких обставин, у справі, що розглядається, відсутній предмет спору в частині стягнення 7026,80 грн. заборгованості за договором на розміщення зовнішньої реклами №462 від 26.11.2009 р.

У відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського кодексу україни, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення 7026,80 грн. основного боргу підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором №462 від 26.11.2009 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як уже зазначалось, в пункті 11 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного проведення оплати відповідач сплачує КП "Реклама" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.

Таким чином, договором, укладеним між сторонами в письмовій формі встановлено сплату неустойки у вигляді пені за порушення строків оплати.

Відповідно до зазначених положень закону та умов договору, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 4,29 грн. пені та 0,83 грн. 3% річних, нарахованих за період з 26.10.2011 р. по 09.11.2011 р. на суму заборгованості 73,79 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд встановив правомірність здійсненого розрахунку та, відповідно, обгрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення 4,29 грн. пені та 0,83 грн. 3% річних. Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач не спростував належними доказами обгрунтованість позовних вимог, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню: з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 73,79 грн. основного боргу, 4,29грн. пені, 0,83 грн. 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення 7100,59 грн. основного боргу припиняється.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, з урахуванням того, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (13420, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Реклама" (10014, м.Житомир, вул.Щорса,4, ідентифікаційний код 32520027):

- 73,79 грн. основного боргу,

- 4,29 грн. пені,

- 0,83 грн. 3% річних,

- 1420,32 грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 7100,59 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

< Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. >

Суддя Ляхевич А.А.

Повний текст рішення підписано 12.12.2011 р.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - вдіповідачу (реком.зпов.)